Постанова

від 09.10.2023 по справі 360/4496/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2023 року справа №360/4496/21

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача - Жердєва Сергія Миколайовичана рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2021 р. у справі № 360/4496/21 (головуючий І інстанції Смішлива Т.В.) за позовом адвоката Жердєва Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Луганського комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

В серпні 2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Жердєва Сергія Миколайовича (далі представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Луганського комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» (далі відповідач) в якій, з урахуванням уточнених вимог (арк. спр. 33-34), просив суд: визнати протиправною бездіяльність Луганського комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи», що виразилась у не проведенні повторного огляду ОСОБА_1 з метою вирішення питання про визнання його особою з інвалідністю; зобов`язати Луганський комунальний заклад «Обласний центр медико-соціальної експертизи» провести повторний огляд ОСОБА_1 з метою вирішення питання про визнання його особою з інвалідністю відповідно до вимог чинного законодавства.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до Луганського комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» із вимогою скасувати рішення Сєвєродонецької міжрайонної медико-соціальної експертної комісії щодо не визнання його особою з інвалідністю.

Будучи інвалідом з 2012 року стан здоров`я не покращився та залишається без динаміки, а тому рішення від 11.03.2021 про невизнання його інвалідом є протиправним. За власною заявою позивача від 11.03.2021 щодо незгоди з медико-соціальною експертизою справа передана 16.03.2021 до обласної МСЕК.

У листі Луганського комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» від 07.07.2021 № 01-17/152зв зазначено, що позивача «було оглянуто на засіданні Сєвєродонецької міжрайонної МСЕК 11.03.2021 та не визнано особою з інвалідністю з 11.03.2021. За власною заявою від 11.03.2021 щодо незгоди з рішенням Сєвєродонецької міжрайонної МСЕК, медико-експерта справа передана 16.03.2021 до обласної МСЕК. Заявника викликано на огляд з оскарження рішення Сєвєродонецької міжрайонної МСЕК до обласного МСЕК 01.04.2021, проте Ви не з`явилися. Вам направлено листа з викликом на огляд на 15.04.2021. В телефонних розмовах з реєстратурою обласної МСЕК 08.04.2021, 15.04.2021 Ви відмовились з`явитися на огляд».

Згідно довідки від 03.08.2021, що видана державною установою «Антрацитівська центральна міська лікарня», в період з 29.03.2021 по 13.04.2021 позивач знаходився на самоізоляції внаслідок захворювання на СОVID-19 у місті Антрацит Луганської області.

Отже у вказаний строк позивач не міг прибути до обласного МСЕК для повторного огляду, та таким чином не міг скористатися своїм правом на оскарження рішення МСЕК у встановлений законом строк. Позивач не відмовлявся від прибуття до МСЕК для огляду, однак він не міг прибути у визначені дати через зазначені вище причини.

Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого за № 3205 від 06.08.2019 поставлено основний діагноз: «консолідований базоцервікальний перелом шийки лівого стегна після ОМС інтрамедулярним стержнем. Післятравматичний деформуючий артроз лівого кульшового суглобу І-ІІ ст. із згинально-рогинальною та привідно-відвідною контрактурою, помірним больовим синдромом. Консолідований перелом лівої в/гомілкової кістки після БІОС, легка контрактура в лівому гомілковоступневому суглобі. Порушення статико-динамічної функції І-ІІ ст.».

Таким чином представник позивача вважає дії Луганського комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи», що виразились у відмові в проведенні огляду з оскарження рішення міжрайонної МСЕК протиправними.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2021 р. у справі № 360/4496/21 позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправною бездіяльність Луганського комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» щодо не прийняття рішення за скаргою ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецької міжрайонної медико-соціальної експертної комісії від 11.03.2021, відповідно до пункту 23 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» від 03.12.2009 № 1317; Зобов`язано Луганський комунальний заклад «Обласний центр медико-соціальної експертизи» прийняти відповідне рішення за скаргою ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецької міжрайонної медико-соціальної експертної комісії від 11.03.2021, відповідно до пункту 23 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» від 03.12.2009 № 1317. В іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Представник позивача не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що МСЕК бачила ОСОБА_1 вперше, не виповнила вимоги законодавства, не направила позивача для повного обстеження в науково-діслідний інститут, зняла групу без жодних підстав, чим порушила права позивача, в момент карантинних заходів, як особи з інвалідністю та внутрішньо переміщеної особи. Не звернула уваги на соціальний статус ОСОБА_1 .

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до довідки про невизнання інвалідом складеною Сєвєродонецькою міжрайонної МСЕК від 11.03.2021 № 36/345 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) не був визнаний інвалідом (арк. спр. 11, 73).

16.03.2021 за вхідним номером 25 звернувся до відповідача із заявою від 11.03.2021 у зв`язку з незгодою з рішенням Сєвєродонецької міжрайонної МСЕК від 11.03.2021 (арк. спр. 55).

06.04.2021 позивач за вхідним номером 38зв/01-17 звернувся зі скаргою на дії міжрайонної МСЕК м. Сєвєродонецьк (арк. спр. 56).

Листом № 01-17/68зв від 06.04.2021 відповідач повідомив позивача про те, що останнього викликано на огляд на засідання обласної МСЕК 01.04.2021, проте у зв`язку з відсутністю, позивача повторного викликано на огляд (арк. спр. 57).

Відповідач запрошенням від 26.03.2021 № 06/276 повідомив позивача про дату огляду, яка призначена на 01.04.2021 (арк. спр. 61).

Відповідач запрошенням від 01.04.2021 № 06/290 повідомив позивача про дату огляду, яка призначена на 15.04.2021 (арк. спр. 62), яке відповідно до відомостей сайту АТ «Укрпошта» за трек номером 9340602266662 (арк. спр. 64) та реєстру поштових відправлень (арк. спр. 93) вручено особисто позивачу 05.04.2021.

Листом від 09.04.2021 № 01-14/70зв відповідач повідомив генеральному директору Директорату якості життя Міністерства охорони здоров`я України про розгляд звернення позивача до Народного депутата України (арк. спр. 59-60).

Відповідно до реєстраційної картки звернення на урядову лінію надійшло звернення ОСОБА_2 в інтересах позивача (арк. спр. 65).

Листом від 23.04.2021 № 01-14/81зв відповідач повідомив в.о. директора Департамента охорони здоров`я Луганської облдержадміністрації про розгляд звернення ОСОБА_2 на урядову лінію в інтересах позивача (арк. спр. 66-67).

10.06.2021 за вхідним номером 56-12/07/21-349.1 до Державного закладу «Центральна МСЕК МОЗ України» надійшла скарга позивача на дії міжрайонної МСЕК (арк. спр. 70-72).

Заявою від 01.07.2021 за вхідним номером 89зв/01-17 від 08.07.2021 позивач повідомив про можливість прибуття для огляду (арк. спр. 77).

Листами від 07.07.2021 № 01-17/152зв та № 01-17/153зв відповідач повідомив позивача про не використання права на повторний огляд з посиланням на пункт 23 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності (арк. спр. 78, 79).

15.07.2021 за вхідним номером 91зв/01-17 позивач заявою від 15.07.2021 повідомив відповідача про не можливість прибути у зв`язку з запровадженням карантинних заходів (арк. спр. 74).

Листом № 01-17/156зв від 19.07.2021 відповідач повідомив позивача про пропуск строку оскарження рішення МСЕК з посиланням на пункт 23 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності (арк. спр. 75).

Листом № 06/458 від 24.06.2021 відповідачем повернуто медико експертну справу позивача до Сєвєродонецької міжрайонної МСЕК (арк. спр. 76).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 8 Конституції України установлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, які регулюються, зокрема, Законом України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" від 06.10.200 № 2961-IV (далі - Закон № 2961-IV), Закону України від 21.03.1991 № 875-XII Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні (далі Закон № 875-XII), Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» від 03.12.2009 № 1317, Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 № 561.

Згідно зі статтею 1 Закону № 2961-IV:

особа з інвалідністю - особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист (абзац другий статті 1);

інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист (абзац четвертий статті 1);

обмеження життєдіяльності - помірно виражена, виражена або значно виражена втрата особою внаслідок захворювання, травми (її наслідків) або вроджених вад здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності нарівні з іншими громадянами (абзац сьомий статті 1);

медико-соціальна експертиза - визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров`я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров`я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи (абзац восьмий статті 1).

Частинами першою, другою статті 7 Закону № 2961-IV визначено, що медико-соціальна експертиза повнолітніх осіб проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів. Огляд повнолітніх осіб з порушеннями стану здоров`я, осіб з інвалідністю (за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу), дітей з порушеннями стану здоров`я та дітей з інвалідністю проводиться після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності даних, що підтверджують стійкий розлад функцій організму у зв`язку з фізичними, психічними, інтелектуальними та сенсорними порушеннями, зумовленими захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами.

Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності (частина третя статті 7 Закону № 2961-IV).

Відповідно до абзаців першого, другого частини восьмої статті 7 Закону № 2961-IV медико-соціальні експертні комісії визначають: групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності.

Особам, які звертаються для встановлення інвалідності, зумовленої наявністю анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, у тому числі необоротною втратою (ампутацією) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), а також особам з інвалідністю, у яких строк переогляду настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково). Особам, які внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, отримали ушкодження, які призвели до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково) та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище I групи. Переогляд з метою підвищення групи інвалідності таким особам відбувається на підставі особистої заяви особи з інвалідністю або її законного представника у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності особи з інвалідністю або за рішенням суду (частина тринадцята статті 7 Закону № 2961-IV).

Відповідно до частин дванадцятої, чотирнадцятої статті 7 Закону № 2961-IV Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів, Порядок проведення переогляду з метою підвищення групи інвалідності і вичерпний перелік анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 3 Закону № 875-XII визначено, що інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій осіб з інвалідністю.

Постановою № 1317 затверджено Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Відповідно до абзацу першого пункту 3 Положення про медико-соціальну експертизу медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Підпунктом 1 пункту 11 Положення про медико-соціальну експертизу закріплено, що міські, міжрайонні, районні комісії визначають:

ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків;

потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;

потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;

ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;

причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого;

медичні показання на право одержання особами з інвалідністю спеціального автотранспорту і протипоказання до керування ним.

Пунктом 12 Положення про медико-соціальну експертизу визначено, що Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії, серед іншого, здійснюють організаційно-методичне керівництво та контроль за діяльністю відповідно районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють правомірність прийнятих ними рішень і в разі визнання їх безпідставними змінюють їх; повторно оглядають осіб, що звертаються для встановлення інвалідності і оскаржили рішення районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють якість розроблення індивідуальних програм реабілітації, здійснюють контроль за повнотою і якістю їх виконання; проводять у складних випадках огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленнями районних, міжрайонних, міських комісій.

Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я. Голова комісії або керівник закладу охорони здоров`я у разі виявлення фактів зловживання службовим становищем, службового підроблення або службової недбалості під час направлення хворих лікарсько-консультативними комісіями на огляд до комісій для встановлення інвалідності інформують у триденний строк про це правоохоронні органи (пункти 17, 18 Положення про медико-соціальну експертизу).

Згідно з абзацом першим пункту 19 Положення про медико-соціальну експертизу комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України (пункт 20 Положення про медико-соціальну експертизу).

Суд зазначає, що Інструкція про встановлення груп інвалідності втратила чинність 02.12.згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 № 561.

Відповідно до пункту 3 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 22 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності повторний огляд осіб з інвалідністю з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров`я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на один - три роки. Повторний огляд осіб з інвалідністю, а також осіб, інвалідність яких встановлено без зазначення строку проведення повторного огляду, проводиться раніше зазначеного строку за заявою такої особи з інвалідністю, інших заінтересованих осіб у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності або за рішенням суду.

Особам, що звертаються для встановлення інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду у разі наявності вроджених вад розумового чи фізичного розвитку, анатомічних дефектів, стійких необоротних морфологічних змін та розладу функцій органів і систем організму, неефективності реабілітаційних заходів, неможливості відновлення соціальної адаптації, несприятливого прогнозу відновлення працездатності з урахуванням реальних соціально-економічних обставин у місці проживання особи з інвалідністю, а також особам з інвалідністю, у яких строк переогляду настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (абзац третій пункту 22 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності).

Пунктом 23 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності закріплено, що у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров`я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.

Згідно з пунктом 24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності:

рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ;

МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи;

в особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер.

Відповідно до пункту 25 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.

Пунктом 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності визначено, що особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Згідно з пунктом 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності причинами інвалідності, зокрема, є загальне захворювання.

Згідно з пунктом 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності:

підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту;

критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені: обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані; обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає); обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії); обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів; обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації; обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов;

особи з інвалідністю III групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

З огляду на викладене, критеріями встановлення групи інвалідності є не діагноз, а його наслідки, які призвели до порушення функції органів і систем організму, які, в свою чергу, призвели до обмеження життєдіяльності. Саме ступінь порушення функцій організму та обмеження життєдіяльності є критеріями встановлення тієї чи іншої групи інвалідності.

Пунктом 1.4 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 № 561 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 за № 1295/20033 (далі Інструкція № 561) , визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Згідно з пунктом 1.5 Інструкції № 561, фахівці медико-соціальних експертних комісій (далі - МСЕК) зобов`язані ознайомити особу (законного представника) з порядком, умовами та критеріями встановлення інвалідності, а також надавати роз`яснення з інших питань, що пов`язані з встановленням групи інвалідності, на вимогу особи (законного представника) або у разі її незгоди з рішенням МСЕК.

При огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії (пункт 1.10 Інструкції № 561).

Тобто, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення необхідних досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, яка обов`язково включає направлення на МСЕК, та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Згідно з пунктом 1.15 Інструкції № 561 якщо строк переогляду особи пропущено з поважних причин, інвалідність поновлюється МСЕК з дня її зупинення, але не більше ніж за три роки.

Пунктом 2.1 Інструкції № 561 визначено основні види порушення функцій організму людини, які визначаються медико-соціальною експертизою.

ІII група інвалідності встановлюється при захворюваннях визначених в пункті 3.4 Інструкції № 561.

З системного аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що обласна МСЕК за результатами розгляду скарги здійснює запит медико-експертної справи скаржника, проводить повторний огляд заявника та приймає відповідне рішення.

З матеріалів справи встановлено, що позивач до відповідача звернувся 16.03.2021 (вхідний номер 26) із заявою від 11.03.2021, у якій висловив свою незгоду з рішенням Сєвєродонецької МСЕК.

Крім того, 06.04.2021 позивач звернувся до відповідача зі скаргою на рішення міжрайонної МСЕК від 11.03.2021 (вхідний номер 38зв/01-17).

Листом № 01-17/68зв від 06.04.2021 відповідач повідомив позивача про те, що останнього викликано на огляд на засідання обласної МСЕК 01.04.2021, проте, у зв`язку з відсутністю заявника, 01.04.2021 призначено дату повторного огляду на 15.04.2021.

Посилання відповідача щодо повідомлення позивача про дату огляду за допомогою телефону, суд оцінює критично, оскільки відповідачем в силу статті 77 КАС України не надано належних доказів такого повідомлення.

Суд критично оцінює посилання позивача та його представника на довідку від 03.08.2021 щодо перебування позивача на самоізоляції з 29.03.2021 по 13.04.2021 (арк. спр. 15), оскільки останнім особисто 05.04.2021 отримано запрошення на повторний огляд, призначений обласною МСЕК на 15.04.2021 (арк. спр. 64).

Разом з цим, враховуючи дію карантину на території України, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), відповідач повинен був встановити причини неявки позивача на повторний огляд та зафіксувати це відповідним чином, оскільки посилання не телефонні розмови, факт яких не зафіксовано належним чином, суд вважає безпідставними.

Суд наголошує на тому, що пункт 23 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності містить імперативний припис про те, що за результатами розгляду скарги особи на рішення міжрайонної МСЕК обласна МСЕК, тобто відповідач, повинна прийняти відповідне рішення.

Суд констатує, що не прийняття відповідачем відповідного рішення за приписами наведених норм, позбавляє права заявника оскаржити його до МОЗ України.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Верховний Суд в постановах від 26.09.2018 у справі № 817/820/16, від 17.12.2018 у справі № 819/3211/15, від 17.03.2020 у справі № 240/7133/19, від 30.11.2020 у справі № 200/14695/19-а, від 30.04.2021 у справі № 160/12235/19 висловив правову позицію, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності. Вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності особи є дискреційним повноваженням відповідних МСЕК, яке суд не може перебирати на себе, оскільки це, з поміж іншого, вимагає наявності медичної освіти та спеціальної підготовки.

Суд зауважує, що наведеними нормами законодавства не встановлено форми рішення відповідача визначеного пунктом 23 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Разом з цим, відповідач, повідомляючи позивача про пропуск строку оскарження рішення МСЕК, посилається саме на 23 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, за яким зобов`язаний прийняти рішення за скаргою.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: […] визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; […].

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Оскільки відповідачем не прийнято обґрунтованого рішення відповідно до приписів пункту 23 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності за результатом розгляду скарги позивача, що з урахуванням встановлених обставин, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку, що у спірних правовідносинах достатнім, необхідним та ефективним способом захисту є: визнати протиправною бездіяльність Луганського комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» щодо не прийняття відповідного рішення за скаргою ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецької міжрайонної медико-соціальної експертної комісії від 11.03.2021, відповідно до пункту 23 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» від 03.12.2009 № 1317; зобов`язати Луганський комунальний заклад «Обласний центр медико-соціальної експертизи» прийняти відповідне рішення за скаргою ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецької міжрайонної медико-соціальної експертної комісії від 11.03.2021, відповідно до пункту 23 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» від 03.12.2009 № 1317.

Оскільки лист відповідача від 07.07.2021 у межах заявлених вимог, у розумінні статті 2 КАС України, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, та відповідачем допущено протиправну бездіяльність, у задоволенні решти вимог слід відмовити, оскільки обраний спосіб захисту не відповідає об`єкту порушеного права.

Посилання відповідача на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14.02.2020 щодо позову ОСОБА_1 до Вінницької міжрайонної МСЕК, суд не приймає, оскільки постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від № 120/4010/19-а апеляційну скаргу задоволено частково; рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі в частині відмови у задоволенні позову про скасування рішення Вінницької обласної медико-соціальної експертної комісії № 2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи від 17.12.2018 щодо невизнання позивача інвалідом ІІІ групи.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу представника позивача - Жердєва Сергія Миколайовичана рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2021 р. у справі № 360/4496/21- залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2021 р. у справі № 360/4496/21- залишити без змін. Повне судове рішення складено 09 жовтня 2023 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяА.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

І.В. Сіваченко