ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
06.10.2023Справа № 910/12329/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Насінницька компанія «Козацький
Край»
до Фізичної особи-підприємця Бортнійчук Тетяни Миколаївни
про стягнення 12.500,00 грн
Представники сторін: не викликались
СУТЬ СПОРУ:
03.08.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Насінницька компанія «Козацький Край» до Фізичної особи-підприємця Бортнійчук Тетяни Миколаївни про стягнення 12.500,00 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 31.08.2020 під час здійснення платежів позивачем була допущена технічна помилка в результаті чого на поточний рахунок відповідача було помилково перераховано 12.500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1302 від 31.08.2020. Позивач 30.03.2023 надіслав відповідачу лист № 30/03 від 30.03.2023 з вимогою повернути отримані без достатньої правової підстави кошти в сумі 12.500,00 грн, проте зазначений лист повернувся позивачу, кошти відповідачем не повернуто. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача на підставі кошти отримані без достатньої правової підстави у розмірі 12.500,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2023 відкрито провадження у справі № 910/12329/23 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 10.08.2023 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105494977652 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: Харківське шосе, 180/21, кв. 232, м. Київ, 02121, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
20.09.2023 судом отримано конверт разом з ухвалою від 10.08.2023 (номер відправлення 0105494977652), який повернуто поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 03.03.2023 з позначкою «за закінченням терміну зберігання».
Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 10.08.2023 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
31.08.2020 позивачем зі свого рахунку НОМЕР_1 на рахунок відповідача НОМЕР_2 було перераховано грошові кошти в сумі 12.500,00 грн, у графі призначення платежу зазначено: «оплата за комп. прогр. зг. рах. № б/н від 31.08.2020р», що підтверджується платіжним дорученням № 1302 від 31.08.2020.
Спір виник внаслідок того, що відповідач незважаючи на вимогу позивача повернути помилково зараховані грошові кошти, позивачу кошти не повернув.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: набуття або збереження майна; набуття або збереження за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Частинами 1 та 2 ст. 11, ст.ст. 205, 207 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно з ч. 2 ст. 184 Господарського кодексу України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Згідно зі ст. 646 Цивільного кодексу України відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту укладення між сторонами угоди у будь-який із передбачених законом способів, а саме: шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами або шляхом підписання письмового договору, а також фактичного виконання умов цього правочину відповідачем.
Таким чином, дії позивача щодо сплати відповідної суми відповідачу грошових коштів в сумі 12.500,00 грн не засвідчує ані обставин надіслання пропозиції укласти договір, ані обставин його укладення, адже договір вважається укладеним саме з моменту надання повної і безумовної відповіді на пропозицію.
Жодні дії сторін вказаного спору, у тому числі і перерахування позивачем відповідачу коштів, не свідчать про те, що сторони робили одна одній пропозиції укласти договір та, відповідно, надавали на таку пропозицію повну і безумовну відповідь.
Отже, суд дійшов висновку про те, що перерахування позивачем на рахунок відповідача коштів у розмірі 12.500,00 грн було здійснено без достатньої правової підстави.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В матеріалах справи наявний лист позивача № 30/03 від 30.03.2023, адресований відповідачу, в якому позивач вимагав у семиденний строк від дня отримання цього листа повернути безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 12.500,00 грн, додавши до нього копію платіжного доручення № 1302 від 31.08.2020.
Даний лист з додатком було надіслано на адресу відповідача 30.03.2023, що підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист від 30.03.2023 та накладною № 6905500570282 від 30.03.2023.
Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов`язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв`язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв`язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез`явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред`явленою.
Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
Як вбачається з роздруківки з офіційного сайту АТ «Укрпошта» в мережі Інтернет відправлення за трек кодом № 6905500570282 не вручене адресату та 14.04.2023 повернуто за зворотною адресою «за закінченням встановленого терміну зберігання», а отже вимога вважається врученою 14.04.2023.
Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Так, оскільки у вимозі позивач вимагав повернути помилково перераховані кошти протягом семи днів з дня отримання вимоги, а також враховуючи положення наведеної норми, відповідач мав повернути кошти у строк до 21.04.2023 включно.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача коштів у розмірі 12.500,00 грн.
Частинами 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Насінницька компанія «Козацький Край» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бортнійчук Тетяни Миколаївни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Насінницька компанія «Козацький Край» (70417, Запорізька обл., Запорізький р-н, селище Сонячне, вул. Сонячне шосе, 6, код ЄДРПОУ 37407496) 12.500 (дванадцять тисяч п`ятсот) грн 00 коп. безпідставно набутих коштів, 2.684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
СуддяВ.В. Сівакова
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 06.10.2023 |
Оприлюднено | 12.10.2023 |
Номер документу | 114065176 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань повернення безпідставно набутого майна (коштів) |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Сівакова В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні