Постанова

від 04.10.2023 по справі 461/9080/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 461/9080/15

провадження № 61-12955св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: Приватне акціонерне товариство «Галичина», Публічне акціонерне товариство «Ковельмолоко»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 жовтня 2017 року у складі судді Городецької Л. М. та постанову Львівського апеляційного суду від

30 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»; АТ «Укрексімбанк») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивований тим, що 20 березня 2013 року між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», Приватним акціонерним товариством «Галичина» (далі - ПрАТ «Галичина») та Публічним акціонерним товариством «Ковельмолоко» (далі - ПАТ «Ковельмолоко») укладено генеральну кредитну угоду № 151213N2, із змінами і доповненнями (далі -генеральна угода).

У межах генеральної угоди між АТ «Укрексімбанк» і ПрАТ «Галичина» було укладено:

1. 20 березня 2013 року кредитний договір № 151213К8, із змінами

і доповненнями, на суму 95 198 000,00 грн, з кінцевим терміном погашення

19 березня 2018 року, зі сплатою процентів за користування кредитом

в порядку та в розмірі, встановлених підпунктом 3.2.4 пункту 3.2, пунктом 3.5 статті 3 цього кредитного договору, а також зі сплатою комісії за управління кредитною лінією в розмірі та в порядку, встановлених підпунктом 3.2.5 пункту 3.2 статті 3 та статтею 4 цього кредитного договору;

2. 06 березня 2014 року кредитний договір № 151214К5, із змінами

і доповненнями, на суму 31 000 000,00 грн, з кінцевим терміном погашення кредиту 25 грудня 2015 року, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 20 % річних, а також зі сплатою комісії за управління кредитною лінією в розмірі та в порядку, встановлених підпунктом 3.2.2 пункту 3.2 статті 3 та статтею 4 цього кредитного договору.

У межах генеральної угоди між АТ «Укрексімбанк» і ПАТ «Ковельмолоко» укладено:

1. 21 серпня 2007 року кредитний договір № 151407К37, із змінами

і доповненнями, на суму 6 000 000,00 дол. США, з кінцевим терміном погашення кредиту 31 грудня 2015 року, зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та в розмірі, встановлених підпунктом 3.2.6 пункту 3.2, пунктом 3.5 статті 3 цього кредитного договору, а також зі сплатою комісії за управління кредитною лінією в розмірі та в порядку, встановлених підпунктом 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 та статтею 4 цього кредитного договору;

2. 25 червня 2008 року кредитний договір № 151208К34, із змінами

і доповненнями, на суму 3 640 000,00 дол. США, з кінцевим терміном погашення кредиту 31 грудня 2015 року, зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та в розмірі, встановлених підпунктом 3.2.6 пункту 3.2, пунктом 3.5 статті 3 цього кредитного договору, а також зі сплатою комісії за управління кредитною лінією в розмірі та в порядку, встановлених підпунктом 3.2.8 пункту 3.2 статті 3 та статтею 4 цього кредитного договору.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитними договорами, які укладені в рамках генеральної угоди, між позивачем та ОСОБА_1 25 березня 2013 року укладено договір поруки № 151213Р12, за яким відповідач несе солідарну відповідальність за належне виконання умов кредитних договорів.

Банк зазначав, що позичальники неналежно виконували взяті на себе кредитні зобов`язання, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. Водночас положеннями кредитних договорів передбачено, що в разі невиконання зобов`язань позичальники сплачують банку пеню, яка нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів

у розмірі, зазначеному у відповідних пунктах кредитних договорів. Посилаючись на частину другу статті 625 ЦК України, банк також уважав, що

у позичальників виник обов`язок зі сплатити суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

З огляду на викладене заборгованість позичальника перед

АТ «Укрексімбанк», яка виникла з 05 березня 2015 року до 31 липня 2015 року у зв?язку з невиконання зобов?язань за генеральною угодою та укладеними

в її рамках кредитними договорами, станом на 01 серпня 2015 року становить 20 231 816,26 дол. США та 182 855 595,54 грн, з яких:

- заборгованість за кредитним договором № 151213К8 -

14 736 147,14 дол. США та 136 630 113,97 грн, у тому числі:

11 681 500,00 дол. США та 95 198 000,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 915 148,66 дол. США та 13 318 679,31 грн - прострочені проценти за користування кредитом; 5 693 941,85 грн - прострочена комісія за управління кредитною лінією; 1 885 394,79 дол. США та 14 710 047,12 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 182 862,79 дол. США та 2 053 298,97 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом;

584 473,55 грн - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією; 101 240,90 дол. США та 867 391,08 грн - 3 % річних у зв?язку

з несвоєчасним погашенням основного боргу, процентів за користування кредитом та комісії за управління кредитною лінією; 4 204 282,09 грн - втрати від інфляції у зв?язку з несвоєчасним погашенням основного боргу, процентів за користування кредитом та комісії за управління кредитною лінією;

- заборгованість за кредитним договором № 151214К5 - 43 877 873,14 грн,

у тому числі: 31 000 000,00 грн - прострочена сума заборгованості за кредитом; 5 218 125,86 грн - прострочені проценти за користування кредитом; 522 350,00 грн - прострочена комісія за управління кредитною лінією; 4 856 666,67 - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 706 997,12 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом; 54 831,25 грн - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитної лінією;

277 076,47 грн - 3 % річних у зв?язку з несвоєчасним погашенням основного боргу, процентів за користування кредитом та комісії за управління кредитною лінією; 1 241 825,77 грн - втрати від інфляції у зв?язку

з несвоєчасним погашенням основного боргу, процентів за користування кредитом та комісії за управління кредитною лінією;

- заборгованість за кредитним договором № 151407К37 -

3 434 353,34 дол. США та 1 436 606,52 грн, у тому числі: 2 260 000,00 дол. США - прострочена сума заборгованості за кредитом; 182 495,00 дол. США - прострочені проценти за користування кредитом; 1 176 168,96 грн - прострочена комісія за управління кредитною лінією; 866 333,33 дол. США - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 78 910,26 дол. США - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом; 159 568,43 грн - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією;

46 614,75 дол. США та 7 869,13 грн - 3 % річних у зв`язку з несвоєчасним погашенням кредиту, сплати процентів за користування кредитом і комісії за управління кредитною лінією; 93 000,00 грн - втрати від інфляцій у зв`язку

з несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією;

- заборгованість за кредитним договором № 151208К34 -

2 061 315,78 дол. США та 911 001,91 грн, у тому числі: 1 355 00,00 дол. США - прострочена сума заборгованості за кредитом; 109 565,01 дол. США - прострочені проценти за користування кредитом; 737 154,84 грн - прострочена комісія за управління кредитною лінією; 520 285,83 дол. США - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 48 419,21 дол. США - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 104 878,32 грн - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією; 28 045,73 дол. США та 5 172,08 грн -

3 % річних у зв`язку з несвоєчасним погашенням кредиту, сплати процентів за користування кредитом і комісії за управління кредитною лінією; 63 796,67 грн - втрати від інфляцій у зв`язку з несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією.

Позивач стверджував, що у зв`язку з невиконанням ПрАТ «Галичина» зобов`язань за вказаними кредитними договорами банк надіслав на адресу ПрАТ «Галичина» вимогу про дострокове погашення заборгованості. Однак вимоги банку виконано не було.

ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» просило стягнути

з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитними договорами від 20 березня 2013 року № 151213К8, від 06 березня 2014 року № 151214К5, від 21 серпня 2008 року

№ 151407К37 та від 25 червня 2008 року № 151208К34, укладеними в рамках генеральної кредитної угоди від 20 березня 2013 року № 151213N2, яка виникла у період з 05 березня 2015 року до 31 липня 2015 року, у розмірі

20 231 816,26 дол. США та 182 855 595,54 грн.

09 листопада 2015 року із занесенням до журналу судового засідання, Галицький районний суд м. Львова залучив до участі у справі як третіх осіб ПрАТ «Галичина» і ПАТ «Ковельмолоко».

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 30 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитними договорами від 20 березня

2013 року № 151213К8, від 06 березня 2014 року № 151214К5, від 21 серпня 2008 року № 151407К37 та від 25 червня 2008 року № 151208К34, укладеними

в рамках генеральної кредитної угоди від 20 березня 2013 року № 151213N2, яка виникла у період з 05 березня 2015 року до 31 липня 2015 року, у розмірі 20 231 816,26 дол. США та 182 855 595,54 грн.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» 3 654,00 грн сплаченого судового збору.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявна прострочена заборгованість перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» у зв?язку з несвоєчасним та не в повному обсязі виконанням боржниками своїх зобов?язань згідно з генеральною угодою та укладеними

у її рамках кредитними договорами станом на 01 серпня 2015 року, і згідно

з розрахунком позивача вона становить 20 231 816,26 дол. США та

182 855 595,54 грн.

Постановою Львівського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , ПрАТ «Галичина» і ПАТ «Ковельмолоко» задоволено частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 жовтня 2017 року

в частині визначення розміру заборгованості за кредитними договорами

від 20 березня 2013 року № 151213К8, від 21 серпня 2007 року № 151407К37 та від 25 червня 2008 року № 151208К34, укладеними в рамках генеральної кредитної угоди від 20 березня 2013 року № 151213N2, яка виникла у період

з 05 березня 2015 року до 31 липня 2015 року та підлягає стягненню

з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», змінено.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитними договорами від 20 березня

2013 року № 151213К8, від 21 серпня 2007 року № 151407К37 та від 25 червня 2008 року № 151208К34, укладеними в рамках генеральної кредитної угоди від 20 березня 2013 року № 151213N2, яка виникла у період з 05 березня

2015 року до 31 липня 2015 року, в загальному розмірі 18 691 644,43 дол. США та 158 509 475,00 грн.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд взяв до уваги висновок судової бухгалтерсько-економічної експертизи та зазначив, що збільшення гривневої частини заборгованості та, відповідно, зменшення боргу в доларах відбулося за рахунок нарахування пені в національній валюті України - гривні, що повністю узгоджується з даними генеральної угоди та укладених в її рамках кредитних договорів.

Стосовно доводів апеляційної скарги в частині припинення поруки за кредитними зобов?язаннями на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України апеляційний суд вказав, що вони належним чином не обґрунтовані

і не підтверджені власними розрахунками, у тому числі і по щомісячних платежах.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

20 грудня 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,

у якій просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від

30 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від

30 листопада 2022 року й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що після укладення договору поруки до генеральної угоди та кредитних договорів без згоди поручителя вносились зміни, унаслідок чого було збільшено обсяг відповідальності поручителя, що дає підстави для застосування частини першої статті 559 ЦК України.

Аргументи інших учасників справи

30 січня 2023 року АТ «Державний експортно-імпортний банк України» подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Галицького районного суду м. Львова.

09 березня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи

20 березня 2013 року між АТ «Укрексімбанк», ПрАТ «Галичина»

і ПАТ «Ковельмолоко» укладено генеральну кредитну угоду № 151213N2

з подальшим унесенням до неї змін та доповнень.

Відповідно до умов пункту 1.1 статті 1 генеральної угоди зазначена угода регулює загальні засади співпраці між банком та позичальниками щодо фінансування довгострокової програми з розвитку діяльності позичальників.

Метою генеральної угоди є визначення загальних умов фінансування інвестиційної торговельно-закупівельної програми з розвитку діяльності позичальників, яке здійснюється відповідно до генеральної угоди шляхом укладання кредитних договорів (пункт 1.2 статті 1 генеральної угоди).

Згідно зі статтею 2 генеральної угоди кредит - грошові кошти, які банк надає на фінансування діяльності позичальника на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності, цільового характеру використання та відкличності.

Відповідно до генеральної угоди банк проводить кредитні операції в межах лімітів, визначених у пункті 4.5 статті 4 генеральної угоди, на підставі та

з урахуванням умов кредитних договорів, укладених в межах зазначеної генеральної угоди, які є додатками до неї. Згідно з умовами генеральної угоди позичальник взяв на себе обов`язок своєчасно та в повному обсязі погашати заборгованість за кредитом, сплачувати проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі за кредитними договорами (підпункт 5.2.7 пункту 5.2 статті 5 генеральної угоди).

У межах генеральної угоди:

- між АТ «Укрексімбанк» і ПрАТ «Галичина» укладено два кредитні договори: 1) від 20 березня 2013 року № 151213К8 (зі змінами та доповненнями)

з видачею кредиту в розмірі 11 875 000,00 дол. США та 95 198 000,00 грн,

з кінцевим терміном погашення до 19 березня 2018 року, зі сплатою процентів у порядку та розмірі, встановлених підпунктом 3.2.4 пункту 3.2, пунктом 3.5 статті 3 кредитного договору, а також зі сплатою комісії за управління кредитною лінією в розмірі та порядку, встановлених підпунктом 3.2.5 пункту 3.2 статті 3 та статтею 4 кредитного договору; 2) від 06 березня 2014 року № 151214К5 (зі змінами та доповненнями) з видачею кредиту

в розмірі 31 000 000,00 грн, з кінцевим терміном погашення 25 грудня

2015 року, зі сплатою процентів у розмірі 20 % річних, а також зі сплатою комісії за управління кредитною лінією у розмірі та порядку, встановлених підпунктом 3.2.2 пункту 3.2 статті 3 та статтею 4 кредитного договору;

- між АТ «Укрексімбанк» і ПАТ «Ковельмолоко» укладено два кредитні договори: 1) від 21 серпня 2007 року № 151407К37 (зі змінами та доповненнями) з видачею кредиту в розмірі 6 000 000,00 дол. США, з кінцевим терміном погашення до 31 грудня 2015 року, зі сплатою процентів

у порядку та розмірі, встановлених підпунктом 3.2.6 пункту 3.2, пунктом 3.5 статті 3 кредитного договору, а також зі сплатою комісії за управління кредитною лінією у розмірі та порядку, встановлених підпунктом 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 та статтею 4 кредитного договору; 2) від 25 червня 2008 року

№ 151208К34 (зі змінами та доповненнями) з видачею кредиту в розмірі

3 640 000,00 дол. США, з кінцевим терміном погашення до 31 грудня

2015 року, зі сплатою процентів у порядку та розмірі, встановлених підпунктом 3.2.6 пункту 3.2, пунктом 3.5 статті 3 кредитного договору, а також зі сплатою комісії за управління кредитною лінією в розмірі та порядку, встановлених підпунктом 3.2.8 пункту 3.2 статті 3 та статті 4 кредитного договору.

Відповідно до умов указаних кредитних договорів позичальники взяли

на себе зобов`язання погашати кредити, сплачувати проценти

за користування кредитами, комісію за управління кредитною лінією,

а також виконувати інші зобов`язання за кредитними договорами.

Виконання зобов`язань за кредитними договорами забезпечено порукою ОСОБА_1 на підставі укладеного між ним, банком і позичальниками договору поруки від 25 березня 2013 року № 151213Р12.

Пунктом 2.1.6 договору поруки передбачено, що поручитель надає згоду

на забезпечення цією порукою всіх зобов`язань позичальника за кредитною угодою (в межах ліміту 350 000 000,00 грн згідно зі статтею 1 договору),

у тому числі з урахуванням усіх змін та доповнень до кредитної угоди,

що будуть укладені в майбутньому.

Згідно з наданим банком розрахунком розмір заборгованості за генеральною угодою та укладеними у її межах кредитними договорами станом на 01 серпня 2015 року становить 20 231 816,26 дол. США та 182 855 595,54 грн та складається із простроченої заборгованості, а саме:

- за кредитним договором № 151213К8 - 14 736 147,14 дол. США та 136 630 113,97 грн, у тому числі: 11 681 500,00 дол. США та 95 198 000,00 грн - заборгованість за кредитом; 915 148,66 дол. США та 13 318 679,31 грн - проценти за користування кредитом; 5 693 941,85 грн - комісія за управління кредитною лінією; 1 885 394,79 дол. США та 14 710 047,12 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 182 862,79 дол. США та 2 053 298,97 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом;

584 473,55 грн - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитної лінією; 101 240,90 дол. США та 867 391,08 грн - 3 % річних у зв?язку

з несвоєчасним погашенням основного боргу, процентів за користування кредитом та комісії за управління кредитною лінією; 4 204 282,09 грн - втрати від інфляції у зв?язку з несвоєчасним погашенням основного боргу, процентів за користування кредитом та комісії за управління кредитною лінією;

- за кредитним договором № 151214К5 - 43 877 873,14 грн, у тому числі: 31 000 000,00 грн - сума заборгованості за кредитом; 5 218 125,86 грн - проценти за користування кредитом; 522 350,00 грн - комісія за управління кредитною лінією; 4 856 666,67 - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 706 997,12 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом; 54 831,25 грн - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитної лінією; 277 076,47 грн - 3 % річних у зв?язку з несвоєчасним погашенням основного боргу, процентів за користування кредитом та комісії за управління кредитної лінією; 1 241 825,77 грн - втрати від інфляції у зв?язку з несвоєчасним погашенням основного боргу, процентів за користування кредитом та комісії за управління кредитною лінією;

- за кредитним договором № 151407К37 - 3 434 353,34 дол. США та 1 436 606,52 грн, у тому числі: 2 260 000,00 дол. США - заборгованість за кредитом; 182 495,00 дол. США - проценти за користування кредитом; 1 176 168,96 грн - комісія за управління кредитною лінією;

866 333,33 дол. США - пеня за несвоєчасне погашення кредиту;

78 910,26 дол. США - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом; 159 568,43 грн - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією; 46 614,75 дол. США та 7 869,13 грн - 3 % річних у зв`язку

з несвоєчасним погашенням кредиту, сплатою процентів за користування кредитом і комісії за управління кредитною лінією; 93 000,00 грн - втрати від інфляцій у зв`язку з несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією;

- за кредитним договором № 151208К34 - 2 061 315,78 дол. США та 911 001,91 грн, у тому числі: 1 355 00,00 дол. США - заборгованість за кредитом; 109 565,01 дол. США - проценти за користування кредитом; 737 154,84 грн - комісія за управління кредитною лінією; 520 285,83 дол. США - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 48 419,21 дол. США - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 104 878,32 грн - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією; 28 045,73 дол. США та 5 172,08 грн -

3 % річних у зв`язку з несвоєчасним погашенням кредиту, сплати процентів за користування кредитом і комісії за управління кредитною лінією; 63 796,67 грн - втрати від інфляцій у зв`язку з несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610 ЦК України).

Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Частиною першою статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором,

а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно з частинами першою та другою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Порука є спеціальним додатковим майновим заходом впливу, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша та друга статті 553 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зміна договору - це трансформація будь-якої або декількох умов, які складають зміст договору.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина перша статті 653 ЦК України).

Відповідно до статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частина друга статті 207 ЦК України).

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов`язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає у разі: підвищення розміру процентів; відстрочення, розстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Таким чином, у зобов`язаннях, у яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки та періоду її нарахування, навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або за відсутності відповідної умови

в договорі поруки не дає підстав для покладення на поручителя відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань перед банком.

Висновок про припинення поруки на підставі частини першої статті 559

ЦК України залежить від установлених судом обставин щодо обсягу зобов`язання, на виконання якого надано поруку, та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни без його згоди забезпеченого зобов`язання. Для цього судам необхідно дослідити відповідні умови кредитного договору та договору поруки щодо порядку погодження поручителем змін до основного зобов`язання.

Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 755/18438/16-ц (провадження

№ 14-275цс19), а також у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 489/6127/15-ц (провадження № 61-16083св20).

Закон пов`язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов`язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких інших умов основного договору.

Згода поручителя може бути висловлена у будь-якій формі, зокрема,

й письмового повідомлення, додаткової угоди тощо.

У разі якщо в договорі поруки передбачена, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов`язанням і строків їх виплати

без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди,

то ця умова договору є результатом досягнення певної домовленості

між сторонами (банком і поручителем), а отже, поручитель дав згоду на зміну у майбутньому основного зобов`язання.

Указане узгоджується з висновками викладеними у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 757/4111/13-ц (провадження № 61-37688сво18).

Разом із цим у справі, яка переглядається, у договорі поруки зазначається лише про згоду поручителя на зміни та доповнення, що будуть укладені

у майбутньому (пункт 2.1.6).

Тобто не зазначено про те, що зміна та доповнення умов основного договору повинні здійснюватися без повідомлення про це поручителя і не свідчать про відмову поручителя від узгодження можливих змін.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 26 вересня 2012 року у справі № 6-100цс12,

і ця позиція не змінювалася.

Верховний Суду України у вищевказаній постанові вказав, що зазначення

в договорі поруки про можливість зміни розміру процентів за основним зобов`язанням і строків їх виплати не звільняє сторони основного зобов`язання від узгодження цих змін із поручителем, оскільки договором

не передбачено, що такі зміни проводяться без їх узгодження (додаткового повідомлення).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово також зазначила про необхідність повідомлення поручителя про зміну основного зобов`язання, якщо сторони не узгодили, що зміна відбувається автоматично і не потребує укладення між сторонами будь-якої додаткової угоди/договору про внесення змін до цього договору у постановах від 26 травня 2020 року у справі

№ 910/13109/18 (провадження № 12-7гс20), від 18 січня 2022 року у справі

№ 910/17048/17 (провадження № 12-85гс20).

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня

2020 року у справі № 910/13109/18 (провадження № 12-7гс20) зазначено,

що за правилами, передбаченими абзацом третім частини третьої статті 202

ЦК України, односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Настання правових наслідків, зумовлених вчиненням особою одностороннього правочину, для інших осіб пов`язане з дотриманням вимог щодо вчинення його у відповідній формі, обумовленій законом, та його реалізацією шляхом доведення цього правочину до відома зацікавлених осіб. Приписи частини першої статті 559 ЦК України передбачають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов`язання, а відтак

і договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя. Умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України, та, відповідно, від необхідності узгодження певних вчинених

в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем

у належній формі.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що

у спірних правовідносинах виконання зобов`язань за кредитними договорами забезпечено порукою ОСОБА_1 на підставі укладеного 25 березня

2013 року між ним, банком і позичальниками договору поруки № 151213Р12.

Пунктом 2.1.6 договору поруки передбачено, що поручитель надає згоду

на забезпечення цією порукою всіх зобов`язань позичальників за кредитною угодою (у межах ліміту 350 000 000,00 грн), у тому числі, з урахуванням всіх змін та доповнень до кредитної угоди, що будуть укладені в майбутньому.

Суди попередніх інстанцій виходили із того, що наведене положення договору поруки підтверджує відсутність підстав для висновку про припинення поруки ОСОБА_1 у разі зміни зобов`язання без його згоди, унаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя (частина перша статті 559 ЦК України).

Враховуючи норми матеріального права та наведені правові позиції Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, вирішуючи спір про припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України необхідно виходити з установлених судом обставин щодо обсягу зобов`язання, на виконання якого надано поруку, та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни без його згоди забезпеченого зобов`язання. Для цього судам необхідно дослідити відповідні умови кредитного договору та договору поруки щодо порядку погодження поручителем змін до основного зобов`язання.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Результат аналізу наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку, що у законі передбачено три способи визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги).

Зважаючи на це, строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі спливом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не вправі (постанови Великої Палати Верховного Суду

від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11, від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 1519/2-3165/11,

від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц, постанова Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15).

Позивач у позові вказував, що мало місце невиконання позичальниками взятих на себе зобов?язань за кредитними договорами, унаслідок чого станом на 01 серпня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі

20 231 816,26 дол. США та 182 855 595,54 грн.

Із матеріалів справи відомо, що за умовами кредитних договорів (пункт 3.3.2 кредитного договору від 20 березня 2013 року № 151213К8, пункт 6.3 кредитного договору від 06 березня 2014 року № 151214К5, пункт 3.4.1 кредитного договору від 21 серпня 2007 року № 151407К37, пункт 3.3.2 кредитного договору від 25 червня 2008 року № 151208К34) передбачено порядок сплати кредиту позичальником, який зобов?язаний погашати кредит згідно з графіком надання та погашення кредиту.

Із графіків надання та погашення кредиту, які є додатками до вказаних кредитних договорів, випливає, що погашення кредиту повинно здійснюватися щомісяця фіксованою сумою.

З наданих позивачем розрахунків заборгованості відомо, що заборгованість за договорами кредиту сплачувалась не регулярно, з порушенням графіків погашення кредиту та не у повному обсязі.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно

з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Отже, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, строк пред`явлення кредитором вимог до поручителів про повернення заборгованості за платежами, які позичальник був зобов`язаний згідно з умовами кредитного договору вносити періодично, має обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Тому колегія суддів вважає, що за змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука за кожним із зобов`язань, визначених періодичними платежами, припиняється після шести місяців з моменту спливу строку погашення кожного чергового платежу. Пред`явлення кредитором вимоги до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку виконання частини основного зобов`язання, визначеної періодичним платежем,

є підставою для відмови в задоволенні такої вимоги у зв`язку з припиненням поруки за відповідною частиною основного зобов`язання.

Вказане узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц (провадження № 14-70цс19).

Водночас суди першої та апеляційної інстанцій на вказане уваги не звернули, не встановили, коли було сплачено останні платежі за кредитними договорами, оскільки кредитними договорами сторони узгодили порядок погашення кредитної заборгованості шляхом сплати щомісячних платежів, шестимісячний строк для яких починає свій перебіг за кожним із платежів окремо.

Отже, не надавши належної оцінки підставам припинення поруки та не дослідивши в цій частині докази (розрахунок заборгованості), суди порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір і, у тому числі, надаючи оцінку доводом поручителя щодо наявності підстав для припинення поруки,

на вказане уваги не звернули, не дослідили всіх умов кредитних договорів

та договору поруки щодо порядку погодження з поручителем змін

до основного зобов`язання, не встановили, чи відбулося у спірних правовідносин збільшення основного зобов`язання, чи вплинуло це на обсяг обов`язків поручителя, не встановили наявність/відсутність відповідних умов у договорі поруки, що стосуються порядку узгодження з поручителем зміни зобов`язань, та не дослідили розрахунки заборгованості, надані позивачем.

З урахуванням наведеного висновки судів по суті вирішення цього спору

є передчасними.

Крім того, з інформації Єдиного державного реєстру судових рішень відомо, що постановою Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі

№ 461/2992/15-ц (провадження № 61-20352св21) за позовом ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 , треті особи:

ПрАТ «Галичина», ПАТ «Ковельмолоко», про стягнення заборгованості рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 липня 2018 року

у незміненій частині та постанову Львівського апеляційного суду від

11 листопада 2021 рокускасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Із змісту постанови Верховного Суду від 23 листопада 2022 року відомо, що спір у справі № 461/2992/15-ц виник у зв?язку з неналежним виконанням ПрАТ «Галичина» і ПАТ «Ковельмолоко» (позичальники) взятих на себе кредитних зобов?язань за кредитними договорами від 20 березня 2013 року

№ 151213К8, від 21 серпня 2007 року № 151407К37 та від 25 червня 2008 року № 151208К34, укладеними у рамках генеральної угоди від 20 березня

2013 року № 151213N2, із змінами та доповненнями, у зв?язку із чим станом на 04 листопада 2015 року утворилась заборгованість у розмірі

4 290 481,12 дол. США та 1 181 120,84 грн, з яких:

- заборгованість за кредитним договором № 151213К8 -

417 753,66 дол. США та 1 044 027,45 грн, у тому числі: 193 500,00 дол. США - заборгованість за кредитом; 208 604,17 дол. США та 991 876,68 грн - проценти за користування кредитом; 5 851,58 дол. США (еквівалент -

145 240,07 грн) - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 7 587,98 дол. США (еквівалент -188 338,66 грн) та 37 988,12 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 2 209,93 дол. США та 6 162,65 грн - 3 % річних у зв`язку

з несвоєчасним погашенням кредиту та сплаоюи процентів за користування кредитом; 8 000,00 грн - втрати від інфляцій у зв`язку з несвоєчасною сплатою процентів;

- заборгованість за кредитним договором № 151407К37 -

2 415 230,13 дол. США та 50 691,47 грн, у тому числі: 2 034 000 дол. США - заборгованість за кредитом; 216 860,53 дол. США - проценти за користування кредитом; 21 885,81 грн - комісія за управління кредитною лінією;

121 336,89 дол. США (еквівалент - 50 485 218,37 грн) - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 19 027,03 дол. США (еквівалент - 472 263,30 грн) - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 13 303,29 грн - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією; 24 005,68 дол. США та 1 369,04 грн -

3 % річних у зв`язку з несвоєчасним погашенням кредиту, сплатою процентів за користування кредитом і комісії за управління кредитною лінією;

14 133,32 грн - втрати від інфляцій у зв`язку з несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією;

- заборгованість за кредитним договором № 151208К34 -

1 457 497,33 дол. США та 86 401,92 грн, у тому числі: 1 223 000,00 дол. США - заборгованість за кредитом; 134 399,73 дол. США - проценти за користування кредитом; 65 199,45 грн - комісія за управління кредитною лінією;

72 839,83 дол. США (еквівалент - 1 807 932,59 грн) - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 11 668,54 дол. США (еквівалент - 289 620,92 грн) - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 10 093,00 грн - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією; 15 589,22 дол. США та 1 914,38 грн -

3 % річних у зв`язку з несвоєчасним погашенням кредиту, сплатою процентів за користування кредитом і комісії за управління кредитною лінією;

9 195,09 грн - втрати від інфляцій в зв`язку з несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією.

У справі, яка переглядається, спір виник між тими самими сторонами

у зв?язку з неналежним виконанням ПрАТ «Галичина» і ПАТ «Ковельмолоко» (позичальники) взятих на себе кредитних зобов?язань за кредитними договорами від 20 березня 2013 року № 151213К8, від 06 березня 2014 року

№ 151214К5, від 21 серпня 2007 року № 151407К37 та від 25 червня 2008 року № 151208К34, укладеними у рамках генеральної угоди від 20 березня

2013 року № 151213N2, із змінами та доповненнями, у зв?язку з чим станом на 01 серпня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі

20 231 816,26 дол. США і 182 855 595,54 грн, з яких:

- за кредитним договором № 151213К8 - 14 736 147,14 дол. США та 136 630 113,97 грн, у тому числі: 11 681 500,00 дол. США та 95 198 000,00 грн - заборгованість за кредитом; 915 148,66 дол. США та 13 318 679,31 грн - проценти за користування кредитом; 5 693 941,85 грн - комісія за управління кредитною лінією; 1 885 394,79 дол. США та 14 710 047,12 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 182 862,79 дол. США та 2 053 298,97 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом;

584 473,55 грн - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитної лінією; 101 240,90 дол. США та 867 391,08 грн - 3 % річних у зв?язку

з несвоєчасним погашенням основного боргу, процентів за користування кредитом та комісії за управління кредитною лінією; 4 204 282,09 грн - втрати від інфляції у зв?язку з несвоєчасним погашенням основного боргу, процентів за користування кредитом та комісії за управління кредитною лінією;

- за кредитним договором № 151214К5 - 43 877 873,14 грн, у тому числі: 31 000 000,00 грн - сума заборгованості за кредитом; 5 218 125,86 грн - проценти за користування кредитом; 522 350,00 грн - комісія за управління кредитною лінією; 4 856 666,67 - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 706 997,12 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом; 54 831,25 грн - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитної лінією; 277 076,47 грн - 3 % річних у зв?язку з несвоєчасним погашенням основного боргу, процентів за користування кредитом та комісії за управління кредитної лінією; 1 241 825,77 грн - втрати від інфляції у зв?язку з несвоєчасним погашенням основного боргу, процентів за користування кредитом та комісії за управління кредитною лінією;

- за кредитним договором № 151407К37 - 3 434 353,34 дол. США та 1 436 606,52 грн, у тому числі: 2 260 000,00 дол. США - заборгованість за кредитом; 182 495,00 дол. США - проценти за користування кредитом; 1 176 168,96 грн - комісія за управління кредитною лінією;

866 333,33 дол. США - пеня за несвоєчасне погашення кредиту;

78 910,26 дол. США - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом; 159 568,43 грн - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією; 46 614,75 дол. США та 7 869,13 грн - 3 % річних у зв`язку

з несвоєчасним погашенням кредиту, сплатою процентів за користування кредитом і комісії за управління кредитною лінією; 93 000,00 грн - втрати від інфляцій у зв`язку з несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією;

- за кредитним договором № 151208К34 - 2 061 315,78 дол. США та 911 001,91 грн, у тому числі: 1 355 00,00 дол. США - заборгованість за кредитом; 109 565,01 дол. США - проценти за користування кредитом; 737 154,84 грн - комісія за управління кредитною лінією; 520 285,83 дол. США - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 48 419,21 дол. США - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 104 878,32 грн - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією; 28 045,73 дол. США та 5 172,08 грн -

3 % річних у зв`язку з несвоєчасним погашенням кредиту, сплати процентів за користування кредитом і комісії за управління кредитною лінією; 63 796,67 грн - втрати від інфляцій у зв`язку з несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті, не звернули уваги на те, що у провадженні Галицького районного суду м. Львова перебувала цивільна справа № 461/2992/15-ц, не перевірили тотожність предмета спору у вказаній справі й у справі, яка переглядається, не з?ясували, чи входить розмір заборгованості, заявлений до стягнення у справі

№ 461/2992/15-ц, до розміру заборгованості, заявленого у цій справі.

Процесуальний закон визначає обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всім доказам, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити у справі законне й обґрунтоване рішення неможливо.

Усунути ці недоліки на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноважень Верховного Суду та меж перегляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 400 ЦПК України), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, неможливо.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

З урахуванням наведеного, судові рішення підлягають скасуванню

з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, належним чином дослідити всі зібрані у справі докази, дати їм та аргументам сторін відповідну правову оцінку й ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з підпунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд

є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник

у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених

у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалено без додержання норм процесуального права. У зв`язку

з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржені судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 жовтня 2017 року та постанова Львівського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов