Рішення

від 04.10.2023 по справі 907/672/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/672/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.

Розглянув матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 , м. Ужгород

до відповідача 1: Об`єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку «Волошина 24», м. Ужгород

відповідача 2: ОСОБА_2 , м. Ужгород

про припинення членства (співвласника) в ОСББ та скасування рішення загальних зборів

За участю представників:

позивача Сільваші В.М., адвокат, ордер серії АО № 1085781 від 03.04.2023;

відповідача 1 не з`явився;

відповідача 2 не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до відповідачів Об`єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку «Волошина 24» та ОСОБА_2 , в якій просить суд:

- визнати членство (співвласника) ОСОБА_2 в Об`єднанні співвласників багатоквартирного житлового будинку «Волошина 24» припиненим у зв`язку із втратою членом (співвласником) об`єднання права власності на квартиру, житлове чи нежитлове приміщення (відсутність підтвердженого права власності) згідно п. 10.6 Статуту ОСББ Волошина 24;

- визнати недійсним та скасувати рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку «Волошина 242 прийнятих та оформлених протоколом №8 загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 від 13-18 липня 2022 року у зв`язку із відсутністю кворуму для проведення загальних зборів згідно вимог п. 4.4, 5.3, 5.4 Статуту ОСББ «Волошина 24».

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/672/23 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2023.

Ухвалою від 27 липня 2022 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору та призначив підготовче засідання на 11 вересня 2023 року.

На стадії підготовчого провадження сторони в повній мірі скористалися правом подання заяви по суті спору, зокрема, 18 серпня 2023 року до канцелярії Господарського суду Закарпатської області від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, а відзив на позов подано відповідачем 2 у справі.

Позивач згідно з поясненнями свого представника в підготовчому засіданні 11.09.2023 не бажав реалізувати своє право подачі відповіді на відзив та ухвалою суду від 11.09.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд справи по суті на 04 жовтня 2023 року.

Присутній в судовому засіданні 04.10.2023 представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі з заявлених в позовній заяві підстав. Пояснив, що позовні вимоги стосуються захисту порушених прав позивачки як співвласника житлових приміщень в багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_1 та, відповідно, члена ОСББ у вказаному будинку, зокрема, права на управління об`єднанням, яке за позицією позивачки здійснюється особою, яка не є членом об`єднання (відповідач 2), з урахуванням чого загальними зборами відповідача 1 прийнято оспорюване рішення від 13-18 липня 2022 року внаслідок реалізації якого має місце нераціональне використання внесків на об`єднання, які сплачуються співвласниками, в тому числі й позивачкою.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, відповідач 1 причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку.

Від відповідача 2 до початку судового засідання надійшло на адресу суд клопотання від 03.10.2023 про відкладення судового розгляду у зв`язку з неможливістю прибуття в судове засідання через зайнятість в іншому судовому процесі.

Розглядаючи означене клопотання відповідача 2, суд враховує наступне.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема, першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Встановлення поважності причин неявки учасника справи є дискрецією суду, проте в будь-якому разі пов`язується з поданням таким учасником доказів на підтвердження причин неявки за наслідками оцінки яких судом й приймається рішення про поважність таких причин та, як наслідок відкладення судового засідання відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України або про відсутність підстав вважати неявку поважною та розгляд справи за відсутності учасника згідно з приписами п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України.

Розглядаючи клопотання відповідача 2 про відкладення судового засідання у зв`язку з неможливістю прибуття в судове засідання через зайнятість в іншому судовому процесі, суд констатує, що зазначені в клопотанні обставини адвокатом Косаковським В.О. жодним чином документально не підтверджені, що виключає можливість встановлення поважності причин неявки представника позивача в судове засідання та згідно з приписами п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України не є перешкодою для розгляду справи за відсутності такого учасника.

При розгляді вказаного клопотання відповідача суд також приймає до уваги, що встановлений ч. 2 ст. 195 ГПК України строк розгляду даної справи закінчується 11.10.2023, відповідно до ухвали від 11.09.2023 явка сторін в судовому засіданні по розгляду справи по суті не визнавалася судом обов`язковою, а дата та час судового засідання в даній справі узгоджувався з представниками сторін, які брали участь в судовому засіданні 11.09.2023, в тому числі з адвокатом Косаковським В.О., від якого заперечень щодо пропонованої дати та часу розгляду справи по суті не надходило.

Згідно приписів ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, з огляду на вищенаведене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідачів.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки наявних в матеріалах справи доказів.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані відсутністю підстав вважати відповідача 2 ОСОБА_2 членом (співвласником) Об`єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку «Волошина 24» у зв`язку з відсутністю в неї у власності квартир або нежитлових приміщень в багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим, за позицією позивача, членство (співвласника) ОСОБА_2 в Об`єднанні співвласників багатоквартирного житлового будинку «Волошина 24» повинно бути припиненим у зв`язку із втратою членом (співвласником) об`єднання права власності на квартиру, житлове чи нежитлове приміщення згідно п. 10.6 Статуту ОСББ «Волошина 24».

Незаконність рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку «Волошина 24» прийнятих та оформлених протоколом №8 загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 від 13-18 липня 2022 року позивач обґрунтовує відсутністю кворуму для проведення загальних зборів згідно вимог п. 4.4, 5.3, 5.4 Статуту ОСББ «Волошина 24»

Позивачка зазначає, що відповідач ОСОБА_2 , будучи достеменно обізнаною, що вона не є власником нерухомого майна в житловому комплексі АДРЕСА_1 , брала участь у спірних зборах, нав`язувала порядок денний, приймала учать у голосуванні та в подальшому ініціює судові процеси щодо дійсних, реальних співвласників в ОСББ «Волошина, 24», а внаслідок наявності нелегітимного співвласника ОСББ «Волошина 24» - приймаються рішення, які не відображають реальну волю співвласників, а прийняті оскаржувані рішення є незаконним, та з ними не погоджується співвласник ОСББ «Волошина 24» - позивач ОСОБА_1 .

Заперечення (відзив) відповідача 1.

Відповідач 1 Об`єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку «Волошина 24» у відзиві на позовну заяву від 19.08.2023 заперечує проти задоволення позовних вимог.

Зазначає, що відповідно до чинного законодавства поняття кворуму на загальних зборах відсутнє, ні Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», ні Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» не містить такого слова « кворум».

Водночас, звертає увагу, що в ході проведення оспорюваних загальних зборів такий кворум був, позаяк згідно з п.п.4.4. Статуту ОСББ «Волошина 24» загальні збори правочинні, якщо на них присутні більше 70% членів об`єднання, а відповідно до п.п. 5.3 Статуту загальні збори правочинні, якщо на них присутні більше 70% членів об' єднання. Рішення загальних зборів приймаються 2/3 (66,66%) голосів від загальної кількості голосів членів об'6днання, які присутні на загальних зборах.

Згідно п.п. 5.6 Статуту Рішення членів об`єднання може бути прийнято шляхом їх письмового опитування.

Звертає увагу, що відповідно до статуту голоси членів об`єднання рахуються «поголівно», а не як зазначено у чинній редакції закону та вказаний підрахунок не суперечить закону оскільки відповідно до ст. 10 закону статутом об`єднання може бути встановлено інший порядок визначення кількості голосів, що належать кожному співвласнику на загальних зборах.

За таких обставин, відповідно до протоколу загальних зборів в ході проведення таких із 16 членів об`єднання особисто та через представників були присутні 8 членів та шляхом письмового опитування 7 співвласників, в загальній кількості 15, що свідчить про наявність кворуму.

Зауважує, що в ході проведення загальних зборів під час голосування за кожне з питань було набрано більше 2/3 голосів та рішення були прийняті.

Щодо права власності відповідача 2 пояснює, що така на момент проведення загальних зборів ОСББ «Волошина 24» 13-18.07.2022 є єдиною спадкоємицею ОСОБА_3 , яка набула права власності на квартири по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 на підставі договорів купівлі-продажу, є матір`ю відповідачки 2, та на час проведення зборів ОСОБА_2 не оформила право власності на зазначені квартири, проте подала заяву на вступ у спадщину.

За таких обставин, звертає увагу, що відповідачка 2 ОСОБА_2 має право приймати участь у загальних зборах ОСББ та є відповідно співвласником.

Окрім того, просить суд звернути увагу на те, що визначення персонального складу правління ОСББ є компетенцією загальних зборів співвласників, а не компетенцією суду, що узгоджується з викладеним у постанові Верховного суду у справі №756/7632/18 від 14 липня 2022 року висновком, а тому позовні вимоги стосовно складу правління ОСВБ не можуть бути задоволені судом з огляду на дискреційні повноваження правління ОСББ.

Заперечення (відзив) відповідача 2.

Відповідач 2 згідно з відзивом на позовну заяву від 18.08.2023 заперечує проти позову та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Звертає увагу, що відповідачка 2 ОСОБА_2 є на момент проведення загальних зборів ОСББ «Волошина 24» 13-18.07.2022 єдиною спадкоємицею ОСОБА_4 , яка набула права власності на квартири по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 на підставі договорів купівлі-продажу та на час проведення зборів ОСОБА_2 не оформила право власності на зазначені квартири, проте подала заяву на вступ у спадщину.

Пояснює, що на момент проведення загальних зборів та підписання протоколів квартира АДРЕСА_4 знаходиться під арештом прокурора за незаконне заволодіння майном, що належало померлій ОСОБА_4 - матері відповідачки 2, а квартири АДРЕСА_5 та АДРЕСА_1 згідно Державного речових прав на нерухоме майно зареєстровані на ОСОБА_3 , єдиною спадкоємицею якої є відповідачка 2 на момент проведення зборів.

Звертає увагу, що згідно копії договору купівліпродажу квартири № 127 від 31.01.2007 року що посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Котляровою Л.В., який зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за № 1891343 ОСОБА_4 стала власницею нерухомості. Таким чином, враховуючи те, що після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина до складу якої входить квартира АДРЕСА_4 , єдиним спадкоємцем якої є ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, то в силу Закону вона вважається правомочною власницею означеної квартири навіть не зважаючи на те, що свідоцтво про право власності нотаріусом їй ще не видано і власність не зареєстрована у Державному реєстрі речових прав.

Означені вище обставини, за позицією відповідача 2, підтверджуються листом Державного нотаріуса Першої державної нотаріальної контори Ластівкою А.В. №695/02-14 від 07.10.2021 року у якому зазначено, що єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 є її донька ОСОБА_2 , яка у передбаченому чинним законодавством порядку прийняла свої спадкові права.

За таких обставин зауважує, що відповідачка 2 ОСОБА_2 має право приймати участь у загальних зборах ОСББ та є, відповідно, співвласником.

В частині позовних вимог про скасування рішення загальних зборів, - наводить заперечення щодо позову, які є тотожними запереченням відповідача 1.

Відповідь на відзив.

Позивачем не подано суду відповіді на відзив відповідно до ст. 166 ГПК України.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Рішенням установчих зборів власників квартир і належних приміщень будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , оформлених протоколом №1 від 04.02.2015 затверджено Статут Об`єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку «Волошина 24» (надалі Об`єднання), відповідно до п. 1.1. якого Об`єднання створено власниками квартир та/або приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Відповідно до п.п. 2.3., 2.4. Статуту Об`єднання має право відповідно до законодавства та Статуту шляхом скликання загальних зборів визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту неподільного і загального майна відповідно до Статуту, доручати директору в межах повноважень, визначених Статутом захищати права, представляти законні інтереси власників в органах виконавчої влади і органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності.

За змістом розділу 4 Статуту органами управління об`єднання є загальні збори його членів, директора та ревізор об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються і проводяться згідно з вимогами цього Статуту та чинного законодавства. Загальні збори правочинні, якщо на них присутні більше 70% членів об`єднання (п.п. 4.1.-4.4. Статуту).

До виключної компетенції загальних зборів членів об`єднання відповідно до п.п. 3) п. 4.5. Статуту віднесено питання використання об`єктів, що перебувають у спільній власності членів об`єднання.

Порядок скликання та проведення загальних зборів, голосування та прийняття рішень на них визначено в розділі 5 Статуту, відповідно до п. 5.1. якого чергові загальні збори членів об`єднання скликаються правлінням не рідше ніж 1 раз на рік. Позачергові загальні збори членів об`єднання можуть бути скликані за вимогою членів об`єднання, які мають більше 20% голосів від їх загальної кількості або за вимогою ревізора та директора об`єднання.

Загальні збори правочинні, якщо на них присутні більше 70% членів об`єднання. Рішення загальних зборів приймаються 2/3 голосів від загальної кількості голосів членів об`єднання, які присутні на загальних зборах (п. 5.3. Статуту).

За змістом п. 5.4. Статуту у разі відсутності кворуму для проведення загальних зборів директор визначає нову дату і час їх проведення, про що члени об`єднання повідомляються додатково.

В той же час, п. 5.6. Статуту визначено, що рішення членів об`єднання може бути прийнято шляхом їх письмового опитування. Порядок письмового опитування затверджується загальними зборами.

Пунктом 5.5. Статуту визначено, що визначення обмежень на використання об`єктів, які перебувають у спільній власності членів об`єднання, передача їх у користування фізичним чи юриличним особам приймається загальними зборами кваліфікованою більшістю голосів (3/4 голосів, присутніх на зборах членів об`єднання).

Членом Об`єднання відповідно до змісту п.п. 10.1., 10.2. Статуту може бути фізична чи юридична особа, яка є власником квартири (квартир) або нежитлового приміщення (приміщень) у житловому комплексі. Членство в Об`єднанні є добровільним і може набуватися одночасно зі створенням об`єднання при проведенні установчих зборів, а також індивідуально на основі письмової заяви власника житлового чи нежитлового приміщення, за згодою Об`єднання у будь-який момент після його створення.

Членство в Об`єднанні припиняється з часу втрати членом об`єднання права власності на квартиру, житлове чи нежитлове приміщення у зв`язку з відсуженням квартири, житлового або нежитлового приміщення або з інших підстав, передбачених чинним законодавством, реорганізації або ліквідації Об`єднання, виключення з членів за рішенням Об`єднання (п. 10.6. Статуту).

Як свідчать матеріали справи, в період з 13 по 18 липня 2022 року відбулися загальні збори співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 , рішення яких оформлені протоколом №8 (надалі Протокол).

Відповідно до змісту Протоколу на порядок денний загальних зборів винесено 4 питання, а саме:

1) Про обрання голови та секретаря загальних зборів співвласників;

2) Заслуховування Голови ОСББ «Волошина 24» щодо обставин здійснення будівельних робіт на території ОСББ «Волошина 24»;

3) Про заборону використання спільного майна багатоквартирного будинку (прибудинкової території) для будівництва, що здійснюється в порушення законодавства України про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку;

4) Про вжиття передбачених законодавством заходів, спрямованих на визнання недійсними договору оренди №1164/0 від 12.07.2021, укладеного між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (Орендодавець) та ОСОБА_5 (Орендар), предметом якого є передача в строкове платне користування будівлі літ. В, площею 100,1 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з Протоколу, в означених загальних зборах взяли участь особисто або через представників співвласники в кількості 8 осіб, яким належать квартири або нежитлові приміщення площею 822,3 м.кв., в письмовому опитуванні взяли участь особисто або через представників співвласники в кількості 7 осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку, площею 380,2 м.кв.

Загальна кількість співвласників Об`єднання, відповідно до змісту Протоколу становить 16 осіб, а загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень 1350,5 м.кв.

Зміст Протоколу свідчить, що на загальних зборах 13-18 липня 2022 року співвласниками Об`єднання було прийнято наступні рішення:

-обрано головою загальних зборів ОСОБА_2 , секретарем загальних зборів ОСОБА_6 (за 15 голосів, площею 1119,9 м.кв., утримався 1 голос, площею 82,6 м.кв.);

-взято до відома інформацію Голови ОСББ «Волошина 24» щодо обставин здійснення будівельних робіт на території ОСББ «Волошина 24» (за 15 голосів, площею 1119,9 м.кв., утримався 1 голос, площею 82,6 м.кв.);

-заборонено використання спільного майна багатоквартирного будинку (прибудинкової території) для будівництва, що здійснюється в порушення законодавства України про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку (за 10 голосів, площею 716 м.кв., проти 1 голос, площею 130,6 м.кв., утримався 4 голоси, площею 355,9 м.кв.);

-доручено Голові ОСББ «Волошина 24» вжити передбачених законодавством заходів, спрямованих на визнання недійсними договору оренди №1164/0 від 12.07.2021, укладеного між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (Орендодавець) та ОСОБА_5 (Орендар), предметом якого є передача в строкове платне користування будівлі літ. В, площею 100,1 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 , а саме звернутися до суду з відповідним позовом (за 10 голосів, площею 716 м.кв., проти 1 голос, площею 130,6 м.кв., утримався 4 голоси, площею 355,9 м.кв.).

На підтвердження наведеного суду надано Протокол загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 , №8 від 13-18 липня 2022 року, листки письмового опитування від 01.08.2022 року (додатки до протоколу загальних зборів №8 від 13-18 липня 2022 року).

Зміст Протоколу №8 свідчить, що позивачка ОСОБА_1 брала участь в загальних зборах співвласників та голосувала «за» 1 та 2 питання порядку денного та «проти» 3 та 4 питання порядку денного.

Позовні вимоги у даній справі обґрунтовуються відсутністю підстав вважати відповідача 2 ОСОБА_2 членом (співвласником) Об`єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку «Волошина 24» у зв`язку з відсутністю в неї у власності квартир або нежитлових приміщень в багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_1 , а відтак, членство (співвласника) ОСОБА_2 в Об`єднанні співвласників багатоквартирного житлового будинку «Волошина 24» за позицією позивача повинно бути припиненим у зв`язку із втратою членом (співвласником) об`єднання права власності на квартиру, житлове чи нежитлове приміщення згідно п. 10.6 Статуту ОСББ «Волошина 24», а позовні вимоги про недійсність рішень загальних зборів, оформлених протоколом №8 від 13-18.07.2022 позивачем згідно з змістом позовної заяви обґрунтовуються відсутністю кворуму та тією обставиною, що ОСОБА_2 брала участь у спірних зборах, нав`язувала порядок денний, приймала учать у голосуванні та в подальшому ініціює судові процеси щодо дійсних, реальних співвласників в ОСББ «Волошина, 24».

Так, згідно з долученою до позовної заяви Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №334773141 від 06.06.2023 встановлено відсутність реєстрації права власності ОСОБА_2 на об`єкти нерухомого майна, в тому числі й за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідачі, заперечуючи проти позовних вимог, зазначають, що ОСОБА_2 є на момент проведення загальних зборів ОСББ «Волошина 24» 13-18.07.2022 єдиною спадкоємицею ОСОБА_4 , яка набула права власності на квартири по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 на підставі договорів купівлі-продажу та на час проведення зборів ОСОБА_2 не оформила право власності на зазначені квартири, проте подала заяву на вступ у спадщину.

В даному контексті судом встановлено, що згідно з Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №343334885 від 18.08.2023, №343335897 від 18.08.2023 на квартири за номерами АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 зареєстровано право власності за ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла та її єдиним спадкоємцем є донька ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 28.12.2015, Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 26.05.1970, заявою про прийняття спадщини від 10.05.2017, Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №66751877 від 07.10.2021, довідкою Першої Ужгородської державної нотаріальної контори №695/02-14 від 07.10.2021.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Щодо позовної вимоги про визнання припиненим членства (співвласника).

Як встановлено судом, позовна вимога про визнання припиненим членства ОСОБА_2 в ОСББ Волошина 24 обґрунтовується позивачем втратою членом (співвласником) об`єднання права власності на квартиру, житлове чи нежитлове приміщення (відсутність підтвердженого права власності) згідно з п. 10.6 Статуту ОСББ Волошина 24, у зв`язку з неприйняттям спадщини та відсутністю реєстрації права власності на квартири/нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_1 .

Так, положеннями статей 1216-1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу (ст. 1219 ЦК України).

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Нормами ч.ч. 1, 3 ст. 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Матеріалами справи, а саме Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 28.12.2015, Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 26.05.1970, заявою про прийняття спадщини від 10.05.2017, Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №66751877 від 07.10.2021, довідкою Першої Ужгородської державної нотаріальної контори №695/02-14 від 07.10.2021 підтверджується спадкування ОСОБА_2 за своєю покійною матір`ю ОСОБА_4 усього належного їй майна.

Вказана обставина (спадкування) не заперечується і позивачем в справі, який, в той же час, з посиланням на відсутність виданого ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину та відсутність реєстрації права власності відповідача 2 на об`єкти нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , вважає відсутніми підстави вважати ОСОБА_2 членом (співвласником) Об`єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку «Волошина 24», у зв`язку з чим просить суд прийняти рішення, яким припинити таке членство.

У пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 у справі № 359/3373/16-ц сформульовано висновок про те, що відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).

Водночас, сама по собі державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття такого права з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Суть державної реєстрації прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18 а також у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 925/1121/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/675/15, від 06 жовтня 2021 року у справі № 910/13574/20.

З урахуванням викладеного сама по собі відсутність державної реєстрації права власності не свідчить про відсутність такого права, а підстави набуття права власності визначені в главі 24 ЦК України до яких державна реєстрація не входить.

При цьому, згідно з приписами ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

З врахуванням викладеного, судом критично оцінюються аргументи позивача з приводу непідтвердження відповідачкою 2 належними та допустимими доказами факту прийняття нею спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_4 з посиланням відсутність виданого нотаріусом свідоцтва про право на спадщину та з огляду на приписи ч. 1 ст. 1296 ЦК України, позаяк зазначеною нормою (ч. 1 ст. 1296 ЦК України) визначено право (можливість) спадкоємця, який вже прийняв спадщину, отримати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, згідно з ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, а згідно з ч. 11 ст. 67 Закону України «Про нотаріат», п. 4.10. Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена.

При цьому, згідно з п. 4.9. Глави 10 Розділу ІІ згаданого Порядку підставою для видачі свідоцтва про право на спадщину є заява спадкоємця,

З огляду на наведене, неотримання ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за померлою ОСОБА_4 та відсутність державної реєстрації права власності на спадкове майно не може свідчити про неприйняття відповідачкою 2 спадщини, до складу якої, серед іншого, відповідно до Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №343334885 від 18.08.2023, №343335897 від 18.08.2023 входять в тому числі квартири за номерами АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 .

В той же час, прийнявши в установленому законом порядку спадщину відповідач 2 з часу її відкриття набув речові права на успадковане майно, зокрема квартири право володіння та право користування нею і, відповідно, право на захист цих прав. Право розпорядження зазначеними квартирами, як об`єктами нерухомого майна, виникає в спадкоємця з часу державної реєстрації його права власності на квартиру (ч. 2 ст. 1299 ЦК України)».

Зазначена правова позиція повністю відповідає наданій Верховним судом, зокрема в постановах від 14.11.2018 у справі №761/31879/15-ц, від 23.01.2019 у справі №761/43601/16-ц, від 11.02.2019 у справі №761/1989/14-ц, від 22.05.2019 у справі №644/2603/16-ц

Варто також зазначити, що правомірність відчуження частини спадкового майна (квартири АДРЕСА_4 ) та зазначені відповідачами у відзиві на позов з даного приводу аргументи з посиланням на матеріали кримінального провадження, судом в даному випадку до уваги не беруться, позаяк не є предметом розгляду та доведення в даній справі та з огляду на предмет і підстави заявленого позову не мають значення для правильного вирішення спору між сторонами по суті.

Частиною першою статті 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначаено в Законі України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»,

Відповідно до визначень, наведених у статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», ОСББ - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Згідно з ст. 1 поточної редакції означених Законів співвласниками багатоквартирного будинку (далі - співвласники) є власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

З огляду на зазначену дефініцію, особа є (вважається) співвласником багатоквартирного будинку у випадку наявності у неї у власності квартири/нежитлового приміщення в такому багатоквартирному будинку.

Водночас, згідно з встановленими вище обставинами відповідно до змісту п.п. 10.1., 10.2. Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку «Волошина 24» членом Об`єднання може бути фізична чи юридична особа, яка є власником квартири (квартир) або нежитлового приміщення (приміщень) у житловому комплексі. Членство в Об`єднанні є добровільним і може набуватися одночасно зі створенням об`єднання при проведенні установчих зборів, а також індивідуально на основі письмової заяви власника житлового чи нежитлового приміщення, за згодою Об`єднання у будь-який момент після його створення.

Членство в Об`єднанні припиняється з часу втрати членом об`єднання права власності на квартиру, житлове чи нежитлове приміщення у зв`язку з відсуженням квартири, житлового або нежитлового приміщення або з інших підстав, передбачених чинним законодавством, реорганізації або ліквідації Об`єднання, виключення з членів за рішенням Об`єднання (п. 10.6. Статуту).

Вказаний Статут був затверджений установчими зборами Об`єднання 04.02.2015 відповідно до чинної на той час редакції Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», статтею 9 якого було врегульовано можливість набуття членства в ОСББ, його припинення за заявою особи та в інших передбачених Статутом випадках.

Водночас, 01.07.2015 року набув чинності Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», який згідно з його преамбулою визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління та п.п. є) п. 3) ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень якого статтю 9 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку`було виключено.

Частиною 3 Прикінцевих та перехідних положень Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що статути об`єднань співвласників багатоквартирного будинку, затверджені до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Аналіз чинної на час розгляду справи в суді редакції Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», як і Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» свідчить що правові норми, які б визначали припинення членства (припинення прав та обов`язків співвласника) багатоквартирного будинку відсутні, а відповідні положення розділу 10 Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку «Волошина 24» з 01.07.2015 не діють та не можуть враховуватися судом під час розгляду даної справи.

Іншими словами, статус «співвласника» законом (статтями 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку») пов`язується виключно з наявністю в такої особи на праві власності відповідного нерухомого майна в багатоквартирному будинку, наведене не залежить від волі інших співвласників, не потребує рішень загальних зборів про визнання членства, а припинення членства (припинення статусу співвласника) може мати місце у випадку відчуження/знищення особою квартири/нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку та також не потребує окремого рішення загальних зборів об`єднання з даного приводу, як і не може бути припинено членство в об`єднанні (не можуть бути припинені права та обов`язки співвласника) шляхом постановлення окремого судового рішення з означеного питання.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, особа, звертаючись до суду, вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Зазначені правові позиції неодноразово висловлювались Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Таким чином, під ефективним засобом (способом) захисту слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, по захист якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 зазначено, що за ч. 2 ст. 5 ГПК України суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу. Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (аналогічна позиція викладена у постанові колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, від 11.02.2020 у справі № 922/1159/19).

Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

Водночас, вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення.

З наведеного суд висновує, що спір про наявність/відсутність в особи прав та обов`язків співвласника багатоквартирного будинку не може бути предметом самостійного розгляду в суді, не відповідає встановленим в ст. 16 ЦК України способам захисту, а обставини наявності/відсутності в особи прав та обов`язків співвласника (членства в Об`єднанні) має враховуватися судом при вирішення конкретного спору про право, зокрема, щодо участі такої особи в управлінні об`єднанням загальних зборах співвласників, голосування з питань порядку денного та їх наслідків.

У зв`язку з викладеним, не підлягають до задоволення позовні вимоги про визнання припиненим членства (співвласника) ОСОБА_2 в Об`єднанні співвласників багатоквартирного житлового будинку «Волошина 24» у зв`язку із втратою членом (співвласником) об`єднання права власності на квартиру, житлове чи нежитлове приміщення (відсутність підтвердженого права власності) згідно п. 10.6 Статуту ОСББ Волошина 24, позаяк заявлений спосіб захисту в цій частині не узгоджується з встановленим в ст. 16 ЦК України способами та в цій частині судом встановлено відсутність порушеного права (інтересу) ОСОБА_1 на захист якого одним співвласником пред`явлено позов про визнання припиненим членства в Об`єднанні іншого співвласника.

Водночас, з урахуванням аргументів про припинення членства відповідача 2 в Об`єднанні співвласників багатоквартирного житлового будинку «Волошина 24» позивачем заявлено позовну вимогу про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку «Волошина 242 прийнятих та оформлених протоколом №8 загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 від 13-18 липня 2022 року, посилаючись при цьому на відсутність кворуму для проведення загальних зборів згідно вимог п. 4.4, 5.3, 5.4 Статуту ОСББ «Волошина 24».

Вирішуючи спір між сторонами в цій частині суд бере до уваги висновок, зроблений у постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 908/2085/21, згідно з яким зазначено, що Закон України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" не визначає кворуму установчих зборів - найменшої кількості співвласників зборів, необхідної для визнання таких зборів правомочними приймати рішення з питань порядку денного, а встановлює кількість голосів співвласників, необхідних для прийняття рішень з питань порядку денного загальних зборів (стаття 6 вказаного Закону).

Відповідно частини третьої статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників.

Частиною чотирнадцятою статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників.

Тобто частина чотирнадцята статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" встановлює кількість голосів співвласників, необхідних для прийняття рішень з питань порядку денного загальних зборів.

При цьому, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", серед іншого, внесено зміни до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", згідно із якими, зокрема, скасовано поняття кворуму на загальних зборах для прийняття рішень. Тобто за чинної редакції Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" скільки б співвласників не прийшло на загальні збори - загальні збори є правомочними і голосування проводиться.

Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 911/4261/16, від 18.04.2023 у справі № 916/3278/21.

Водночас, частиною п`ятнадцятою статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що якщо в результаті проведення загальних зборів для прийняття рішення не набрано кількості голосів "за" або "проти", встановленої частиною 14 цієї статті, проводиться письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах. Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення загальних зборів. Якщо протягом цього строку необхідну кількість голосів "за" не набрано, рішення вважаються неприйнятими.

Отже, у разі якщо кількості голосів присутніх співвласників на загальних зборах недостатньо для прийняття рішення "за" або "проти", встановленої частиною 14 статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", проводиться письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах.

Згідно із частиною шістнадцятою статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" рішення приймається шляхом поіменного голосування. Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані співвласниками під час проведення загальних зборів, і голоси, подані під час письмового опитування. Рішення оформляється особистим підписом кожного, хто проголосував, із зазначенням результату голосування ("за" чи "проти").

Таким чином, з огляду на положення частин п`ятнадцятої, шістнадцятої статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" результати голосування з усіх питань порядку денного загальних зборів співвласників визначаються одночасно (за наслідком складення підсумку голосів співвласників, які брали участь в зборах, з тими співвласниками, які проголосували шляхом письмового опитування).

Разом з тим, частиною другою статті 7 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що статут може містити також інші положення, що є істотними для діяльності об`єднання та не суперечать вимогам законодавства. Включення до статуту відомостей про склад співвласників не є обов`язковим.

Судом встановлено, що відповідно до п.п. 4.4., 5.3. Статуту Об`єднання загальні збори правочинні, якщо на них присутні більше 70% членів об`єднання (п.п. 4.1.-4.4. Статуту).

Надавши оцінку зазначеним пунктам Статуту об`єднання суд висновує, що Закон України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" не встановлює "кворуму" на загальних зборах для прийняття рішень. Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" скасовано поняття кворуму, на момент прийняття оскаржуваних рішень діяв Закон, який встановлює обчислення кількості осіб, що проголосували від загальної кількості голосів співвласників.

Системний аналіз ч.ч. 15, 16 ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" дає підстави для висновку, що скільки б співвласників не прийшло на загальні збори - загальні збори є правомочними і голосування проводиться, та у разі якщо кількості голосів присутніх співвласників на загальних зборах недостатньо для прийняття рішення "за" або "проти", встановленої частиною 14 статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", проводиться письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах. При цьому результати голосування з усіх питань порядку денного загальних зборів співвласників визначаються одночасно (за наслідком складення підсумку голосів співвласників, які брали участь в зборах, з тими співвласниками, які проголосували шляхом письмового опитування).

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що статут є локальним нормативним актом, тоді як закон має більшу юридичну силу та в силу прямої норми ч. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» Статут об`єднання діє тільки в частині, що не суперечить закону, а тому суд керується виключно нормами закону, де поняття кворуму загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, - відсутнє.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 910/10463/19, від 16.11.2021 у справі № 912/947/20, від 18.04.2023 у справі № 916//3278/21, від 02.06.2023 у справі №914/596/22.

Таким чином, зазначені позивачем у позовній заяві підстави недійсності оспорюваного рішення загальних зборів Об`єднання (відсутність кворуму) не знайшли свого нормативного підтвердження та документального обґрунтування, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Разом з цим, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08.02.2022 у справі № 918/964/20 вказав на необхідність врахування принципу пропорційності - справедливої рівноваги (балансу) між інтересами співвласників багатоквартирного будинку, які реалізують свої права на участь в управлінні ОСББ, і які були присутні на загальних зборах, та інтересами позивача.

Крім того, діяльність об`єднання співвласників багатоквартирного будинку спрямована на утримання та використання спільного майна співвласників, забезпечення і захисту їх прав та обов`язків. Об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Таким чином, за таких умов важливим є також врахування принципу пропорційності - справедливої рівноваги (балансу) між інтересами співвласників багатоквартирного будинку, які реалізують свої права на участь в управлінні справами об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, були присутні на спірних загальних зборах, інтересами позивача та досягненням основної мети діяльності об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

З огляду на зміст спірних правовідносин суд констатує, що інтереси окремого власника можуть не збігатися з інтересами інших співвласників багатоквартирного будинку. Тому, вирішуючи питання щодо визнання недійсними рішення загальних зборів, суди мають враховувати баланс інтересів усіх співвласників та самого ОСББ, уникати зайвого втручання в питання діяльності ОСББ, які вирішуються загальними зборами співвласників.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 5 ГПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно із статтею 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення вищезазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві (ст. 14 ГПК України), позивач має право вільно обирати способи захисту його порушеного права чи інтересу.

При цьому, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 155), від 25 січня 2022 року у справі №143/591/20 (провадження №14-72цс21).

Критично оцінюються судом аргументи позивача щодо наявності порушень оспорюваними рішеннями загальних зборів Об`єднання прав ОСОБА_1 брати участь в управлінні об`єднанням, позаяк зі змісту Протоколу вбачається, що ОСОБА_1 брала участь в загальних зборах 13-18 липня 2022 року голосувала на власний розсуд «за» і «проти» питань, які на них виносилися, що спростовує аргументи позивача в цій частині.

В той же час, за встановленими обставинами справи, рішення, які прийняті на оспорюваних загальних зборах не мають правових наслідків безпосередньо для позивача, як для співвласника Об`єднання, позаяк:

- питання 1 та 2 (обрання голови та секретаря зборів, заслуховування звіту голови ОСББ) є загальними та організаційними;

- рішення щодо 3 питання про заборонену використання спільного майна багатоквартирного будинку (прибудинкової території) для будівництва, що здійснюється в порушення законодавства України про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку є неіндивідуалізованим щодо кола осіб, яких воно стосується та на чиї права впливає, а загально-сформульована заборона використання спільного майна з порушенням чинного законодавства апріорі не може порушувати права чи зачіпати інтереси співвласників об`єднання при умові добросовісного користування ними своїми правами та виконання обов`язків співвласників;

-рішення щодо 4 питання, яким доручено Голові ОСББ «Волошина 24» вжити заходи з визнання недійсним договору оренди №1164/0 від 12.07.2021, укладеного між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (Орендодавець) та ОСОБА_5 (Орендар) шляхом звернення з позовом до суду за загальними обставинами також не стосується прав позивача на участь в управлінні об`єднанням, а сама незгода з прийнятим рішенням одного з співвласників не може бути єдиною підставою для його скасування.

В даному випадку суд приймає до уваги також, що означене рішення з 4-ого питання порядку денного не є виключною компетенцією загальних зборів Об`єднання, відноситься до компетенції виконавчого органу Об`єднання, дії (бездіяльність) якого можуть мати наслідком подання юридичною особою (Об`єднанням) або співвласником Об`єднання в інтересах останнього позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі такими діями бездіяльністю, підвідомчість яких господарським судам визначена у п. 12 ч. 1 ст. 20 ГПК України.

Такий спосіб захисту відповідає зазначеним представником позивача в судовому засіданні 04.10.2023 додатковим обґрунтуванням наявності в співвласника ОСОБА_1 порушеного права оспорюваним рішенням Об`єднання у вигляді нецільового використання грошових коштів Об`єднання внаслідок прийняття загальними зборами відповідача 1 рішень, що оформлені протоколом №8 від 13-18.07.2022.

З огляду на вищевикладене, з наведених позивачем в судовому засіданні обґрунтувань належним способом захисту позивача, за умови доведення наявності порушеного права, є вимога в інтересах Об`єднання про відшкодування збитків, заподіяних Об`єднанню діями (бездіяльністю) його виконавчого органу, а тому позовні вимоги з зазначеного позивачем предмету та підстав позову до задоволення не підлягають.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК Украни доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як необгрунтовано заявлені до задоволення не підлягають.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача у справі.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити учасникам справи, що відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 126, 129, 221, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 09 жовтня 2023 року.

СуддяЛучко Р.М.