Ухвала

від 09.10.2023 по справі 520/26571/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

09 жовтня 2023 р. Справа № 520/26571/23

Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши адміністративний позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до приватного підприємства "ІДЛ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, з адміністративним позовом до приватного підприємства "ІДЛ", в якому просить суд стягнути з приватного підприємства "ІДЛ" (61118 просп. Ювілейний, буд. 72, м. Харків, РНОКПП 34757377) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 1 під., 16 офіс, м. Харків. 61022, код ЄДРПОУ 14070760, отримувач: ГУК Харків обл/МТГ Харків/50070000, код 37874947, р/р ІВАN UА658999980313171230000020649, Банк отримувача: Казначействе України) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю та пеню за порушення термінів сплаті адміністративно господарських санкцій у розмірі 2199,28 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду залишено без руху позовну заяву Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до приватного підприємства "ІДЛ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені. Надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду іншої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та вказати в заяві інші обґрунтовані підстави для поновлення строку з наданням відповідних підтверджуючих доказів причин пропуску строку звернення.

На виконання ухвали суду через систему "Електронний суд" представником позивача надіслано заяву, в якій просив суд визнати поважними причини пропуску строку та поновити строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Щодо наданої заяви та строку звернення до суд з даним адміністративним позовом, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства , пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011р. № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення до суду з поважних причин.

В позовній заяві зазначено, що відповідно до статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

За невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік відповідачу нараховано адміністративно-господарські санкції в розмірі середньорічних заробітних плат штатного працівника за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю в сумі 2199,28 грн. Станом на 17.04.2023 зазначена сума адміністративно-господарських санкцій відповідачем не була сплачена.

Отже тримісячний строк для звернення до адміністративного суду сплинув 17.07.2023. При цьому до суду позивач звернувся до суду з даним позовом 22.09.2023 року, тобто з порушенням тримісячного строку, встановленого ч.2 ст.122 КАС України.

Відповідно до ч.6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

В наданій на виконання ухвали суду заяві про поновлення строку звернення до суду з даним позовом представник позивача зазначив, що відділення Фонду вже зверталося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені з приватного підприємства "ІДЛ" та клопотанням про відстрочку судового збору (адміністративна справа №520/18445/23). Проте, ухвалою суду позовна заява Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю була повернута. Вказане, на думку позивача, не позбавляє його права на повторне звернення до суду.

Згідно з розписом на 2023 рік КПКВК 2507110 «Соціальний захист осіб з інвалідністю» у серпні-вересні відділенню Фонду були виділені з Державного бюджету кошти на судові витрати. Отримавши платіжну інструкцію на сплату судового збору в сумі 2684 грн. відділення Фонду подало позовну заяву до суду.

Крім того, в клопотанні також зазначено, що у юридичному секторі відділення Фонду працює лише 1 юрист, кількість позовів у цьому році 686. Це дуже великий об`єм роботи, який потребував забагато часу. Друкування, сканування та копіювання документів потребує використання офісної техніки, яка не витримала такого навантаження. Згідно з чинним Законодавством до 15 липня Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю подало до Харківського окружного адміністративного суду 456 позовних заяв на боржників , які не виконали норматив по працевлаштуванню осіб з інвалідністю та не сплатили адміністративно-господарські санкції у строк передбачений законом.

Суд не погоджується з такими твердженнями представника позивача, викладеними в клопотанні про поновлення пропущеного тримісячного строку звернення до суду, оскільки сплата судового збору за подання позову є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду.

Обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов`язків, передбачених законами України.

У постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У постанові від 28 березня 2023 року по справі №420/9405/22 Верховний Суд дійшов висновку, що у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору органом чи тимчасова відсутність таких коштів.

Зі змісту положень Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI Про судовий збір та Кодексу адміністративного судочинства України надання документа про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі є одним із процесуальних обов`язків для реалізації права на звернення до суду, та не є обмеженням гарантованого права на доступ до суду.

В свою чергу, п. 5, 6 ч. 5 ст. 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов`язані надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні та виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Суд звертає увагу на те, що поважними причинами пропущення строку на звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Неспроможність позивача належним чином організувати роботу (в контексті твердження про наявність тільки одного юриста і необхідності подачі великої кількості позовних заяв) або фінансування витрат на оплату судового збору суд не визнає поважною причиною пропущення тримісячного строку звернення.

Вказані висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12 жовтня 2022 року по справі №640/11452/19 при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду.

Також, у клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивач посилається на запровадження воєнного стану по всій території України з 24.02.2022.

З цього приводу суд зазначає, що введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.

Суд вважає за необхідне зазначити, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

Вказане узгоджується з правовою позицією постанови Верховного Суду від 10.01.2023 по справі №640/3489/21.

Водночас, конкретних пояснень причин з доказами існування безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між цим фактом та фізичною неможливістю своєчасно вчинити процесуальну дію з приводу звернення до суду подана клопотання не містить.

Суд звертає увагу, що вказані доводи представника позивача щодо строку звернення до суду є аналогічними доводам, викладеним в позовній заяві щодо обґрунтування поважності причин строку звернення до суду з даним позовом, яким надавалася оцінка суду в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.

Жодних інших поважних причин його пропуску представником позивача в заяві не зазначено.

Вказане в сукупності свідчить, що жодних належних та допустимих доказів щодо причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом не вбачається, позивачем таких не зазначено, не встановлено обставин та поважних причин, що свідчать про наявність об`єктивних перешкод для подання позову у встановлений законодавством строк та пропущення строку звернення до суду.

За таких підстав, суд не визнає поважними підстави щодо поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду в сукупності, викладені представником позивача в заяві про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, у зв`язку з чим позовні вимоги пред`явленні за межами передбаченого ст. 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду.

Згідно положень частини 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п.9 ч.4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 КАС України.

Оскільки з позовними вимогами позивач звернувся до суду поза межами встановленого статтею 122 КАС України, зазначені представником позивача в заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані неповажними та необґрунтованими, суд вважає за необхідне повернути адміністративний позов позивачеві.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст. ст. 169, 248, 256, 294, 295, 297 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до приватного підприємства "ІДЛ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - повернути позивачу.

Копію ухвали разом із позовною заявою й усіма доданими до неї документами надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя О.В.Шевченко