Рішення

від 25.09.2023 по справі 910/8218/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.09.2023Справа № 910/8218/23

За позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Акумуляторно-батарейні системи»

про стягнення 3730140 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гарашко Т.В.

Представники сторін

від позивача - Хатунцева І.В.,

від відповідача - Подлозний А.Ю.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано вказану позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Акумуляторно-батарейні системи» (далі - Відповідач) на користь Міністерства оборони України (далі - Позивач) штрафних санкцій у сумі 3730140 грн, нарахованих на підставі договору №286/1/22/22 на постачання мастильних засобів від 27.06.2022 (далі - Договір), оскільки Відповідачем у встановлений строк не було здійснено поставку замовленого Позивачем товару.

Обґрунтовуючи позов, Позивач зазначив, що за умовами Договору Відповідач повинен був поставити 170 тон олії трансмісійної у строк до 27.07.2022, однак цей обов`язок не виконав посилаючись на нездійснення Позивачем попередньої оплати цього товару. На думку Позивача, з аналізу пунктів 4.2, 4.3 Договору слідує, що здійснення попередньої оплати є правом, а не обов`язком Позивача. Тому, позаяк Позивач не приймав рішення про попередню оплату замовленого товару, Відповідач був зобов`язаний його поставити у обумовлений строк без попередньої оплати.

Відповідач позов не визнав. Свої заперечення мотивував тим, що сторонами Договору чітко та без застережень було погоджено постачання товару на умовах попередньої 80% оплати його вартості. Відповідачем 27.06.2022 було надано Позивачу обґрунтування та рахунок на здійснення попередньої оплати, проте останній не прийняв рішення на попередню оплату, а у вересні-жовтні 2022 року відмовився від запропонованих Відповідачем змін до Договору та здійснив односторонню відмову від Договору.

Відповідач наголошує на тому, що оскільки Позивачем не приймалося рішення про здійснення 80% попередньої оплати товару, то ним на підставі Договору та статті 538 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) було зупинено виконання свого обов`язку із поставки товару.

Протокольною ухвалою суду від 17.07.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.09.2023.

Під час розгляду справи по суті, з метою повного та всебічного дослідження обставин справи, зокрема, встановлення звичаїв ділового обороту, які склалися між сторонами на підставі аналогічних договорів поставок, судом було запропоновано сторонам надати відповідні договори поставок, разом із доказами їх виконання.

У зв`язку із цим, у судовому засіданні була оголошена перерва до 25.09.2023.

Сторонами 18 та 20 вересня 2023 року були надані суду клопотання про долучення відповідних доказів та письмові пояснення з приводу звичаїв ділового обороту з поставки товару.

Зазначені докази та пояснення були прийняті судом до розгляду та дослідження.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті представник позивача підтримала позов у повному обсязі заявлених вимог, а представник відповідача проти позову заперечував з вищевикладених мотивів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши у судовому засіданні докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

27.06.2022 між Позивачем як замовником та Відповідачем як постачальником було укладено Договір, відповідно до якого Відповідач зобов`язувався постачати у 2022 році мастильні засоби (09210000-4) (далі - Товар) для потреб Позивача згідно з Специфікацією, а Позивач забезпечити прийняття Товару та його оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з Специфікацією. Цією Специфікацією передбачено, що Товар (олива трансмісійна) у кількості 170 тон, загальною вартістю 23460000 грн з ПДВ (за ціною за одну тону 115000 грн без ПДВ) повинен бути поставлений у строк « 30 календарних днів з дати підписання Договору в термін до 27.09.2022» (пункт 1.1 Договору).

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що розрахунки за Товар проводяться шляхом попередньої оплати у розмірі 80% від ціни договору та наступної поетапної оплати замовником поставлених йому партій товарів протягом 10 банківських днів після пред`явлення постачальником повного комплекту документів на оплату.

Згідно з пунктом 4.3 Договору за рішенням замовника, у встановленому законодавством порядку, розрахунки за товари здійснюються шляхом проведення попередньої оплати (авансу) у розмірі 80% вартості товарів за договором на строк не більше, як строк постачання, який зазначено у специфікації, за умови обґрунтування постачальником строку та розміру такої попередньої оплати. Для отримання попередньої оплати Відповідач надає лист-обґрунтування та рахунок на попередню оплату.

