Ухвала

від 09.10.2023 по справі 907/914/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХвала

"09" жовтня 2023 р. м. Ужгород Справа №907/914/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригара Л.І.,

розглянувши заяву представника Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , с. Грушово Тячівського району Закарпатської області б/н від 02.10.2023 про забезпечення позову, долучену до матеріалів позовної заяви у справі №907/914/23

За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , с. Грушово Тячівського району Закарпатської області

до відповідача Комунального підприємства Центральна районна аптека №14 Закарпатського обласного виробничого об`єднання Фармація, м. Тячів Закарпатської області

про визнання продовженим Договору оренди від 12.01.2007, укладеного між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Комунальним підприємством Центральна районна аптека №14 Закарпатського обласного виробничого об`єднання Фармація, на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану в Україні на підставі постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану,

шляхом заборони відповідачеві та іншим особам (фізичним та юридичним особам) вчиняти дії (приймати рішення) щодо виселення ФОП ОСОБА_1 із приміщення аптеки №29 у смт. Тересва Тячівського району Закарпатської області, або вчиняти будь-які дії (приймати рішення), спрямовані на обмеження її права користування даним приміщенням; заборони відповідачеві та іншим особам (фізичним та юридичним особам) вчиняти дії (приймати рішення), які мають наслідком виникнення, виконання зобов`язань із приводу здійснення права користування будівлею аптеки №29 у смт. Тересва Тячівського району Закарпатської області, за виключенням зобов`язань, які виникли на підставі Договору оренди між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Комунальним підприємством Центральна районна аптека №14 Закарпатського обласного виробничого об`єднання Фармація від 12.01.2007,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 в особі представника адвоката Батрина С.В. звернулася до суду з позовом до відповідача Комунального підприємства Центральна районна аптека №14 Закарпатського обласного виробничого об`єднання Фармація про визнання продовженим Договору оренди від 12.01.2007, укладеного між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Комунальним підприємством Центральна районна аптека №14 Закарпатського обласного виробничого об`єднання Фармація, на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану в Україні на підставі постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану.

Разом із позовною заявою представником Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , с. Грушово Тячівського району Закарпатської області подано заяву б/н від 02.10.2023 про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві та іншим особам (фізичним та юридичним особам) вчиняти дії (приймати рішення) щодо виселення ФОП ОСОБА_1 із приміщення аптеки №29 у смт. Тересва Тячівського району Закарпатської області, або вчиняти будь-які дії (приймати рішення), спрямовані на обмеження її права користування даним приміщенням; заборони відповідачеві та іншим особам (фізичним та юридичним особам) вчиняти дії (приймати рішення), які мають наслідком виникнення, виконання зобов`язань із приводу здійснення права користування будівлею аптеки №29 у смт. Тересва Тячівського району Закарпатської області, за виключенням зобов`язань, які виникли на підставі Договору оренди між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Комунальним підприємством Центральна районна аптека №14 Закарпатського обласного виробничого об`єднання Фармація від 12.01.2007.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову представник позивача покликається на те, що відносно майна, яке протягом 16 років перебуває у користуванні ФОП ОСОБА_1 , а саме, аптеки №29 у смт. Тересва Тячівського району Закарпатської області, застосовуються заходи на перешкоджання його функціонуванню, і вказане, у свою чергу, унеможливить ефективний захист порушеного права позивача та виконання рішення суду, ухваленого за наслідками розгляду даної справи. Так, представник позивача звертає увагу, що за укладеним між сторонами Договором оренди від 12.01.2007 аптека №29 перебуває на балансі Комунального підприємства Центральна районна аптека №14 Закарпатського обласного виробничого об`єднання Фармація, а про рішення Закарпатської обласної ради щодо вилучення від останнього вищевказаного майна ФОП ОСОБА_1 невідомо.

За твердженням представника позивача, орендоване майно має спеціальний статус, який перебуває під охороною в силу приписів ст. 49 Конституції України, оскільки є закладом охорони здоров`я в розумінні положень Законів України Основи законодавства України про охорону здоров`я та Про лікарські засоби, а також Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №929 від 30.11.2016).

Представник позивача наголошує, що відносно спірного об`єкта нерухомого майна проведено аукціон щодо його передачі в наступну оренду, і вказане, у свою чергу, означає неодмінну втрату ФОП ОСОБА_1 права користування означеним об`єктом та припинення його діяльності, а відтак, і неможливість виконання рішення суду в даній справі й навіть потенційний захист інтересів позивача таким судовим рішенням.

Щодо застосування судом зустрічного забезпечення представник позивача зазначає про готовність ФОП ОСОБА_1 відшкодувати потенційне порушення прав та інтересів інших осіб сумою орендної плати, яка щомісяця вноситься нею як орендарем.

Проаналізувавши доводи, викладені представником позивача в заяві про забезпечення позову, суд вважає за доцільне відзначити наступне.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: - накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; - забороною відповідачу вчиняти певні дії; - забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; - зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; - зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; - зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; - арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; - іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №910/1261/20, від 25.09.2020 у справі №921/40/20).

Отже умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №916/1572/19).

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.12.2020 у справі №911/1111/20).

Статтею 1291 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень.

Отже метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом спірних правовідносин є заявлені позивачем вимоги немайнового характеру визнання продовженим Договору оренди від 12.01.2007, укладеного між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Комунальним підприємством Центральна районна аптека №14 Закарпатського обласного виробничого об`єднання Фармація, на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану в Україні на підставі постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану.

Відтак, із огляду на те, що в даній справі позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення в разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, в зазначеному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, в постанові Верховного Суду від 13.05.2019 у справі №911/1551/18.

Водночас вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому, суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Крім того, адекватність певного заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постановах Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №916/2786/17, від 22.11.2021 у справі №922/827/21, від 26.11.2021 у справі №922/826/21).

Суд зазначає, що судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деякими визначеними в ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, такими, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, таке судове рішення стає обов`язковим до виконання до його апеляційного перегляду.

Заявник самостійно обирає конкретний вид забезпечення позову, а суд надає тільки оцінку його співмірності заявленим позовним вимогам.

Так, у даному випадку позивач просить суд застосувати такі заходи забезпечення позову, як встановлення заборони відповідачеві та іншим особам (фізичним та юридичним особам): - вчиняти дії (приймати рішення) щодо виселення ФОП ОСОБА_1 із приміщення аптеки №29 у смт. Тересва Тячівського району Закарпатської області, або будь-які дії (приймати рішення), спрямовані на обмеження її права користування даним приміщенням; - вчиняти дії (приймати рішення), які мають наслідком виникнення, виконання зобов`язань із приводу здійснення права користування будівлею аптеки №29 у смт. Тересва Тячівського району Закарпатської області, за виключенням зобов`язань, які виникли на підставі Договору оренди між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Комунальним підприємством Центральна районна аптека №14 Закарпатського обласного виробничого об`єднання Фармація від 12.01.2007.

Відповідно до статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, та має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Згідно зі ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За положеннями ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку про те, що позивач, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, повинен підтвердити ті обставини, на які він посилається в заяві, певними доказами, на підставі яких суд має встановити обґрунтованість поданої заяви.

Разом із цим, визначений у процесуальному законі принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 21.12.2020 у справі №916/401/17).

У даному контексті слід відзначити, що представник позивача, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, не надав будь-яких належних та допустимих доказів того, що відповідачем у справі вчиняються дії, спрямовані на виселення ФОП ОСОБА_1 із орендованого приміщення чи обмеження права останньої на користування означеним об`єктом нерухомого майна. Аналогічно заявником не подано доказів у підтвердження факту вчинення відповідачем дій (прийняття ним рішень), які мають наслідком виникнення чи виконання зобов`язань у інших осіб щодо користування будівлею аптеки №29 у смт. Тересва Тячівського району Закарпатської області.

Долучений представником позивача скріншот про проведення аукціону, який, за його твердженням, є свідченням існування потенційної можливості передачі спірного об`єкта нерухомості в оренду третій (-ім) особі (-ам), суд розцінює критично, оскільки з такого жодним чином не вбачається, ким вчинені дії щодо виставлення орендованого майна на електронні торги та не підтверджується вчинення таких дій саме відповідачем у даній справі. Більше того, лотом аукціону №LLE001-UA-20220720-25830 виступає будівля аптеки №29 загальною площею 447,76 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , у той час, як предметом Договору оренди від 12.01.2007, що укладений між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Комунальним підприємством Центральна районна аптека №14 Закарпатського обласного виробничого об`єднання Фармація, є окреме індивідуальне майно приміщення в аптеці №29, площею 100,25 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, із долученого представником позивача скріншоту про проведення аукціону вбачається, що останній завершено ще 27.07.2022, а заяву про забезпечення позову в даній справі до суду подано 02.10.2023. Будь-яких інших доказів у підтвердження того, що майно, яке зазначене у лоті аукціону, є тим самим майном, щодо якого представник позивача просить вжити заходів до забезпечення позову, останнім суду не надано.

Також суд враховує той факт, що представник позивача у поданій ним заяві про забезпечення позову просить суд заборонити іншим фізичним та юридичним особам вчиняти дії (приймати рішення) щодо виселення ФОП ОСОБА_1 із приміщення аптеки №29 у смт. Тересва Тячівського району Закарпатської області, або вчиняти будь-які дії (приймати рішення), спрямовані на обмеження її права користування даним приміщенням; вчиняти дії (приймати рішення), які мають наслідком виникнення, виконання зобов`язань із приводу здійснення права користування будівлею аптеки №29 у смт. Тересва Тячівського району Закарпатської області, за виключенням зобов`язань, які виникли на підставі Договору оренди між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Комунальним підприємством Центральна районна аптека №14 Закарпатського обласного виробничого об`єднання Фармація від 12.01.2007.

Тобто вказана вимога спрямована не лише на заборону відповідачу вчиняти певні дії, а також й іншим особам, що в даному випадку порушуватиме права третіх осіб, які не є стороною даного спору.

У даному контексті суд зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. При цьому, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Зазначені заявником у заяві обставини є лише припущеннями представника позивача та не свідчать про неможливість виконання рішення суду в даній справі в разі задоволення позову без застосування відповідних заходів його забезпечення.

Таким чином, суд констатує, що заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, представник позивача не навів обставин та не подав належних доказів, з якими законодавство пов`язує необхідність їх вжиття.

З огляду на викладене, оцінивши обґрунтованість доводів представника позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, наявності зв`язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, зважаючи на забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку, що представник позивача не подав доказів наявності фактичних обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду за даним позовом. Відтак, суд не вбачає наявності достатніх підстав для задоволення заяви представника Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , с. Грушово Тячівського району Закарпатської області б/н від 02.10.2023 про вжиття заходів забезпечення позову у справі №907/914/23, що є підставою для відмови в їх застосуванні шляхом постановлення відповідної ухвали.

Керуючись ст. 73, 74, 77, 79, 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України

СУД ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні заяви представника Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , с. Грушово Тячівського району Закарпатської області б/н від 02.10.2023 про забезпечення позову, долученої до матеріалів позовної заяви у справі №907/914/23, відмовити.

2. Копію ухвали надіслати сторонам спору.

3. На підставі ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали). Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Ухвалу складено та підписано 10.10.2023.

Суддя Пригара Л.І.