Постанова

від 09.10.2023 по справі 380/15323/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/15323/22 пров. № А/857/12802/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.,

суддя Запотічний І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 року (головуючий суддя Желік О.М., м.Львів) у справі №380/15323/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), Відділу примусового виконання рішень - Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Львівської міської ради, Винниківської міської ради, Виконкому Винниківської міської ради, третя особа Львівське територіальне управління Національного антикорупційного бюро України про визнання бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної та матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

27.10.2022 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), Відділу примусового виконання рішень - Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Львівської міської ради, Винниківської міської ради, Виконкому Винниківської міської ради, третя особа Львівське територіальне управління Національного антикорупційного бюро України, в якому просив: поновити термін на оскарження відповіді від 13.10.2022 року №13721/03.1-11/35113, отриману 26.10.2022 року в зв`язку з хворобою та смертю матері; визнати бездіяльність посадових осіб Винниківської міської ради, Виконкому Винниківської міської ради, Львівської міської ради, керівництва Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів); зобов`язати уповноважених осіб здійснити перевірку правильності нарахування середньомісячної заробітної плати по всіх судових справах, які розглядалися в Національних судах України по справах №2а-1041/08, N2813/719/16, №813/5929/15 з індексацією, компенсацією, коригуванням, за ранг, категорію держслужбовця, стаж роботи, а також із даної зарплатні податки в пенсійний фонд України за період з 26.05.2005 року по 24.09.2019 року, а також по день винесення судом даного судового рішення; винести ухвалу про здійснення аудиторської економічно-фінансової перевірки Незалежний Інститут Судових Експертиз (НІСЕ) за адресою: вулиця Маршала Тимошенка, 21, Київ, 02000, тел: 044 581 3077 щодо правильності нарахування заробітної плати з індексацією, компенсацією, коригуванням згідно рішення суду від 06.05.2019р. та зобов`язати відновити трудову книжку позивачки з повним стажем роботи відповідачів; стягнути з відповідачів оплату за здійснення аудиторської економічно-фінансової перевірки Незалежний Інститут Судових Експертиз (НІСЕ) за адресою: вулиця Маршала Тимошенка, 21, Київ, 02000, тел: 044 581 3077; стягнути з відповідачів по справі сумарно за моральну та матеріальну шкоду щодо ненадання належної відповіді на інформаційний запит та за тривале невиконання рішень національних судів, рішення ЄСПЛ, підробку документів, зменшення нарахування середньомісячної заробітної плати, приниження честі та гідності що призвело до інвалідності та хвороби в сумі 100 000 (сто тисяч) грн; стягнути в дохід держави з відповідачів по справі згідно ст.1,3,4, п.2 ст. 5,12, ч.2 ст.13, п.6 ч.1 ст. 14,20,23,24 Закону України «Про доступ до публічної інформації» за надання неправдивої інформації; залучати в якості третьої особи Львівське територіальне управління Національного антикорупційного бюро України для здійснення перевірки посадових осіб, слідчих ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, які тривалий час не визнають позивачку потерпілою та не проводять належного досудового розслідування в кримінальному провадженні № 62020140000000434 від 23.04.2020 року за заявою ОСОБА_1 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172, ч.1 ст.175, ч.1 ст.190, ч.1 ст.212-1, ч.1 ст.364, ч.1 ст.366, ч.2 ст.382 ККУ, та керівництва Винниківської міської ради, виконкому Винниківської міської ради, Львівської міської ради, які підробили документи, а саме особову справу, «Дублікат» трудової книжки від 08.02.2011 року, 19.07.2019 року, зменшили середньомісячну заробітну плату позивачки, нарахували її без врахування надбавок за ранг, категорію, стаж роботи, без індексації, компенсації боргу, без сплати податків до Пенсійного фонду України за період з 26.04.2005 року по даний час, або по день винесення останнього рішення суду, та перевірити Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо виконання рішень по справах №2а-1041/08, №813/719/16, №813/5929/15 та рішень ЄСПЛ від 17.07.2014 року «Яворовенко та інші проти України».

Позов обґрунтовує тим, що 26.10.2022 року позивач отримала лист-відписку на свій інформаційний запит до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області від 13.10.2022 року № 13721/03/1-11/35113 щодо її звернення з яким позивач не погоджується, з огляду на наступне. Позивач вказує, що відповідь надана не вчасно та не відповідає вимогам чинного законодавства, та, на її думку, несе ознаки покриття злочину посадовими особами Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо тривалого невиконання рішень національних судів України, рішень ЄСПЛ від 17.07.2014 року та інших. Окрім того, вказує, що посадові особи Винниківської міської ради в особі мера м. Винники Квурта Л.В. та керуючої справами ОСОБА_2 підробили «дублікат» трудової книжки від 19.07.2019 року серії НОМЕР_1 , а також не виконали рішення судді та протиправно зменшили заробітну плату позивача, а саме з 12150 грн. до 2364,02 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не у повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Крім того апелянт звертає увагу на те, що в своєму рішенні суд першої інстанції нічого не вказав про залучення в якості третьої особи Львівське територіальне управління Національного антикорупційного бюро України щодо залучення їх до справи №9380/15323/22 для перевірки слідчих ДБР та Національної поліції, які тривалий час не виконують рішення слідчих суддів Личаківського та Галицького районів м.Львова по справах № 62020140000000434, № 62020140000000435, № 62020140000000436, № 62020140000000437,№62020140000000438, № 62020140000000439, № 62020140000000440. Також, суд нічого не вказав про відновлення відповідачами по справі нового дублікату трудової книжки, оскільки Дублікат від 19.07.2019 року серія НОМЕР_1 не дійсний згідно п.2.10 "Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерством Юстиції України, Міністерством соціального захисту населення від 29.07.1993 року №958, а відповідачі по справі Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) та Відділ примусового виконання рішень - Управління Державної виконавчої служби Головного Територіального управління юстиції у Львівській області не надали в суд і позивачу жодних доказів, що вони накладали на посадових осіб Винниківської міської ради, виконком Винниківської міської ради, Львівської міської ради будь які штрафи щодо невиконання рішень Національних судів про відновлення нової трудової книжки. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

03.10.2022 ОСОБА_1 звернулася до керівника Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області з інформаційним запитом, в якому просила надати відповіді на такі запитання: 1. Чи накладався штраф на посадових осіб Винниківської міської ради, виконкому Винниківської міської ради за підробку документів, а саме - трудової книжки НОМЕР_2 від 19.07.2019 року, яка не відповідає вимогам оформлення трудових книжок згідно п.2.10 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 року №58 та за невиконання рішень національних судів від 30.12.2008 року по справі №2a-1041/08, №813/719/16, № 813/5929/15 та Львівського апеляційного суду від 08.12.2015 року; 2. Чи подавали Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Львів) та Відділ примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області подання в прокуратура або до уповноважених осіб Львівської обласної прокуратури щодо підробки документів щодо підробки трудової книжки НОМЕР_2 від 19.07.2019 року, яка не відповідає вимогам оформлення трудових книжок згідно п.2.10 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 року №58 та за невиконання рішень національних судів від 30.12.2008 року по справі №2a-1041/08, №813/719/16, № 813/5929/15 та Львівського апеляційного суду від 08.12.2015 року; 3. Чи відкривалось виконавче провадження по справі №813/5929/15 щодо виплати середньомісячної заробітної плати посадовими особами згідно рішення від 20.04.2021 року, яке ввійшло в законну силу; 4. Чи перерахували Винниківська міська рада, виконком Винниківської міської ради середньомісячну заробітну плату згідно рішення Сьомого апеляційного адміністративного суду по справі №813/5929/15 і яку суму; 5. Чи Відділ примусового виконання рішень подав в суд на здійснення судово-економічної експертизи правильності нарахувати заробітної плати за період з 03.12.2010 року по 24.09.2020 року; 6. Чи Відділ примусового виконання рішень накладав штраф на посадових осіб Винниківської міської ради за невиконання рішень №813/719/16, №813/5929/15 та Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015 року та невиконання рішень ЄСПЛ від 17.07.2014 року «Яворовенко та інші проти України»; 7. Чи подавав Відділ примусового виконання рішень подання за невиконання ухвали Личаківського районного суду м.Львова про забезпечення позову по справі №2a-1041/08 від 15.07.2005 року до правоохоронних органів, зокрема до Львівської обласної прокуратури або до Національної поліції ГУ НП у Львівській області на посадових осіб Винниківської міської ради, Виконкому Винниківської міської ради, Львівської міської ради; 8. Чи подавав Відділ примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області до правоохоронних органів за невиконання рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду по справі №813/5929/15 щодо невиплати середньомісячної заробітної плати; 9. Чи подавав Відділ примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області в правоохоронні органи за несплату податків в Пенсійний фонд України згідно рішень судів від 30.12.2008 року по справі №2a-1041/08, №813/719/16, № 813/5929/15 та Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015 року.

13.10.2022 року від Західного міжрегіонального управління (м.Львів) забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області - Відділ примусового виконання рішень надійшла відповідь №13721/03/1/-11/35113 в якій зазначено наступне: «З приводу можливого, на думку позивача, «підроблення трудової книжки від 19.07.2019 року НОМЕР_1 » на посадових осіб Винниківської міської ради та виконавчого комітету Винниківської міської ради штрафи не накладались та повідомлення про вчинення кримінального правопорушення до органів досудового розслідування не скеровувалось. Що стосується відкриття виконавчого провадження з виконання судового рішення у справі №813/5929/15 зазначаємо, що виконавчий документ по згаданій справі до відділу примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністрества юстиції (м.Львів) не пред?являвся та на виконанні не перебуває. З приводу здійснення перерахунку середньомісячної заробітної плати по справі №813/719/16 повідомляємо, що в рамках виконавчих проваджень №59769958 та №59769865 боржниками здійснено розрахунок середньої заробітної плати ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішень з 03.12.2010 по 24.09.2019 у розмірі 250586,64 грн. (з урахуванням військового збору 1,5%, ПДФО 18% та ЄСВ 8,41% (з урахуванням інвалідності). З приводу проведення судово-економічної експертизи правильності здійснення розрахунку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення з 03.12.2010 по 24.09.2019 Відділ до суду не звертався. З приводу накладення штрафів на посадових осіб Винниківської міської ради повідомляємо, що в рамках виконавчих проваджень №59769958 та №59769865 постановами виконавця від 03.12.2019 та 22.01.2020 накладено штрафи на боржників у відповідності до статей 63,75 Закону України «Про виконавче провадження». Відділ з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення до органів досудового розслідування за невиконання ухвали про забезпечення позову від 15.07.2005 року №2а-1041/08 не звертався. З приводу звернення до правоохоронних органів за невиконання рішення по справі №813/5929/15 та несплату податків у пенсійний фонд згідно рішень №2a-1041/08, №813/719/16, № 813/5929/15 Відділ повідомлення про вчинення кримінального правопорушення до органів досудового розслідування не скеровував».

Позивач вважаючи, що відповідь надана їй невчасно та з порушенням вимог чинного законодавства звернулась до суду першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачкою не наведено обставин, які свідчать про реальне порушення її прав.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України від 13.01.2011 № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації"(Закон № 2939-VI).

Згідно з статтею 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до статті 4 Закону № 2939-VI доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; 2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Пунктом 2 частини першої статті 5 Закону № 2939-VI визначено, що доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до зі статті 12 Закону № 2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Пунктом першим частини першої статті 13 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані: оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; вести облік запитів на інформацію; визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Крім того, порядок оформлення запитів на інформацію визначено статтею 19 Закону №2939-VI. Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запит на інформацію має містити: ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Строк розгляду запитів на інформацію врегульований статтею 20 Закону № 2939-VI. Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 03.10.2021 року надіслала до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області запит, в якому просила надати інформацію. Разом з тим, 13.10.2022 року позивач отримала обґрунтовану відповідь на свій інформаційний запит.

Щодо порушеного строку надання відповіді на інформаційний запит позивача, колегія суддів зазначає, що вказані в запиті запитання становлять особливий інтерес та будь-яка інформація про них потребує ретельного опрацювання. А тому, позивач, скориставшись своїм законним правом на отримання публічної інформації звернувшись до відповідача, розпорядника запитуваної ним інформації отримала відповідь на такий запит, у строк передбачений статтею 20 Закону №2939-VI.

Відповідно до частини другої статті 23 Закону №2939-VI запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Отже, апеляційний суд звертає увагу, що на момент судового розгляду запит про доступ до публічної інформації розглянутий, що у свою чергу свідчить про відсутність протиправної бездіяльності відповідача у наданні відповіді на запит позивача.

Щодо визнання протиправними дій Винниківської міської ради, виконавчого комітету Винниківської міської ради, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

З аналізу вказаної норми слідує, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.

Крім того, частиною 2 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Таким чином, обов`язковою умовою правового захисту у суді є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи в сфері публічних правовідносин, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України і конкретизоване у спеціальних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитися щодо наявності у особи, яка звернулася за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Тобто, обов`язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Підсумовуючи наведене, апеляційний суд зазначає, що апелянтом ані в позові, ані в скарзі не наведено обставин, які свідчать про реальне порушення її прав з боку Винниківської міської ради та виконавчого комітету Винниківської міської ради. Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки є безпідставними.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційних скарг їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 року у справі № 380/15323/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний