Рішення

від 02.10.2023 по справі 908/1228/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/66/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2023 справа № 908/1228/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/1228/23

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ПОЛІСАН (ТОВ ВП ПОЛІСАН) (вул. Івана Піддубного, буд. 25, м. Суми, 40000)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю БУДТЕХМАШ-2017 (вул. Північне шосе, буд. 12-А, м. Запоріжжя, 69006)

про стягнення 33725,02 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Заявлено позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю БУДТЕХМАШ-2017 33725,02 грн., які складаються з: 14515,60 грн. основного боргу за договором поставки ЛФМ № 2/0712 від 07.12.2021, 6927,72 пені, 2903,12 грн. штрафу, 5769,65 грн. 36% річних та 3608,93 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки ЛФМ № 2/0712 від 07.12.2021 щодо сплати вартості отриманої лакофарбової продукції у визначений договором строк, що є підставою для стягнення заборгованості у судовому порядку з урахуванням нарахованих за прострочення зобов`язання пені та компенсаційних сум. За твердженням позивача, станом на 10.04.2023 за даними бухгалтерського обліку за відповідачем рахується прострочена заборгованість в розмірі 14515,60 грн., яка залишається неоплаченою. Посилаючись на приписи ст.ст. 11, 509, 610, 612, 625, 626, 629, 692, 712 ЦК України, статей 174, 193, 229, 232, 265 ГК України, позивач просив позов задовольнити. До попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивачем віднесено 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В наданій разом із позовом заяві позивач зазначив, що докази понесення витрат на правничу допомогу будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2023 справу № 908/1228/23 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 19.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1228/23, присвоєно справі номер провадження 18/66/23 На підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1228/23; відповідачу запропоновано надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 17.05.2023, відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; позивачу запропоновано у строк протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.

Згідно рекомендованого повідомлення по вручення поштового відправлення ухвалу суду від 19.04.2023 про відкриття провадження у справі отримано повноважним представником відповідача 23.05.2023.

Довідка про доставку електронного листа свідчить про доставку ухвали суду від 19.04.2023 на електронну адресу позивача 19.04.2023.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 19.04.2023 у справі № 908/1228/23 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи № 908/1228/23 дозволяють здійснити її розгляд по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя протягом січня вересня 2023 року, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходження судді Левкут В.В. у відпустці з 28.08.2023 по 22.09.2023, рішення прийнято без його проголошення 02.10.2023.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ПОЛІСАН (Постачальником, позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю БУДТЕХМАШ-2017 (Покупцем, відповідачем у справі) 07.12.2021 укладений договір поставки ЛФМ № 2/0712 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність Покупця алкідну лакофарбову продукцію за ДК 012:2015 44800000-8 «Фарби, лаки, друкарська фарба та мастики» (надалі товар), а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар та оплатити його вартість.

Згідно із п. 2.4 Договору товар поставляється партіями. Вартість, кількість та асортимент кожної окремої партії товару визначається в рахунках на оплату/рахунках-фактурах та відповідно у видаткових накладних.

Відповідно до п. п. 5.2.1 Договору сторони домовились, що за умови, якщо сумарна вартість поставлених та неоплачених партій товару не перевищує 15000,00 грн., Покупець зобов`язаний оплатити товар протягом 14 календарних днів з дати поставки кожної такої партії товару. Повна або часткова попередня оплата товару допускається. Якщо останній день відстрочення платежу припадає на вихідний (неробочий день), погашення заборгованості повинно бути здійснено напередодні в останній робочий день. При здійсненні поставки наступної партії товару у випадках, якщо сумарна вартість поставленого та неоплаченого товару перевищить встановлений у цьому пункті ліміт, Покупець зобов`язаний погасити перевищення ліміту до дня або в день поставки цієї партії.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що за затримку розрахунку за поставлений товар Покупець виплачує Постачальнику пеню в розмірі 1% від суми прострочення, але не менше, ніж у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості, за кожен день існування такої заборгованості, а у разі прострочення оплати понад 20 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 20% від вартості поставленого, але вчасно не оплаченого товару. Крім того, до Покупця застосовується відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, при цьому сторони встановили річні у розмірі 36%.

В пункті 6.4 Договору сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій у разі прострочення виконання зобов`язань Покупцем не припиняється через 6 місяців із того дня, коли зобов`язання мало бути виконане та штрафні санкції нараховуються до повного виконання Покупцем своїх зобов`язань.

Сторони домовились, що при порушенні зобов`язань за цим договором у частині стягнення з Покупця неустойки/пені застосовується позовна даність терміном 3 (три) роки (п. 6.5 Договору).

Відповідно до п. 9.3 Договору договір набуває чинності з моменту йог підписання і діє до 31.12.2022, а в частині взаємних розрахунків між сторонами до повного їх виконання.

На виконання умов Договору позивачем здійснено поставку товару за видатковою накладною № 2091928 від 17.02.2022 та товарно-транспортною накладною № Р2091928 від 17.02.2022 на суму 19515,60 грн. з ПДВ.

На оплату відповідачу виставлено рахунок № 2091928 від 17.02.2022.

Відповідачем оплату вартості отриманого від позивача товару здійснено частково на суму 5000,00 грн. (платіжне доручення № 189 від 17.05.2022).

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Долучена до матеріалів справи видаткова накладна, на підставі якої виникла заборгованість відповідача за Договором, підписана з боку Покупця без зауважень.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Виходячи з умов п. 5.2.1 Договору та зважаючи на суму поставки з перевищенням встановленого ліміту 15000,00 грн., оплата за поставлений товар в сумі 15000,00 грн. 14 календарних днів з дати поставки партії товару (03.03.2022), оплата суми перевищення ліміту до дня або в день поставки товару (17.02.2022).

Відповідач, в порушення умов договору та чинного законодавства, оплату вартості отриманого товару у визначений у Договорі строк не здійснив.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем вартості отриманого товару у повному обсязі у визначений Договором строк є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 14515,60 грн. заборгованості за отриманий за Договором товар заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

За порушення грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 6927,72 пені, 2903,12 грн. штрафу, 5769,65 грн. 36% річних та 3608,93 грн. інфляційних втрат.

Відповідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем вимоги про стягнення 6927,72 грн. пені та 2903,12 грн. штрафу заявлені на підставі п. 6.3 Договору, яким встановлено розмір пені за прострочення оплати 1%, але не менше подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за весь час існування такої заборгованості, а також передбачено сплату 20% штрафу від вартості неоплаченого товару за прострочення понад 20 календарних днів.

При цьому сторони в пунктах 6.4 та 6.5 Договору узгодили, що нарахування пені не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане, та позовну давність на стягнення неустойки/пені встановили в три роки.

Отже, підстави для застосування ч. 6 ст. 232 ГК України та ст. 267 ЦК України відсутні.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 04.03.2022 по 10.04.2023 за простроченою заборгованістю, суд визнав його правильним, до стягнення підлягають 6927,72 грн. пені, як і визначено позивачем.

У випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 30.05.2011 у справі № 42/252, від 27.04.2012 у справі № 06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 у справі № 20/246-08, а також у постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2016 у справі № 910/20528/15.

Тож, з урахуванням приписів чинного законодавства України та п. 6.3 Договору, суд визнає нарахування відповідачу 20% штрафу обґрунтованим, розрахунок правильним.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 2903,12 грн. штрафу підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, стаття 625 ЦК України, між іншим, надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, встановити інший ніж 3% річних розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, який і було визначено сторонами у пункті 6.3 Договору в розмірі 36% річних від простроченої суми.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 36% річних за період з 04.03.2022 по 03.04.2023, суд визнав його правильним. Вимога про стягнення з відповідача 36% річних задовольняється судом в заявленій сумі 5769,65 грн.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз`яснення:

- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;

- якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;

- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем загальний період березень 2022 року лютий 2023 року, суд визнав його правильним, до стягнення підлягає сума 3608,93 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України і не надав до суду доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов`язання по оплаті вартості отриманого від позивача товару у визначений Договором строк, або підстав для звільнення від такого обов`язку.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Питання про розподіл судових витрат в частині витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, судом не розглядалось у зв`язку з відсутністю станом на момент ухвалення судового рішення доказів в обґрунтування понесення позивачем зазначених витрат.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю БУДТЕХМАШ-2017 (вул. Північне шосе, буд. 12-А, м. Запоріжжя, 69006; ідентифікаційний код 41774024) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ПОЛІСАН (вул. Івана Піддубного, буд. 25, м. Суми, 40000; ідентифікаційний код 32318370) 14515,60 грн. (чотирнадцять тисяч п`ятсот п`ятнадцять грн. 60 коп.) основного боргу, 6927,72 грн. (шість тисяч дев`ятсот двадцять сім грн. 72 коп.) пені, 2903,12 грн. (дві тисячі дев`ятсот три грн. 12 коп.) штрафу, 5769,65 грн. (п`ять тисяч сімсот шістдесят дев`ять грн. 65 коп.) 36% річних, 3608,93 грн. (три тисячі шістсот вісім грн. 93 коп.) інфляційних втрат та 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 09.10.2023.

Суддя В.В. Левкут