ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.10.2023Справа № 910/8818/23
Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К. І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні господарську справу
за позовною заявою Дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Ліфт-3"
до Державного підприємства "Техніка"
про стягнення 26 066,53 грн.
без повідомлення учасників справи
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду м. Києва звернулося Дочірнє підприємство "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Ліфт-3" (далі - ДП "Ліфт-3", позивач) з позовом до Державного підприємства "Техніка" (далі - ДП "Техніка", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 26 066,53 грн. за договором на технічне обслуговування ліфтів № 33/13 від 02.01.2013
Позов обґрунтований тим, що відповідач порушив умови указаного договору в частині належної оплати вартості наданих послуг з обслуговування ліфтів. У позові ДП "Ліфт-3" просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 26 066,53 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.07.2023 за вказаним позовом було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до правил, визначених ст. 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Цією ж ухвалою сторонам надано строк для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов`язків.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, надав суду відзив, в якому зазначив, що визнає заборгованість лише за лютий 2021, грудень 2021 та січень 2022, а до заборгованості, що виникла за період з жовтня 2013 по травень 2016, відповідач просить застосувати наслідки спливу позовної давності.
Отже, розглянувши надані сторонами заяви по суті позову та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 02.01.2013 між ДП "Ліфт-3" (виконавець) та ДП "Техніка" (замовник) був укладений договір № 33/13 на технічне обслуговування ліфтів (далі - договір), відповідно до якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання з організації та виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів на об`єктах замовника відповідно до додатку № l, який є невід`ємною частиною договору, а підрядник, у свою чергу, оплачує роботи підрядника.
Щомісячна вартість робіт з технічного обслуговування ліфтів за договором складає 937,63 грн. з урахуванням ПДВ 20 % - 156,27 грн. Розрахунок визначеної щомісячної вартості робіт наведений у додатку № 1, який є невід`ємною частиною договору (п. 2.1 договору).
Відповідно до пунктів 5.1-5.2 договору в кінці поточного місяця підрядник дає замовнику акти виконаних робіт (наданих послуг) із зазначенням їх вартості. Замовник підписує акти, засвідчує підпис печаткою і у 3-денний строк повертає примірник акту виконаних робіт підряднику. У випадку неповернення підряднику акту, роботи вважаються виконаними якісно та у повному обсязі і підлягають оплаті замовником.
Розрахунки за виконані роботи здійснюються замовником в національній валюті України, шляхом банківського переказу на рахунок підрядника протягом 10-ти банківських дні від дати підписання акту, але не пізніше 10 числа наступного місяця (п. 5.3 договору).
Договір вступає в силу з 02.01.2013 і діє по 31.12.2013 (п. 7.1 договору).
Якщо до закінчення строку дії договору, вказаного в п. 7.1 договору, жодна зі сторін не повідомила іншу сторону про розірвання договору, договір автоматично продовжується на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах (п. 7.2 договору).
Частиною 1 ст. 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Із матеріалів справи вбачається, що позивач, на виконання умов договору № 33/13 від 02.01.2013 надав обумовлені сторонами послуги, що підтверджується наявними у справі копіями актів здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме:
- акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2430 від 31.10.2013;
- акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2707 від 30.11.2013;
- акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2992 від 31.12.2013;
- акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 9 від 31.01.2014;
- акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 264 від 28.02.2014;
- акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 811 від 30.04.2014;
- акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1095 від 31.05.2014;
- акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1365 від 30.06.2014;
- акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1628 від 31.07.2014;
- акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1894 від 31.08.2014;
- акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2423 від 31.10.2014;
- акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2688 від 30.11.2014;
- акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2961 від 31.12.2014;
- акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 7 від 31.01.2015;
- акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 507 від 31.03.2015;
- акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 766 від 30.04.2015;
- акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1041 від 31.05.2015;
- акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1566 від 31.07.2015;
- акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2083 від 30.09.2015;
- акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2639 від 30.11.2015;
- акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 314 від 29.02.2016;
- акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 626 від 31.03.2016;
- акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 983 від 30.04.2016;
- акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1281 від 31.05.2016;
- акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2756 від 30.09.2017;
- акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 348 від 28.02.2021;
- акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 3128 від 31.12.2021;
- акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 66 від 31.01.2022.
