Рішення

від 09.10.2023 по справі 127/14266/23

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/14266/23

Провадження № 2/127/1698/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2023 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України правонаступника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Пенсійного фонду України правонаступника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позов мотивовано тим, що більш ніж 17 років Позивач пропрацювала в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача. З 01 серпня 2017 року Позивач працювала в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області, що підтверджується записом №10 у трудовій книжці. Наказом Управління від 11.04.2023 №59-к/тр 18 квітня 2023 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи у зв`язку із скороченням штату та чисельності працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Наказом Управління від 02.01.2023 №1-ОД (додаток 6) було затверджено план заходів щодо реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області. Пунктом 4 затвердженого Плану заходів передбачено попередження працівників Управління про наступне вивільнення. При цьому проведення заходів з переведення працівників до правонаступника Управління даним Планом заходів взагалі не передбачено, як і не передбачено проведення інших заходів щодо працевлаштування працівників. Листом від 02.01.2022 №3-01 (додаток 7) голова комісії з реорганізації Управління звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з проханням надати, у відповідності до ст. 49 КЗпП України та з метою дотримання трудового законодавства щодо гарантій прав працівників, перелік наявних вакантних посад недержавної служби, які можуть бути запропоновані працівникам Управління в порядку переведення при реорганізації. При цьому, голова комісії з реорганізації Управління жодним чином не обґрунтовує чому ГУ ПФУ у Вінницькій області повинно надати перелік вакантних посад саме недержавної служби, адже ст. 36 КЗпП України не містить жодних обмежень щодо переведення не державних службовців на посади державної служби при реорганізації шляхом приєднання. У своїй відповіді від 04.01.2023 №0200-0802-5/1018 ГУ ПФУ у Вінницькій області надало Управлінню зміни до штатного розпису на 2022 рік та перелік вакантних посад державної служби станом на 03.01.2023, зазначивши при цьому, що працівники Управління можуть бути працевлаштовані на них шляхом участі в доборі на зайняття вакантних посад та подання відповідних документів. Посади, не державної служби в ГУ ПФУ у Вінницькій області відсутні. Наказом Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» від 16.01.2023 №9-ОД було прийнято рішення скоротити увесь штат та усю чисельність працівників Управління. На підставі даного наказу Управлінням було видано наказ від 16.01.2023 №Ю-ОД, пунктом першим якого визначено, повідомити Первинну профспілкову організацію працівників Управління про прийняте Виконавчою дирекцією Фонду рішення щодо скорочення чисельності та вивільнення працівників Управління та провести відповідні консультації. Пунктом 2.3 цього ж наказу відділу по роботі з персоналом Управління доручено персонально попередити працівників Управління про скорочення чисельності та штату працівників, та про наступне їх звільнення. Крім того, на підставі наказу Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 16.01.2023 №9-ОД Управлінням був виданий наказ від16.01.2023 №11-ОД про скочення чисельності та штату працівників відділень Управління. 19 січня 2023 року Позивачу було надано попередження про наступне звільнення від 19.01.2023 без номера із додатком. Однак, дане попередження особисто ОСОБА_1 не адресовано, в ньому відсутня інформація про скорочення конкретно посади її, а також зазначено, що у зв`язку із скороченням всього штату та працівників Виконавчої дирекції Фонду, інша робота у Виконавчій дирекції Фонду мені не пропонується. Хоча ОСОБА_1 була працівником Управління, а не Виконавчої дирекції Фонду і остання не є правонаступником Управління. Листом від 16.01.2023 №92-01 Управління, повідомило Профспілку про прийняте рішення щодо скорочення чисельності та штату працівників, масове вивільнення працівників Управління, а також запросило Профспілку до проведення відповідних консультацій про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень. До листа був доданий перелік вакансій в ГУ ПФУ у Вінницькій області станом на 03.01.2023. Однак, не провівши відповідні консультації, Управління листом від 19.01.2023№97-01 направило Профспілці подання про розірвання трудових договорів з усіма 116 працівниками Управління та його відділень, попросило його розглянути та надати згоду на розірвання таких трудових договорів. Листом від 30.01.2023 №2 Профспілка направила Управлінню обґрунтовану відповідь якою повідомила, що проведення масового вивільнення працівників Управління може привести до порушенням їх трудових прав та не надала згоду на розірвання трудових договорів з працівниками Управління. Наказом Управління від 11.04.2023 №59-к/тр 18 квітня 2023 року ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника начальника відділу організаційної роботи та документообігу Управління у зв`язку із скороченням штату та чисельності працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. В день звільнення Позивачу було видано трудову книжку, копію наказу про звільнення та письмове повідомлення про нараховані та виплачені позивачу суми при звільненні. Позивач посилаючись на те, що відповідачем було порушено трудове законодавство, а саме ст. 36, 40, 42, 49-2, 49-4 КЗпП України, в зв`язку з чим просить суд поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу організаційної роботи та документообігу. Зобов`язати Пенсійний фонд України виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 19.04.2023.

Ухвалою суду від 24.05.2023 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

19.06.2023 року представник позивача надав суду заяву про зміну предмета позову, згідно якої другий пункт прохальної частини виклав в наступній редакції «Зобов`язати Пенсійний фонд України виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 19.04.2023, в розмірі визначеному судом станом на дату винесення рішення, виходячи із середньоденної заробітної плати».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав за обставин викладених в позові, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, заперечувала щодо його задоволення.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що з 01.01.2023 набрав чинності Закон України від 21.09.2022 № 2620-ІХ "Про внесення змін до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"(далі - Закон № 2620), яким Закон України від 23.09.1999 № 1105- XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування"(далі - Закон № 1105) викладено в новій редакції.

Пунктом 2 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1105 (в редакції Закону №2620, що діє з 01.01.2023) передбачено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону.

Таким чином, законодавцем в особі Верховної Ради України прийнято рішення про припинення ФСС України, а тому, як наслідок, виникли законні підстави для проведення заходів з реорганізації ФСС України.

Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Частиною п`ятою цієї статті визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно із частиною третьою статті 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Рішення про припинення ФСС України, прийняте Верховною Радою України, є чинним та у встановленому порядку неконституційним не визнавалося.

Пунктом 12 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1105 Верховна Рада України зобов`язала Кабінет Міністрів України:

забезпечити передачу коштів Фонду соціального страхування України до Пенсійного фонду України;

привести нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;

забезпечити набрання чинності нормативно-правовими актами, зазначеними у підпунктах 2-4 цього пункту, одночасно з набранням чинності цим Законом тощо.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1442 Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (далі-Постанова №1442), зокрема:

утворено комісію з реорганізації ФСС України та комісію з реорганізації управлінь виконавчої дирекції ФСС України (далі-управління ВД ФСС України);

установлено, що до голови комісії з реорганізації Фонду та голів комісій з реорганізації управлінь ВД ФСС України переходять повноваження щодо управління справами Фонду та управлінь ВД ФСС України на період до завершення їх реорганізації;

зобов`язано голову комісії з реорганізації Фонду та голів комісій з реорганізації управлінь ВД ФСС України здійснити заходи з припинення Фонду та управлінь ВД ФСС України у чотиримісячний строк з дня набрання чинності Законом № 2620.

Після набрання чинності Законом № 2620 головою комісії з реорганізації Фонду було видано наказ від 16.01.2023 № 9-ОД Про скорочення чисельності та штату працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.

Постановою № 1442 установлено, що до голови комісії з реорганізації Фонду переходять повноваження щодо управління справами Фонду на період до завершення їх реорганізації. Зазначене повністю відповідає частині четвертій статті 105 Цивільного кодексу України.

Ураховуючи зазначене, наказ 16.01.2023 № 9-ОД Про скорочення чисельності та штат, працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України видано в межах наданих повноважень.

Головою комісії з реорганізації ФСС України 16.01.2023 видано наказ № 9-ОД "Про скорочення чисельності та штату працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України", пунктом 1 якого передбачено скоротити штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві, з 18.04.2023року.

Встановлено, що 19 січня 2023 року позивачку було попереджено про наступне звільнення з посади 18.04.2023 року на підставі п.1 ч. 1 ст.40 КЗпП України, оскільки скороченню підлягає весь штат та чисельність працівників.

11.04.2023 управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області видано наказ №59-к/тр про звільнення позивачки у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників відповідно до пункту 1 частини 1статті 40 КЗпП України.

Відповідно до Закону № 1105 Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративно: компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Верховний Суд в постанові від 09 вересня 2019 року у справі № 916/376/15-г зазначив, що процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Інститут правонаступництва органів державної влади різниться від інститут- правонаступництва суб`єктів приватного права, оскільки є більш ширшим за змістом, включаючи в себе: правонаступництво в завданнях, функціях та повноваженнях як складових категорії компетенції органу виконавчої влади, а також щодо конкретних управлінських (організаційних) прав та обов`язків, які складають зміст відповідних правовідносин - публічне правонаступництво за якого відбувається перехід владних прав та функції органу, що реорганізовується до органу, що створюється та правонаступництво в майнових приватних правовідносинах, у яких орган влади виступає як юридична особа приватного права. У випадку публічного правонаступництва перехід таких прав та обов`язків оформлюється нормативним актом.

Як вбачається з позовної заяви Позивач перебувала на посаді заступника начальника відділу організації роботи та документообігу управління виконавчої дирекції ФСС України у Вінницькій області.

Відповідно до п. 1.6 розділу Загальні положення Статуту Фонду соціального страхування України, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхуванню України 14.12.2017 № 64, робочими органами виконавчої дирекції Фонду є управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що створюються за рішенням правління Фонду на підставі затвердженої ним структури органів Фонду.

Відповідно до ч. З ст. 8 Закону № 1105 (в редакції, чинній до 01.01.2023) робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що створюються за рішенням правління Фонду на підставі затвердженої ним структури органів Фонду. Управління виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також мають відділення в районах і містах обласного значення. Відділення управлінь виконавчої дирекції Фонду є відокремленими підрозділами робочих органів виконавчої дирекції Фонду, що створюються за рішенням правління Фонду без статусу юридичної особи.

Робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення провадять свою діяльність від імені виконавчої дирекції Фонду в межах та порядку, визначених цим Законом, статутом Фонду, типовим положенням про робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення, що затверджується правлінням Фонду, та положенням, затвердженим директором виконавчої дирекції Фонду.

Відповідно до пункту 1 Положення 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні управління (п. 7 Положення № 280).

Згідно з п. 12 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правлінця Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485 (далі - Положення № 28-2), головне управління Фонду є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс та кошторис видатків, рахунки в органах Казначейства та уповноважених банках, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Відповідно до підпункту 4 пункту 4 Положення № 28-2 Головне управління Фонду забезпечує своєчасну та у повному обсязі виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання, здійснює страхові виплати та надає соціальні послуги відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та інші виплати, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, в межах обсягів фінансування цих виплат.

Таким чином, у розумінні вищенаведених норм, правонаступником у здійсненні функцій Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області є Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Відповідно до частини шостої статті 36КЗпП України у разі зміни роботодавця, а також у разі їх реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділенні] перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи роботодавця можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Отже, з вище встановлених обставин, вбачається, що оспорюваний наказ видано саме у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, що пов`язане із законодавчими змінами.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі-КЗпП України), відповідно до статті 40 якого трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у визначених випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої цієї статті). Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Верховний Суд в постанові від 05.10.2020 у справі №451/1028/18 зазначив, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у підпунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу на тому ж підприємстві.

Згідно із пунктом 2 розділу Прикінцеві положення Закону України від 15.03.2022 №2136-ІХ (далі - Закон № 2136) главу XIX Прикінцеві положення Кодексу законів пре працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України Про правовий режим воєнного стану, діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану.

З огляду на вищевикладене, положення Закону№ 2136, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України - мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону № 2136 також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 2136 у період дії воєнного стану норми статті43КЗпП Українине застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

Проте, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280(далі - Положення № 280), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Правові основи організації та діяльності Пенсійного фонду визначаються, зокрема, Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Положенням № 280. Відповідно до пункту 14 Положення № 280 гранична чисельність державних службовців та працівників Пенсійного фонду України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 4ст. 20 Закону України від 17.03.2011 № 3166-УІ "Про центральні органи виконавчої влади" державні службовці апарату центрального органу виконавчої влади призначаються на посади та звільняються з посад керівником центрального органу виконавчої влади в порядку, передбаченому законодавством про державну службу (якщо інше не передбачено законом).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1471внесено зміни до додатку 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 № 85(далі - Постанова № 85), відповідно до якого гранична чисельність працівників апарату Пенсійного фонду України становить 302 працівника, у тому числі державних службовців - 302, гранична чисельність працівників територіальних органів Фонду - 24098, у тому числі державних службовців - 23229.

Отже, основний штат працівників апарату Пенсійного фонду України та його територіальних органів складають посади державної служби, умови призначення (переведення, звільнення) на які визначаються Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу"(далі -Закон № 889).

Цим Законом визначено принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частиш відносин, не врегульованих цим Законом (частина третя статті 5 Закону № 889).

Обов`язок щодо застосування норм спеціального законодавства був неодноразове предметом розгляду у Верховному Суді, Зокрема, Верховний Суд в постанові від 29.03.2023 у справі № 380/6745/21 зазначив, що за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Правові основи організації та діяльності Пенсійного фонду України визначаються, зокрема, Законом № 1058 , Положенням № 280. Відповідно до пункту 14 Положення № 281 гранична чисельність державних службовців та працівників Пенсійного фонду Україні: затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України від 17.03.2011 № 3166-VI Про центральні органи виконавчої влади державні службовці апарату центрального органу виконавчої влади призначаються на посади та звільняються з посад керівником центрального органу виконавчої влади в порядку, передбаченому законодавством про державну службу (якщо інше не передбачено законом).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1471 внесено зміни до додатку 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 № 85 (далі - Постанова № 85), відповідно до якого гранична чисельність працівників апарату Пенсійного фонду України становить 302 працівника, у тому числі державних службовців - 302, гранична чисельність працівників територіальних органів Фонду - 24098, у тому числі державних службовців - 23229.

Згідно з додатком 2 до постанови правління ФСС України від 18.11.2021 №35 "Про внесення змін до структури органів Фонду соціального страхування України та граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України" гранична чисельність працівників ФСС України становила 4829 осіб. Посади працівників ФСС України, на відміну від посад працівників Пенсійного фонду, не належать до посад державної служби. На зазначених працівників поширюється законодавство про працю.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 Закону № 889вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина Україна на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.

Прийнявши рішення про припинення ФСС України, законодавець не передбачив спеціального механізму переведення працівників ФСС Україна, на яких поширюється законодавство про працю, на посади державної служби в Пенсійному фонді України чи його територіальних управліннях.

За таких умов, переведення працівників ФСС України на посаді державної служби в Пенсійному фонді України чи його територіальних управліннях суперечить Закону № 889.

В силу положень пунктів 1 і 2 частини першої статті 41 Закону №889 без обов`язкового проведення конкурсу переведений може бути лише державний службовець:

на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення;

на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Таким чином, законодавством не передбачено переведення працівника посада якого скорочується та на якого поширюється дія законодавства про працю, на посаду державної служби в державному органі.

Верховний Суд в постанові від 29.09.2020 у справі № 263/14242/17 зазначив, що аналіз ч.1 ст. 19 Конституції України дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом. Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Отже, твердження Позивача про те, що у законодавстві України відсутні норми, які б прямо забороняли або унеможливлювали переведення працівників Управління на посади державної служби не відповідає вищенаведеним нормам.

Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України від 12.05.2015 № 389-УІІІ Про правовий режим воєнного стану у період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб`єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов`язковість якого передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад. Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, призначені відповідно до абзацу першого цієї частини, не можуть бути переведені на інші посади державної служби або посади в органах місцевого самоврядування.

Вказана норма передбачає саме призначення на посаду державної служби, яке, у відповідності до абз. 2 ст. 7 Закону № 389 є строковим. Зазначена норма не врегульовує умови та порядок переведення працівників підприємств (установ, організацій), що ліквідується (припиняються) на посади державної служби.

Так, відповідно до абз. 2 ст. 7 Закону № 389 після припинення чи скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців з дня його припинення чи скасування, на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, посади керівників комунальних підприємств, установ, організацій, на які особи призначені відповідно до абзацу першого частини п`ятої цієї статті, оголошується конкурс. Граничний строк перебування особи на посаді, на яку її призначено відповідно до абзацу першого частини п`ятої цієї статті, становить 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану.

Отже, державний орган самостійно визначає у який спосіб він планує організувати призначення на такі вакансії. Залежно від обраного способу, державний орган може розмістити інформацію на офіційному вебсайті та сторінках в соціальних мережах державного органу, зробити розсипку серед кандидатів, які успішно пройшли усі етапи оцінювання під час останніх конкурсів у державному органі, повідомити про вакансію працівникам державного органу за допомогою внутрішніх каналів комунікації державного органу тощо.

Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області своїм листом від 04.01.2023 №0200-0802-5/1018 надало Управлінню виконавчої дирекції ФСС України у Вінницькій області перелік вакантних посад станом на 03.01.2023 та зазначило, ще працівники Управління можуть бути працевлаштовані на них шляхом участі у доборі на зайняття вакантних посад.

Інформація про оголошення добору на зайняття вакантних посад в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області була розміщена на офіційній сторінці Головного управління 22.03.2023 у соціальній мережі Fасebok каналі. Особи, які виявили бажання прийняти участь у доборі персоналу на зайняття посад державної служби категорі Б та В, мали можливість надіслати до Головного управляння резюме у строк до 05.04.2023.

Інформація про оголошення добору на зайняття вакантних посад в апараті Пенсійного фонду України була розміщена на офіційній сторінці вебпорталу Пенсійного фонду України 04.04.2023. Особи, які виявили бажання прийняти участь у доборі персоналу на зайняття посад державної служби категорій Б та В, мали можливість надіслати до Фонду резюме у строк до 18.04.2023.

Разом з тим, позивач не подавала ні до Головного управління, ані до Пенсійного фонду документи для працевлаштування, що свідчили би про її бажання працювати в Головному управлінні або Пенсійному фонді України.

Таким чином, виходячи з вищевстановлених обставин, суд дійшов висновку, що при звільненні позивачки голова комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області та відповідач дотримались норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника та вжили всіх можливих заходів, передбачених чинним законодавством, щодо недопущення порушення права позивачки на працю, в зв`язку з чим позов задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати в частині позовних вимог про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід залишити за позивачем, в частині позовних вимог про поновлення на роботі компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 259, 265, 268, 273 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 і ОСОБА_3 і до Пенсійного фонду України правонаступника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10.10.2023року.

ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Пенсійний фонду України, м. Київ, вул. Бастіонна, 9, код ЄДРПОУ 00035323, як юридична особа правонаступник Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 41315197.

Суддя: