Постанова

від 28.09.2023 по справі 520/4890/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2023 р.Справа № 520/4890/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бартош Н.С.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Дуднік Н.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Білова О.В.) від 14.06.2023 року (повний текст складено 28.06.23 року) по справі №520/4890/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАВА"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "ПАВА", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 06 грудня 2021 року № 00280530728 в повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 08 грудня 2021 року ТОВ «ПАВА» засобом поштового зв`язку отримало податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 06 грудня 2021 року №00280530728, яким на позивача покладено зобов`язання щодо сплати грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 128051,00 гривень. Передумовою винесення вищезазначеного податкового повідомлення-рішення є складений ГУ ДПС у Харківській області Акт від 08.11.2021 року № 19760/20-40-07-28-09/25612945 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ПАВА» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2021 року від`ємного значення з податку на додатну вартість. Позивач вважає, що висновки податкового органу не є обґрунтованими, всі операції з контрагентом ТОВ НВФ «ПАН АПЕТИТ» мали реальний характер, за результатами яких складені належні первинні документи.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 року по справі № 520/4890/23 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 06 грудня 2021 року № 00280530728.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАВА" (м-н Павлівський, буд. 10, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 25612945) за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого судового збору в розмірі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «ПАВА» створене 26.06.1998 року, є підприємством недержавної власності, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, громадських формувань, та має податковий номер: 256129420310. Основними видами діяльності ТОВ «ПАВА» є: 49.41 КВЕД: Вантажний автомобільний транспорт (основний); 45.20 КВЕД: Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.32 КВЕД: Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.21 КВЕД: Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.33 КВЕД: Оптова торгівля молочними продуктами. яйцями, харчовими оліями та жирами; 52.29 КВЕД: Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 49.20 КВЕД: Вантажний залізничний транспорт; 52.21 КВЕД: Допоміжне обслуговування наземного транспорту; 52.24 КВЕД: Транспортне оброблення вантажів. Підприємство станом на день подання позовної заяви та станом на момент періоду, який підлягав перевірці, контролюючого органу, має дійсне свідоцтво ПДВ, перебуває на обліку в органах доходів та зборів.

На підставі наказу ГУ ДПС у Харківській області від 11.10.2021 року № 7615-11, з урахуванням наказу ГУ ДПС у Харківській області від 25.10.2021 року № 8039-П та направлень на проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 25.10.2021 № 14612, № 14613, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку з 26.10.2021 по 01.11.2021 року.

За результатами вказаної перевірки було складено Акт від 08.11.2021 року № 19760/20-40-07-28-09/25612945 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ПАВА» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2021 року від`ємного значення з податку на додатну вартість, яке сформовано за рахунок періоду виникнення від`ємного значення: жовтень 2020 року - серпень 2021 року.

Вказаним актом ГУ ДПС у Харківській області встановлено порушення ТОВ «ПАВА» пп. «а» п. 198.1, абзаців першого і другого пп. 198.3 ст. 198, та пп. «в» п. 200.4 ст. 200 Розділу V Податкового кодексу України, а саме: безпідставне завищення суми податкового кредиту у липні 2021 року на суму ПДВ 128051,24 грн, що призвело до завищення від`ємного значення у сумі 128051,24 грн за серпень 2021 року.

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України позивачем було подано до ГУ ДПС у Харківській області заперечення від 18.11.2021 року №18/11-21 на Акт перевірки від 08.11.2021 № 19760/20-40-07-28-09/25612945.

За результатами розгляду Заперечень листом ГУ ДПС у Харківській області від 02.12.2021 року №54561/6/20-40-07-28-15 висновки Акту перевірки залишені без змін, а заперечення ТОВ «ПАВА» - без задоволення.

На підставі Акту перевірки від 08.11.2021 року № 19760/20-40-07-28-09/25612945 Головним управлінням ДПС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення від 06.12.2021 № 00280530728, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 128051,24 грн.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням від 06.12.2021 № 00280530728, ТОВ «ПАВА» подало скаргу до Державної податкової служби України (вх. № 38504/6 від 28.12.2021 року).

Рішенням Державної податкової служби України про продовження строку розгляду скарги від 14.01.2022 року № 705/6/99-00-06-02-02-06 позивача повідомлено про продовження строку розгляду скарги до 25.02.2022 року включно.

В лютому 2023 року ТОВ «ПАВА» отримало від ДПС України через засіб поштового зв`язку України (УКРПОШТА) лист ДПС України від 09.12.2022 року №16378/6/99-00-06-02-02-06 разом із Рішенням ДПС України від 23.02.2022 року №3574/6/99-00-06-01-03-06 про результати розгляду скарги ТОВ «ПАВА» на податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 06 грудня 2021 року № 00280530728, яким ППР ГУ ДПС у Харківській області від 06.12.2021 №00280530728 залишено без змін, а скаргу ТОВ «ПАВА» - без задоволення.

Не погодившись з прийнятим контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що доводи відповідача, викладені в акті перевірки, не доводять обставин нереальності господарських операцій позивача з ТОВ НВФ «ПАН АПЕТИТ», а відтак, відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 06.12.2021 № 00280530728.

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі послався на те, що перевіркою встановлено, що за обліковими даними платника (форми 20-ОПП) ТОВ НВФ «Пан Апетит» встановлено відображення основних фондів у власності, а саме: надано повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність земельні ділянки в кількості 292 шт., які знаходяться за адресою: Кіровоградська обл., Петрівський район, с. Новофедорівка. Дата взяття на облік вказаних земельних ділянок - 10.06.2021 р., що унеможливлює посів сої на власних/орендованих земельних ділянок ТОВ НВФ «Пан Апетит» у 2021 році. Крім цього, встановлено відсутність можливості виконання операцій з посіву (соя) наявним трудовим ресурсом, оскільки в момент проведення господарських операцій на підприємстві працювала лише 1 особа (директор/головний бухгалтер). Вказує, що відповідно до інформації з Єдиного реєстру податкових накладних у підприємства ТОВ НВФ «Пан Апетит» не відстежується ланцюг придбання сої за номенклатурою, в подальшому зазначеною в податкових накладних, виписаних на адресу ТОВ «ПАВА». Так, ТОВ НВФ «Пан Апетит» придбавало: бензин, тушка бройлера, цукор, пшениця та інше; реалізовувало: соя. Отже, встановлено реалізацію товарів (соя) за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання, відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та реалізацію товарів невідомого походження. Враховуючи надані до перевірки документи, відомості з інформаційних ресурсів ДПС, отриману податкову інформацію встановлено наступне: - ТОВ «ПАВА» задекларовано взаємовідносин з контрагентом постачальником: ТОВ НВФ «Пан Апетит», діяльність якого має всі ознаки фіктивності; - відсутність можливості виконання операцій з придбання товарів (соя) наявним трудовим ресурсом, існує ймовірність недостовірного відображення показників у податковій звітності ТОВ НВФ «Пан Апетит» з метою створення імітації робочих місць на підприємстві; - невідоме походження товару (сої); - 03.08.2021 прийнято рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку. Враховуючи зазначене вище, у ході проведення перевірки ТОВ «ПАВА» на предмет відповідності господарських операцій діючому законодавству, встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ НВФ «Пан Апетит» сої у липні 2021 року. Таким чином, відповідач вважає, що ТОВ НВФ «Пан Апетит» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту. Перевіркою зроблено висновки, що надані ТОВ «ПАВА» первинні документи відносно ТОВ НВФ «Пан Апетит» за липень 2021 року не опосередковувалися реальним рухом активів між ТОВ «ПАВА» та вищезазначеним контрагентом. Враховуючи викладене, апелянт стверджує, що фактично мало місце використання в господарській діяльності товарів та послуг, джерело походження яких не встановлено. Також вказує, що перевіркою встановлено завищення податкового кредиту ТОВ «ПАВА» за липень 2021 року на суму ПДВ 128051,24 гривні. Крім того, перевіркою встановлено взаємовідносини з контрагентами-постачальниками, які мають ознаки ризиковості: ГТ «Чернявського Віктора Миколайовича»; ФГ Ігошиної Олени Сергіївни; ФГ «Фермер»; С(Ф)Г «Відродження»; ПСП «Сподобівське»; ТОВ НВФ «Оллан-Агро»; ПП «Нафтатранссервіс»; ТОВ СФ «Рубіжне»; ТОВ «Сільвер ТІМ»; ТОВ «Оскар Рітейл».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та відхиляє доводи апелянта, з огляду на наступне.

Згідно розрахунку до податкового повідомлення-рішення від 06.12.2021 № 00280530728, вся сума, на яку зменшено від`ємне значення, пов`язана з господарськими відносинами позивача з одним контрагентом - ТОВ НВФ «ПАН АПЕТИТ» (код ЄДРПОУ 42506318), основним видом економічної діяльності якого є: Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (01.11 КВЕД).

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ «ПАВА» (Покупець) і ТОВ НВФ «ПАП АПЕТИТ» (Постачальник) було укладено договір поставки товару № 1907/21 від 19 липня 2021 року, за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця соєві боби, далі по тексту Товар, відповідно до Специфікації(ій), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар на умовах даного Договору (п. 1.1 Договору. Товар поставляється партіями. Найменування Товару, умови поставки, кількість, ціна за одиницю, а також загальна вартість Товару вказуються в Специфікаціях до цього Договору, які набирають чинності з моменту підписання обома Сторонами, і є його невід`ємною частиною. Одиниця виміру Товару - метрична тонна (п. 1.2, п. 2.1 Договору).

Сторонами до Договору було додатково укладено Специфікацію № 1 від 19 липня 2021 року, згідно якої Сторони узгодили наступну кількість, ціну, загальну вартість та дату поставки товару: Соєві боби, кількість (+/- 10%) 85 тон, дата поставки до 28.07.2021, ціна з 1 тону з ПДВ 12426,00 грн, сума з ПДВ (+/- 10%) 1056210,00 грн.

20.07.2021 р. постачальником було виставлено рахунок на оплату № 29 з урахуванням допустимого відхилення: Соя, 83 т, ціна без ПДВ 10900,00 грн., сума без ПДВ 914651,70 грн., сума ПДВ 128051,24 грн., сума разом з ПДВ 1042702,94 грн.

Згідно укладеного Договору виписані наступні видаткові накладні на товар: № ПА0002007 від 20 липня 2021 року на суму 297354,18 гривень з ПДВ; № ПА00021007 від 21 липня 2021 року на суму 195249,74 гривень з ПДВ; № ПА0002207 від 22 липня 2021 року на суму 297726,96 гривень з ПДВ; № ПА0002307 від 23 липня 2021 року на суму 252372,06 гривень з ПДВ. Загальний обсяг постачання за вагою: 83.913 т., ціна - 1042702,94 грн. з ПДВ.

На підтвердження факту транспортування товару до перевірки надані товарно-транспортні накладні: № 2007/2021 від 20.07.2021 року; № 2107/2021 від 21.07.2021 року; № 2207/2021 від 22.07.2021 року; № 2307/2021 від 23.07.2021 року. Зі змісту вказаних ТТН вбачається, що товар було транспортовано за адресою: смт. Печеніги, комплекс будівель і споруд, 18.

За вищевказаною адресою ТОВ «ПАВА» на правах оренди, згідно укладеного договору від 01.08.2020 року № 0108/20, має комплекс будівель і споруд. Ці обставини викладено у довідці про загальну інформацію щодо платника податків, складену за результатами перевірки, і не оспорюються контролюючим органом.

На підтвердження факту оплати за товар позивачем надано платіжне доручення № 103 від 27 липня 2021 року на суму 1042702,94 грн. з ПДВ, яка перерахована на банківський рахунок ТОВ НВФ «ПАН АПЕТИТ».

На дати складання видаткових накладних (виникнення податкових зобов`язань за першою подією) ТОВ НВФ «ПАН АПЕТИТ» зареєстровано податкові накладні на відповідні обсяги поставки, обставини належної реєстрації яких не оспорюються відповідачем.

Господарські операції відображено позивачем по рахунку 631, який проаналізовано контролюючим органом під час перевірки.

Придбаний у ТОВ НВФ «ПАН АПЕТИТ» товар (соя), підприємством позивача реалізовано ТОВ «АГРО ПАРТНЕР-2016» за договором поставки товару № 2701/21 від 27 січня 2021 року, укладеним між ТОВ «ПАВА» (Постачальник) та ТОВ «АГРОПАРТНЕР 2016» (Покупець), за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця сою, далі по тексту - Товар, відповідно до Специфікації(ій), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар на умовах даного Договору (п. 1.1 Договору). Товар поставляється партіями. Найменування Товару, умови поставки, кількість, ціна за одиницю, а також загальна вартість Товару вказуються в Специфікаціях до цього Договору, які набирають чинності з моменту підписання обома Сторонами, і є його невід`ємною частиною. Одиниця виміру Товару - метрична тонна (п. п. 1.2, 2.1 Договору)

Сторонами до цього Договору було додатково укладено Специфікацію № 3 від 20 липня 2021 року, згідно якої Сторони узгодили наступну кількість, ціну, загальну вартість та дату поставки Товару: Соя, дата поставки до 25.07.2021, кількість 100 т, ціна за тону з ПДВ 18600,00 грн, сума з ПДВ - 1860000,00 грн.

Згідно укладеного Договору товар було поставлено за наступними видатковими накладними: № 79 від 20 липня 2021 року на суму 445098,01 грн. з ПДВ; № 80 від 21 липня 2021 року на суму 461280,01 грн. з ПДВ; № 81 від 22 липня 2021 року на суму 445656,02 грн. з ПДВ; № 82 від 23 липня 2021 року на суму 377766,01 грн. з ПДВ. Загальний обсяг постачання за вагою: 93,00 т., ціна 1729800,05 грн. з ПДВ.

При цьому, під час розгляду справи в суді першої інстанції встановлено та відповідачем у справі не спростовується, що підприємством позивача також придбавалася соя, окрім ТОВ ПВФ «ПАН АПЕТИТ», у ТОВ «СІЛЬВЕР ТІМ», господарські операції з яким відображені у акті перевірки.

Обсяг придбаної сої у ТОВ НВФ «Пан Апетит» (83,913 т.) та у ТОВ «СІЛЬВЕР ТІМ» (9,087 т.) дозволяє становити обсяг сої, який поставлено ТОВ «АГРОПАРТНЕР-2016» (83,913 т. + 9,087 т. = 93.00 т.).

Транспортування Товару підтверджується наступними товарно-транспортними накладними: № 2007 2021 від 20.07.2021 року; № 2107/2021 від 21.07.2021 року; № 2207/2021 від 22.07.2021 року; № 2307 2021 від 23.07.2021 року.

Товар отримано згідно довіреності № 45 від 20 липня 2021 року та в подальшому оплачено.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлюються статтею 200 ПК.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету (пункт 200.2 стаття 200 ПК).

Пунктом 200.4 статті 200 ПК встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК).

За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону № 996-ХIV первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;

господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За змістом частин першої, другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі КАС) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пунктів 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Таким чином, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Отже, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Доцільно зауважити, що якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Доводи контролюючого органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції умов залучення підрядної установи, змісту робіт, що замовляються, доцільність залучення контрагента та можливість ним виконати замовлені послуги.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентом, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.

Так, про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Вказана позиція суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 31 березня 2020 року у справі № 820/7521/15, 18 вересня 2020 року у справі № 816/2211/18, 28 квітня 2021 року у справі № 160/1283/19.

Також колегія суддів зазначає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути здатним підтвердити правомірність зроблених ним висновків у законодавчо визначеному порядку. Законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов`язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

В постанові від 24.04.2018 р. у справі № 813/8500/13-а Верховний Суд висловив правову позицію, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 17.04.2018 р. № 808/1543/17 та ін.

Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов`язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов`язань контрагентом, а також обов`язкової оплати за придбаний товар. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товарів (послуг), який у складі вартості проданого товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов`язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку товариству, яке віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.

Можливі ж порушення податкового законодавства з боку контрагентів підприємства позивача не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення цим суб`єктом господарювання господарських операцій.

Законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх, у зв`язку з чим підприємство позивача не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальником правил оподаткування.

На підставі цього, суд зазначає, що чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти безпосередніх контрагентів або третіх осіб у відносинах з контрагентами на предмет виконання ними вимог податкового законодавства.

Такий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 р. у справі № 640/3515/19.

Що стосується доводів податкового органу про те, що за обліковими даними платника (форми 20-ОПП) ТОВ НВФ «Пан Апетит» встановлено відображення основних фондів у власності, а саме: надано повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність земельні ділянки в кількості 292 шт., які знаходяться за адресою: Кіровоградська обл., Петрівський район, с. Новофедорівка. Дата взяття на облік вказаних земельних ділянок - 10.06.2021 р., що унеможливлює посів сої на власних/орендованих земельних ділянок ТОВ НВФ «Пан Апетит» у 2021 році, колегія суддів зазначає, що такий висновок податковим органом зроблений виключно з посиланням повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність та які були подані 10.06.2021 р.

Разом з тим, судом встановлено, що повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма № 20-ОПП) не містять власне дати набуття платником податку права користування або права власності на відповідні об`єкти, зокрема, земельні ділянки, а дата подання такої звітності не є тотожною даті набуття відповідного права, тобто посилання відповідача на те, що вказані повідомлення були подані контрагентом лише 10.06.2021, а відтак у ТОВ НВФ ПАН АПЕТИТ до 10.06.2021 р. були відсутні земельні ділянки, на яких міг бути вирощений врожай, не є не доведеними та ґрунтуються на припущеннях податкового органу

Крім того, як правильно встановив суд першої інстанції, твердження відповідача щодо неможливості ТОВ НВФ «Пан Апетит» вирощування врожаю, який в подальшому був поставлений підприємству позивача, спростовується тим, що з акту перевірки вбачається, що відповідачем під час перевірки досліджувалися звіти про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2020-2021 років, згідно з якими:

- у 2020 році: посівні площі 878,81 га: Пшениця озима 187,19; Ячмінь озимий 177,39; Кукурудза на зерно 321,08; Просо 102,13; Культури зернобобові 91,02; Горох 91,02; Культури технічнії 159,94; Соя 411,97; Ріпак озимий 205,85; Соняшник 542,12; Культури сільськогосподарські 2038,75. Зібрано сої - 10710,23 ц.

- у 2021 році: посівні площі 863,49 га: Пшениця озима 191,96; Ячмінь озимий 153,18; Кукурудза на зерно 329,78; Просо 96,49; Культури зернобобові 92,08; Горох 92,08; Культури технічні 1175,26; Соя 419.53; Ріпак озимий 198,71; Соняшник 557,02; Культури сільськогосподарські 2038,75.

Таким чином, в ході проведення перевірки відповідачем досліджувалися звітні документи ТОВ НВФ «Пан Апетит» щодо обсягів посівних площ сої та обсягів вирощеного врожаю у 2020 та 2021 роках, обсяг якого значно перевищує обсяг сої, який було поставлено позивачу в межах спірної господарської операції.

На підставі цього, доводи податкового органу в цій частині є безпідставними.

Що стосується доводів відповідача про те, що у контрагента відсутні можливості виконання операцій з посіву (соя) наявним трудовим ресурсом, оскільки в момент проведення господарських операцій на підприємстві працювала лише 1 особа (директор/головний бухгалтер), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, в постановах від 17.04.2018 у справі № 826/14549/15, від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а, від 13.08.2020 у справі № 520/4829/19, від 21.10.2020 у справі № 140/1845/19, відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судовим розглядом встановлено, що згідно форми 1ДФ, яка була надана на вимогу суду першої інстанції вбачається, що у контрагента ТОВ НВФ «ПАН АПЕТИТ» наявні трудові ресурси для вирощування врожаю сої, а саме на цьому підприємстві працювало 5 осіб за цивільно-правовими договорами (а.с. 76-78, т. 2).

На підставі цього, доводи податкового органу в цій частині є безпідставними.

Що стосується посилання податкового органу на те, що відповідно до інформації з Єдиного реєстру податкових накладних у підприємства ТОВ НВФ «Пан Апетит» не відстежується ланцюг придбання сої за номенклатурою, в подальшому зазначеною в податкових накладних, виписаних на адресу ТОВ «ПАВА», колегія суддів зазначає, що цей контрагент підприємства позивача є саме виробником товару та не здійснював закупівлю товару, що був поставлений на адресу позивача, оскільки основним видом економічної діяльності ТОВ ПВФ «ПАН АПЕТИТ» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (01.11 КВЕД).

В свою чергу, наявність можливостей для виробництва контрагентом відповідних обсягів поставленого товару підтверджується звітами про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2020 та 2021 року та повідомленнями про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма № 20-ОПП). Адреса, з якої здійснено доставку товару, вказана у ТТН, підтверджена також вказаними повідомленнями, а тому доводи апелянта в цій частині також є безпідставними.

Щодо посилання податкового органу на те, що ТОВ НВФ «Пан Апетит» з 03.08.2021 р. було включено до переліку ризикових платників податку на додану вартість колегія суддів відхиляє, оскільки судом встановлено, що господарські відносини ТОВ «ПАВА» з ТОВ НВФ «ПАН АПЕТИТ» тривали у період з 20.07.2021 року по 27.07.2021 року.

Що стосується доводів відповідача про те, що перевіркою встановлено взаємовідносини з контрагентами-постачальниками, які мають ознаки ризиковості: ГТ «Чернявського Віктора Миколайовича»; ФГ Ігошиної Олени Сергіївни; ФГ «Фермер»; С(Ф)Г «Відродження»; ПСП «Сподобівське»; ТОВ НВФ «Оллан-Агро»; ПП «Нафтатранссервіс»; ТОВ СФ «Рубіжне»; ТОВ «Сільвер ТІМ»; ТОВ «Оскар Рітейл», то як вказувалося вище, законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх, у зв`язку з чим підприємство позивача не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальником правил оподаткування.

Враховуючи те, що у підприємства позивача на праві користування перебували автомобілі та причеп, задіяні у перевезенні сої при придбанні та подальшій реалізації, відповідно до укладених та нотаріально посвідчених договорів оренди транспортних засобів, адреса, до якої здійснено доставку товару від ТОВ НВФ «ПАН АПЕТИТ», вказана у ТТН, відповідає адресі приміщення складу позивача, наявність якого підтверджена в ході проведеної перевірки, позивачем як під час проведення податкової перевірки так і під час судового розгляду справи надано первинні документи, які підтверджується реальність здійснення господарських операцій з ТОВ НВФ «ПАН АПЕТИТ», а доводи наведені контролюючим органом не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення від 06.12.2021 р. № 00280530728 є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Підстави для розподілу судових витрат на підставі ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 року по справі №520/4890/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. БартошСудді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло О.В. Присяжнюк

Повний текст постанови складено 09.10.2023 року