Як зазначає сам Позивач, 27.06.2022 Відповідачем було надано на розгляд Позивачу відповідні обґрунтування щодо проведення попередньої оплати та рахунок на попередню оплату. Однак, Позивач не прийняв рішення про проведення попередньої оплати за Договором.

Цей факт Відповідач підтвердив, а також зазначив, що необхідність проведення попередньої оплати було зумовлено тим, що Товар, який мав бути поставлений за цим Договором, має іноземне походження (Prista Oil, Болгарія), і міг бути доставлений в Україну виключно після його попередньої оплати виробнику. За аналогічними договорами поставки між цими сторонами, після прийняття Позивачем необхідних рішень про проведення попередньої оплати, та фактичного перерахування її Відповідачу, замовлені товари були останнім поставлені у договірні строки.

Дійсно, як слідує із наданих суду матеріалів за аналогічними договорами поставки, що були укладені між сторонами 28.06.2022, та у яких, зокрема, пункти 4.2 та 4.3 цих договорів викладені у аналогічних редакціях, що і у спірному Договорі, після прийняття Позивачем відповідних рішень про здійснення попередньої оплати замовлених товарів, і перерахування її на рахунок Відповідача, останнім були здійсненні поставки цих товарів на користь Позивача.

Спір між сторонами виник у зв`язку із тим, що на думку Позивача, прийняття рішення про попередню оплату є виключною волею останнього, і що навіть коли таке рішення Позивачем не прийнято, і відповідно попередня оплата не проведена, то Відповідач все рівно зобов`язаний поставити Товар у передбачений у Договорі строк. Відповідач же вважає, що при не проведенні попередньої оплати, він мав право зупинити на підставі статті 538 ЦК України поставку Товару до здійснення Позивачем зустрічного зобов`язання із попередньої оплати, на час прострочення такої оплати.

Матеріалами справи та поясненнями сторін підтверджується факт того, що Позивачем попередня оплата не була проведена, а Відповідачем товар не було поставлено станом на момент вирішення спору.

Із матеріалів справи також убачається, що Позивач звертався до Відповідача із листами від 16.09.2022 № 286/3491, від 28.09.2022 № 286/3730 про поставку Товару (надання інформації про поставку).

На лист від 16.09.2022, Відповідач своїм листом від 22.09.2022 проінформував Позивача про те, що поставка не була здійснена внаслідок не здійснення Позивачем попередньої оплати, а також запропонував підписати додаткову угоду до Договору.

Однак, Позивач відмовився від підписання додаткової угоди до Договору, про що проінформував Відповідача листом від 04.10.2022 № 286/3854.

Позивачем також листом від 25.10.2022 № 286/4200 (надісланим 28.10.2022) було повідомлено Відповідача про те, що відповідно до пункту 6.2.5 Договору він відмовляється від прийняття подальшого виконання зобов`язань Відповідачем та про дострокове розірвання Договору.

Відповідно до пункту 7.3.2 Договору за порушення строків постачання Товару Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі 0,1 відсоток вартості Товару, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з Відповідача додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості Товару.

Нарахування неустойки (пеня, штраф) здійснюється Позивачем починаючи з наступного дня від кінцевої дати постачання Товару визначеної Договором, до моменту надходження (постачання) Товару.

Пунктом 7.3.6 Договору передбачено, що неустойка (пеня, штраф) за несвоєчасне постачання Товару, яка передбачена пунктом 7.3.2 Договору нараховується за весь період прострочення.

Позивач, керуючись наведеними положеннями пунктів 7.3.2, 7.3.6 Договору, нарахував Відповідачу за період з 28.07.2022 до 24.10.2022 (за 89 днів) пеню в сумі 2087940 грн, а також 7% штраф в сумі 1642200 грн, які і є предметом цього судового розгляду.

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що він набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Згідно з пунктом 10.2 Договору після закінчення бюджетного року, Товар визначений в пункті 1.1 Договору, не підлягає постачанню Позивачу та не приймається одержувачем Позивача за цим Договором.

За таких обставин позов не підлягає задоволенню виходячи із наступного

Згідно з частиною 1 статті 626, частиною 1 статті 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

За своєю правовою природою Договір є договором поставки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відтак, двосторонній характер договору поставки (купівлі-продажу) зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків.

Спір між сторонами виник внаслідок різного тлумачення умов Договору щодо обов`язковості здійснення 80% попередньої оплати за Товар. На думку Позивача, це є його правом, враховуючи зміст положень пунктів 4.2-4.4 Договору, а не обов`язком. Відповідач вказує, що буквальне тлумачення умов пункту 4.2 Договору вказує про обов`язковість проведення попередньої оплати, а решта пунктів Договору регламентують лише порядок прийняття Відповідачем такого рішення. Зокрема, вказують про необхідність для отримання такої попередньої оплати надання Відповідачем листа-обґрунтування та рахунку на попередню оплату, а при її здійсненні - звітування перед Позивачем. Відповідач погоджується із позицією Позивача, що прийняття останнім рішення про здійснення попередньої оплати не є обов`язком Позивача, проте вважає, що його наявність та зміст є визначальною умовою для реалізації Відповідачем зустрічного зобов`язання з поставки Товару на відповідних умовах.

Тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу (частина 1 статті 637 ЦК України).

Статтею 213 ЦК України врегульовані правила тлумачення змісту правочину або його частин. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значень термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: мети правочину, змісту попередніх переговорів, усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), звичаїв ділового обороту; подальшої поведінки сторін; тексту типового договору; інших обставин, що мають істотне значення.

Як убачається із умов пункту 4.2 Договору, сторонами було погоджено, що розрахунки за Товар проводяться шляхом попередньої оплати у розмірі 80% від ціни Договору на наступної поетапної оплати Позивачем поставлених йому партій Товарів протягом 10 банківських днів після пред`явлення Відповідачем повного комплекту документів на оплату. Цей пункт не вказує про право або про можливість такої попередньої оплати, а вказує саме про її необхідність.

Як зазначають представники сторін, пропозиція на укладання Договору (оферта) виходила від Позивача, і була акцептована Відповідачем.

При розгляді справи судом враховано принцип Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Відповідно до цього принципу особа, яка включила ту або іншу умову в договір, має нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча й були індивідуально узгоджені, проте включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party).

Частиною 1 статті 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

Згідно з частиною 3 статті 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. (частина 4 статті 612 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (частина 2 статті 613 ЦК України).

Отже, дії Відповідача щодо зупинення поставки Товару до моменту проведення Позивачем 80% попередньої оплати за цей Товар були правомірними. А оскільки така попередня оплата не була проведена до кінця 2022 року (закінчення бюджетного року), і відповідно Товар не було поставлено у строк до 31.12.2022, то зважаючи на умови пунктів 10.1, 10.2 Договору, Товар не підлягає подальшому постачанню Позивачу, а дію Договору слід вважати припиненою.

Суд зазначає, що у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, позбавляє продавця права вимагати оплати такого товару (подібна за змістом правова викладена в постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №903/333/17, від 08.08.2018 у справі №904/10083/15, від 20.05.2019 у справі №908/523/18, від 03.09.2019 у справі №910/2849/18, від 29.01.2020 у справі №903/154/19 від 25.02.2020 у справі №922/1705/19).

Отже, суд не вбачає підстав для покладення на Відповідача відповідальності передбаченої пунктом 7.3.2 Договору за прострочення поставки Товару, оскільки таке прострочення виникло внаслідок нездійснення Позивачем попередньої оплати, і як наслідок правомірного зупинення виконання Відповідачем свого обов`язку із поставки цього Товару.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем, у супереч вимогам статей 13, 74 ГПК України, належними засобами доказування не доведено суду своїх позовних вимог, а також не спростовано обставин на які посилаються відповідачі на обґрунтування своїх заперечень на позов.

Інші доводи сторін, наведені у наданих суду заявах по суті справи, усних та письмових поясненнях, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні спору не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на позивача та йому не відшкодовуються.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 10.10.2023.

Суддя Р.Б. Сташків