Рішення

від 28.09.2023 по справі 910/4864/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.09.2023Справа № 910/4864/23

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКІЛАЙН"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Алюмотрейд"простягнення 145 675,05 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/4864/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакілайн" (далі також - позивач, ТОВ «Лакілайн») до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюмотрейд" (далі також - відповідач, ТОВ «Алюмотрейд») про стягнення вартості генпідрядних послуг у розмірі 108 630,86 грн, 3% річних в розмірі 5 125,00 грн та інфляційних втрат в розмірі 35 919,19 грн.

З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 28.09.2023.

27.09.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання 28.09.2023 не забезпечив, відзив на позов не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи наявні у матеріалах справи фактичні дані суд дійшов висновку, що неявка представників сторін у судове засідання з розгляду по суті не перешкоджає вирішенню спору в справі.

Суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Так, ухвали суду були надіслані за адресою відповідача, яка вказана у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, суд зауважує, що ухвали суду у даній справі були офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений судом не подав до суду відзиву на позов, відповідних клопотань про продовження процесуальних строків, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лакілайн» (як генпідрядником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алюмотрейд» (як субпідрядником) було укладено договір підряду № 1-2712/19 (далі також - договір) за умовами якого, за дорученням генпідрядника, на умовах та в порядку визначених цим договором, підрядник бере на себе зобов`язання на свій ризик, власними та/або залученими силами та засобами, виконати і здати у встановлений цим договором строк роботи (перелік яких вказаний у п. 1.1. договору), а генпідрядник зобов`язується надати субпідряднику фронт робіт, передати затверджену в установленому порядку Проектну документацію, а також зобов`язується прийняти належним чином виконані роботи і оплатити їх у строки та на умовах цього договору.

У розділі 2 договору сторони погодили, що договірна ціна повного комплексу робіт по договору є твердою і підлягає коригуванню лише при зміні об`ємів робіт та кількості матеріалів, та становить 41 416 717,78 грн в т.ч. ПДВ 20% - 6 902 786,30 грн і визначається згідно Додатку № 1 (зі всіма додатками), що є невід`ємною частиною Договору, Договірна ціна робіт включає плату за виконані субпідрядником роботи за даним договором та відшкодування всіх витрат субпідрядника для виконання вказаних робіт, у тому числі: усі необхідні матеріали та інструмент, накладні витрати, витрати на доставку матеріалів, інструменту та обладнання на об`єкт та вивезення їх з об`єкта, якщо сторони не погодили інше додатково. В разі необхідності виконання додаткових робіт, які не передбачені п. 1.1. договору та Додатку № 1 (зі всіма додатками) до договору, сторони будуть визначати їх вартість, види та об`єми шляхом укладення додаткових угод та/або додатків до договору.

З наявних у матеріалах справи фактичних даних вбачається, що сторони неодноразово вносили зміни до договору в частині ціни, зокрема:

- Додатковою угодою № 1 від 14.01.2020 встановлено договірну ціну 40 193 710,40 грн, а Додатки №№ 1,2 викладені в новій редакції;

- Додатковою угодою № 2 від 29.01.2020 сторони погодили, що вартість використання однієї будівельної люльки за одну машино-зміну у розмірі 200 грн, як вартість використання додаткових механізмів, не передбачених договором;

- Додатковою угодою № 3 від 11.11.2020. встановлено договірну ціну 40 446 103,40 грн та доповнено Додаток № 1 до договору Додатком №1/2 в запропонованій редакції.

Згідно з п.п. 2.4., 2.5., 2.7, 2.8 договору, генпідрядник до початку виконання робіт здійснює авансовий платіж (попередню оплату) субпідряднику для виконання робіт по договору в розмірі 13 000 000,00 грн в т.ч. ПДВ 20% - 2 166 666,67 грн. Субпідрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, готує відповідні документи і подає їх для підписання генпідряднику в порядку та строки, передбачені п. 4.4.23 договору. Наступні платежі за виконані роботи генпідрядник здійснює відповідно Додатку 2 до договору на підставі документів про обсяги виконаних робіт за формою КБ-2в та їх вартість - довідка за формою № КБ-3, яка формується виходячи із фактичних обсягів виконаних робіт, норм витрат трудових та матеріальних ресурсів і обґрунтованих цін та тарифів. Оплата фактично виконаних робіт здійснюється генпідрядником субпідряднику здійснюється протягом 15 робочих днів з дати підписання сторонами актів виконаних робіт за формою КБ-2в та їх вартість за формою КБ-3, та за умови надання виконавчої документації на відповідний об`єм робіт, яка надається субпідрядником генпідряднику в порядку та на умовах, які передбачені п. 4.4.23 цього договору з вирахуванням авансових платежів (попередньої оплати) на матеріали та роботи, вказані у відповідному акті виконаних робіт за формою КБ-2в.

Позивач стверджує, що на виконання умов договору він перерахував на користь відповідача авансові платежі (попередню оплату) на загальну суму 42 317 040,12 грн. Виконані відповідачем роботи були прийняті позивачем за актами приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість будівельних робіт за формами КБ-2в та КБ-3.

Відповідно до п. 2.10. договору, відшкодування витрат генпідрядника за послуги, що надаються субпідряднику (адміністративно-господарські витрати, пов`язаних з забезпеченням субпідрядників технічною документацією і фронтом робіт, координацію виконання робіт, вирішення питань матеріально технічного постачання, приймання і здачею виконаних субпідрядником робіт замовнику, здійсненням заходів безпеки з техніки безпеки і охорони праці загального характеру, благоустроєм і утриманням будівельного майданчику, оплатою роботи частково використовуваних протягом зміни підйомних механізмів, тощо), здійснюється субпідрядником щомісяця, за окремими рахунками (актами) у розмірі 2% від вартості робіт без врахування вартості матеріалів.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, як наголошує позивач, що невиконаними залишилися зобов`язання відповідача щодо оплати послуг генерального підрядника згідно з п. 2.10. договору на суму 108 630,86 грн.

Відповідач відзив на позов не надав, викладених у позовній заяві доводів не спростував.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору № 1-2712/19 від 27.12.2019, суд дійшов висновку, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Статтею 844 Цивільного кодексу України встановлено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов`язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Лакілайн» було сформовано рахунки:

- № 43 від 30.07.2021 на суму 42 383,71 грн з ПДВ на підставі акту виконаних робіт (блок Г) за липень 2021, за яким вартість робіт складала 1 765 551,29 грн;

- № 31 від 31.08.2020 на суму 60 938,29 грн з ПДВ на підставі Акту виконаних робіт (блок Г) за серпень на суму 1 455 602,36 грн та Акту виконаних робіт (блок В) за серпень на суму 1 083 493,33 грн, всього 2 539 095,69 грн;

- № 64 від 31.12.2020 на суму 5 308,86 грн з ПДВ на підставі Акту виконаних робіт (блок Г) на суму 221 202, 35 грн.

Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків по стану за період 01.01.2020 по 16.03.2023 між ТОВ «Лакілайн» та ТОВ «Алюмотрейд» за договором за послуги генерального підряду підтверджують заборгованість у розмірі 108 630,86 грн за даними бухгалтерського обліку.

Суд наголошує, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг, виконання робіт тощо (зокрема не може засвідчувати факт належного, або неналежного виконання зобов`язань з поставки товару), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Таким чином, акти звірки є суто бухгалтерськими документами за якими бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), а наявність чи відсутність будь-яких зобов`язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.

Надані позивачем первинні документи підтверджують факт проведення між сторонами господарських операцій за договором та виникнення дебіторської заборгованості у позивача, та відповідно кредиторської заборгованості у відповідача.

Позивачем було направлено відповідачу лист-вимогу № 40 від 16.08.2021 про сплату витрат генпідрядника відповідно до п. 2.10. договору протягом 7 календарних днів.

Відповідач, у свою чергу, правом на подання відзиву не скористався та наведених позивачем аргументів щодо наявності заборгованості не спростував.

Оскільки доказів виконання обов`язку, передбаченого п. 2.10. договору відповідач не надав, то позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в розмірі 108 630,86 грн підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач нарахував до стягнення 3% річних в розмірі 5 125,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 35 919,19 грн за період з 24.08.2021 по 20.03.2023.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що вказаний розрахунок виконано вірно, а позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню на суму 5 125,00 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що вказаний розрахунок виконано вірно, а позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню на суму 35 919,19 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКІЛАЙН" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюмотрейд" (04108, м. Київ, проспект Свободи, 2; код ЄДРПОУ 40672307) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКІЛАЙН" (03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 11; код ЄДРПОУ 34000401) заборгованість в розмірі 108 630,86 грн, 3% річних в розмірі 5 125,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 35 919,19 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 684,00 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.10.2023 року.

Суддя Ю.О.Підченко