Указані акти були підписані без зауважень та скріплені печатками сторін.
За таких обставин строк оплати відповідачем вартості виконаних робіт та наданих послуг є таким, що настав.
Проте відповідач свої зобов`язання з оплати вартості наданих послуг виконав неналежним чином, сплатив їх частково, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 26 066,53 грн.
Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Доказів належної оплати заборгованості відповідач суду не надав, разом з тим відповідач подав заяву про сплив строку позовної давності до заявлених вимог, з приводу чого суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦКУ позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), також наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Статтею 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції. При цьому законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності.
Як передбачено ст. 257 ЦКУ загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦКУ).
Позовна давність є строком для пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини (зазначений висновок був сформований ще в Постанові ВСУ від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-152цс14).
При цьому правило ч. 1 ст. 261 ЦКУ містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення строку, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.
Аналогічні правові позиції Верховного Суду України викладені у справах N 6-2469цс16 від 16.11.2016; N 6-832цс15 від 28.09.2016; N 6-2165цс15 від 14.09.2016; N 6-152цс14 від 29.10.2014; N 6-1503цс16 від 21.12.2016; N 6-3029цс16 від 8.06.2016.
За приписами ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).
У даному випадку, зважаючи на те, що господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог внаслідок доведення позивачем порушення його прав, суд вважає, що наявні підстави для застосування положень ч. 4 ст. 267 ЦК України до спірних правовідносин.
Так, оскільки за актами здачі-приймання робіт, які датовані за період з жовтня 2013 по травень 2016, строк позовної давності (3 роки) сплив, то суд вбачає підстави для відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за період з жовтня 2013 по травень 2016 у зв`язку із пропуском строку позовної давності.
При цьому суд відхиляє посилання позивача на акт звірки взаєморозрахунків між сторонами від 30.06.2021, як на підставу поновлення перебігу строку позовної давності, оскільки в указаному акті відповідач не визнав боргу на суму 24 191, 27 грн., а вказав іншу суму заборгованості.
Разом з тим суд зазначає, що переривання строку позовної давності, відповідно до ст. 264 ЦК України, відбулось з 02.06.2016 та з цього часу цей строк рахується заново, оскільки судом було встановлено сплату відповідачем спірної заборгованості згідно з платіжною інструкцією № 331 від 02.06.2016 на суму 937, 63 грн. за червень 2016.
Також суд приходить до висновку, що позовна давність не застосовується до заборгованості по акту здачі-приймання № 2756 від 30.09.2017, за яким строк позовної давності сплив 30.09.2020, адже цей строк був продовжений на підставі п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, положень Закону України від 30.03.2020 N 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Указу Президента України від 17.05.2022 N 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (від 22.05.2022 N 2263-IX), Указу Президента України від 07.11.2022 N 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (від 16.11.2022 № 2738-IX).
На підставі викладеного та враховуючи факт визнання відповідачем позовних вимог про стягнення заборгованості за лютий 2021, грудень 2021, січень 2022, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 3 750,52 грн. (937,63*4).
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на сторони пропорційно розміру позовних вимог.
За таких обставин, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Ліфт-3" до Державного підприємства "Техніка" про стягнення 26 066,53 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Техніка" (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, буд. 25, ідентифікаційний код 02473145) на користь Дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Ліфт-3" (03115, м. Київ, вул. Михайла Котельникова, 23, ідентифікаційний код 05432796) борг у сумі 3 750 (три тисячі сімсот п`ятдесят гривень) грн. 52 коп. та судовий збір в сумі 386 (триста вісімдесят шість гривень) грн. 18 коп.
У решті вимог - відмовити.
Повне судове рішення складене 09 жовтня 2023 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головіна К. І.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 09.10.2023 |
Оприлюднено | 12.10.2023 |
Номер документу | 114065199 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань підряду |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Головіна К.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні