Ухвала

від 09.10.2023 по справі 380/2981/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

09 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/2981/23 пров. № А/857/13642/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Затолочного В. С.суддів -Довгополова О. М. Качмара В. Я.

перевіривши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року у справі № 380/2981/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіп-Транс» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа про сплату судового збору та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.

Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 11 вересня 2023 року до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд" , що підтверджується довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа.

21 вересня 2023 року на адресу суду надійшла заява Головного управління ДПС у Львівській області про продовження строку для усунення недоліку апеляційної скарги, яка обґрунтована відсутністю фінансування в межах визначених судом апеляційної інстанції строків для усунення недоліку апеляційної скарги.

25 вересня 2023 року ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду продовжено строк для усунення недоліку апеляційної скарги, зазначеного в ухвалі судді-доповідача Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року, на 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

04 жовтня 2023 року до апеляційного суду надійшло клопотання апелянта про продовження процесуального строку для сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення у даній справі, яке обґрунтоване такими ж доводами, що й заява від 21 вересня 2023 року.

Вирішуючи питання щодо вказаної заяви, суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Стаття 44 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Процесуальним законом чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання процесуальних строків, а також належного оформлення апеляційної скарги.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок особи, яка подає апеляційну скаргу, щодо одночасного надання документу про сплату судового збору.

Таким чином, виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору, покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для цього.

Отже, держава в особі органів влади, що діють як суб`єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

В обґрунтування вимог поданої заяви скаржник покликається на відсутність необхідних кошторисних призначень.

Положеннями частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

За правилами частини другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Проте, згідно Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» органам податкової служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Податкові органи є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Слід відзначити, що відсутність коштів у сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні статей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами.

Наведення доводів, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні сплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження відсутності коштів на сплату судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на особу, яка подає скаргу.

Проте, скаржником не надано суду доказів на підтвердження акцентованих у клопотанні обставин.

Крім того, законодавством надано прерогативу застосування положень частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» у справах щодо звернення із такими клопотаннями фізичними особами, а не органами державної влади.

До такого ж правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18, згідно з яким положення пунктів 1, 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від їх майнового стану.

Частиною другою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

При цьому особа, яка заявляє відповідне клопотання також повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що заявником не надано достатніх доказів з яких би вбачалося, що відповідачем вживаються активні заходи щодо вирішення питання по сплаті судового збору саме у даній справі у найкоротші строки (а зокрема - звернення з відповідними бюджетними запитами до розпорядників вищого рівня, тощо).

Відтак, відповідачем не доведено обставин за яких продовження строків для усунення недоліків апеляційної скарги призведе до фактичної сплати судового збору у найкоротші строки.

Також колегією суддів ураховано, що подальше продовження строку для усунення недоліку апеляційної скарги призводить до правової невизначеності ухваленого судового рішення (ненабрання чинності), наслідком чого незабезпечення судом своєчасного вирішення спору у сфері публічно -правових відносин, які направлені на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, що включає і порушення права вказаних осіб на доступ до суду (яке полягає в тому числі і у виконанні судового рішення).

Зі змісту поданої заяви вбачається, що скаржник вчергове покликається на одні й ті ж доводи. Колегія суддів вважає, що скаржнику було надано достатньо часу для усунення недоліку апеляційної скарги, однак останній цим не скористався.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відмову у задоволенні поданого скаржником клопотання.

Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги з огляду те, що у встановлений суддею-доповідачем строк особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліків апеляційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Львівській області про продовження процесуального строку для сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення у даній справі відмовити.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року у справі № 380/2981/23 повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач В. С. Затолочний судді О. М. Довгополов В. Я. Качмар