Ухвала

від 04.10.2023 по справі 761/35847/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/35847/23

Провадження № 1-кс/761/23186/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року слідча суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023110000000174 від 07.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,-

ВСТАНОВИЛА

В провадження слідчої судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023110000000174 від 07.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Клопотання мотивоване тим, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42023110000000174 від 07.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Прокурор у своєму клопотанні зазначає, що досудовим розслідуванням встановлено, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11.06.2014 року у цивільній справі № 367/6429/13-ц (головуючийсуддя ОСОБА_4 ) частково задоволено позов прокурора міста Ірпеня в інтересах держави до Ірпінської міської ради та громадян про скасування рішення Ірпінської міської ради № 4842-90-У від 25.06.2010 та визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки, рішення набрало законної сили.

Даним рішенням визнані недійсними та скасовано державну реєстрацію у тому числі наступних державних актів:

-серії ЯЛ№361586на правовласності наземельну ділянкуз кадастровимномером 3210900000:01:131:0089площею 0,1га,яка розташована заадресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, виданий на ім`я ОСОБА_5 ;

- серіїЯЛ №361585на правовласності наземельну ділянкуз кадастровимномером 3210900000:01:131:0090площею 0,1га,яка розташована заадресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, виданий на ім`я ОСОБА_6 .

Вищевказані правовстановлюючі документи на земельні ділянки були визнані недійсними та скасовано їх державну реєстрацію в судовому порядку, відтак, вказане свідчить про те, що відчуження вказаних земельних ділянок відбулося у незаконний спосіб.

Так, 12.06.2020 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , всупереч вказаного рішення Ірпінського міського суду Київської області, відчужили вказані земельні ділянки ОСОБА_7 .

Разом з цим, земельні ділянки 3210900000:01:131:0089 та 3210900000:01:131:0090 визнано речовими доказами.

Прокурор зазначає, що з метою всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального правопорушення, а також запобігання можливості псування, перетворення, відчуження земельних ділянок, для збереження речових доказів, виникла необхідність у накладенні арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 3210900000:01:131:0089 та 3210900000:01:131:0090.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримала в повному обсязі з підстав в ньому наведених та просила задовольнити.

З огляду на обставини викладені у клопотанні, його розгляд здійснюється без виклику володільця майна відповідно до ч.2 ст. 172 КПК України, якою визначено можливість розгляду клопотання прокурорапро арештмайна,яке небуло тимчасововилучене,без повідомленнявласника майна,якщо цеє необхіднимз метоюзабезпечення арештумайна.

Заслухавши думку прокурора, дослідивши клопотання, додані на його обґрунтування матеріали, слідча суддя приходить до наступного висновку.

Із матеріалів клопотання вбачається, що Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42023110000000174 від 07.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

10.07.2023 постановою слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_8 , на земельніділянки зкадастровими номерами3210900000:01:131:0089та 3210900000:01:131:0090 - визнано речовим доказом в даному кримінальному провадженні.

Як на мету накладення арешту прокурор посилається на необхідність збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Крім того, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.

Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.

Згідно ч 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:1) правову підставу для арешту майна;2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України);3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України);3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Крім того, при вирішенні клопотання прокурора, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.

За викладених обставин та відповідних норм кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя приходить до переконання, що матеріалами клопотання обґрунтовано та в судовому засіданні встановлено необхідність застосування на даній стадії досудового розслідування, такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя приходить до висновку, що у випадку його незастосування, це може призвести до наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню, а тому це є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження.

Разом з цим, зважаючи на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя виходить з того, що критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).

Дослідивши матеріали клопотання, слідчою суддею не встановлено негативних наслідків та обмежень застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження про який просить прокурор.

Так, приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, слідча суддя приходить до висновку, що наявні достатні підстави для часткового задоволення клопотання та накладення арешту із забороною розпорядження, а також забороною особам, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно вносити будь-які зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших реєстрів (щодо інших речових прав та обтяжень) щодо таких земельних ділянок.

В той же час, клопотання в частині встановлення заборони власникам земельних ділянок вирішувати будь-які питання про поділ таких земельних ділянок, укладення будь-яких угод щодо таких земельних ділянок, а також проведення на кожній з них будь-яких підготовчих та/або будівельних робіт з метою недопущення можливості їх знищення, перетворення, відчуження у будь-який спосіб, заборонити державним кадастровим реєстраторам виправляти помилки у Державному земельному кадастрі, для забезпечення можливої конфіскації майна, цивільного позову та зберігання до набрання законної сили судовим рішенням по вказаному речовому доказу залишити без задоволення.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 98, 170-173, 309, 395, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідча суддя

УХВАЛИЛА

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Накласти арешт на майно, а саме:

-земельну ділянку,кадастровий номер: 3210900000:01:131:0089, площею 0,1 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2099093132109, власником якої є ОСОБА_7 ;

- земельнуділянку,кадастровий номер: 3210900000:01:131:0090 площею 0,1 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2099067332109, власником якої є ОСОБА_7 , із забороною розпорядження, а також забороною особам, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно вносити будь-які зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших реєстрів (щодо інших речових прав та обтяжень) щодо таких земельних ділянок.

В іншій частині клопотання залишити без задоволення.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду.

Слідча суддя Антоніна КВАША