Постанова

від 13.11.2007 по справі 11/1822-нм

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/1822-НМ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "13" листопада 2007 р. Справа № 11/1822-НМ

Господарський суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Маріщенко Л.О.

при секретарі Бондар В.А.

за участю представників сторін:

від позивача Скороход Л.І. - дов. №1/01-589 від 05.03.2007р.   Козаченко В.В. - дов. №2/00-1465 від 25.06.2007р.

від відповідача Гожий А.О. - дор. від 17/1196 від 15.08.2007р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Житомирської  обласної санітарно-епідеміологічної станції (м.Житомир)  

до Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області

про визнання недійсним рішення №295 від 08.12.2006р.

Позивачем подано позов про визнання недійсним рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області №295 від 08.12.2006р. (а.с.3-5)

В судовому засіданні представником позивача подана заява про зменшення позовних вимог від 12.11.2007р. за №1/00-2611, відповідно до якої відмовляється від позовних вимог в частині визнання недійсним рішення про застосування економічних санкцій при застосуванні понижуючих коефіцієнтів згідно постанови КМУ №1351 від 27.08.2003р. на загальну суму 1165,38 грн., з них 388,46 грн. - виявлені порушення, 772,92 грн. - штрафні санкції.

Так, як дана заява не суперечить вимогам ст.ст.50, 51 КАС України спір вирішується в межах уточнених позовних вимог.

Представником відповідача надано відзив, в якому позовні вимоги заперечив як заявлені безпідставно. (а.с.64-69)

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

З 25.10.2006р. по 04.12.2006р. відповідачем проводилась перевірка дотримання державної дисципліни цін при формуванні та застосуванні тарифів, що виконуються і надаються за плату позивачем.

За результатами даної перевірки позивачем складено Акт від 04.12.2006р. відповідно до якого встановлено, що позивач, внаслідок порушень державної дисципліни цін за період з 01.01.2005р. по 01.06.2006р. необґрунтовано отримав виручки на загальну суму 338551,80 грн. в т.ч.:

- внаслідок нарахування непередбачених законодавством націнок в розмірі 20% до тарифів, що регулюються на суму 310202,00 грн.

- застосування тарифів на послуги в розмірах, що вищі встановлених граничних на суму 26183,06 грн.

- внаслідок порушень при застосуванні понижуючих коефіцієнтів на суму 503,54 грн.

- застосування цін (тарифів) за види послуг, які не передбачені визначеним нормативно-правовим актом, який запроваджує перелік платних послуг на суму 1663,20 грн.

Відповідач в акті зазначив, що згідно ст.14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вся необґрунтовано одержана підприємством сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход Державного бюджету. Крім того, стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.

На підставі даного Акту відповідачем складено рішення №295 від 08.12.2006р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін та нараховано до стягнення в дохід державного бюджету 121439,72 грн. та штраф у розмірі 242879,44 грн.

Оскільки спір вирішується в межах уточнених позовних вимог, господарський суд не досліджує питання застосування відповідачем фінансових санкцій при застосуванні  понижуючих коефіцієнтів позивачем згідно Постанови Кабінету Міністрів України №1351 від 27.08.2003р.

Позивач вважає, що рішення відповідача про застосування економічних санкцій підлягає скасуванню з наступних підстав.

Зокрема зазначив, що відповідач необґрунтовано та протиправно визначив як отриману позивачем 20% націнку за надані, згідно затверджених тарифів, послуги. Позивач вважає, що при наданні послуг за затвердженими постановою КМУ від 27.08.03р. № 1351 тарифами, він обґрунтовано отримував від споживачів його послуг 20% податку на додану вартість. Свою позицію позивач обґрунтував тим, що він так діяв на підставі роз'яснення Державної податкової інспекції України, яка, відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є контролюючим органом, який має право надавати такі роз'яснення.

Стосовно визначення відповідачем як необґрунтовано одержану виручку внаслідок прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 662 від 11.05.06р., якою внесені зміни до тарифів, встановлених постановою КМУ № 1351 від 27.08.03р., позивач зазначив, що ним надавались послуги до 31.05.06р. за тарифами згідно постанови № 1351, оскільки постанова № 662 була оприлюднена в газеті "Урядовий кур'єр" тільки 31.05.06р.

У зв'язку з цим, позивач вважає, що висновок відповідача щодо набрання чинності постановою № 662 з моменту її прийняття, тобто з 11.05.06р., є таким, що суперечить Указу Президента України від 10.06.97р. № 503/97 "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності", оскільки пункт 5 даного Указу встановлює, що акти Кабінету Міністрів України, які визначають права і обов'язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях.

Відповідач у відзиві від 26.04.07р. № 17/554 на позовну заяву та його представник в судовому засіданні проти заявлених вимог заперечили, просили в позові відмовити. Зокрема зазначили, що позивачем протиправно отримувались від споживачів його послуг додаткові кошти у вигляді 20% націнки, яку позивач безпідставно вважає податком на додану вартість, оскільки в затверджених тарифах ПДВ вже включений.

Стосовно надання платних послуг, не передбачених переліком робіт і послуг, які можуть надаватись за плату, встановлених постановою КМУ від 15.10.02р. № 1544, відповідач зазначив, що даний перелік для санепідемстанцій є вичерпним, оскільки, в іншому випадку втрачається сенс у його нормативному встановленні.

Стосовно набрання чинності постановою КМУ № 662 від 11.05.06р., позивач посилається також на п.5 вказаного Указу Президента України від 10.06.97р. № 503/97, який визначає, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття.

У зв'язку з цим, відповідач вважає, що позивач повинен був з 11 травня 2006 року надавати послуги за тарифами, встановленими постановою КМУ від 11.05.06р. № 662.

Оцінивши в сукупності матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін господарський суд задовольняє позовні вимоги частково виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки та відзиву відповідача останній вважає, що оскільки в Постанові КМУ №1351 не зазначено, що тарифи встановлюються без урахування податку на додану вартість, то даний податок було включено до складу тарифів. Що також, на його думку, підтверджується листом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 17.12.2004р. за №32/6-6/5549-10, з якого слідує, що тарифи розраховані та затверджені з урахуванням заробітної плати та нарахувань на неї, матеріальних і накладних витрат на розвиток установ та закладів державної санепідемслужби в розмірі 10% і податку на додану вартість в розмірі 20% згідно законодавства.

Однак господарський суд не може погодитись з даним висновком відповідача, оскільки не зазначення в тексті постанови про включення  податку на додану вартість  може свідчити лише про його не включення до тарифів, що підтверджується тим, що Кабінет Міністрів України при включенні до тарифів на роботи і послуги податку на додану вартість вказував про це в своїх постановах.

Крім того, відповідно до "Положення про Міністерство економіки", затвердженого Указом Президента України №1159/2000 від 23.10.1000 Міністерство не наділене правом трактувати і тлумачити постанови КМУ, а також давати роз'яснення податкового законодавства.

Відповідно до п.4.4.2 "а", "є" ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" роз'яснення окремих положень податкового законодавства надаються контролюючими органами у порядку, визначеному відповідним центральним (керівним) органом контролюючого органу, виходячи із положень підпункту 4.4.1 цього пункту, принципів оподаткування, викладених у Законі України "Про систему оподаткування", та економічного змісту податку, збору (обов'язкового платежу), який розглядається.

Центральний (керівний) орган контролюючого органу зобов'язаний видавати та оприлюднювати письмові роз'яснення норм законодавства, які стосуються усіх аспектів оподаткування окремим податком, збором (обов'язковим платежем) у спосіб, доступний для ознайомлення з ними більшості їх платників. При введенні нового податку, збору (обов'язкового платежу) або прийнятті змін до порядку справляння існуючих центральний (керівний) орган контролюючого органу зобов'язаний роз'яснити їх платникам особливості такого справляння, використовуючи засоби масової інформації або інші доступні для таких платників способи доступу до зазначеної інформації, включаючи візити працівників контролюючих органів (не пов'язані із здійсненням податкових перевірок) до платників податків і зборів (обов'язкових платежів) з метою роз'яснення положень нового порядку.

З роз'яснення ДПА України від 15.09.2003р. за №8101/5/15-2416, вбачається, що тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, затверджені постановою КМУ №1351 від 27.08.2003р., встановлені без врахування податку на додану вартість і тому при здійснені цих операцій необхідно додавати цей податок. Роз'яснення податкового органу щодо нарахування і справляння податку на додану вартість є обов'язковими до виконання.

Відповідно п.п.3.1, 6.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" операції платників податку з продажу робіт, послуг на митній території України є об'єктом оподаткування за винятком, звільнених від оподаткування, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою 20%.

Таким чином, враховуючи те, що при затверджені тарифів Постановою КМУ не було визначено умови необхідності нарахування і справляння податку на додану вартість при надані послуг і виконанні робіт, позивач цілком вірно керувався роз'ясненнями ДПА щодо необхідності нарахування і справляння податку на додану вартість понад визначені тарифи.

Щодо застосування позивачем деяких тарифів на платні послуги у розмірах, які вищі за ті, що були затверджені постановою КМУ №662 від 11.05.2006р. слід зазначити наступне.

Зазначена постанова КМУ № 662 від 11.05.06р. опублікована (вперше офіційно оприлюднена) в газеті "Урядовий кур'єр" № 100 від 31.05.06р.

Відповідно до п.5 Указу Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" від 10.06.97р. № 503/97, нормативно-правові   акти   Кабінету   Міністрів   України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах.  Акти  Кабінету Міністрів України,  які  визначають  права  і  обов'язки громадян, набирають чинності не раніше  дня  їх  опублікування  в  офіційних друкованих виданнях.

Суд погоджується з позивачем щодо того, що постанова № 662 від 11.05.06р. визначає права та обов'язки громадян, тобто, що встановлені нею тарифи безпосередньо стосуються громадян, оскільки визначають як право так і обов'язок громадянина сплатити за отриману послугу саме ту суму, яка зазначена в затвердженому тарифі (прейскуранті). В даному випадку, будь-який громадянин має тільки одну альтернативу - або погодитись з даними тарифами, сплатити встановлену ціну і отримати послугу або відмовитись платити за даними тарифами і не отримати послуги.

Таким чином, висновок інспекції щодо набуття чинності постановою № 662 від 11.05.06р. з моменту її прийняття, - судом кваліфікується як безпідставний і такий, що суперечить зазначеному Указу.

Стосовно застосування цін (тарифів) за види послуг, які не передбачені визначеним нормативно-правовим актом, який запроваджує перелік платних послуг на суму 1663,20 грн., слід зазначити, що позивачем щодо нарахування фінансових санкцій в позовній заяві заперечень не надано.

Крім того, частиною третьою ст.35 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24.02.94р. № 4004-ХІІ визначено перелік робіт і надання послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного  благополуччя, що не відносяться до медичної допомоги населенню, кошти за виконання яких установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я відраховують до спеціального фонду державного бюджету.

Цією ж ст.35 Закону, визначено, що заклади санепідеслужби можуть виконувати і інші види робіт і послуг, але за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України. Також вказано, що оплата зазначених послуг здійснюється за тарифами та прейскурантами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що санепідемстанції при наданні своїх специфічних послуг займають монопольне (домінуюче) становище в економіці України, Кабінетом Міністрів України для них вищезгаданими постановами № 1544 від 15.10.02р., № 1351 від 27.08.03р. та № 662 від 11.05.06р. запроваджено державне регулювання цін та тарифів та визначено перелік робіт і послуг, які можливо надавати за плату.

В цьому й полягає державне регулювання щодо надання платних послуг закладами державної санепідемслужби, як певними монополістами, що займають домінуюче становище на ринку.

Отже, суд погоджується з відповідачем, що вказаний перелік робіт і послуг, що можуть надаватись за плату, для установ та закладів державної санепідемслужби є вичерпним.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд задовольняє позовні вимоги в частковому обсязі, скасовує Рішення державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області за №295 від 08.12.2006р. в частині вилучення нарахування непередбаченої законодавством націнки в розмірі 93205,00 грн., застосування тарифів на послуги в розмірах, що вище встановлених граничних в розмірі 26183,06 грн. та нарахування штрафу в розмірі 238776,12 грн. ((93205,00 + 26183,06)*2). В частині скасування рішення про застосування економічних санкцій при застосуванні понижуючих коефіцієнтів господарський суд закриває провадження. В решті позовних вимог суд відмовляє.

У відповідності до п.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Так як характер даного спору є немайновий, господарськи суд стягує з державного бюджету України на користь позивача 1,70 грн. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 157, 159, 160 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області за №295 від 08.12.2006р. про застосування економічних санкцій до Житомирської обласної санітарно - епідеміологічної станції за порушення державної дисципліни цін  в частині вилучення  в доход державного бюджету  непередбаченої законодавством націнки в розмірі 93205,00 грн., застосування тарифів на послуги в розмірах, що вище встановлених граничних в розмірі 26183,06 грн. та нарахування штрафу в розмірі 238776,12 грн.

3. Стягнути з державного бюджету України на користь Житомирської обласної санітарно-епідеміологічної станції, 10002, м.Житомир, вул.В.Бердичівська, 64, код 01991435, - 1,70 грн. судових витрат.

4. В частині скасування рішення про застосування економічних санкцій при застосуванні понижуючих коефіцієнтів господарський суд закриває провадження.

5. В решті позовних вимог суд відмовляє.

Постанова господарського суду Житомирської області набирає законної сили в строки, встановлені ст.254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя Маріщенко Л.О.      

                                           дата складання    16.11.07 р.

Друк:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу