Постанова

від 02.10.2023 по справі 911/445/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2023 р. Справа№ 911/445/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Рискаль Тетяни Анатоліївни

на рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2023

(повний текст рішення складено і підписано 06.06.2023)

у справі № 911/445/23 (суддя Сокуренко Л.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернативне Тепло Згурівка»

до Фізичної особи-підприємця Рискаль Тетяни Анатоліївни

про стягнення 20 618,49 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтернативне Тепло Згурівка» (далі - позивач, ТОВ «Альтернативне Тепло Згурівка») звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Рискаль Тетяни Анатоліївни (далі - відповідач, ФОП Рискаль Тетяна Анатоліївна, скаржник) про стягнення 20 618,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язання за договором № _22_/2020 про закупівлю послуг з постачання пари та гарячої води (теплової енергії) від 01.11.2020 в частині здійснення оплати за поставлену теплову енергії. У зв`язку із цим позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 20 618, 49 грн основного боргу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.05.2023 у справі № 911/445/23 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Рискаль Тетяни Анатоліївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернативне Тепло Згурівка» 20 618,49 грн основного боргу, 2 864,00 грн судового збору та 5 000,00 грн адвокатських витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався тим, що позивачем доведено факт постачання відповідачу теплової енергії за період з листопада 2021 року до березня 2022 року на загальну суму 20 618,49 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Рискаль Тетяна Анатоліївна звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не взято до уваги, що скаржником направлялась заява про розірвання договору в односторонньому порядку, у зв`язку з істотними змінами договору.

Також скаржник зазначає, що застосовані у актах приймання-передачі тарифи, згідно п. 3.3. Договору не можуть бути включені в розрахунок без попередньо укладеної Додаткової угоди.

Окрім того скаржник звертає увагу, що позивачем було порушено п. 3.2 Договору оскільки позивач не звертався до відповідача з пропозицією укласти додаткову угоду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/445/23; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Рискаль Тетяни Анатоліївни на рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2023 у справі № 911/445/23 до надходження даної справи з суду першої інстанції.

13.07.2023 супровідним листом № 02-04/911/445/23 від 07.07.2023 матеріали справи № 911/445/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

У зв`язку зі звільненням у відставку судді Чорногуза М.Г., відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Агрикова О.В., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2023 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Рискаль Тетяни Анатоліївни на рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2023 у справі № 911/445/23 залишено без руху, надавши скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

Своєю ухвалою суд зобов`язав апелянта надати належні докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому порядку та розмірі.

02.08.2023 апелянтом на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2023 подано до суду належні докази про сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

У зв`язку з перебуванням у відпустці суддів Яковлєва М.Л. та Агрикової О.В., відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2023 прийнято справу № 911/445/23 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Рискаль Тетяни Анатоліївни на рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2023 у справі № 911/445/23. Справу № 911/445/23 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Рискаль Тетяни Анатоліївни на рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2023 вирішено розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

05.09.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що місцевий господарський суд правильно прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором про закупівлю послуг з постачання пари та гарячої води (теплової енергії) від 01.11.2020 нормативно та документально доведені.

11.09.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якої відповідач зазначає, що позивач, не відреагувавши на заяву відповідача про розірвання договору, безпідставно стверджує у своєму відзиві на те, що відповідач не надавав ніяких заперечень стосовно встановленого тарифу після опублікування оголошення про зміну тарифу, чим відверто вводить суд в оману.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 01.11.2020 між Фізичною особою-підприємцем Рискаль Тетяною Анатоліївною (далі - споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтернативне Тепло Згурівка» (далі - теплопостачальна організація) укладено договір про закупівлю послуг з постачання пари та гарячої води (теплової енергії) № _22_/2020 (далі - договір), за умовами п. 1.1. якого теплопостачальна організація взяла на себе зобов`язання надати споживачу теплову енергію для опалення приміщень, що знаходяться за адресою: смт. Згурівка, вул. Центральна, 2, а споживач зобов`язався своєчасно оплачувати послуги за отриману теплову енергію (код згідно ДК 09320000-8 Пара, гаряча вода та пов`язана продукція), надалі за текстом «теплова енергія», в обсягах, визначених даним договором за встановленими відповідними компетентними органами тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 1.2 вказаного правочину, обсяги закупівлі: теплова енергія 8,1 Гкал.

Згідно з п. 2.1 договору, теплопостачальна організація повинна надати споживачу послуги, обумовлені п. 1.1 цього договору, якість яких має відповідати якості теплопостачання згідно із вимогами чинного законодавства, а також вимогам, визначеним у Правилах користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 та умовам договору. Теплова енергія постачається споживачу за параметрами згідно температурного графіку встановленого теплопостачальною організацією.

Відповідно до п. 3.1 договору, тарифом на теплову енергію є грошове вираження витрат на постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал). Вартість 1 Гкал на момент укладання договору становить 1828,11 грн (одна тисяча вісімсот двадцять вісім) грн 11 коп. без ПДВ.

З урахуванням діючого на момент підписання даного договору тарифу теплової енергії вартість договору становить 17 131,50 грн (сімнадцять тисяч сто тридцять одна) гривня 50 коп без ПДВ (п. 3.2 договору).

Пунктом 3.4 договору визначено, що ціна цього договору може бути змінена протягом дії договору залежно від зміни тарифу теплової енергії.

Відповідно до п. 4.1 договору, строк постачання теплової енергії опалювальний період 2020-2021 років щомісячно з першого по останнє число кожного місяця в період з 15.10.2020 року по 30.04.2021 року.

Згідно з підпунктом 4.1.1 договору, теплопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію у вигляді: опалення протягом опалювального сезону, початок та закінчення якого визначаються відповідними розпорядженням або рішенням уповноважених органів; гарячу воду протягом року згідно графіку, затвердженого органом місцевого самоврядування; пари відповідно з технічними характеристиками обладнання, яке знаходиться на балансі споживача та господарсько-виробничими потребами споживача.

Початок та закінчення опалювального сезону встановлюється відповідними органами влади (підп. 4.1.2 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору, теплова енергія за цим договором постачається споживачу для опалення приміщення опалювальна площа якого 41,18 кв.м., що знаходиться за адресою: смт. Згурівка, вул. Центральна, 2 в обсязі 8,1 Гкал.

За умовами пп. 5.1 та 5.2 договору, облік постачання теплової енергії здійснюється за приладами комерційного обліку. При відсутності приладів обліку (під відсутністю, крім фактичної відсутності, розуміється також: пошкодження, виходу з ладу, неправильна/некоректна робота приладів обліку, нездійснення повірки у встановлені терміни) розрахунковим способом згідно норм чинного законодавства та умов цього договору. Додаткова інформація та зразок проведення розрахунку наведені у додатку до даного договору.

Згідно з пп. 6.1, 6.2 договору, плата за послуги справляється за показаннями засобів обліку теплової енергії. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

За змістом п. 6.4 договору, оплата за поставлену теплову енергію проводиться споживачем за тарифами, які затверджені у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 6.7 договору, приймання-передача теплової енергії, поставленої споживачу теплопостачальною організацією, оформлюється щомісячним актом приймання-передачі. Теплопостачальна організація до 5-го числа наступного за розрахунковим місяцем складає та передає нарочно уповноваженому представнику споживача чи надсилає рекомендованим листом на адресу споживача пакет розрахункових документів: акт приймання-передачі, рахунок-фактура щомісячно, акт звірки взаєморозрахунків щоквартально, в двох примірниках, по одному для кожної із сторін. Споживач зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів після отримання пакету документів підписати, скріпити печаткою та передати на адресу теплопостачальної організації один примірник акту приймання-передачі, акту звірки взаєморозрахунків або письмово надати обґрунтовані заперечення.

Підпунктами 10.2.1 та 10.2.14 договору визначено, що до обов`язків теплопостачальної організації належить, зокрема забезпечення постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з даним договором; забезпечення постачання послуг в період з 15.10.2020 по 15.04.2021 щорічно.

Як зазначає позивач, він, на виконання умов договору, поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 20 618,49 грн. На підтвердження вказаного позивачем долучено до матеріалів справи копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000133 від 01.11.2021 на суму 598,08 грн (обсяг 0.180228 Гкал), № ОУ-0000163 від 30.11.2021 на суму 4 129,82 грн (обсяг 1.2445 Гкал), № ОУ-0000192 від 30.12.2021 на суму 6 408,59 грн (обсяг 1.931195 Гкал), № ОУ-0000022 від 31.01.2022 на суму 6 669,26 грн (обсяг 2.009746 Гкал) та № ОУ-0000065 від 31.03.2022 на суму 2 812,94 грн (обсяг 0.847663 Гкал).

За твердженням позивача, перелічені вище акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) були отримані відповідачем нарочно, проте останній їх не підписав, вартість поставленої теплової енергії не оплатив, заперечень щодо зазначених актів позивачу не надав.

За змістом пп. 7.1, 7.2 договору, точки розподілу, в яких здійснюється передача послуг від теплопостачальної організації споживачу є місцем встановлення приладів обліку теплової енергії. Сторони складають акт розмежування меж балансової належності теплових мереж, який є невід`ємною частиною цього договору у складається в момент підписання договору.

З матеріалів справи вбачається, що одночасно з укладенням договору між сторонами, на виконання п. 7.2 договору, було складено та підписано Акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін від 01.11.2020, що є додатком № 1 до договору.

В пункті 6.5 договору сторони дійшли згоди, що розрахунки проводяться на поточний рахунок теплопостачальної організації шляхом оплати до 20-го числа наступного за розрахунковим місяцем на підставі належним чином оформлених актів приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з підпунктом 9.2.6 договору, обов`язком споживача, зокрема є виконання умов та порядку оплати, оплати теплової енергії по тарифу, установленому в порядку, передбаченому цим договором.

Як зазначає позивач, відповідач всупереч умовам укладеного між сторонами договору, не здійснив оплату за надані послуги з постачання теплової енергії, чим заборгував позивачу 20 618,49 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 13.09.2022 позивач, у зв`язку із наявною заборгованістю, звернувся до відповідача із претензією вх. № 08/09-7 від 08.09.2022 про стягнення заборгованості за договором, в якій позивач зазначив, що ТОВ «Альтернативне Тепло Згурівка» виконало свої зобов`язання з постачання теплової енергії в повному обсязі, однак у споживача станом на дату звернення із претензією є заборгованість по сплаті за надані послуги в загальній сумі 20 618,49 грн. Претензією позивач просив відповідача підписати акт звірки взаєморозрахунків станом на 23.05.2022 між ТОВ «Альтернативне Тепло Згурівка» та ФОП Рискаль Тетяною Анатоліївною за договором № _22_/2020 від 01.11.2020 р; погасити заборгованість у розмірі 20 618,49 грн, що виникла у зв`язку з невиконанням ФОП Рискаль Т.А. своїх зобов`язань з оплати наданих послуг з теплопостачання згідно договору № _22_/2020 про закупівлю послуг з постачання пари та гарячої води (теплової енергії) від 01.11.2020 в строк у сім календарних днів з дня отримання даної претензії. Претензією позивач попередив відповідача, що у разі невиконання заявлених у цій претензії вимог у повному обсязі, ТОВ «Альтернативне Тепло Згурівка» буде вимушене звернутися до суду. Разом із претензією позивач направив відповідачу актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000133 від 01.11.2021 на суму 598,08 грн, № ОУ-0000163 від 30.11.2021 на суму 4 129,82 грн, № ОУ-0000192 від 30.12.2021 на суму 6 408,59 грн, № ОУ-0000022 від 31.01.2022 на суму 6 669,26 грн, № ОУ-0000065 від 31.03.2022 на суму 2 812,94 грн та акт звірки взаємних розрахунків станом на 23.05.2022. На підтвердження надсилання вказаної претензії з додатками, позивачем долучено до матеріалів позовної заяви опис вкладення у цінний лист за № 0214101418600, поштове повідомлення та поштовий конверт.

Однак, відповідь на претензію відповідач не направив, заборгованість не сплатив, підписані примірники актів не повернув. Протилежного суду не доведено.

У зв`язку із зволіканням відповідачем зі сплати заборгованості за поставлену теплову енергію, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача заборгованість в сумі 20 618,49 грн.

Відповідно до пп. 15.1-15.3 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.10.2023 керуючись п. 3 статті 631 ЦК України, сторони домовились, що дія цього договору розповсюджується на відносини, що склались між сторонами з 16.10.2020. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.

Доказів звернення сторін з намірами припинити дію договору в порядку, передбаченому п. 15.3 договору, матеріали справи не містять. Протилежного суду не доведено.

Відповідач, заперечуючи проти позову, стверджує, що не підписувала додаткової угоди до договору і направляла позивачу заяву про розірвання договору. На підтвердження вказаного відповідач долучив копію заяви № б/н від 29.10.2021, в якій відповідач повідомив позивача, що розриває договір і відмовляється від теплопостачання у зв`язку з істотною зміною обставин. З приводу цього суд зазначає наступне.

Розглянувши апеляційну скаргу ФОП Рискаль Тетяни Анатоліївни, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з приписами статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що за загальним правилом договір може бути розірваний в односторонньому порядку, якщо таке розірвання передбачено договором, а у разі недосягнення згоди договір може бути розірваний за рішенням суду.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги щодо розірвання договору за заявою скаржника, колегія суддів зазначає, що в договорі сторонами передбачено випадки, коли договір припиняє свою дію, а також сторонами узгоджено право споживача на одностороннє розірвання договору за певних обставин.

Так умовами п. 15.4 договору передбачено, що договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку на який він був укладений (п. 15.5 договору); взаємної згоди сторін про його припинення (п. 15.6 договору); ліквідації сторін (п. 15.7 договору); порушення умов цього договору теплопостачальною організацією. В такому разі споживач має право розірвати цей договір в односторонньому порядку, з попереднім повідомленням про розірвання не пізніше, ніж за 20 днів до розірвання договору (п. 15.8 договору); в інших випадках, встановлених чинним законодавством (п. 15.9 договору).

Цей договір може бути розірваний у випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 16 договору).

За змістом п. 15.8 договору, договір може бути припинений у випадку розірвання споживачем договору в односторонньому порядку у разі порушення умов договору теплопостачальною організацією, при цьому споживач зобов`язаний попередньо повідомити теплопостачальну організацію про таке розірвання не пізніше, ніж за 20 днів до розірвання договору.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів констатує що скаржником не надано доказів звернення до позивача із повідомленням про одностороннє розірвання в порядку, визначеному п. 15.8 договору, як і не надано доказів порушення теплопостачальною організацією (позивачем) умов укладеного між сторонами договору.

Інших умов, за яких споживач може в односторонньому порядку розірвати договір, умови договору не містять.

У контексті вищевикладеного колегія суддів зазначає, що заява відповідача № б/н від 29.10.2021, в якій відповідач повідомив позивача, що розриває договір і відмовляється від теплопостачання у зв`язку з істотною зміною обставин не може бути прийнята колегією суддів у якості доказу повідомлення позивача про одностороннє розірвання договору в порядку п. 15.8 договору.

Водночас як вірно зазначено судом першої інстанції, що заява відповідача № б/н від 29.10.2021 не містить підпису уповноваженого представника відповідача, а також у матеріалах справи відсутні докази направлення заяви відповідача № б/н від 29.10.2021 про одностороннє розірвання на адресу-місцезнаходження або офіційну електронну адресу позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням зазначено, колегія суддів не приймає заяву відповідача № б/н від 29.10.2021 у якості належного, допустимого та достовірного доказу повідомлення позивача про розірвання договору № _22_/2020 від 01.11.2020, у передбаченому договором порядку.

Водночас, доказів розірвання договору в судовому порядку, визнання договору недійсним або припиненим за рішенням суду матеріали справи не містять.

Оскільки матеріали справи не містять доказів звернення сторін з намірами припинити дію договору у прядку, передбаченому п. 15.3 договору, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку, що договір щороку продовжувався на кожний наступний календарний рік. Отже, як станом на дату розгляду даної справи у суді першої інстанції, так і на момент апеляційного перегляду оскаржуваного рішення договір є чинним та діє до 31.12.2023.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, судом першої інстанції правомірно прийнято до уваги договір про закупівлю послуг з постачання пари та гарячої води (теплової енергії) № _22_/2020 від 01.11.2020, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що теплова енергія товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Згідно із ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

З матеріалів справи вбачається, що тарифи на теплову енергію для позивача та відповідача були встановлені:

- рішенням Згурівської селищної ради Київської області VII скликання № 17 від 18.01.2019 «Про встановлення тарифу на теплову енергію для ІІ групи споживачів послуг ТОВ «Альтернативне Тепло Згурівка», відповідно до якого тариф на теплову енергії з використанням нетрадиційних та поновлюваних джерел енергії для ІІ групи споживачів послуг ( бюджетних установ) складає 1828,11 грн/Гкал (копія рішення наявна в матеріалах справи).

- рішенням Згурівської селищної ради Київської області VIIІ скликання № 346 від 22.10.2021 «Про встановлення тарифу на виробництво, постачання та транспортування теплової енергії ТОВ «Альтернативне Тепло Згурівка», відповідно до якого тариф на виробництво, постачання та транспортування теплової енергії з використанням альтернативних джерел енергії з котельні по вул. Київська, 12-А в смт. Згурівка для інших споживачів всіх форм власності 3 318,46 грн/Гкал (копія рішення наявна в матеріалах справи).

Як зазначає позивач та не спростовує скаржник у своїй апеляційній скарзі, ФОП Рискаль Тетяна Анатоліївна займає приміщення загальною площею 41,18 м.кв. у будівлі за адресою: смт. Згурівка, вул. Центральна, буд. 2. У будівлі за вказаною адресою встановлений загальний лічильник обліку теплової енергії, з якого щомісяця знімаються показники. Таким чином, як зазначає позивач, розрахунок теплової енергії відбувається у відсотковому відношення до займаної площі кожного споживача.

На підтвердження вказаного позивачем долучено до матеріалів справи копії актів на зняття показників лічильників теплової енергії від 30.11.2021, від 30.12.2021, від 31.01.2022, від 01.02.2022 та від 29.03.2022 та методики розрахунку пропорційно займаній площі показників лічильників за листопад 2021, грудень 2021, січень 2022 та лютий-березень 2022.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначений за допомогою вузла комерційного обліку обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає, зокрема, обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, та розподіляється між споживачами в такому порядку: загальний обсяг теплової енергії розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об`єму) таких споживачів.

Відповідно до п. 4.2 договору, теплова енергія за цим договором постачається споживачу для опалення приміщення опалювальна площа якого 41,18 кв.м., що знаходиться за адресою: смт. Згурівка, вул. Центральна, 2 в обсязі 8,1 Гкал.

За змістом п. 6.7 договору, приймання-передача теплової енергії, поставленої споживачу теплопостачальною організацією, оформлюється щомісячним актом приймання-передачі. Теплопостачальна організація до 5-го числа наступного за розрахунковим місяцем складає та передає нарочно уповноваженому представнику споживача чи надсилає рекомендованим листом на адресу споживача пакет розрахункових документів: акт приймання-передачі, рахунок-фактура щомісячно, акт звірки взаєморозрахунків щоквартально, в двох примірниках, по одному для кожної із сторін. Споживач зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів після отримання пакету документів підписати, скріпити печаткою та передати на адресу теплопостачальної організації один примірник акту приймання-передачі, акту звірки взаєморозрахунків або письмово надати обґрунтовані заперечення.

Підпунктами 10.2.1 та 10.2.14 договору визначено, що до обов`язків теплопостачальної організації належить, зокрема забезпечення постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з даним договором; забезпечення постачання послуг в період з 15.10.2020 по 15.04.2021 щорічно.

Як зазначає позивач, він виконав свої зобов`язання з постачання споживачу теплової енергії в повному обсязі. Однак відповідач за надані послуги з позивачем не розрахувався, чим, на думку позивача, заборгував йому 20 618,49 грн.

Водночас, матеріалами справи також підтверджується обсяг поставленої відповідачу теплової енергії, зазначений в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), на загальну суму 20 618,49 грн, розрахований пропорційно займаній відповідачем площі приміщення.

Згідно з частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

За умовами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як було вказано колегією суддів вище, сторонами в п. 6.5 договору узгоджено, що розрахунки проводяться на поточний рахунок теплопостачальної організації шляхом оплати до 20-го числа наступного за розрахунковим місяцем на підставі належним чином оформлених актів приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з підпунктом 9.2.6 договору, обов`язком споживача, зокрема є виконання умов та порядку оплати, оплати теплової енергії по тарифу, установленому в порядку, передбаченому цим договором.

У зв`язку із наявною заборгованістю, 13.09.2022 позивач звернувся до відповідача із претензією вх. № 08/09-7 від 08.09.2022 про стягнення заборгованості за договором, в якій позивач зазначив, що ТОВ «Альтернативне Тепло Згурівка» виконало свої зобов`язання з постачання теплової енергії в повному обсязі, однак у споживача станом на дату звернення із претензією є заборгованість по сплаті за надані послуги в загальній сумі 20 618,49 грн. Претензією позивач просив відповідача підписати акт звірки взаєморозрахунків станом на 23.05.202 між ТОВ «Альтернативне Тепло Згурівка» та ФОП Рискаль Тетяни Анатоліївни за договором № _22_/2020 від 01.11.2020 р; погасити заборгованість у розмірі 20 618,49 грн, що виникла у зв`язку з невиконанням ФОП Рискаль Тетяни Анатоліївни своїх зобов`язань з оплати наданих послуг з теплопостачання згідно договору № _22_/2020 про закупівлю послуг з постачання пари та гарячої води (теплової енергії) від 01.11.2020 в строк у сім календарних днів з дня отримання даної претензії. Претензією позивач попередив відповідача, що у разі невиконання заявлених у цій претензії вимог у повному обсязі, ТОВ «Альтернативне Тепло Згурівка» буде вимушене звернутися до суду. Разом із претензією позивач направив відповідачу акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000133 від 01.11.2021 на суму 598,08 грн, № ОУ-0000163 від 30.11.2021 на суму 4 129,82 грн, № ОУ-0000192 від 30.12.2021 на суму 6 408,59 грн, № ОУ-0000022 від 31.01.2022 на суму 6 669,26 грн, № ОУ-0000065 від 31.03.2022 на суму 2 812,94 грн та акт звірки взаємних розрахунків станом на 23.05.2022. На підтвердження надсилання вказаної претензії з додатками, позивачем долучено до матеріалів позовної заяви опис вкладення у цінний лист за № 0214101418600, поштове повідомлення та поштовий конверт.

Враховуючи встановлені колегією суддів вище обставини та умови укладеного між сторонами договору, колегія суддів констатує, що строк виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленої теплової енергії за період з листопада 2021 року до березня 2022 року є таким, що настав.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За змістом статті 599 вказаного кодексу, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати поставленої теплової енергії належним чином, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Підсумовуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором про закупівлю послуг з постачання пари та гарячої води (теплової енергії) від 01.11.2020 нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню частково в сумі 20 618,69 грн, з викладених вище підстав.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги щодо того, що застосовані у актах приймання-передачі тарифи, згідно п. 3.3. Договору не можуть бути включені в розрахунок без попередньо укладеної Додаткової угоди, колегією суддів відхиляються, оскільки пунктом 3.4 договору визначено, що ціна цього договору може бути змінена протягом дії договору залежно від зміни тарифу теплової енергії.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 10 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем до матеріалів справи надано копії:

- Договору про надання правової допомоги № 27/01 від 23.01.2023;

- Акту здачі-приймання послуг (правової допомоги) від 25.01.2023 на суму 10 000,00 грн до договору про надання правової допомоги № 27/01 від 23.01.2023;

- Платіжної інструкції № 8 від 30.01.2023 на суму 10 000,00 грн;

- Свідоцтва на право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС № 3830/10 від 07.07.2017;

- Ордеру на надання правничої (правової допомоги) серія АІ № 1347986 від 06.02.2023.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується скаржником у апеляційній скарзі, доказів на підтвердження неспівмірності заявленої суми витрат на правничу допомогу відповідачем надано не було, клопотань про зменшення суми відшкодування витрат представник відповідача не заявляв.

Водночас, у постанові від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, навіть коли не ставиться питання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу за клопотанням іншої сторони.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Колегія суддів звертає увагу, що за своєю категорією вказана справа є малозначною та підлягала вирішенню у порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання; спір, який виник між сторонами для кваліфікованого юриста є незначної складності; у спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо факту невиконання зобов`язання судова практика є сталою; застосування великої кількості законів та підзаконних актів спірні правовідносини не передбачають; матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання б яких адвокат витратив значний час.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, виходячи з приписів чинного господарського процесуального законодавства стосовно необхідності розподілу судових витрат пропорційно задоволених вимог, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатських послуг і виконаних робіт у межах розгляду справи № 911/445/23, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, а також те, що обставини справи свідчать, що справа є малозначною і підготовка до її розгляду не потребувала аналізу великої кількості доказів та законодавства, значних затрат часу та правових знань, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу адвоката в цьому випадку підлягає до стягнення з відповідача в сумі 5 000,00 грн.

Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Рискаль Тетяни Анатоліївни на рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2023 у справі № 911/445/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2023 у справі № 911/445/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу № 911/445/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді Є.Ю. Шаптала

О.В. Тищенко