Постанова

від 08.11.2007 по справі 4/28-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/28-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД   СУМСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.07           Справа №4/28-07.

Господарський суд Сумської області у складі судді Костенко Л.А.

При секретарі судового засідання  Будко О.В.

За участю представників сторін:

від позивача –  Охріменко Н.Я. представник за довіреністю № 47-0/9/10-с від 20.01.2007 року

від відповідача – Козупиця О.О. (доручення  № ф/268 від  19.03.2007 р.)

Розглянувши матеріали справи № 4/28-07

за позовом -    Білопільського відділення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції

до  Білопільського районного військового комісаріату

про стягнення 61 грн. 25 коп.

   Предмет спору: Позивач просить стягнути з відповідача 61 грн.25 коп. –заборгованості по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 12.01.2007р.

Відповідач  подав відзиви від 07.02.2007р. та  від  13.03.2007р. , в яких   заперечує проти позову, посилаючись на те, що відповідно  вимог ч.2 ст. 14 Закону України  “Про Збройні сили України”, він звільняється від сплати  усіх видів  податків.

   Розглянувши  матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд          

                                                  ВСТАНОВИВ :

Білопільський районний військовий комісаріат зареєстрований  як суб'єкт підприємницької діяльності,  включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України  та  знаходиться на обліку в  Білопільському відділенні Сумської  міжрайонній державній податковій інспекції.

Відповідач відповідно до вимог Закону України “Про систему оподаткування” № 1251-ХП від 25.06.1991р. із змінами та доповненнями є платником  податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

Відповідно до ст. 5 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” № 1963-ХП від 11.12.1991р. із змінами та доповненнями податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується юридичними особами щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Згідно поданого відповідачем  розрахунку суми податку з власників транспортних засобів за 2003р., термін сплати  настав 15.01.2004р., становить 61 грн.25 коп. Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 із змінами та доповненнями податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації, тобто податкова заборгованість в сумі 61 грн.25 коп. є узгодженою, і відповідач  зобов»язаний її сплатити.

Заперечення відповідача стосовно того, що установи Збройних сил України звільнюються від сплати податку з власних транспортних засобів та інших самохідних машин, суд вважає безпідставними, так як Закон України “Про Збройні сили України” не являється законом про оподаткування, згідно вимог Закону України “Про систему оподаткування” в редакції Закону України від 22.12.1998 р. №  333Х1У, пільги стосовно оподаткування не можуть встановлюватися іншими законами, крім законів про оподаткування, тому  згідно ст.1 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” від 11.12.91р. № 1963-ХП ( зі змінами і доповненнями) платники цього податку є підприємства, організації, установи, які є юридичними особами та мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, визначені  в ст.2 цього Закону як об'єкт оподаткування, тобто відповідач  є платником даного податку.

Крім того не може бути визнане підставою для заперечення проти позову на підставі положення ч. 2 ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" щодо звільнення майна, закріпленого за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних сил України, від сплати усіх видів податків. Відповідно до частини 1, З ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування", встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюється Верховною Радою України,  Верховною Радою АР Крим, сільськими, селищними і міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.

Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Враховуючи, що Закон України "Про систему оподаткування" є спеціальним законом про оподаткування, виходячи із правила співвідношення загальної і спеціальної норм у разі їх конкуренції, його норми підлягають застосуванню при вирішенні спору, зокрема, щодо  пільг із оподаткування у випадку встановлення таких пільг іншими законами, крім законів про оподаткування.

Аналіз  положень Закону України “Про податок з власників транспортних  засобів та інших самохідних машин і механізмів” свідчить, що термін “власні транспортні засоби”, який вживається  у ст. 1 даного Закону, означає транспортні засоби, що належать юридичним і фізичним особам на підставі права власності, а юридичним особам  державної форми власності на підставі права господарського  відання  або  права оперативного управління.

Таким чином, відповідач порушує вимоги ст.9 Закону України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 року № 1251-XII із змінами та доповненнями в частині своєчасної сплати податків та зборів.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року (надалі-Закон № 2181-ІІІ) податкове зобов'язання самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення.

У відповідності з п.5.4 ст.5 Закону № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені Законом, визнаються сумою податкового боргу.

На податкову заборгованість відповідачу виставлялися 30.09.2002р.  перша податкова вимога та від 18.01.2003р. друга податкова вимога, але  заборгованість залишилася  не сплаченою.

На час розгляду справи заборгованість  відповідача перед бюджетом складає 61 грн. 25 коп.,  тому позов підлягає задоволенню.

Факт заборгованості відповідача в сумі 61 грн.25  коп. підтверджено матеріалами справи, зокрема  розрахунком суми податку з власників транспортних засобів, копіями корінців першої та другої податкової вимоги.

Доказів сплати боргу в сумі 61 грн.25 коп. відповідач не подав.

За таких обставин вимоги позивача по стягненню 61 грн.25 коп. податкового боргу відповідача визнаються судом правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

     На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                           ПОСТАНОВИВ :

1.     Позов задовольнити.

2.  Стягнути з Білопільського районного військового комісаріату ( 41800, Сумська область, м. Білопілля, вул. Леніна,46, код 09751191) на користь Білопільського відділення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (41800 Сумська область, м. Білопілля, вул. Леніна,77, код 21104502)  - 61 грн.25 коп.  податкового боргу.

     3.          Видати  виконавчий лист після набрання постановою  законної сили.

4.  Постанова суду може бути оскаржена в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого, зокрема, заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна  скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Харківського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Сумської області.

      5.  Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду  першої інстанції, якщо інше не встановлено цим  Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. В разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.