Постанова

від 05.11.2007 по справі 14/573н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/573н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05.11.07                                                                                 Справа № 14/573н-ад.

Суддя Лісовицький Є.А., розглянувши матеріали справи за позовом  Перевальської районної санітарно-епідеміологічної станції м.Перевальськ

до  Державної інспекції по контролю за цінами в Луганській області,  м. Луганськ

про   визнання неправомірними дій та скасування рішення про накладення економічних санкцій

при секретарі Андрущенко Г.М.

в присутності представників сторін:

від позивача – Чернишова В.М., - дов. № 29-2067 від 01.12.06.

від відповідача –Новосьолова О.С. –дов. № 34-03/2059  від 01.08.07

Суть спору: позивач звернувся з позовом про визнання противоправним застосування відповідачем до нього економічних санкцій  у вигляді вилучення у доход Держбюджету 4942 грн. 70 коп. виручки і 9885 грн. 40 коп. штрафу, скасування  рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області № 196 від 16.11.2006 р.

Позивач вважає, що ним правомірно додавався податок на додану вартість у розмірі 20% до тарифів затверджених постановою КМУ № 1351 від 27.08.03р.при здійсненні робіт та послуг, що виконуються і надаються закладами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Відповідач заперечує проти позову, надав господарському суду відзив на позов, в якому зазначає, що підстави для скасування рішення відсутні.

Сторони не досягли примирення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області № 196 від 16.11.2006р. позивачу встановлено суму завищення тарифів за послуги при розрахунках з підприємствами та організаціями, яка підлягає вилученню в доход державного бюджету в розмірі 4618 грн. 18 коп., застосування тарифу, який втратив чинність, у період з 07.11.05 до 23.01.06 та 22.05.06 –324 грн. 52 коп. внаслідок чого додатково отримана виручка 4942 грн. 70 коп. та застосовано штрафні санкції у розмірі 9885 грн. 40 коп.

У даному рішенні Відповідача про застосування економічних санкцій від 16.11.06 зазначено, що Позивачем було порушено вимоги Указу Президента України від 10.06.97 № 503/97 „Про порядок офіційного оприлюднення нормативно - правових актів та набрання ними чинності”, постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. № 1351 „Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби” та постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 11.05.06.

В Постанові Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. № 1351 „Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби” зазначено, що відповідно до ст.35 Закону України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” - затверджуються тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, і зазначена ціна в гривнях, жодні інші посилання стосовно ціни відсутні.

Відповідно до ст.8 Закону України „Про ціни і ціноутворення” № 507-ХІІ від 3.12.1990р. державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення:

державних фіксованих цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. Стаття 9 Закону України „Про ціни і ціноутворення” визначає, що державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України. Цією ж статтею визначено коло товарів і послуг на які встановлюються  державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи „Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги; виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище".

Оскільки в постанові КМУ від 27.08.2003р. № 1351 „Про затвердження тарифів (прейскурантів) па роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби” не зазначено чи є ціна зазначена в постанові фіксованою та чи включає вона в себе податки та інші обов'язкові платежі, на прохання санітарно-епідеміологічних служб, Міністерство охорони здоров'я України звернулося до Державної податкової адміністрації України з запитом надати роз'яснення щодо порядку оподаткування податком на додану вартість робіт та послуг, що виконуються і надаються закладами державної санітарно-епідеміологічної служби за тарифами затвердженими постановою КМУ № 1351 від 27.08.03р.

Державна податкова адміністрація України, на виконання Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Закону України „Про державну податкову службу в Україні” згідно наказу ДПА України від 12.04.2003р.  № 176 „Про затвердження порядку надання роз'яснень окремих положень податкового законодавства, надіслала  15.09.2003р. Міністерству охорони здоров'я України лист-роз'яснення щодо порядку оподаткування податком на додану вартість робіт та послуг, що виконуються і надаються закладами державної санітарно-епідеміологічної служби за тарифами затвердженими постановою КМУ № 1351 від 27.08.03р., в якому зазначено, що тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, затверджені постановою КМУ № 1351 від 27.08.ОЗр."Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби" без врахування податку па додану вартість, і при здійсненні зазначених операцій до ціни необхідно додавати цей податок у відповідності до вимог Закону України від 03.04.1997р. № І68/97-ВР "Про податок на додану вартість", що встановлено рішенням господарського суду Луганської області від 11.02.05 у справі № 14/178 н.

Відповідно до підпункту 6.1.1 пункту 6.1 ст.6 вищезазначеного Закону податок на додану вартість становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, і додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України і т.д.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" база оподаткування податком на додану вартість операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними (регульованими) цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

Види послуг, що надаються закладами державної санітарне-епідеміологічної служби та затверджені постановою КМУ № 135І від 27.08.03р., згідно вимог Закону України від 03.04,1997р.       № 168/97-ЦР "Про податок на додану вартість" не відносяться до операцій, які звільняються від оподаткування або не є об'єктом оподаткування, і відповідно мають обкладатися податком на додану вартість. До ціни зазначених операцій необхідно додавати податок на додану вартість.

Таким чином Позивач в своїй діяльності щодо застосування вартості робіт та послуг, що виконуються і надаються закладами державної санітарно-епідеміологічної служби за тарифами затвердженими постановою КМУ № 1351 від 27.08.03р. керувався нормами Закону "Про податок на додану вартість", прийнятого Верховною Радою України та роз'ясненнями Державної податкової адміністрації.

Крім того, відповідав не надав суду доказів про те, що тарифи фіксовані і затверджені з урахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до п. 3 Указу Президента України „Про порядок офіційного оприлюднення     нормативно-правових     актів     та     набрання     ними     чинності” від 10.06.97 № 503/97 громадяни, державні органи, підприємства, установи, організації під час здійснення своїх прав і обов'язків повинні застосовувати закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, опубліковані в офіційних друкованих виданнях або одержані у встановленому порядку від органу, який їх видав".

Таким чином, застосовувати нові тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, які

виконуються і надаються за плату установами та закладами державної

санітарно-епідеміологічної служби, позивач міг лише після

офіційного опублікування Постанови Кабінету Міністрів України

„Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2002 р.

№ 1544 і від 27 серпня 2003 р. № 1351" датованої 11 травня 2006 р. за № 662. Офіційно дана Постанова опублікована в газеті «Урядовий Кур'єр»№ 100 від 31.05.06.

Крім того, відповідач у рішенні № 196 від 16.11.06 вирішив вилучити у Луганської обласної санітарно-епідеміологічної станції у доход Держбюджету 4942 грн. 70 коп. виручки і 9885 грн. 40 коп. штрафу, але цим же рішенням направив його на виконання позивачу.

Таким чином, відповідач намагається змусити позивача сплатити кошти, отже неправомірно фактично застосовує до нього економічні санкції, рішення щодо застосування яких стосовно позивача не прийнято. А саме-по-собі рішення про зобов'язання особу сплати  економічні санкції за іншу юридичну особу є незаконним.

За таких обставин справи, враховуючи, що матеріалами справи підтверджуються правомірність позовних вимог, позов підлягає задоволенню.

Судові витрати 6 грн. 80 коп. підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України на користь позивача.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в  якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,   суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати противоправним застосування Державною інспекцією по контролю за цінами в Луганській області м. Луганськ, вул.Володарського, 59, ідентифікаційний код 21798226 до Перевальської районної санітарно-епідеміологічної станції м.Перевальськ, вул.Ясіока, 2, ідентифікаційний код 01983341 економічних санкцій  у вигляді вилучення у доход Держбюджету 4942 грн. 70 коп. виручки і 9885 грн. 40 коп. штрафу.

3. Скасувати рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області  № 196  від 16.11.2006р.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Перевальської районної санітарно-епідеміологічної станції м.Перевальськ, вул.Ясіока, 2, ідентифікаційний код 01983341 судові витрати 6 грн. 80 коп.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 07.11.2007р.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                      Є.А.Лісовицький