Постанова

від 25.09.2023 по справі 592/17779/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 592/17779/19

провадження № 61-18026св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Стратег», Товариство з обмеженою відповідальністю «КСК Суми»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство Банк «Траст» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства Банк «Траст», державний реєстратор відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління «ЦНАП у м. Суми» Сумської міської ради Матусенко Тетяна Петрівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 червня 2021 року у складі судді Котенко О. А. та постанову Сумського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І., Собини О. І.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Стратег» (далі - ТОВ «ФК «Стратег»), Товариства з обмеженою відповідальністю «КСК Суми» (далі - ТОВ «КСК Суми»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство Банк «Траст» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» (далі - ПАТ Банк «Траст»), державний реєстратор відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління «ЦНАП у м. Суми» Сумської міської ради Матусенко Т. П., про визнання недійсним договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитною угодою, визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором та договору про внесення змін до нього, скасування державної реєстрації права власності.

На обґрунтування позову посилалася на таке.

Відповідно до умов укладеної між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) та Відкритим акціонерним товариством «Банк «РНС» (далі - ВАТ «Банк «РНС») кредитної угоди від 23 червня 2008 року № 290 щодо надання кредитних продуктів за договорами в рамках цієї угоди в межах суми 1 000 000,00 дол. США між ними було укладено договір про надання траншу № S071.0003179.290, за яким кредитор надав позичальнику грошові кошти в сумі 340 000,00 дол. США, строком до 25 червня 2018 року включно зі сплатою відсотків за користування коштами.

На забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 перед ВАТ «Банк «РНС» за зазначеним кредитним договором між ОСОБА_1 та ВАТ «Банк «РНС» укладено іпотечний договір № 290 М, посвідчений 24 червня 2008 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бирченко Л. Л. за реєстровим № 2265, за яким вона передала в іпотеку нежитлове приміщення, раніше будинок б/н у с. Веретенівка (літ. «Б» - конюшня, з/бетон; літ. «Ж» - навіс, мет. кол.; літ. «Л» - навіс), загальною площею 1 725,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку із неналежним виконанням боржником умов зазначеного кредитного договору 23 січня 2017 року ПАТ Банк «Траст» направило ФОП ОСОБА_2 претензію від 19 січня 2017 року № 112 з вимогою погасити загальну заборгованість у розмірі 213 096,74 дол. США та суму пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 145 110,78 грн, що становить 6 032 929,39 грн, а також зазначило, що у випадку невиконання вимоги у тридцятиденний строк товариство звернеться до суду з позовом про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предметом іпотеки.

08 лютого 2018 року між ПАТ Банк «Траст» та ТОВ «ФК «Стратег» укладено договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором № 290 М, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л. Д. за реєстровим № 109.

13 лютого 2018 року між ТОВ «ФК «Стратег» та ТОВ «КСК Суми» укладено договір № ДВ-56/18 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитною угодою від 23 червня 2008 року № 290, укладеною між ВАТ «Банк «РНС» та ФОП ОСОБА_2 , та договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором № 290 М, посвідченим 24 червня 2008 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бирченко Л. Л. за реєстровим № 2265.

26 березня 2018 року між ТОВ «ФК «Стратег» та ТОВ «КСК Суми» укладено договір про внесення змін до договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 24 червня 2008 року № 290 М такого змісту: «абзац 1 пункту 1.4 договору про відступлення прав вимоги за Іпотечним договором посвідченим 24 червня 2008 року ОСОБА_3 приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу за реєстровим № 2265, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л. Д. 13 лютого 2018 року, за реєстровим № 124 викласти в наступній редакції: «Предметом іпотеки, визначеним Договором іпотеки, є нерухоме майно: нежиле приміщення, раніше буд. б/н, селище Веретенівка, (літ. Б - конюшня, з/бетон; літ. Ж - навіс, мет. кол.; літ. Л - навіс), загальною площею 1 725,1 (тисяча сімсот двадцять п`ять цілих одна десята) кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (двадцять сім). Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченого нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бирченко Л. Л., 31 березня 2008 року, за р. № 1068, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно виданого Комунальним підприємством «Сумським міським бюро технічної інвентаризації» № 19080409 від 04.06.2008 року за номером запису 857 в книзі 19, реєстраційний номер 17257076».

ТОВ «КСК Суми» звернуло стягнення на предмет іпотеки (нежитлове приміщення, раніше будинок б/н у с. Веретенівка (літ. «Б» - конюшня, з/бетон; літ. «Ж» - навіс, мет. кол.; літ. «Л» - навіс), загальною площею 1 725,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), шляхом набуття права власності у рахунок виконання основного зобов`язання, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер 188927157 від 15 листопада 2019 року, з якої випливає, що згідно з рішенням державного реєстратора ЦНАП у м. Суми Матусенко Т. П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 40445568 від 03 квітня 2018 року, 08:39:51, вказані нежитлові приміщення перейшли у власність ТОВ «КСК Суми».

ТОВ «КСК Суми» набуло предмет іпотеки у власність за ринковою вартістю 1 393 930,00 грн, визначеною на підставі звіту НС2/3-18 з незалежної оцінки майна, проведеної суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 .

Відповідно до повідомлення-вимоги про порушення основного зобов`язання від 19 лютого 2018 року № 19/02-2, надісланого ТОВ «КСК Суми» ОСОБА_1 , станом на 13 лютого 2018 року загальна сума заборгованості за кредитною угодою від 23 червня 2008 року № 290 становить 5 719 991,41 грн.

Тобто розмір грошової вимоги значно перевищує ціну відступлення вимоги і ТОВ «КСК Суми» набуло право власності на майно, вартість якого значно перевищує, по-перше, суму яку ТОВ «КСК Суми» сплатило ТОВ «ФК «Стратег», а по-друге, значно перевищує розмір заборгованості боржника ФОП ОСОБА_2 за кредитним договором.

ТОВ «КСК Суми» не відноситься до фінансових установ, які можуть надавати фінансові послуги у формі факторингу, тому не може фінансувати іншу сторону шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Отже, ТОВ «КСК Суми» набуло у власність майно ОСОБА_1 у незаконний спосіб, з порушенням вимог законодавства щодо укладення договору факторингу, чим порушено права позивачки.

У зв`язку з викладеним позивачка просила:

- визнати недійсним договір від 13 лютого 2018 року № ДВ-56/18, укладений між ТОВ «ФК «Стратег» та ТОВ «КСК Суми», про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за кредитною угодою від 23 червня 2008 року № 290;

- визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідченим 24 червня 2008 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бирченко Л. Л., реєстраційний № 2265, укладеним між ТОВ «ФК «Стратег» та ТОВ «КСК Суми» 13 лютого 2018 року та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л. Д., реєстровий № 124, та договір про внесення змін до нього від 26 березня 2018 року, реєстровий № 358;

- скасувати державну реєстрацію права власності номер запису 25550445, внесений на підставі рішення державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг у м. Суми Матусенко Т. П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 40445568 від 03 квітня 2018 року, 08:39:51, на нежитлове приміщення, раніше будинок б/н у с. Веретенівка (літ. «Б-1» - конюшня, літ. «Ж», «Л» - навіси, загальною площею 1 725,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1522217859101), за ТОВ «КСК Суми».

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову у виді заборони відчуження нежитлового приміщення, раніше будинок б/н у с. Веретенівка (літ. «Б-1» - конюшня, літ. «Ж», «Л» - навіси, загальною площею 1 725,1 кв. м), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1522217859101, номер об`єкта в РПВН 17257076, ТОВ «КСК Суми» код ЄДРПОУ 40428825, м. Суми, вул. Робітниче селище, 16), вжиті за ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 липня 2020 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу, на чому наполягає позивачка, за відсутності інших ознак не свідчить про наявність фінансової послуги. Отже, укладені між ТОВ «ФК «Стратег» та ТОВ «КСК Суми» договори є саме договорами відступлення прав вимоги, а не договорами факторингу.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування касаційної скарги посилалася на те, що уклавши договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 13 лютого 2018 року

№ ДВ-56/18 за кредитним договором, ТОВ «ФК «Стратег» отримало фінансування у розмірі ціни вимоги за договором, а ТОВ «КСК Суми» отримало прибуток у формі різниці між реальною вартістю права вимоги та ціною вимоги, що за своєю юридичною природою (незважаючи на його назву як договір про відступлення права вимоги) є договором факторингу (фінансовою послугою), що за відсутності у ТОВ «КСК Суми» статусу фінансової установи укладений з порушенням вимог до суб`єктного складу, і це, відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зумовлює його недійсність.

Суди неналежно з`ясували обставини, що мають значення для справи, зокрема умови спірного правочину, не застосували норми законодавства, які підлягали застосуванню, не врахували висновків щодо застосування норм статей 512, 514, 1077-1079, 1084 ЦК України, статті 4 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 2664-ІІІ).

Укладеному договору від 13 лютого 2018 року № ДВ-56/18 притаманні всі ознаки фінансової послуги факторингу із заміною ТОВ «ФК «Стратег», яке є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на нефінансову компанію ТОВ «КСК Суми».

Отже, відповідно до істотних умов договору, за правовою природою оспорюваний договір є договором факторингу, який не відповідає вимогам до його суб`єктного складу.

Оскільки за змістом частини першої статті 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а оспорюваний правочин суперечить наведеним вище приписам цивільного законодавства України щодо суб`єктного складу договору факторингу, що є підставою визнання його недійсним відповідно до частини першої статті 215 ЦК України.

Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на:

неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11, від 11 жовтня 2019 року у справі № 910/13731/17, від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 161/13889/17.

У грудні 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ «КСК Суми», у якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

На обґрунтування відзиву посилається на те, що доводи ОСОБА_1 про неврахування висновків щодо застосування норм статей 512, 514, 1077-1079, 1084 ЦК України, статті 4 Закону № 2664-ІІІ, викладених у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11, від 11 жовтня 2019 року у справі № 910/13731/17, від 10 листопада 2020 року у справі

№ 638/22396/14-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 161/13889/17, як на підставу касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій, є безпідставними, оскільки саме від цих висновків відступила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18.

Кваліфікуючи правовідносини сторін, суди виходили з правової природи договору факторингу (сукупності всіх його суттєвих ознак) та відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором (ТОВ «КСК Суми») фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору (ТОВ «ФК «Стратег»), тому дійшли правильного висновку, що договір, укладений між ТОВ «КСК Суми» та ТОВ «ФК «Стратег», є саме договором відступлення прав.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2023 року зупинено касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2023 року касаційне провадження у справі поновлено.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення огляду на таке.

Встановлені судами обставини

23 червня 2008 року між ФОП ОСОБА_2 та ВАТ «Банк «РНС» укладено кредитну угоду № 290, за умовами якої загальний розмір кредитних продуктів за договорами в межах цієї угоди не повинен перевищувати 1 000 000,00 дол. США (т. 1, а. с. 8-9).

Також 23 червня 2008 року, згідно з положеннями та умовами угоди, між ФОП ОСОБА_2 та ВАТ «Банк «РНС» укладено договір про надання траншу № S071.0003179.290, за яким кредитор надав позичальнику грошові кошти в сумі 340 000 дол. США строком до 25 червня 2018 року включно зі сплатою 15,80 % річних, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році, а позичальник зобов`язався повернути наданий кредит і сплатити відсотки та комісії за кредитом у встановлений договором строк та виконати інші зобов`язання за цим договором у повному обсязі (т. 1, а. с. 10-12).

24 квітня 2012 року між ФОП ОСОБА_2 та ПАТ Банк «Траст»(правонаступник усіх прав і обов`язків ВАТ «Банк «РНС» та Відкритого акціонерного товариства Банк «Траст») укладено додатковий договір № 1 до договору про надання траншу від 23 червня 2008 року № S071.0003179.290, за умовами якого сторони вирішили, починаючи з дати укладення цього додаткового договору, зменшити розмір процентної ставки за кредитним договором з 15,8 % до 13,0 % річних.

На забезпечення виконання зобов`язань ФОП ОСОБА_2 перед ВАТ «Банк «РНС» за кредитним договором, між ОСОБА_1 та ВАТ «Банк «РНС» 24 червня 2008 року було укладено іпотечний договір № 290 М, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бирченко Л. Л. за реєстровим № 2265.

За умовами іпотечного договору ОСОБА_1 передала в іпотеку нежитлове приміщення, раніше будинок б/н у с. Веретенівка (літ. «Б» - конюшня, з/бетон; літ. «Ж» - навіс, мет. кол.; літ. «Л» - навіс), загальною площею 1 725,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 24-29).

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 29 грудня 2016 року № 559-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Банк «Траст»виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 30 грудня 2016 року № 3085 «Про початок процедури ліквідації ПАТ Банк «Траст» та делегування повноважень ліквідатора банку» (т. 1, а. с. 54).

08 лютого 2018 року між ПАТ Банк «Траст» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ТОВ «ФК «Стратег»укладено договір № 1 про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги за кредитною угодою від 23 червня 2008 року № 290, яка укладена між ВАТ «Банк «РНС» та ФОП ОСОБА_2 та договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 24 червня 2008 року № 290 М, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них (т. 2, а. с. 215-221).

У договорі зазначено, що за своєю правовою природою він є правочином з передання банком шляхом продажу прав вимоги, визначених у цьому договорі, новому кредитору (відступлення прав вимоги). Сторони визнають, що жодне з положень цього договору, а також будь-які платежі, які здійснюватимуться на виконання цього договору, не вважаються та не можуть вважатися фінансуванням банку новим кредитором.

08 лютого 2018 року між ПАТ Банк «Траст» та ТОВ «ФК «Стратег» укладено договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором № 290 М, посвідченим 24 червня 2008 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бирченко Л. Л. за реєстровим № 2265. Цей договір посвідчений 08 лютого 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л. Д. за реєстровим № 109 (т. 2, а. с. 222-223).

Внаслідок укладення договорів про відступлення права вимоги ТОВ «ФК «Стратег»набуло права кредитора за угодою та права іпотекодержателя за іпотечним договором на умовах та в обсязі, які існували на момент відступлення права вимоги, і визначених у відповідних договорах відступлення прав, а саме, право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій, неустойки у розмірах, вказаних у додатку № 1 до договору, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань.

Відповідно до додатку № 1 до договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 08 лютого 2018 року сума права вимоги - 213 111,52 дол. США, що становить 5 779 506,64 грн. Додаток 1 до договору № 1 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 08 лютого 2018 року, підписаний уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Банк «Траст»та директором ТОВ «ФК «Стратег», містить реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються. Відповідно до вказаного додатку 1 загальна заборгованість за договором на дату відступлення прав вимоги (без штрафів та пені) - 213 111,52 дол. США, що становить 5 779 506,64 грн, з них заборгованість за тілом кредиту - 202 984,42 дол. США, що становить 5 504 863,38 грн, заборгованість з нарахованими відсотками у розмірі 10 127,10 дол. США, що становить 274 643,26 грн, а також штрафи, пені, комісії на дату відступлення права вимоги 3 864 275,84 грн (т. 2, а. с. 217-221).

13 лютого 2018 року між ТОВ «ФК «Стратег»та ТОВ «КСК Суми» укладено договір № ДВ-56/18 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитною угодою від 23 червня 2008 року № 290, укладеною між ВАТ «Банк «РНС» та ФОП ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 13-15, 73-78).

Також 13 лютого 2018 року між ТОВ «ФК «Стратег»та ТОВ «КСК Суми» укладено договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором № 290 М, який посвідчено 13 лютого 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л. Д. за реєстровим № 124 (т. 1, а. с. 16-19, 79-80).

Положеннями договору № ДВ-56/18 визначено, що за відступлення прав вимоги за основними договорами відповідно до цього договору наступний кредитор ТОВ «КСК Суми» сплачує новому кредитору ТОВ «ФК «Стратег»грошові кошти в сумі 1 395 000,00 грн (пункт 4.1).

У договорі від 13 лютого 2018 року № ДВ-56/18 про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги ТОВ «ФК «Стратег»та ТОВ «КСК Суми» погодили між собою, що за своєю правовою природою даний договір є правочином з передання новим кредитором (ТОВ «ФК «Стратег») шляхом продажу прав вимоги, визначених цьому договорі, наступному кредитору (ТОВ «КСК Суми») (відступлення права вимоги). Сторони визнали, що жодне з положень договору, а також будь-які платежі, які здійснюватимуться на виконання договору, не вважаються та не можуть вважатися фінансуванням нового кредитора (ТОВ «ФК «Стратег») наступним кредитором (ТОВ «КСК Суми»). Ці положення зазначені в розділі 1 договору від 13 лютого 2018 року № ДВ-56/18 (т. 1, а. с. 73-78).

Згідно з пунктом 2.2 договору від 13 лютого 2018 року № ДВ-56/18 наступний кредитор ТОВ «КСК Суми» в день укладення договору набуває усі права за основними договорами, включаючи, проте не обмежуючись: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій у розмірах, вказаних в додатку № 1 до цього договору, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань. Розмір прав вимоги, які переходять до наступного кредитора, вказаний у додатку № 1 до цього договору. Права кредитора за основними договорами переходять до ТОВ «КСК Суми» у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надане новому кредитору відповідно до умов основних договорів (т. 1, а. с. 73).

Додаток 1 та додаток № 1 до договору від 13 лютого 2018 року № ДВ-56/18 повністю співпадають з додатками до договору № 1 від 08 лютого 2018 року щодо суми права вимоги, заборгованості за договором, які виражені в доларах США.

Додатки до договору від 13 лютого 2018 року № ДВ-56/18 містять суму права вимоги - 213 111,52 дол. США, що становить 5 719 991,41 грн. Додаток 1 до договору № ДВ-56/18 містить реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, загальна заборгованість за договором на дату відступлення прав вимоги (без штрафів та пені) становить 213 111,52 дол. США, що в еквіваленті становить 5 719 991,41 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 202 984,42 дол. США, що в еквіваленті становить 5 448 176,33 грн, заборгованість за нарахованими відсотками - 10 127,10 дол. США, що в еквіваленті становить 271 815,08 грн, а також штрафи, пеня, комісії на дату відступлення права вимоги - 3 864 275,84 грн (т. 1, а. с. 74-75).

Зі змісту вказаних договорів випливає, що ТОВ «ФК «Стратег»як новий кредитор не набуло право здійснювати фінансові операції щодо боржника ФОП ОСОБА_2 , оскільки за умовами договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги у нього виникло лише право вимагати виконання зобов`язань у розмірі та обсязі, які існували на момент укладення цього договору, без можливості нарахування додаткових процентів і неустойки, право на нарахування яких мав первісний кредитор ПАТ Банк «Траст».

Надалі ТОВ «КСК Суми», як наступний кредитор, не набуло право здійснювати фінансові операції щодо боржника (ФОП ОСОБА_2 ), оскільки за умовами договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги у нього виникло лише право вимагати виконання зобов`язань у розмірі та обсязі, які існували на момент укладення цього договору, без можливості нарахування додаткових процентів і неустойки, право на нарахування яких мав первісний кредитор (ПАТ Банк «Траст»).

26 березня 2018 року між ТОВ «ФК «Стратег»та ТОВ «КСК Суми» укладений договір про внесення змін до договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором (т. 1 а. с., 20-21, 81).

19 січня 2017 року ПАТ Банк «Траст» надіслало ОСОБА_2 претензію щодо невиконання умов кредитного договору, за яким загальна заборгованість становить 213 096,74 дол. США, сума пені - 145 110,78 грн, всього в сумі 6 032 929,39 грн (т. 1, а. с. 155-156).

19 лютого 2018 року ТОВ «КСК Суми» надіслало ОСОБА_2 повідомлення про укладення договору від 13 лютого 2018 року № ДВ-56/18 з відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитною угодою від 23 червня 2008 року № 290 та відступлення прав за іпотечним договором від 24 червня 2008 року № 290 М. Загальна заборгованість за кредитною угодою від 23 червня 2008 року № 290 станом на 13 лютого 2018 року (без врахування штрафних санкцій) - 213 111,52 дол. США (202 984,42 дол. США + 10 127,10 дол. США), що в еквіваленті становить 5 719 991,41 грн (т. 1, а. с. 157).

19 лютого 2018 року ТОВ «КСК Суми» надіслало ОСОБА_1 повідомлення-вимогу про порушення основного зобов`язання, згідно з яким станом на 13 лютого 2018 року заборгованість за кредитною угодою становить 202 984,42 дол. США, 10 127,10 дол. США за нарахованими відсотками, а всього 213 111,52 дол. США та 3 864 275,84 грн - штрафні санкції (т. 1, а. с. 158).

Отже, сума вимоги, яку пред`явило ТОВ «КСК Суми» як новий кредитор за договором відступлення прав вимоги від 13 лютого 2018 року ОСОБА_1 - 213 111,52 дол. США та сума штрафних санкцій повністю співпадають із сумою права вимоги та загальною заборгованістю, зазначеною в договорі № 1 від 08 лютого 2018 року про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги між ПАТ Банк «Траст» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів та ТОВ «ФК «Стратег».

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17 червня 2020 року стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ТОВ «КСК Суми» 2 287 711,41 грн заборгованості (т. 2, а. с. 30-34).

03 квітня 2018 року ТОВ «КСК Суми» зареєструвало право власності на нежитлове приміщення загальною площею 1 725,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

За умовами іпотечного договору іпотекодержатель набув право власності на предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття, вартість предмета іпотеки визначена у розмірі 1 393 930,00 грн на підставі звіту з незалежної оцінки майна.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним чи безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Банк має право укласти договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким він передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої особи. Загальні умови та порядок здійснення факторингових операцій визначаються ЦК України, Господарським кодексом України, іншими законодавчими актами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України (стаття 350 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (стаття 1079 ЦК України).

За частиною першою статті 4 Закону № 2664-ІІІ фінансовими вважаються такі послуги: торгівля валютними цінностями; залучення фінансових активів із зобов`язанням щодо наступного їх повернення; фінансовий лізинг; надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; надання гарантій; фінансові платіжні послуги; у сфері страхування; діяльність у системі накопичувального пенсійного забезпечення; професійна діяльність на ринках капіталу; факторинг; банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність». Отже, факторинг є фінансовою послугою.

У пункті 5 частини першої статті 1 Закону № 2664-ІІІ зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в статті 6 Закону № 2664-ІІІ.

Так, за змістом частини першої статті 6 Закону № 2664-ІІІ договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Крім того, відповідно до пункту 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові, операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону про фінансові послуги.

Крім того, у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

Як уже зазначалося раніше, відповідно до абзацу першого частини першої статті 1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема, те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).

Звідси за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону № 2664-ІІІ), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту в розпорядження і клієнт має сплатити фактору за відповідну послугу з фінансування (надання позики або кредиту).

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), така плата за надану фактором послугу може бути встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу (позику чи кредит).

Натомість грошова вимога, яку клієнт передає фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (частина перша статті 1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.

Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Виходячи з цього правочин, який не відповідає ознакам, притаманним договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106)).

При цьому, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші умови договору притаманні як договору відступлення права вимоги, так і договору факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, відсутні й підстави вважати такий правочин договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 51).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) (провадження № 12-42гс22), вирішуючи поставлене питання про відступлення від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18) та від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21), щодо застосування статей 512-519, 656, 1077-1079 ЦК України при кваліфікації правочину з відступлення права грошової вимоги (купівлі-продажу) як договору факторингу шляхом конкретизації таких висновків стосовно визначальних критеріїв розмежування цих договорів, зазначила, що висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18) та від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21), містять усі необхідні критерії, за якими розрізняються договір факторингу та договір відступлення (у тому числі купівлі-продажу) права вимоги.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що права ОСОБА_1 не є порушеними і підстав для визнання недійсним договору від 13 лютого 2018 року № ДВ-56/18, укладеного між ТОВ «ФК «Стратег» та ТОВ «КСК Суми» про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитною угодою, визнання недійсним договору між ТОВ «ФК «Стратег» та ТОВ «КСК Суми» про відступлення права вимоги за іпотечним договором та договору про внесення змін до нього від 26 березня 2018 року, скасування державної реєстрації права власності за ТОВ «КСК Суми» немає. Зазначені правочини є саме договорами відступлення прав вимоги, а не договорами факторингу, оскільки різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу сама по собі, за відсутності інших ознак, не свідчить про наявність фінансової послуги.

З таким висновком погоджується Верховний Суд, оскільки він відповідає зазначеним нормам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11, від 11 жовтня 2019 року у справі № 910/13731/17, від 10 листопада 2020 року у справі

№ 638/22396/14-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 161/13889/17, зокрема щодо застосування норм статей 512, 514, 1077-1079, 1084 ЦК України, статті 4 Закону № 2664-ІІІ Верховний Суд відхиляє.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правову позицію щодо розмежування договорів відступлення права вимоги та факторингу, зокрема у постановах від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21). Від відповідних висновків вона не відступила й у постанові від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) (провадження № 12-42гс22).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження і які не знайшли свого підтвердження.

Підстав для виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги немає.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на те, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 червня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

О. В. Ступак