Постанова

від 09.10.2023 по справі 542/668/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2023 р.Справа № 542/668/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції Центрального округу на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 28.08.2023, головуючий суддя І інстанції: Афанасьєва Ю.О., вул. Леніна, 32, смт. Нові Санжари, Новосанжарський, Полтавська, 39300, по справі № 542/668/23

за позовом ОСОБА_1

до Державної екологічної інспекції Центрального округу

про скасування постанови у справі №41/02.1-16 про накладення адміністративного стягнення від 25.04.2023,

ВСТАНОВИВ:

02.05.2023 ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 , позивач) до Державної екологічної інспекції Центрального округу (надалі Інспекція, відповідач), в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову №41/02.1-16 про накладення адміністративного стягнення на нього, у справі про адміністративне правопорушення, винесену 25.04.2023 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції Центрального округу Хоменко С.В. у виді штрафу в розмірі 850 грн та закрити адміністративну справу через відсутність складу адміністративного правопорушення, а також стягнути судові витрати з відповідача.

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 04 травня 2023 року по справі № 542/668/23 у позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано постанову №41/02.1-16 від 25 квітня 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі КУпАП), та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 850 грн.

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП, закрито.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 536,80 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Інспекція подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справ, просила скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позов в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що в постанові про закриття кримінального провадження від 28.03.2023, викладені дані, які безальтернативно стверджують про самовільне зайняття ОСОБА_1 земельних ділянок. Постанова про закриття кримінального провадження і дані, які зазначені в цій постанові, є письмовими доказами та мають значення для правильного вирішення справи. Факт самовільного зайняття ОСОБА_1 земельних ділянок встановлений і зафіксований в процесуальному порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України (далі - КПК України). На думку апелянта дані про самовільне зайняття ОСОБА_1 земельних ділянок, викладені в листі №2006/115/123-23 і в постанові про закриття кримінального провадженні є допустимими та достатніми доказами.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 04 травня 2023 року по справі № 542/668/23 без змін.

В обґрунтування своєї позиції зазначив, що постанова про закриття кримінального провадження від 28.03.2023 не ґрунтується на яких саме даних зроблений висновок про те, що в ході досудового розслідування було встановлено, що самовільне зайняття земельних ділянок він здійснив. Аналізуючи докази дізнавач посилався лише на проведені огляд транспортних засобів та земельних ділянок від 05.12.2022 та огляд земельної ділянки від 28.12.2022, які не містять даних про фактичне використання земельних ділянок саме ОСОБА_1 . Постанова не містить часу, способу вчинення правопорушення, період використання земельної ділянки. Таких даних не містить і оскаржувана постанова.

28.12.2022, в ході проведення заходів в рамках кримінального провадження, державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Хоменко С.В. склав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , що начебто він самовільно зайняв земельну ділянку. Позивач був присутній як депутат селищної ради під час перевірки дотримання земельного законодавства на кількох земельних ділянках. Цього ж дня на земельній ділянці не було ніякої техніки і ніякі роботи ніким не виконувались. Копію протоколу ОСОБА_1 вручено не було. Кримінальне провадження на час складання протоколу закрите не було. В зв`язку з чим вважає, що інспектором було порушено вимоги ст. 38 КУпАП. Постановою інспектора від 06.01.2023 справу про адміністративне правопорушення було закрито на підставі ст. 247 КУпАП.

Позивач вважає, що інспектором Хоменко С.В. протиправно, не на підставі норм КУпАП , скасовано свою ж постанову від 06.01.2023 яка вступила в силу, та якою було закрито справу про адміністративне правопорушення.

Під час розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності не була опитана. Протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам закону щодо змісту та форми.

Згідно з ч. 1 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, позивача, представника позивача та представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені такі обставини, які не оспорено сторонами.

28.12.2022 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища інспекції Хоменком С.В. складений протокол про адміністративне правопорушення № 003082, відповідно до якого о 10 год 40 хв 28.12.2022 встановлено, що ОСОБА_1 здійснив фактичне використання земельної ділянки за відсутністю рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду), а саме земельні ділянки із кадастровими номерами 5323484400:00:002:0721 та 5323484400:00:002:0722 засіяв кукурудзою, що є порушенням ст.ст.124, 125, 126, п «б» ст.211 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

06 січня 2023 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Інспекції Хоменком С.В. винесено постанову про закриття справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , протокол про адміністративне правопорушення від 28.12.2022 № 003082 направлено до слідчого відділу відділення поліції № 3 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області для долучення до матеріалів кримінального провадження № 12022175480000196 від 05.12.2022 (а.с.14).

Постановою дізнавача СД відділення поліції № 3 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області від 28 березня 2023 року закрито кримінальне провадження внесене до єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022175480000196 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Направлено матеріали кримінального провадження начальнику ДЕІ ЦО для вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (а.с. 16-17).

17 квітня 2023 року державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Інспекції Хоменко С.В. виніс постанову № 37/2.1-24, якою постанову про закриття справи від 06.01.2023 № 37/02.4-24, скасовано (а.с.18).

ОСОБА_1 повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення за ст. 53-1 КУпАП о 10 год 00 хв 25 квітня 2023 року в приміщенні Державної екологічної інспекції Центрального округу (а.с.19).

25.04.2023 постановою про накладення адміністративного стягнення № 41/02.1-16, винесеною державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Інспекції Хоменком С.В. ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 850 грн (а.с.20).

Позивач, вважаючи постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності протиправною, звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з протиправності постанови про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за адміністративне правопорушення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з 53-1 КУпАП самовільне зайняття земельної ділянки - тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", наведене таке визначення терміну самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 211 ЗК України самовільне зайняття земельних ділянок є порушеннями земельного законодавства, за яке громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Так, в оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 порушив вимоги ст.ст. 124, 125, 126, п. «б» ст. 211 ЗК України, а саме: здійснив фактичне використання земельної ділянки за відсутності рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) тобто її самовільне зайняття, а саме земельні ділянки з кадастровими номерами 5323484400:00:002:0721, 5323484400:00:002:0722 та дві суміжні з ними земельні ділянки, які розташовані з правої сторони річки Кустолово за межами с. Мала Перещепина та с.Лисівка Полтавського району Полтавської області засіяв кукурудзою, яку частково скосив 05.12.2022.

ВП №3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області винесено постанову від 28.03.2023 про закриття кримінального провадження №12022175480000196 від 05.01.2023 за ч.1 ст.197-1 КК України, у зв`язку з відсутністю складу злочину через недостатність розміру заподіяної шкоди для її кваліфікування як значної, а отже складова об`єктивної сторони злочину настання суспільно-небезпечних наслідків, відповідно відсутня, так само внаслідок відсутності підтвердження наявності прибережної захисної смуги р. Кустолове.

В даній постанові про закриття кримінального провадження зазначено, що у діях ОСОБА_1 встановлено склад адміністративного правопорушення, а саме: він здійснив самовільне зайняття земельної ділянки, на якій була засіяна та у подальшому частково скошена кукурудза, без відповідних правовстановлюючих документів на право власності або користування (оренди), чим порушив ст.ст.124, 125, 126, п «б» ст.211 ЗК України (а.с.20).

Надаючи оцінку оскаржуваній постанові колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За приписами ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт скоєння адміністративного правопорушення.

Аналіз наведених норм також свідчить, що саме відповідач зобов`язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами самовільного зайняття земельних ділянок позивачем, за що передбачена відповідальність згідно з ст. 53-1 КУпАП.

Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 заперечував свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП посилався на те, що при винесенні постанови державний інспектор не керувався жодним належним та достатніми доказами, які б підтверджували його вину у скоєнні правопорушення.

Тобто позивачем заперечується вчинення адміністративного правопорушення, яке йому інкримінується.

Так, відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, до якого долучив письмові докази, а саме: протокол про адміністративне правопорушення (а.с. 77-78); акт обстеження від 28.12. 2022 (а.с. 79-80); постанова про закриття справи від 06.01.2023 (а.с.75-76); супровідний лист ВП №3 (а.с. 65), постанова про закриття кримінального провадження від 28.03.2023 (а.с. 67-68); постанова від 17.04.2023 про скасування постанови про закриття справи від 06.01.2023 (а.с. 62-63); постанова про накладення адміністративного стягнення від 25.04.2023 (а.с. 60-61); повідомлення щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення (а.с. 64); заява ОСОБА_1 (а.с. 59); повідомлення щодо розгляду скарги (а.с. 58); відповідь на скаргу (а.с.84); свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів (а.с. 86-88).

Так, фактично підставою для звинувачення позивача у вчиненні адміністративного правопорушення слугували обставини, описані у постанові дізнавача Новосанжарського відділення поліції Полтавської області від 28 березня 2023 року та у листі останнього від 29.03.2023 № 2006/115/123-23 про надіслання постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку або ухвали про закриття кримінального провадження в рамках кримінального провадження, матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді, слідчого, дізнавача та інших уповноважених осіб, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні або ухвала про закриття кримінального провадження, які набрали законної сили.

Отже, постанова дізнавача Новосанжарського відділення поліції Полтавської області від 28 березня 2023 року, ані, тим більше, супровідний лист не є безумовним доказом вчинення саме ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, а є лише судженням дізнавача у межах кримінального провадження, яке не підтверджено остаточним судовим рішенням, що, у свою чергу, вимагає від уповноваженої особи Інспекції доводити належними та допустимими доказами обставини, на які він посилається у протоколі та постанові про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Окремо, колегія суддів підкреслює, що у постанові про закриття кримінального провадження від 28.03.2023, якою закрито кримінальне провадження, внесене до єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022175480000196 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, не вказано на яких саме доказах ґрунтується висновки дізнавача про те, що саме ОСОБА_1 здійснив самовільне зайняття земельних ділянок.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що посилання дізнавача лише на проведені огляди транспортних засобів, земельної ділянки від 05.12.2022, земельної ділянки від 28.12.2022 не містить жодних об`єктивних даних на користь того, що саме ОСОБА_1 фактично використовувалися земельні ділянки.

Також, колегія суддів зауважує, що будь-які докази, що були зібрані під час досудового розслідування та містяться в матеріалах кримінального провадження дізнавачем до Інспекції разом з постановою про закриття кримінального провадження не направлялись та інспектором не досліджувались. Відповідач зворотного не довів.

При цьому, колегія суддів вказує, що ані спірна постанова, ані постанова дізнавача про закриття кримінального провадження від 28.03.2023 не містить формулювання діяння, в яких, на думку дізнавача та уповноваженої особи Інспекції наявний відповідний склад кримінального або адміністративного правопорушення, зокрема, не місить часу, способу вчинення правопорушення, період користування земельною ділянкою, тощо.

Посилання інспектора про відсутність у нього обов`язку збирання доказів, суд вважає необґрунтованим, оскільки ч. 2 ст. 251 КУпАП такий обов`язок покладається саме на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.

Окрім того, протокол про адміністративне правопорушення від 28.12.2022, в якому вказано, що ОСОБА_1 здійснив фактичне використання земельної ділянки за відсутністю рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду), а саме земельні ділянки із кадастровими номерами 5323484400:00:002:0721 та 5323484400:00:002:0722 засіяв кукурудзою, що є порушенням ст.ст. 124, 125, 126, п «б» ст. 211 ЗК України, в порушення ст. 256 КУпАП, також не містить дати вчинення правопорушення та його суті, зокрема, коли саме ОСОБА_1 засіяв кукурудзою земельні ділянки, протягом якого саме часу фактично використовував земельні ділянки.

Інших об`єктивних доказів (письмових чи електронних доказів фото- або відеоматеріалів, показання свідків, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності) того, що самовільно зайняті земельні ділянки фактично використовуються саме ОСОБА_1 , що саме він засіяв їх кукурудзою, яку частково скосив 05.12.2022 надано не було.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що обов`язок доказування в адміністративних справах покладається на відповідача суб`єкта владних повноважень, відсутність об`єктивно зафіксованих доказів вини позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність Інспекцією факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП.

Крім того, колегія суддів вважає помилковим посилання відповідача на те, що він має право скасовувати попередню постанову про закриття справи та відновлювати провадження у справі про адміністративне правопорушення з таких підстав.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту.

Разом з цим, приписи чинного КУпАП не дають права уповноваженим особам скасовувати попередню постанову про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення та відновлювати провадження у справі про адміністративне правопорушення.

З цього приводу відповідач посилався на п. 3.8. Інструкції з оформлення Державною екологічною інспекцією України та її територіальними органами матеріалів про адміністративні правопорушення затвердженої Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 05.07.2004 N 264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 липня 2004 р. за N 934/9533 (надалі Інструкція N 264), відповідно до якого у разі отримання посадовою особою, яка розглядає матеріали прокурора, органу досудового розслідування щодо закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, посадова особа під час розгляду справи повинна керуватися вимогами пункту 8 статті 247 КУпАП (щодо неможливості розпочати провадження у справі про адміністративне правопорушення, якщо є не скасована постанова про закриття справи про адміністративне правопорушення по тому самому факту щодо особи, яка притягається до відповідальності, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту). Попередня постанова про закриття справи підлягає обов`язковому скасуванню після чого провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає відновленню.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Враховуючи, що Конституцією України для суб`єктів владних повноважень передбачено застосування принципу «заборонено все, що прямо не дозволено Законом», а Закон (у цьому випадку КУпАП) має вищу юридичну силу, ніж підзаконний нормативно-правовий акт - Інструкція N 264, то відповідач повинен був керуватися приписами КУпАП, оскільки вказана інструкція у невстановлений законом спосіб розширює повноваження суб`єкта владних повноважень.

Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 9, 243, 286, 308, 310, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Центрального округу залишити без задоволення.

Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 28 серпня 2023 року по справі № 542/668/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін