Рішення

від 03.10.2023 по справі 917/1047/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2023 Справа № 917/1047/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГСТ Груп", вул.Журналістів, 7, м. Дніпро, 49051

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнефть-АЗС-Україна", вул. Половки, 62, м. Полтава, 36010

про стягнення 1 610 417,00 грн,

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Представники сторін : не з`явилися,

встановив:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГСТ Груп" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнефть-АЗС-Україна" 1 610 417,00 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 17.01.2022 року між сторонами договору № 17/01-ТУ, з яких 855 288,00 грн попередня оплата за непоставлений товар, 236 262,64 грн інфляційні втрати, 33 110,19 грн 3% річних, 485 756,72 грн пеня.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази в копіях : копія договору поставки технічного вуглецю від 17.01.2022 та додаткової угоди до нього, копії платіжних доручень, копія вимоги позивача, копія відповіді відповідача на вимогу позивача, орієнтовний розрахунок суми судових витрат, копія свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю, квитанція про сплату судового збору, розрахунок сум, яка підлягає стягненню з відповідача та інші.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

21.06.2023 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ГСТ Груп" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнефть-АЗС-Україна" про стягнення 1 610 417,00 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 17.01.2022 року між сторонами договору № 17/01-ТУ, з яких 855 288,00 грн попередня оплата за непоставлений товар, 236 262,64 грн інфляційні втрати, 33 110,19 грн 3% річних, 485 756,72 грн пеня.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2023 року справу № 917/1047/23 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 22.06.2023 року прийняв позовну заяву до розгляду у порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 25.07.2023 на 11:00 год., встановив сторонам строки для надання заяв по суті спору.

19.07.2023 від представника позивача надійшла заява вх. №8880 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Суд ухвалою від 19.07.2023 задовольнив заяву позивача про участь в судовому засіданні по справі №917/1047/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У зв`язку з оповіщенням "повітряна тривога" 25.07.2023 в період з 09:53 год. по 12:26 год. у місті Полтаві, судове засідання 25.07.2023 об 11:00 год. не відбулося.

Суд ухвалою від 25.07.2023 призначив наступну дату підготовчого засідання на 07.09.2023 року на 10:00.

У судовому засіданні 07.09.2023 року з огляду на вчинення усіх необхідних процесуальних дій у даній справі для виконання завдань підготовчого провадження, встановлених частиною 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі 917/1047/23 та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.10.2023 на 09:00, про що відповідача повідомлено ухвалою.

У судове засідання з розгляду справи по суті 03.10.2023 сторони представництво не забезпечили, були належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, про що свідчать матеріали справи (а.с. 57, 58).

Позивач надав суду за вх. № 12347 від 29.09.2023 заяву про розгляд справи без участі його представника, у якій також повідомив про підтримання позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Крім того, позивач надав суду за вх. № 12340 від 29.09.2023 заяву про подання додаткових доказів щодо підтвердження розміру судових витрат після ухвалення рішення протягом п`яти днів.

Відповідач представництво у жодне судове засідання не забезпечив, причин цього суду не повідомив, відзив на позовну заяву та заяву про розгляд справи за його відсутності не надав. Останній був належним чином за місцезнаходженням згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань та покладені на нього судом обов`язки, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвал суду у даній справі).

За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Згідно ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовим рішенням є, зокрема, ухвали.

Отже, ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 22.06.2023, якою встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позов, була вручена відповідачу 26.06.2023.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк не скористався, в тому числі і після отримання подальших ухвал суду у даній справі.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким закінчується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

17.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнефть-АЗС-Україна" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГСТ-Груп" (Покупець) укладено Договір поставки технічного вуглецю №17/01-ТУ (далі - Договір, а.с. 9-12).

У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :

- Постачальник зобов`язується передати технічний вуглець у власність Покупця, для використання ним у комерційних цілях, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити технічний вуглець, надалі «Товар» відповідно до умов Договору та Додаткових угод до нього (п. 1.1 Договору);

- поставка товару здійснюється окремими партіями. Обсяги, асортимент, терміни поставки та умови транспортування визначаються відповідною Додатковою угодою до цього Договору, погодженого сторонами і після його підписання є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.2 Договору);

- Товар за цим Договором повинен бути поставлений на умовах, зазначених в Додаткових угодах після здійснення 100% попередньої оплати (п. 3.1 Договору);

- приймання Товару здійснюється Покупцем на складі Постачальника або в місті прийому-передачі Товару (п. 5.1 Договору);

- Покупець здійснює 100% передоплату за Товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 6.1 Договору);

- оплата здійснюється на підставі виставленого Постачальником рахунку та на умовах, передбачених у Додатковій угоді (п. 6.2. Договору);

- у разі порушення термінів відвантаження технічного вуглецю Постачальник за вимогою Покупця сплачує останньому пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від вартості невідвантажений в термін технічний вуглець, в період, за який сплачується пеня (п. 7.5 Договору);

- цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2023 року, а в частині взаєморозрахунків до їх повного завершення (п. 11.1 Договору).

17.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнефть-АЗС-Україна" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГСТ-Груп" (Покупець) підписано Додаткову угоду № 1 до генерального Договору поставки технічного вуглецю №17/01-ТУ (далі Додаткова угода, а.с. 13-14).

У Додатковій угоді сторони узгодили, зокрема, наступне:

- Постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти у власність та оплатити товар - технічний вуглець (сажу) для виробництва гумових виробів марки № 550 у кількості 21 тон загальною вартістю 855 288, 00 грн з ПДВ (п. 1 Додаткової угоди);

- умови поставки DDP м. Мелітополь, вул. Інтеркультурна, 170/2 (п. 4 Додаткової угоди);

- строк поставки : січень-лютий 2022 року (п. 11 Додаткової угоди);

- фактом поставки Товару є дата підписання акту прийому передачі Товару (п. 12 Додаткової угоди).

На виконання прийнятих на себе зобов`язань за Договором на підставі рахунку №ТА000000162 від 19.01.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "ГСТ-Груп" (Покупець) платіжними дорученнями від 19.01.2022 року № 153 на суму 640 000,00 грн. №859 на суму 100 000,00 грн, № 860 на суму 100 000,00 грн, № 861 на суму 15 288,00 грн було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Татнефть-АЗС-Україна" (Постачальник) попередню оплату у загальній сумі 855 288,00 грн.

Дана обставина підтверджується матеріалами справи (копії платіжних доручень а.с. 15-18) та відповідачем не спростовується.

Оскільки Відповідач не виконав умов Договору щодо поставки товару у визначений Договором строк, Позивачем було направлено відповідачу вимогу від 20.06.2022 щодо повернення попередньої оплати (а.с. 19-20), у відповідь на яку відповідач листом № 04-447 від 26.07.2022 повідомив про неможливість повернення отриманої попередньої оплати через арешт усіх грошових коштів Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнефть-АЗС-Україна" за рішенням суду із забороною здійснення видаткових операцій та передання корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнефть-АЗС-Україна" в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (а.с. 22).

Враховуючи викладене, Позивач звернувся з даним позовом до суду.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до вимог ст. 525, ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського України (далі ГК України) передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Частиною 1 статті 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За умовами ч.1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.

Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав зобов`язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним попередньої оплати. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором у встановлений строк товар Позивачу не поставив, на вимогу Позивача Відповідач кошти у розмірі 855 288,00 грн не повернув. Дана обставина відповідачем не спростована.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 855 288,00 грн неповернутої попередньої оплати, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України та ст. 199 ГК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пункті 7.5 Договору сторони погодили, що у разі порушення термінів відвантаження технічного вуглецю Постачальник за вимогою Покупця сплачує останньому пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від вартості невідвантажений в термін технічний вуглець, в період, за який сплачується пеня.

Оскільки відповідач не надав суду доказів виконання договірних зобов`язань щодо поставки товару позивачу, суд вважає правомірними, математично правильними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 485 756,72 грн пені за період з 01.03.2022 по 14.06.2023.

При цьому суд враховує приписи п. 7 розділу ІХ Прикінцеві положення ГК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

За прострочення повернення попередньої оплати в сумі 855 288,00 грн позивач заявив до стягнення з відповідача 236 262,64 грн інфляційних втрат за період з березня 2022 року по травень 2023 року, 33 110,19 грн 3% річних за період з 01.03.2022 року по 14.06.2023 року.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

У справі № 918/631/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що правовідношення, в якому у зв`язку з фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти), відповідно до частини другої статті 693 ЦК України є грошовим зобов`язанням. Тому на нього можуть нараховуватись інфляційні нарахування і 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Матеріалами справи підтверджується, що у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України і відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки (01.03.2022) відповідач (постачальник) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 33 110,19 грн та інфляційних нарахувань у розмірі 236 262,64 грн, суд не виявив завищення їх розміру з боку позивача, а тому дійшов висновку, що вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 610 417,00 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 17.01.2022 року між сторонами договору № 17/01-ТУ, з яких 855 288,00 грн попередня оплата за непоставлений товар, 236 262,64 грн інфляційні втрати, 33 110,19 грн 3% річних, 485 756,72 грн пеня підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 19 325,00 грн покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнефть-АЗС-Україна" (вул. Половки, 62, м. Полтава, 36010, код ЄДРПОУ 38194448) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГСТ Груп" (вул. Журналістів, 7, м. Дніпро, 49051, код ЄДРПОУ 43629228) 855 288,00 грн попередньої оплати за непоставлений товар, 236 262,64 грн інфляційних втрат, 33 110,19 грн 3% річних, 485 756,72 грн пені та 19 325,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням рішенням законної сили.

3.Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення підписане 09.10.2023 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик