Рішення

від 10.10.2023 по справі 120/6156/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 р. Справа № 120/6156/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом: Керівника Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області діючого в інтересах держави

до: Жмеринської міської ради Вінницької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Комунальний заклад "Жмеринський ліцей №6"

про: визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Керівника Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області (далі також прокурор, позивач), діючого в інтересах держави, до Жмеринської міської ради Вінницької області (далі - міська рада, відповідач), за змістом якої прокурор просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів до оформлення правовстановлюючих документів на приміщення Комунального закладу "Жмеринський ліцей №6" і розміщену у ньому захисну споруду цивільного захисту №00602, що знаходиться за адресою: вул. Магістральна, 21/1 м. Жмеринка, Жмеринський район, Вінницька область та державної реєстрації права комунальної власності на зазначену будівлю;

зобов`язати відповідача вжити заходи до оформлення правовстановлюючих документів на приміщення Комунального закладу "Жмеринський ліцей №6" і розміщену у ньому захисну споруду цивільного захисту №00602, що знаходиться за адресою: вул. Магістральна, 21/1 м. Жмеринка, Жмеринський район, Вінницька область та державної реєстрації права комунальної власності на зазначену будівлю.

В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що за результатами опрацювання інформації наданої виконавчим комітетом Жмеринської міської ради щодо забезпечення цивільного захисту на території Жмеринської міської ради в умовах воєнного стану було встановлено, що на території Жмеринської міської територіальної громади в приміщенні Комунального закладу «Жмеринський ліцей № 6» за адресою: вул. Магістральна, 21/1, м. Жмеринка, Вінницька область розташована захисна споруда цивільного захисту протирадіаційне укриття № 00602 площею 995,8 кв. м. Вказана захисна споруда є об`єктом комунальної власності Жмеринської міської територіальної громади, балансоутримувачем якої на даний час є Комунальний заклад «Жмеринський ліцей № 6».

Втім, як вказує прокурор, права на вищевказану будівлю, включаючи захисну споруду цивільного захисту, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не реєструвались, а тому використання таких об`єктів здійснюється з порушенням вимог чинного законодавства шляхом користування будівлями без державної реєстрації прав власності та правовстановлюючих документів.

У зв`язку з тим, що Комунальний заклад "Жмеринський ліцей №6" належить до комунальної власності Жмеринської міської ради Вінницької області як єдиного органу, уповноваженого управляти комунальним майном, яке знаходиться на території м. Жмеринки, і відповідач всупереч своїм повноваженням, визначеними ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україна», не вжив усіх необхідних заходів для оформлення та державної реєстрації права власності на приміщення цього навчального закладу разом із захисною спорудою, тому прокурор представляючи в цьому випадку інтереси держави звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 15.05.2023 суд відкрив провадження у справі, погодившись при цьому з доводами прокурора на підтримку набуття ним статусу позивача. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні). Також цією ухвалою суд в порядку статті 49 КАС України залучив до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Комунальний заклад "Жмеринський ліцей №6" (далі також третя особа). Крім того, сторонам та третій особі встановлені строки для подання заяв по суті справи.

30.05.2023 до суду від Жмеринської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній щодо позову заперечує та просить відмовити у його задоволені в повному обсязі. Найперше відповідач зазначає, що в силу вимог статтей 22, 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, а також у разі відсутності такого органу. Як вказує відповідач, утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають. В той же час згідно ч. 15 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України контроль за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, спільно з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими державними адміністраціями.

Тобто, на думку відповідача, прокурор звернувшись із цим позовом в інтересах держави, не вказав про відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, що свідчить на відсутність підстав у прокурора ініціювати цей судовий спір.

В якості другої підстави свого відзиву відповідач наголошує на тому, що земельна ділянка яка знаходиться під будівлею закладу освіти на праві постійного користування належить Управлінню освіти Жмеринської міської ради, яке здійснює управління навчальним закладом та на якого покладені обов`язки щодо оформлення права постійного користування на земельну ділянку та будівлю школи, в тому числі і реєстрацію правовстановлюючих документів.

За таких обставин відповідач вважає, що з його боку жодної протиправної бездіяльності допущено не було, у зв`язку з чим в позові просить відмовити. Додатково повідомив суду, що в теперішній час вчиняються заходи щодо реєстрації права власності на дане комунальне майно.

У своїй відповіді на відзив, яка надійшла на адресу суду 02.06.2023, прокурор висловлює незгоду із вказаними запереченнями відповідача, вважаючи їх такими, що не спростовують викладені у позові обставини. При цьому наголошує, що саме Жмеринська міська рада, як представницький орган, уповноважена здійснювати управління комунальним майном територіальної громади, а тому остання і має бути відповідачем у справі.

Третя особа у справі Комунальний заклад «Жмеринський ліцей № 6» у встановлений судом строк своїм право на подання письмових пояснень щодо позову не скористався, хоча копію ухвали про відкриття провадження у справі отримав 29.05.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.

Інших заяв від учасників справи до суду не надходило.

Вивчивши наявні у справі докази та письмові пояснення, які викладені у заявах по суті справи, судом встановлено, що будівля комунального закладу «Жмеринський ліцей № 6» (колишня назва - опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 6) є об`єктом комунальної власності Жмеринської міської територіальної громади. Балансоутримувачем цієї будівлі є Комунальний заклад «Жмеринський ліцей № 6».

Як слідує зі змісту листа виконавчого комітету Жмеринської міської ради від 05.04.2023 № 01-2023/971, а також долучених до нього доказів, спірна будівля прийнята на баланс навчального закладу на підставі рішення 60 сесії 7 скликання Жмеринської міської ради № 1067 від 30.06.2020 «Про перейменування, затвердження у новій редакції Статутів та переведення закладів освіти Жмеринської об`єднаної територіальної громади на умови самостійного ведення господарської діяльності та бухгалтерського обліку», наказу Управління освіти Жмеринської міської ради від 30.12.2020 № 322-аг та наказу Комунального закладу «Жмеринський ліцей № 6» від 30.12.2020 № 87-аг. В той же час інші правовстановлюючі документи на будівлю КЗ «Жмеринський ліцей № 6», в тому числі свідоцтво про право власності на будівлю відсутні.

Судом також встановлено, що на підставі рішення 59 сесії 7 скликання Жмеринської міської ради № 1056 від 26.03.2020 змінено назву загальноосвітньої школи І-Ш ст. №6 комунальної власності територіальної громади м. Жмеринка Вінницької області на Опорний заклад загальної середньої освіти І-Ш ступенів № 6 комунальної власності Жмеринської міської територіальної громади. В подальшому, на підставі рішення 22 сесії 8 скликання Жмеринської міської ради № 510 від 30.08.2022 Опорний заклад загальної середньої освіти I-III ступенів № 6 комунальної власності Жмеринської міської територіальної громади перейменовано на Комунальний заклад «Жмеринський ліцей № 6».

При цьому в приміщенні Комунального закладу «Жмеринський ліцей № 6» розташована захисна споруда цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 00602 (далі ПРУ №00602), яка як окремий об`єкт не виділена.

Згідно паспорту захисної споруди цивільного захисту та облікової картки захисної споруди цивільного захисту - ПРУ №00602, остання має площу - 995,8 м.кв. та розташована за адресою: вул. Магістральна, 21/1, м. Жмеринка, Вінницька області, належить до комунальної власності, балансоутримувач - Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 6 Управління освіти Жмеринської міської ради, прийнято в експлуатацію в 1976 році, передбачено на місткість 600 осіб, вбудоване в будівлю (3 поверхи), призначене для укриття учнів, вчителів та технічних працівників навчального закладу.

Зазначене також підтверджується актом оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту №00602 від 12.08.2022.

Згідно копії технічного паспорту на захисну споруду цивільного захисту - ПРУ № 00602, за адресою м.Жмеринка, вул.Магістральна 21/1, останній містить відмітку про відсутність правовстановлювальних документів на вказану споруду. Про відсутність правовстановлюючих документів зазначено також і в копії Інвентарної картки обліку основних засобів.

Також згідно інформації Виконавчого комітету Жмеринської міської ради від 05.04.2023 № 01-2023/971, 16.10.2020 виготовлено технічний паспорт на приміщення Опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 6 (перейменовано на Комунальний заклад «Жмеринський ліцей № 6»), загальною площею 6669,3 кв.м. з урахуванням площі захисної споруди, при цьому під час виготовлення технічного паспорта на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами «Опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 6» було допущено технічну помилку та вказано адресу: м.Жмеринка, вул. Магістральна, 21 замість м.Жмеринка, вул. Магістральна 21/1.

Однак, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право власності чи будь-яке інше речове право на вказане нерухоме майно Жмеринською міською радою не реєструвалися.

Також згідно отриманої прокурором інформації від Комунального підприємства «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної Інвентаризації» з`ясовано, що відповідно до інвентаризаційної справи № (107798) 6747 зазначеним комунальним підприємством 18.01.2012 року проведена технічна інвентаризація захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) № 00602, що знаходиться по вул. Магістральній, 21/1 в м.Жмеринка Вінницької області, реєстрація права власності станом на 31.12.2012 Комунальним підприємством «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» не проводилась.

Отже, із наявних у справі доказів слідує, що право власності на приміщення КЗ «Жмеринський ліцей № 6» та розміщену у ньому захисну споруду наразі не оформлено у встановленому законом порядку. Дані обставини фактично і не заперечуються сторонами спору, що випливає зі змісту поданих ними заяв.

Відтак, не здійснення Жмеринською міською радою Вінницької області як власником зазначеного комунального майна протягом тривалого часу жодних дій щодо оформлення та реєстрацію права власності на це майно, спонукало прокурора звернутися до суду в інтересах держави з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд враховує наступне.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором державних інтересів, що заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву, то суд зазначає таке.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною четвертою статті 5 КАС України передбачено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

За приписами частини другої статті 19 Основного Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 N 1697-VII (далі - Закон N 1697-VII) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За положеннями частин першої, третьої цієї статті прокурор вправі представляти інтереси громадянина або держави в суді, представництво яких полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких повноважень обґрунтовуються прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Із наведених нормативних положень вбачається, що прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій вправі звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному (стаття 55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

Основний Закон та ординарні закони не дають переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють оцінні критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Існування інтересу і необхідність його захисту має базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і переслідувати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не має обмежуватися тільки визначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати існування права на таке представництво або, інакше кажучи, пояснити (показати, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор, а не органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, які мають компетенцію на звернення до суду, але не роблять цього.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) Конституційний Суд України в Рішенні від 08.04.99 N 3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" зазначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Такі правові висновки та їх обґрунтування містяться у постанові Верховного Суду від 08.11.2018 у справі N 826/3492/18.

Крім того, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 (справа N 826/13768/16) щодо здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді зазначила таке.

Частиною третьою статті 23 Закону N 1697-VII передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно ж із частиною четвертою статті 23 цього Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Водночас прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для цього прокурор має право:

1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом;

2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні також послалася на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі N 806/1000/17, згідно з яким Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема зазначив, що за змістом частини третьої статті 23 Закону N 1697-VII прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що наведені вище положення законодавства регламентують порядок та підстави здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді в межах правил участі в судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як встановлено судом, спір у цій справі виник з підстав протиправної, на думку прокурора, бездіяльності Жмеринської міської ради, яка полягає у невжитті передбачених законодавством заходів щодо оформлення права власності на комунальне майно нежитлове приміщення Комунального закладу «Жмеринський ліцей № 6» та його державної реєстрації.

Як зазначає прокурор, відсутність правовстановлюючих документів на нерухоме майно створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеним нерухомим майном, ризики вибуття останнього з власності територіальної громади, інтереси якої і має представляти міська рада, що може призвести до негативних наслідків та порушення прав громади та дітей.

Так, з урахуванням вищенаведених правових приписів суд звертає увагу, що аналіз чинного законодавства дає підстави дійти до висновку про те, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави (а не конкретного суб`єкта владних повноважень) у разі порушення або загрози порушення інтересів держави. Як уже зазначалось, "інтереси держави" є оціночним поняттям, а тому прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

В даному ж випадку звернення прокурора до суду з відповідним позовом спрямовується ним з метою задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання користування комунальним майном без правовстановлюючих документів. При цьому орган, який не вживає відповідних заходів щодо оформлення права власності на комунальне майно, є орган місцевого самоврядування Жмеринська міська рада, до сфери відання якого і відноситься вирішення даного питання.

Як зазначає прокурор у позовній заяві, у даному випадку відсутній державний орган, який уповноважений здійснювати представництво інтересів держави у спірних правовідносинах, оскільки такий орган Жмеринська міська рада у спірній ситуації є відповідачем. Відтак звернення прокурора до суду з цим позовом здійснюється з метою захисту інтересів держави в сфері освіти, забезпечення збереження базової мережі закладів освіти, спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання про оформлення права власності на будівлю навчального закладу та споруду цивільного захисту.

Таким чином оцінивши наведені у позовній заяві доводи прокурора на підтримку підстав звернення до адміністративного суду, суд доходить висновку, що керівник Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області, реалізуючи свої представницькі повноваження, в достатньому обсязі обґрунтував в чому саме полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та передбачені законом підстави для звернення до суду з цією позовною заявою.

Покликання ж відповідача на те, що здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечується органами ДСНС разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями суд не вважає підставним та таким, що стосується обставин даної справи, оскільки предметом цього спору є бездіяльність відповідача щодо не оформлення правовстановлюючих документів на комунальне майно, а не питання контролю за готовністю до експлуатації захисних споруд.

Отже, прокурор правомірно та за наявності відповідних підстав звернувся до адміністративного суду з позовом для забезпечення представництва в суді законних інтересів держави.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог по суті, суд керується такими мотивами.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 2.05.1997 № 280/97-ВР (далі Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону № 280/97-ВР матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

За змістом ст. 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад, до яких віднесено розпорядження комунальним майном територіальних громад та інше.

У відповідності до положень ст. 29 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону № 280/97-ВР територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Частиною другою статті 60 Закону № 280/97-ВР визначено, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону № 280/97-ВР органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (ч. 8 ст. 60 Закону № 280/97-ВР).

Враховуючи наведене, органом, уповноваженим управляти комунальним майном, яке знаходиться на території Жмеринської територіальної громади, на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді є Жмеринська міська рада Вінницької області.

Як з`ясовано із матеріалів справи, будівля Комунального закладу «Жмеринський ліцей № 6», яка розташована за адресою: вул. Магістральна, 21/1, м. Жмеринка є об`єктом комунальної власності Жмеринської міської територіальної громади, органом управління якого є Жмеринська міська рада Вінницької області. Окрім того, в приміщенні даного навчального закладу за вищевказаною адресою також розташована захисна споруда цивільного захисту протирадіаційне укриття з обліковим номером 00602.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про освіту" від 5.09.2017 № 2145-VIII (далі Закону № 2145-VIII ) юридична особа має статус закладу освіти, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність.

Заклад освіти залежно від засновника може діяти як державний, комунальний, приватний чи корпоративний.

Згідно зі ст. 66 Закону № 2145-VIII міські ради відповідають за реалізацію державної політики у сфері освіти та забезпечення якості освіти на відповідній території, забезпечення доступності дошкільної, загальної середньої освіти, позашкільної освіти; засновують заклади освіти, а також реорганізовують, перепрофільовують (змінюють тип) та ліквідовують їх з урахуванням спеціальних законів.

В силу положень ст. 80 Закону № 2145-VIII до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти, належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо. Основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають вилученню, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до пункту І розділу II Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, що затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 № 582/5773 та Методичних рекомендацій щодо проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту), затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 10.06.2009 № 390, захисні споруди цивільного захисту підлягають технічній інвентаризації, на які складаються окремі інвентаризаційні справи і технічні паспорти.

Пунктом 8 Вимог щодо забезпечення нумерації та здійснення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018, передбачено, що захисні споруди ставляться на облік після їх уведення в установленому порядку в експлуатацію на підставі документів, передбачених Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, та технічного паспорта, складеного за результатами проведення їх технічної інвентаризації, як об`єктів нерухомого майна.

Разом з тим згідно з ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За приписами частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (далі Закон № 1952-IV) у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону № 1952-IV передбачено, що загальними засадами державної реєстрації прав є: обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

За приписами пунктів 6, 7, 44 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", іншими законами України та цим Порядком.

Для державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1 січня 2013 р., за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об`єкт, подаються: документ, що підтверджує факт перебування закінченого будівництвом об`єкта у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування (у разі державної реєстрації права комунальної власності); документ, що підтверджує факт відсутності перебування закінченого будівництвом об`єкта у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням (у разі державної реєстрації права комунальної власності).

Статтею 327 ЦК України визначено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

За частиною другою статті 324 ЦК України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства та беручи до уваги, що Жмеринська міська рада є органом, уповноваженим здійснювати управління комунальним майном, суд погоджується з доводами прокурора, що саме на відповідача покладено обов`язок щодо вжиття заходів, спрямованих на оформлення та державну реєстрацію права власності на приміщення Комунального закладу "Жмеринський ліцей №6" і розміщену у ньому захисну споруду цивільного захисту №00602.

При цьому, твердження відповідача про те, що Управління освіти Жмеринської міської ради Вінницької області є відповідальною особою щодо оформлення права на будівлю школи є безпідставним, оскільки, як вже наголошувалося судом вище, єдиним органом, уповноваженим управляти комунальним майном, яке знаходиться на території Жмеринської територіальної громади, є Жмеринська міська рада Вінницької області. А надання окремих повноважень щодо управління майном школи Управлінню освіти жодним чином не звільняє відповідача як органу, який в силу вимог закону безпосередньо уповноважений управляти комунальним майном, від обов`язку оформлення правовстановлюючих документів на таке майно.

Однак, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Жмеринська міська рада, як суб`єкт права комунальної власності, що здійснює від імені та в інтересах територіальної громади відповідні права щодо володіння та розпорядження комунальним майном, не зареєструвала право власності на приміщення Комунального закладу "Жмеринський ліцей №6" і розміщену у ньому захисну споруду цивільного захисту №00602, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що Жмеринську міську раду Вінницької області належить зобов`язати вжити заходів до оформлення правовстановлюючих документів на приміщення Комунального закладу "Жмеринський ліцей №6" і розміщену у ньому захисну споруду цивільного захисту №00602, що знаходиться за адресою: вул. Магістральна, 21/1 м. Жмеринка, Жмеринський район, Вінницька область та державної реєстрації права комунальної власності на зазначену будівлю.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість вимог прокурора, оцінивши надані ним докази та доводи, надані відповідачем, суд приходить до переконання про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки під час розгляду справи не залучались свідки та не проводились експертизи, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст. 72, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Жмеринської міської ради Вінницької області щодо вжиття заходів до оформлення правовстановлюючих документів на приміщення Комунального закладу "Жмеринський ліцей №6" і розміщену у ньому захисну споруду цивільного захисту №00602, що знаходиться за адресою: вул. Магістральна, 21/1 м. Жмеринка, Жмеринський район, Вінницька область та державної реєстрації права комунальної власності на зазначену будівлю.

Зобов`язати Жмеринську міську раду Вінницької області вжити заходи до оформлення правовстановлюючих документів на приміщення Комунального закладу "Жмеринський ліцей №6" і розміщену у ньому захисну споруду цивільного захисту №00602, що знаходиться за адресою: вул. Магістральна, 21/1 м. Жмеринка, Жмеринський район, Вінницька область та державної реєстрації права комунальної власності на зазначену будівлю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 10.10.23.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Керівник Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави (місцезнаходження органу прокуратури: вул. Національна, 6А, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100, код ЄДРПОУ: 02909909);

Відповідач Жмеринська міська рада Вінницької області (місцезнаходження: вул. Центральна, 4, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100, код ЄДРПОУ: 03084233);

Третя особа: Комунальний заклад «Жмеринський ліцей № 6» (місцезнаходження: вул. Магістральна, 21/1, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100, код ЄДРПОУ: 26244128).

СуддяСлободонюк Михайло Васильович