Рішення

від 26.09.2023 по справі 1.380.2019.006419

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2023 року

справа №1.380.2019.006419

провадження № 380.01.1.380.2019.006419

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., представника позивача Іваська С.М., представника відповідача Шаркаєвої Х.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.09.2019 №1317704471-180103043-2015-2017 та №0006489-5213-1307, від 04.03.2019 №0006489-5213-1307. Повідомив суд, що виявив у власному електронному кабінеті платника податку відомості про визначення йому податкових зобов`язань з податку на майно, проте фактичні підстави для прийняття таких рішень йому достеменно не відомі, самих рішень він не отримував.

Відповідач позов не визнає з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву (а.с. 24-25) та додаткових поясненнях (а.с. 110-111), просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі. Повідомив, що позивач є власником нерухомого майна на території Ланівської сільської ради, підставою для визначення контролюючим органом ставки податку на майно за вказаний період та її застосування при визначенні розміру податкових зобов`язань позивача були рішення Ланівської сільської ради Стрийського району Львівської області №256 від 30.01.2015; №25 від 29.01.2016 та №73 від 03.02.2017 (в частині, що стосується встановлення розміру податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що використовується їх власниками з метою одержання доходів).

Після отримання відзиву та долучених до нього доказів представник позивача подав заяву від 13.07.2020, яка за своїм змістом є заявою про зміну позовних вимог (прийнята судом до провадження 27.07.2020), оскаржує податкове повідомлення рішення від 04.03.2019 №0006489-5213-1307, яким ОСОБА_1 як власнику нерухомого майна на території Ланівської сільської ради Стрийського району Львівської області визначено податкове зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості» за 2015-2018рр.

Відповідач подав додаткові пояснення від 27.07.2020 (а.с.110-111), в яких виклав свої аргументи на користь відхилення доводів позивача, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (в редакції позовних вимог від 13.07.2020).

Суд зупиняв провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №380/7061/20, в межах провадження якої ОСОБА_1 оскаржував рішення Ланівської сільської ради Стрийського району Львівської області №256 від 30.01.2015; №25 від 29.01.2016 та №73 від 03.02.2017 в частині встановлення розміру податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що використовується їх власниками з метою одержання доходів. Оскільки рішення в адміністративній справі №380/7061/20 набрало законної сили, ухвалою від 07.03.2023 суд поновив провадження у цій справі (а.с.141). Представник позивача повідомив, що в процесі розгляду судової справи №380/7061/20 з`ясувалося, що Ланівська сільська рада Стрийського району Львівської області не оприлюднювала прийнятих нею рішень №256 від 30.01.2015; №25 від 29.01.2016 та №73 від 03.02.2017 про встановлення на території ради місцевих податків і зборів; зокрема податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; надалі ці рішення визнані нечинними у зв`язку із прийняттям Ланівською сільською радою рішення від 16.04.2018 №197 про встановлення на території ради, зокрема, ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Ухвалою від 06.10.2020 суд замінив відповідача на його процесуального правонаступника ГУ ДПС у Львівській області, а 27.07.2023 на ГУ ДПС у Львівській області як відокремлений підрозділ ДПС України (а.с.135, 167).

Ухвалою від 27.07.2023 суд залучив до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Стрийську міську раду Стрийського району Львівської області як правонаступника Ланівської сільської ради Стрийського району Львівської області, а також витребував належні докази оприлюднення Ланівською сільською радою Стрийського району Львівської області рішень №256 від 30.01.2015; №25 від 29.01.2016 та №73 від 03.02.2017 про встановлення розміру (ставок) місцевих податків. Стрийська міська рада повідомила суд, що оприлюднення згаданих рішень підтверджується розпорядженням сільського голови с. Ланівка №35 від 01.08.2011 «Про призначення відповідального за оприлюднення текстів проектів рішень на дошці оголошень сільської ради».

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, наведених у поданих суду заявах по суті спору та додаткових поясненнях від 21.09.2023 (а.с.162-163, 184-186). Представник відповідача заперечення на позов підтримав повністю з покликанням на доводи, викладені в заявах по суті спору, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Третя особа надіслала суду клопотання про розгляд справи без участі її представника (а.с.173), вважає позовні вимоги безпідставними.

Суд вислухав промови представників сторін, вивчив їх аргументи на обґрунтування позовних вимог та заперечень на позов, дослідив зібрані у справі докази та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на майно від 31.03.2006 є власником будівель (майнового комплексу) в АДРЕСА_1 (а.с.86).

ГУ ДФС у Львівській області 04.03.2019 прийняло рішення від 04.03.2019 №0006489-5213-1307 (а.с.32), яким на підставі пп. 54.3.3 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України (далі ПК України) та відповідно до пп.266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України визначило ОСОБА_1 податкове зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості» на суму 1477652,35 грн., в тому числі (по податкових періодах): - за 2015 рік 275170,56 грн.; - за 2016 рік 311317,76 грн.; - за 2017 рік 722944 грн., за 2018 рік 168220,03 грн.

Відповідно до розрахунку (а.с.35), змісту листа від 10.12.2019 №15506/10/113-01-55-05 від 10.12.2015 (а.с.33) та клопотання (а.с.78) суд встановив, що при прийнятті оскарженого рішення контролюючий орган визначав та застосовував ставки податку за відповідні податкові періоди на підставі рішення Ланівської сільської ради Стрийського району Львівської області (а.с.79-85) «Про місцеві податки та акцизний податок в частині реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» від 30.01.2015 №256, зі змінами, внесеними рішеннями №25 від 29.01.2016, від 03.02.2017 №73, №197 від 16.04.2018 (щодо ставок податку на 2016-2018 роки).

При прийнятті рішення суд керується такими мотивами:

За наслідками розгляду справи суд з`ясував, що:

1) аргументи позивача на обґрунтування позовних вимог такі: - визначення податкового зобов`язання за 2015 рік є протиправним, оскільки цей податок запроваджено в 2015 році, а місцеві ради набули повноважень визначати ставки цього податку лише з наступного податкового періоду, тобто 2016 року; - рішення органу місцевого самоврядування про встановлення ставок податку на 2016-2018рр. є регуляторними актами, проте прийняті без дотримання процедури, визначеної Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»; - рішення органу місцевого самоврядування про встановлення ставок податку на 2016-2018рр. не оприлюднювалися, тому не набрали чинності; - належні позивачу будівлі призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та відповідно до абзацу «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2. ст. 266 ПК України не є об`єктом оподаткування податком на майно;

2) аргументи відповідача на обґрунтування заперечень на позов такі: - позивач не зареєстрований підприємцем та не надав доказів того, що він є сільськогосподарським товаровиробником, не звертався до контролюючого органу із заявою про звірку відомостей про майно в порядку пп.266.7.3 п. 266.3 ст. 266 ПК України, а також не оскаржував його в адміністративному порядку, тому немає підстав для застосування абзацу «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2. ст. 266 ПК України; - позивач не оскаржив в судовому порядку та не довів протиправності рішень органу місцевого самоврядування про встановлення ставок місцевого податку; - оскаржене рішення контролюючого органу прийняте у зв`язку із наявністю відомостей з реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно про перебування з 21.03.2006 у власності позивача нежитлової будівлі загальною площею 22592кв.м. в селі Ланівка Стрийського району Львівської області, суму податкових зобов`язань обчислено правильно на підставі чинних рішень органу місцевого самоврядування.

Суд оцінює аргументи сторін в розрізі податкових періодів та дійшов таких висновків:

1) щодо нарахування податкових зобов`язань по податку на майно за 2015 рік.

Суд на підставі частини п`ятої статті 242 КАС України враховує такі висновки Верховного Суду (наведені у постанові від 20.11.2019 у справі №825/2009/16) щодо вибору і застосування норм права до спірних правовідносин:

«10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1 Пункт12.3 статті 12 Податкового кодексу України.

Сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

10.2 Підпункт 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

10.3 Пункт 12.5 статті 12 Податкового кодексу України.

Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

11. Закон України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі - Закон №71-VIII).

11.1 Пункту 4 Прикінцевих положень Закону №71-VIII.

Рекомендувати органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на майно, відмінне від земельної ділянки, є безумовним обов`язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

13. Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України передбачено обов`язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Причому норма розрізняє період опублікування рішення ради (це період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період, (тобто період, який є наступним за плановим).

14. Кожен із цих періодів має самостійне правове значення. При цьому такі періоди не можуть співпадати в часі. Зокрема, не може бути плановим період, у якому було прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради.

15. Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

16. В даному випадку із запровадженням податку на майно, відмінне від земельної ділянки, на 2015 рік відповідні норми Закону № 71-VIII набрали чинності з 1 січня 2015 року.

17. Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження щодо встановлення податку на майно, відмінне від земельної ділянки (для об`єктів нежитлової нерухомості). Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення податку на майно, відмінне від земельної ділянки.

18. При цьому, виходячи з неможливості збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом, в 2015 році не можна було визначити плановим періодом 2015 рік.

19. Плановим відповідно до норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України є період після того, в якому приймається відповідне рішення ради.

20. Враховуючи ухвалення Закону №71-VIII, яким запроваджено податок на майно (до складу якого включено й податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, лише 28 грудня 2014 року, а також відсутність доказів прийняття відповідною місцевою радою рішення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до 15 липня 2014 року, касаційний суд приходить до висновку, що застосування контролюючим органом положень статті 266 ПК України з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, можливо було не раніше наступного бюджетного періоду, який настав за плановим (2015 роком), тобто не раніше 2016 року.».

Виходячи із системного аналізу наведених норм ПК України та висновків касаційного суду щодо їх застосування, суд дійшов висновку, що контролюючий орган не мав правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині нарахування ОСОБА_1 податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно за 2015 рік, оскільки відповідно до пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України рішення місцевих рад стосовно податку на майно, відмінне від земельної ділянки, прийняті в 2015 році, не могли бути застосовані в 2015 році. Такі рішення могли передбачати плановим періодом лише 2016 рік, і саме з цього періоду податок на майно, відмінне від земельної ділянки, міг вважатися встановленим місцевою радою. Отже, в цій частині (нарахування податкового зобов`язання за 2015 рік в сумі 275170,56грн.) оскаржене податкове повідомлення - рішення слід скасувати з мотивів його очевидної протиправності, а інші аргументи сторін щодо цього податкового періоду, з огляду на наведений вище висновок, не потребують аналізу та оцінки.

2) щодо нарахування податкових зобов`язань по податку на майно за 2016-2018рр.

2.1) щодо відсутності об`єкта оподаткування з огляду на норми пп. ж) 266.2.3. п.266.2. ст. 266 ПК України

За визначенням, наведеним в пункті 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Відповідно до пункту 30.2. статті 30 ПК України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Підпункт 266.2.2 статті 266 ПК України встановлює податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до положень пп. ж) 266.2 ст. 266 ПК України в редакції, що була чинною впродовж 2016-2018 років, об`єктом оподаткування не є будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Ця норма є однозначною та чіткою - на отримання податкової пільги з податку на нерухоме майно можуть розраховувати особи, котрі одночасно відповідають таким вимогам: 1) є сільськогосподарськими товаровиробниками; 2) щодо призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності будівель та споруд, що належать їм на праві власності.

Суд вважає самоочевидною можливість використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності майнового комплексу, що складається з пташників та допоміжних будівель. Отже, ключовим питанням є те, чи був ОСОБА_1 впродовж 2016-2018 років сільськогосподарським товаровиробником в розумінні ПК України.

Законодавство України містить кілька визначень терміну «сільськогосподарський товаровиробник» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/term/27485). Суд вважає найбільш релевантним для спірних правовідносин визначення, викладене в пп. 14.1.235 ст. 14 ПК України це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України регулюється Законом України «Про фермерське господарство». Так, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство без статусу юридичної особи організовується на основі діяльності фізичної особи - підприємця і має статус сімейного фермерського господарства, за умови використання праці членів такого господарства, якими є виключно фізична особа - підприємець та члени її сім`ї відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України.

Наданням пільги щодо сплати податку, звільненням від сплати податків, держава має на меті встановлення певного рівня соціального або економічного захисту відповідної категорії платників податків. Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та має на меті створити умови для стимулювання сільськогосподарської діяльності шляхом зменшення податкового навантаження на фізичних та юридичних осіб, які, будучи сільськогосподарськими товаровиробниками, є власниками та використовують певні об`єкти нерухомості за функціональним призначенням, тобто безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

За такого правового регулювання сільськогосподарські товаровиробники звільняються від сплати податку на нерухоме майно з об`єктів, що їм належать та використовуються ними в сільськогосподарській діяльності; водночас ці платники податків сплачують інші податки (на прибуток, ПДВ тощо) з урахуванням фінансових результатів стимульованої в такий спосіб сільськогосподарської діяльності.

Суд враховує, що при прийнятті оскарженого рішення контролюючий орган не мав підстав вважати позивача сільськогосподарським товаровиробником, оскільки ОСОБА_1 не був зареєстрований як ФОП з відповідним кодом за КВЕД (класифікацією видів економічної діяльності). Позивач під час розгляду справи в суді також не надав будь-яких доказів того, що в спірний період (2016-2018рр.) він був ФОП з відповідними КВЕД, членом фермерського господарства чи з інших підстав міг визнаватися сільськогосподарським товаровиробником. Отже, доводи позивача щодо протиправності рішення контролюючого органу з мотивів неврахування призначення об`єкта нежитлової нерухомості та його використання в сільськогосподарській діяльності є голослівними та такими, що не підтверджені зібраними у справі доказами.

2.2) щодо прийняття Ланівською сільською радою Стрийського району Львівської області рішення «Про місцеві податки та акцизний податок в частині реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» від 30.01.2015 №256, зі змінами, внесеними рішеннями №25 від 29.01.2016, від 03.02.2017 №73, якими визначено ставки податку на майно на 2016-2018рр.) з порушенням процедури, передбаченої Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Позивач наполягає, що перелічені рішення органу місцевого самоврядування прийняті без оприлюднення проекту регуляторного акту, без здійснення аналізу регуляторного впливу, без відстеження результативності такого акту та без офіційного опублікування в друкованих засобах масової інформації, тому не підлягають застосуванню контролюючим органом при визначенні розміру податкових зобов`язань по податку на майно.

Суд на підставі частини п`ятої статті 242 КАС України враховує такі висновки Верховного Суду, наведені у постанові Об`єднаної палати КАС ВС від 10.12.2021 у справі №0940/2301/18) (з відступленням від позиції, наведеної в постанові ОП КАС ВС від 02.12.2020 у справі № 357/14346/17 про те, що рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів є регуляторним актом і на таке рішення поширюються положення Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»):

«Рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке приймається на підставі, за правилами й на виконання відповідних приписів Податкового кодексу України і оприлюднюється у встановленому цим Кодексом порядку. Вказані рішення не належать до регуляторних актів у розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», у зв`язку з чим цей Закон не поширює свою дію на такі рішення загалом та, зокрема, у 2017, 2018 роках».

З огляду на наведений висновок аргументи позивача про поширення на спірні правовідносини положень Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» є помилковими та не доводять протиправності оскарженого рішення контролюючого органу.

2.3) щодо неоприлюднення Ланівською сільською радою Стрийського району Львівської області рішення «Про місцеві податки та акцизний податок в частині реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» від 30.01.2015 №256, зі змінами, внесеними рішеннями №25 від 29.01.2016, від 03.02.2017 №73, якими визначено ставки податку на майно на 2016-2018рр.

Суд на підставі частини п`ятої статті 242 КАС України враховує такі висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 29.12.2021 у справі № 260/2824/20 (справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції для дослідження обставин оприлюднення рішення органу місцевого самоврядування):

«Вважаючи, що рішення відповідача про встановлення місцевих податків та зборів не було належним чином та в строки, передбачені законодавством, офіційно оприлюднене, та не доведено до відома платників податку, позивач звернувся до суду відповідними позовними вимогами.

[…] стосовно порядку оприлюднення рішень органів місцевого самоврядування, якими встановлюються податки і збори, Об`єднана палата КАС ВС у справі №0940/2301/18 вказала про таке: «на відносини, пов`язані з порядком і способом офіційного оприлюднення нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування, зокрема з питань оподаткування місцевими податками та зборами, можливо поширити дію частини п`ятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», якою встановлено обов`язковість опублікування нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування на офіційному вебсайті (у разі наявності такого інформаційного ресурсу)».

При цьому, від висновків Об`єднаної палати КАС ВС, викладених у постанові від 2 грудня 2020 року у справі №357/14346/17, про те, що «оприлюднення відповідачем на офіційному вебсайті Міської ради оскаржуваного рішення вважається офіційним оприлюдненням та пов`язується з моментом набрання ним чинності», Об`єднана палата КАС ВС у постанові від 10 грудня 2021 року у справі №0940/2301/18 - не відступала.

Відповідно до частини п`ятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Наведене зумовлює висновок, що законодавець пов`язує набрання чинності актом нормативно-правового характеру органу місцевого самоврядування з моментом його офіційного оприлюднення.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій зосередили увагу на тому, чи поширює Закон №2245-VІІІ дію на рішення органу місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів у 2018 році.

Поряд із тим, суди не з`ясували, в який саме спосіб було оприлюднено рішення Ради від 22 червня 2018 року №85 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2019 рік», та чи було воно оприлюднено взагалі».

Виходячи із положень статті 57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян: - мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом; - не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Відповідно до частини п`ятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію. Разом з тим, цей закон не визначає порядку/процедури офіційного оприлюднення згаданих актів.

Таку процедуру визначав чинний на момент виникнення спірних правовідносин Закон України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», який:

- станом на 01.01.2016 передбачав, що закони України, постанови Верховної Ради України, укази та розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, постанови Верховного Суду України та Конституційного Суду України, рішення органів місцевого самоврядування, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) та друкованих засобах масової інформації відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування (стаття 22);

- 21.10.2018 був доповнений нормою, відповідно до якої доведення до відома населення законів України та інших нормативно-правових актів здійснюється шляхом їх офіційного опублікування відповідно до закону державними друкованими засобами масової інформації та офіційними друкованими виданнями (офіційними виданнями), висвітлення аудіовізуальними засобами масової інформації, оприлюднення на офіційних веб-сайтах органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також в інший спосіб, визначений законом (стаття 21-1).

Відповідно до статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності, оприлюднюються на своєму офіційному веб-сайті, у власних офіційних друкованих виданнях та/або у медіа на підставі договорів про висвітлення діяльності, укладених із суб`єктами у сфері медіа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація обов`язково оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.

Об`єднана палата КАС ВС у справі №0940/2301/18 в цитованому вище судовому рішенні вказала, що на відносини, пов`язані з порядком і способом офіційного оприлюднення нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування, зокрема з питань оподаткування місцевими податками та зборами, можливо поширити дію частини п`ятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», якою встановлено обов`язковість опублікування нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування на офіційному веб-сайті (у разі наявності такого інформаційного ресурсу).

Закон України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» втратив чинність з 31.03.2023 на підставі Закону № 2849-IX від 13.12.2022, яким водночас доповнено Закон України «Про доступ до публічної інформації» статтею 15-1 «Офіційні друковані видання» такого змісту:

1. Офіційними друкованими виданнями є видання Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду, вищих спеціалізованих судів, центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, що видаються з метою офіційного опублікування нормативно-правових актів, рішень цих органів та інформації, обов`язковість опублікування якої передбачено законодавством, та під час підготовки яких не використовується творча праця журналістів.

2. Офіційні друковані видання забезпечують доведення до відома громадськості законів України та інших нормативно-правових актів.

3. Забороняється розміщувати в офіційних друкованих виданнях рекламу або будь-яку іншу інформацію, обов`язковість опублікування якої не передбачено законодавством.

Порівнюючи наведені вище правові норми та висновки касаційного суду щодо обрання та застосування релевантних норм права суд дійшов таких висновків:

1) рішення органу місцевого самоврядування про встановлення ставок місцевих податків є локальним нормативно-правовим актом, законодавець пов`язує набрання чинності таким актом з моментом його офіційного оприлюднення;

2) офіційним оприлюдненням рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів визнається оприлюднення:

- в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) та друкованих засобах масової інформації;

- на офіційному веб-сайті;

- починаючи з 21.10.2018 - також «в інший спосіб, визначений законом». Суд констатує, що (1) цей період (після 21.10.2018) не стосується спірних правовідносин, а також не виявив при розгляді цієї справи положень інших законів, які б регламентували альтернативні «інші» способи офіційного оприлюднення рішень органів місцевого самоврядування;

3) рішення органу місцевого самоврядування про встановлення ставок місцевих податків, яке не було оприлюднене, не набирає чинності та, як наслідок, не може бути застосоване контролюючим органом для обчислення розміру податкового зобов`язання з цього податку за відповідний податковий період.

Сторони та третя особа визнають, що рішення Ланівської сільської ради Стрийського району Львівської області «Про місцеві податки та акцизний податок в частині реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» від 30.01.2015 №256, зі змінами, внесеними рішеннями №25 від 29.01.2016, від 03.02.2017 №73 (якими визначено ставки податку на майно на 2016-2018рр.) не оприлюднювалися органом місцевого самоврядування:

- в будь-яких друкованих засобах масової інформації;

- на сайті офіційному веб-сайті сільської ради.

На стадії підготовчого провадження суд також з`ясував, що в Ланівської сільської ради не було веб-сайту в спірний період.

В рішенні суду у спорі ОСОБА_1 та Ланівської сільської ради у справі №380/7061/20 про скасування згаданих рішень органу місцевого самоврядування суд досліджував обставину оприлюднення цих рішень та встановив, що Ланівська сільська рада не оприлюднювала їх навіть на дошці оголошень, як вона стверджувала в заявах по суті спору. Суд додатково перевірив цю обставину шляхом витребування доказів у процесуального правонаступника органу місцевого самоврядування та пересвідчився, що відсутні будь-які докази оприлюднення рішень органу місцевого самоврядування про встановлення ставок місцевих податків на 2016-2018 роки. Суд поділяє оцінку суду у рішенні №380/7061/20 про те, що розпорядження №35 від 01.08.2011 стосується уповноваження конкретної посадової особи (секретаря сільської ради ОСОБА_3 ) оприлюднення проектів рішень сільської ради конкретного скликання (коли ця особа була секретарем сільської ради) та в принципі не стосується оприлюднення рішень сільської ради, прийнятих у наступних скликаннях. Отже, орган місцевого самоврядування не довів навіть факту розміщення прийнятих ним рішень на дошці оголошень сільської ради, хоча в контексті наведених вище норм законодавства такий спосіб навряд чи можна було б визнати офіційним оприлюдненням в порядку, встановленому законом.

Суд також звертає увагу на те, що рішення Ланівської сільської ради №197 від 16.04.2018 про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на майно на 2019 рік, на відміну від змісту перелічених вище рішень про встановлення ставок податку на 2106-2018 роки, вже передбачало порядок його оприлюднення. Окрім того, ці рішення не скеровувалися до контролюючого органу, котрий вирішив питання щодо нарахування податкових зобов`язань ОСОБА_1 лише 2019 році за чотири попередні роки, хоча повинен був вчиняти відповідні дії щороку. На думку суду ці обставини опосередковано доводять те, що в період 2015-2018 років Ланівська сільська рада Стрийського району Львівської області не обтяжувала себе оприлюдненням прийнятих нею нормативно правових актів про встановлення ставок місцевих податків, і почала вчиняти відповідні дії лише в 2019 році.

Отже, рішення Ланівської сільської ради Стрийського району Львівської області «Про місцеві податки та акцизний податок в частині реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» від 30.01.2015 №256, зі змінами, внесеними рішеннями №25 від 29.01.2016, від 03.02.2017 №73 не були офіційно оприлюднені та, як наслідок, не набрали чинності.

Ставка податку є невід`ємним елементом будь-якого податку, а обчислення сум податкових зобов`язань можна визнати правомірним за умови, що контролюючий орган використав правильно визначену ставку податку за кожен податковий період. Оскільки використані контролюючим органом при обчисленні податкових зобов`язань ОСОБА_1 за 2016-2018 роки ставки податку на нерухоме майно були визначені ГУ ДФС у Львівській області на підставі рішень органу місцевого самоврядування, що не набрали чинності, то оскаржене рішення в частині нарахування зобов`язань за період 2016 -2018 років є протиправним та підлягає скасуванню.

Підсумовуючи наведені мотиви щодо оцінки аргументів учасників справи по суті спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Враховуючи висновок суду по суті спору та встановлені статтею 139 КАС України правила розподілу понесені позивачем судові витрати слід компенсувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Повний текст рішення виготовлено 06.10.2023.

Керуючись ст.ст. 19-22,25-26,90,139,229,241-250,251,255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.03.2019 №0006489-5213-1307.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (Україна, 79003, Львівська обл., місто Львів, вул.Стрийська, будинок 35; ідентифікаційний код 43968090) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на сплату судового збору в сумі 9605 (дев`ять тисяч шістсот п`ять) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Москаль Р.М.