Постанова

від 21.08.2006 по справі а25/173-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А25/173-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

21.08.06р.

Справа № А25/173-06

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Мирова”, с. Топило Дніпропетровської області 

до  Томаківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області,

смт. Томаківка Дніпропетровської області

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Томаківський районний відділ земельних ресурсів, смт. Томаківка Дніпропетровської області. 

про  визнання недійсним акту

Суддя  Чередко А.Є.

Секретар Сьомушкіна К.А.

Представники сторін:

  Від позивача – Стригунові О.І., дор. № 7 від 19.09.2005р.

Від відповідача – не з'явився.

Від третьої особи – не з'явився. 

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача та просить суд визнати недійсним акт визначення втрат заподіяних державі неправомірним і безоплатним користуванням земельними ділянками ТОВ „Агрофірма „Мирова” від 07.03.2006р., затверджений 09.03.2006р. головою Томаківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області.  

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що чинне законодавство України, зокрема ст.. 156 ЗК України та постанова КМ України № 284 від 19.04.1993р. „Про затвердження порядку визначення і відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам” не передбачають відшкодування збитків за користування земельною ділянкою без оформлення договору оренди землі, на підставі чого був прийнятий оскаржуваний акт; при прийнятті оскаржуваного акту відповідачем застосовано для розрахунку збитків ставка орендної плати, яка була затверджена Миронівською сільською радою пізніше ніж позивач розпочав використання земельних ділянок; частина земельних ділянок знаходиться на території Миронівської сільської ради, тобто відноситься до земель комунальної власності і відповідач не має правових підстав для відшкодування збитків за користування такими земельними ділянками.  

Відповідач позов не визнав з тих підстав, що позивач тривалий час використовував земельні ділянки без встановлених законом підстав та не сплачував плату за землю, внаслідок чого держава зазнала збитків у вигляді не отриманих державним бюджетом доходів за час використання позивачем спірних земельних ділянок без встановлених законом підстав. Тому спірний акт відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідач та третя особа не забезпечили явку представників до судового засідання. Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача та третьої особи, враховуючи закінчення встановленого законом строку на вирішення спору у справі, належне їх повідомлення судом про час та місце судового засідання у справі, не надання відповідачем доказів поважності причин не з'явлення представника до судового засідання та приписи ст. 128 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

           ВСТАНОВИВ:

09.03.2006р. Головою Томаківської районної державної адміністрації був затверджений акт визначення втрат заподіяних державі неправомірним і безоплатним користуванням земельними ділянками ТОВ „Агрофірма „Мирова” від 07.03.2006р.

Зазначеним актом встановлено, що ТОВ „Агрофірма „Мирова” з лютого то березня 2003р. є власником нерухомого майна, яке розташоване в межах с. Топила (приміщення заправки, пекарні, гуртожитку, їдальні, боксів, майстерні, механізованого току, цеху по переробці сіль господарської продукції –5,4670га. по вул.. Пащенка, 92; приміщення гаражів –0,4989 по вул.. Кірова, 91; приміщення майстерні –0,5200га. по вул.. Кірова, 36)  та за межами населених пунктів (комплекс приміщень ферми біля с. Весела Федорівна –3,0783га.) та ухиляється від укладення договору оренди відповідних земельних ділянок, на яких розташоване нерухоме майно. Отже з 28.02.2003р. по 01.03.2006р. ТОВ „Агрофірма „Мирова” користується земельними ділянками без правовстановлюючих документів і ніяких платежів за землю не проводило, а згідно з розрахунком втрат місцевого бюджету в результаті самовільного і безоплатного користування земельними ділянками ТОВ „Агрофірма „Мирова” за час з 28.02.2003р. по 01.03.2006р. повинно було сплатити до бюджету 78654,56грн.

Спірні правовідносини регулюються Земельним Кодексом України.

Так, пунктом 2 ст. 152 Земельного Кодексу встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо  ці порушення не  пов'язані  з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 156 Земельного Кодексу України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються  збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення  (викупу)  сільськогосподарських угідь,  лісових земель   та   чагарників   для   потреб,    не    пов'язаних    із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь,  лісових

земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового  покриву  та  інших  корисних властивостей   сільськогосподарських   угідь,  лісових  земель  та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь,  лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;      д) неодержання  доходів  за  час  тимчасового  невикористання земельної ділянки.

Зазначений перелік випадків відшкодування збитків є вичерпним.

Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють   органи    виконавчої    влади,    органи    місцевого самоврядування,  громадяни  та юридичні особи,  які використовують земельні  ділянки,  а  також  органи  виконавчої   влади,   органи місцевого самоврядування,  громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права  власників  і  землекористувачів  або  погіршує якість  земель,  розташованих  у  зоні  їх  впливу,  в  тому числі внаслідок  хімічного  і  радіоактивного   забруднення   території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок  визначення  та  відшкодування  збитків  власникам землі   і  землекористувачам  встановлюється  Кабінетом  Міністрів України. (ст. 157 ЗК України).

Такий порядок затверджено постановою КМ України № 284 від 19.04.1993р. „Про Порядок визначення та відшкодування збитків  власникам землі та землекористувачам”.

Так, п. 3 зазаченого Порядку встановлено, що відшкодуванню підлягають, зокрема інші збитки власників  землі  і  землекористувачів,  у  тому числі  орендарів,  включаючи  і  неодержані  доходи,  якщо  вони обгрунтовані (неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник    землі, землекористувач, у  тому  числі  орендар,  із  земельної  ділянки і який він не одержав внаслідок її  вилучення  (викупу) або тимчасового зайняття,  обмеження  прав,  погіршення  якості землі або приведення її у  непридатність  для  використання  за цільовим  призначенням   у   результаті   негативного   впливу, спричиненого діяльністю підприємств,  установ,  організацій  та громадян.

Між тим, а ні ст. 156 ЗК України, а ні Порядок визначення та відшкодування збитків  власникам землі та землекористувачам не передбачає відшкодування втрат бюджету за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів на землю, що було підставою для визначення позивачу розміру втрат бюджету за спірним актом, який до того-ж фактично не містить підстав відшкодування збитків та містить посилання лише на порушення.

Отже, відповідно до ст. 156 Земельного Кодексу України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються  збитки, заподіяні зокрема саме внаслідок невикористання земельної ділянки, тобто закон пов'язує настання відповідальності за заподіяння збитків та право на їх отримання лише у випадку невикористання самим власником земельної ділянки, внаслідок протиправних дій осіб, що зайняли земельну ділянку. У даному ж випадку відповідач не мав правових підстав для власного використання земельної ділянки, оскільки на ній розташоване майно, що є власністю іншої особи. Відповідно спірний акт не відповідає вимогам ст. 156 ЗК України.     

Також, як вбачається з матеріалів справи, земельні ділянки, на яких розташоване нерухоме майно позивача знаходяться, як в межах населеного пункту - с. Топило, так і за його межами.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 83 ЗК України (2001р.), землі,  які належать  на  праві  власності  територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У  комунальній  власності  перебувають  усі  землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також  земельні ділянки за їх межами,  на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Суб'єктами права власності на землю є територіальні  громади, які   реалізують   це   право безпосередньо або через  органи  місцевого  самоврядування,  -  на землі комунальної власності (ст. 80 ЗК України).

           За п. 1 ст. 84 ЗК України, у державній власності перебувають усі землі України,  крім земель комунальної та приватної власності.

Згідно з 12 Перехідних положень ЗК України, до  розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім  земель,  переданих  у приватну власність, та земель, на яких розташовані   державні,   в   тому  числі  казенні,  підприємства, господарські  товариства, у статутних фондах яких державі належать частки  (акції,  паї),  здійснюють  відповідні  сільські, селищні, міські  ради,  а  за  межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Таким чином, у відповідача, як органу державної влади відсутні правові підстави для визначення збитків за тимчасове невикористання земельних ділянок, які є комунальною власністю в порядку ст.ст. 90, 152, 156 ЗК України, що було ним здійснено шляхом затвердження спірного акту.  

Окрім цього, як вбачається з розрахунку втрат місцевого бюджету в результаті самовільного і безоплатного користування земельними ділянками ТОВ „Агрофірма „Мирова” при розрахунку за період з 28.02.2003р. по 01.03.2006р. використовувалась ставка орендної плати 2% від грошової оцінки землі, яка затверджена рішенням Мирівської сільської ради № 260 лише 26.07.2005р., що суперечить ст.. 5 ЦК України.  

Отже у відповідача були відсутні правові підстави для затвердження спірного акту визначення втрат заподіяних державі неправомірним і безоплатним користуванням земельними ділянками ТОВ „Агрофірма „Мирова” від 07.03.2006р.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ст. 2 КАС України, у  справах  щодо  оскарження рішень,  дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:      1) на   підставі,   у  межах  повноважень  та  у  спосіб,  що передбачені Конституцією та законами України; 2) з  використанням  повноваження  з   метою,   з   якою   це повноваження надано; 3) обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За п. 1 ст. 8 КАС України, суд  при вирішенні справи керується принципом верховенства права,  відповідно до якого зокрема людина,  її права  та  свободи визнаються    найвищими   цінностями   та   визначають   зміст   і спрямованість діяльності держави.

Враховуючи вищенаведене та обставини справи, суд вважає, що відповідачем при затвердженні спірного акту не було дотримано вищенаведених засад, а сам акт не відповідає вимогам чинного законодавства України, тому позовні вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3,40грн. слід стягнути з державного бюджету.

Враховуючи усе вищевикладене та керуючись ст.ст. 152, 156, 157 ЗК України,  ст. 17-19, 87, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

                                                                     ПОСТАНОВИВ:

          Визнати недійсним акт визначення втрат заподіяних державі неправомірним і безоплатним користуванням земельними ділянками ТОВ „Агрофірма „Мирова” від 07.03.2006р., затверджений 09.03.2006р. головою Томаківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області.  

Стягнути з державного бюджету судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3,40грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Мирова” (с. Топило Томаківського району Дніпропетровської області, вул.. Кірова, 4, код ЄДРПОУ 30419966, п/р 26005743140100  в ДОД АППБ  „Аваль” м. Дніпропетровськ, МФО 305653).

Постанова може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені ст. 186 КАСУ.

Постанова набирає законної сили у відповідності до ст. 254 КАСУ.

Суддя

А.Є. Чередко

30.08.2006р.