Ухвала

від 09.10.2023 по справі 600/1790/22-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про повернення касаційної скарги

09 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 600/1790/22-а

провадження № К/990/33015/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Єзерова А.А. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу Південно - Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.03.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2023 у справі №600/1790/22-а за позовом Фермерського господарства «Дружба» до Південно - Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про оскарження постанови про накладення штрафу,

у с т а н о в и в:

У 2022 році Фермерське господарство «Дружба» (далі - позивач) звернулося до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Південно - Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - відповідач), у якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову №ЧВ-1880/21/267/АВ/ТД-ФС/021 від 27.10.2021 про накладання штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення відповідно до абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) стосовно позивача.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.03.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2023, позов задоволено частково, внаслідок чого:

- визнано протиправною та скасовано постанову №ЧВ-1880/21/267/АВ/ТД-ФС/021 від 27.10.2021 про накладання штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення відповідно до абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України стосовно позивача у сумі 480 000 гривень;

- у решті позову відмовлено.

Частково не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції у частині відмовлених позовних вимог, відповідач оскаржив їх у касаційному порядку та просить прийняти постанову про задоволення позову у повному обсязі.

Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

За правилом частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Розглядаючи питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд бере до уваги таке.

Зі змісту касаційної скарги видно, що предметом касаційного оскарження є рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.03.2023 та постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2023 у справі №600/1790/22-а.

Також з відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, видно, що Чернівецький окружний адміністративний суд ухвалою від 22.12.2022 постановив здійснювати розгляд цієї справи за правилами загального позовного провадження.

Верховний Суд зазначає, що за змістом частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права винятково у тому разі:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз конструкції частини четвертої статті 328 КАС України дає підстави для висновку, що зазначена норма містить дві умови, які в сукупності складають зміст категорії «підстави касаційного оскарження судових рішень».

Зміст першої з цих умов полягає в тому, що у касаційній скарзі обов`язково має зазначатися, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій оскаржених судових рішень. Ця умова має бути дотримана під час касаційного оскарження усіх судових рішень, визначених частиною першою статті 328 КАС України - рішень суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, та постанов суду апеляційної інстанції.

Своєю чергою друга умова передбачає, що особа, яка подає касаційну скаргу, окрім зазначення неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права та (або) порушення норм процесуального права, має також навести одну з обставин, передбачених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Отже, підставою для касаційного оскарження судових рішень, ухвалених у справах, що не належать до справ незначної складності на підставі закону, є (1) зазначення фактів неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права та (або) порушення норм процесуального права, (2) й обов`язкове обґрунтуванням наявності однієї або кількох обставин, передбачених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права суди першої та (або) апеляційної інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів під час застосування відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма має застосовуватись.

Верховний Суд наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України треба зазначати, щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку, а не абстрактно на це покликатися.

У разі, якщо скаржник вважає, що суди порушили норми процесуального права і неналежно дослідили зібрані у справі докази, неповно встановили обставини справи або встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які суд не дослідив, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до суду касаційної інстанції посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у постанові від 24.12.2019 у справі №360/403/19.

У свою чергу Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами;

2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено;

3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду;

4) обґрунтування, у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Надавши належну оцінку доводам скаржника, Суд відхиляє посилання відповідача на неврахування постанови Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №360/403/19 з огляду на те, що у зазначеній справі спірні правовідносини виникли внаслідок відсутності укладеного трудового договору між роботодавцем та працівником, тоді як у справі №600/1790/22-а частково не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями щодо частини працівників з якими роботодавець уклав письмові трудові договори, відповідач просисть накласти на роботодавця штраф за несвоєчасне повідомлення органів ДПС про працевлаштування осіб, трудові договори з якими укладені. Тобто фактичні обставини справи №360/403/19 не є подібними справі №600/1790/22-а і Суд таке посилання у якості підстави для відкриття касаційного провадження відхиляє.

Також, Суд звертає увагу скаржника, що Верховний Суд неодноразово висловлювався щодо відсутності правових підстав для притягнення роботодавця до відповідальності за несвоєчасне повідомлення органів ДФС про працевлаштування (постанови від 23.04.2020 у справі №440/45/19, від 24.09.2020 у справі №200/929/19-а, від 02.08.2023 у справі №380/1146/20). Суд від зазначених правових позицій підстав для відступу не вбачає.

Загалом, скаржник на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність переоцінки встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

Згідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі заявник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням (рішеннями), беручи до уваги передбачені КАС України підстави для його скасування або змінення (статті 351-354 Кодексу), з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, та одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом чи не були ним застосовані.

Отже, касаційна скарга має містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їхнього) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом під час його (їхнього) ухвалення, та навести аргументи на обґрунтування своєї позиції.

Пункт 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлює, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

З огляду на те, що заявник не виклав передбачених КАС України підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, ухвалених у цій справі, касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з огляду на вимоги пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Керуючись положеннями статті 248 та приписами пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Верховний Суд

у х в а л и в:

1. Касаційну скаргу Південно - Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.03.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2023 у справі №600/1790/22-а повернути особі, яка її подала.

2. Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не перешкоджає йому реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції у порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржникові надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується.

Суддя А.А. Єзеров