Рішення

від 10.10.2023 по справі 922/3184/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/3184/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕ Борднетце-Україна", 47711, Тернопільська обл., Тернопільський р-н., с. Байківці, вул. 15 квітня, буд. 7 до Підприємства об`єднання громадян "Львівский виробничий центр "Крафт", 61072, м. Харків, пр-т. Науки, буд. 60 простягнення 28 061,17без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕ Борднетце - Україна" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Підприємства об`єднання громадян "Львівский виробничий центр "Крафт" про стягнення суми сплаченої передоплати (боргу) у розмірі 18 140,69 грн., штрафу у розмірі 10 % від вартості непоставленого передплаченого товару у розмірі 1 265,87 грн., нарахованих процентів у розмірі 1 173,43 грн., інфляційних втрат у розмірі 7 481,18 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов договору поставки від 30.10.2020 року.

Ухвалою суду від 24.07.2023 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕ Борднетце - Україна" (вх. № 3184/23) залишено без руху.

02.08.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 20487/23) про усунення недоліків позовної заяви, у якій зокрема надає документи та розрахунок позовних вимог.

Ухвалою суду від 07.08.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3184/23. Розгляд справи № 922/3184/23 призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалу суду від 07.08.2023 року про відкриття провадження у справі № 922/3184/23 було направлено судом на юридичну адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (61072, м. Харків, пр-т. Науки, буд. 60) (штрих код поштового відправлення 6102272475031), проте 16.08.2023 року копія ухвали суду була повернута поштовим відділенням Укрпошти на адресу суду.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11, 17 Правил).

Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 992 Правил).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 року у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Крім того, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022 року у справі № 910/1730/22 Верховний Суд зробив висновок, що якщо судове рішення направлено судом за поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про прийняття певного рішення суду. Господарського процесуального кодексу України не передбачено обов`язку суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулися до суду з відміткою про неможливість вручення.

Згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Згідно з частиною 2 статтею 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Абзац 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлює, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, інформація щодо місцезнаходження юридичної особи вноситься до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі відомостей, наданих безпосередньо цією юридичною особою, яка у разі зміни місцезнаходження зобов`язана внести відповідні зміни до ЄДРПОУ.

З матеріалів справи судом встановлено, що копія ухвали про відкриття провадження у справі від 07.08.2023 року направлялась відповідачу за вищевказаною адресою, однак повернута до суду 16.08.2023 року поштовим відділення Укрпошти.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на наведене, суд зазначає, що не отримання судової кореспонденції є суб`єктивною поведінкою відповідача

Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у суді.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 30.10.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕ Борднетце - Україна" (позивач, покупець) та Підприємством об`єднання громадян "Львівський виробничий центр "Крафт" (відповідач, постачальник) було укладено договір поставки.

Пунктом 8.1. договору, сторони визначили, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2021 року.

Згідно пункту 1.1. договору, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти й оплатити товар - паперові перекладки у повному обсязі на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Загальна вартість даного договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього договору згідно видаткових накладних, що є невід`ємними частиками даного договору (пункт 1.2. договору).

Пунктом 2.1. договору, сторони погодили, що ціна та асортимент товару визначаються у відповідності до прайс-листів постачальника. Ціни на товар у кожній партії товару вказуються у рахунках та видаткових накладних постачальника, погоджених покупцем, які є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно пункту 4.1. договору, поставка товарів здійснюється постачальником в межах наявного у нього асортименту протягом строку дії договору відповідно до попереднього замовлення покупця, у якому визначається асортимент (вид) та обсяг товару (кількість), ціна за одиницю товару (відповідно до видаткових накладних), загальна ціна партії товару та інші умова. Замовлення може проводитись шляхом листування, телеграмою, через телефонний або факсимільний зв`язок, по електронній пошті е-mail або надаватися через представника постачальника.

Поставка замовленого товару здійснюється постачальником протягом 20 днів з моменту отримання передоплати відповідно до замовлення або протягом строку, визначеного у самому замовленні. Допускається дострокова поставка товару за умови наявності згоди покупця. Про дачу дострокової поставки постачальник повідомляє покупця по факту або через представника (пункт 4.2. договору).

Поставка товару здійснюється на умовах Товар на умовах EXW («франко-завод») склад постачальника м. Тернопіль, вул. Студинського, 13 (пункт 4.3. договору).

Згідно пункту 4.4. договору, моментом здійснення поставки товарів постачальнику є їх отримання покупцем з відповідною в супроводжувальній первинній обліково видатковій документації (видаткова накладна).

Покупець оплачує товар за цінами, вказаними у рахунках та товаросупроводжувальній документації, на умовах даного договору в порядку і формах, які не суперечать чинному законодавству України (пункт 5.11. договору).

Пунктом 5.2. договору визначено, що розрахунки за поставлений постачальником товар здійснюються у розмірі 100% попередньої оплати до моменту поставки товару.

За твердженнями позивача, на виконання умов договору позивачем було замовлено товар, а саме перекладки 999993002 540х360 мм у кількості 150 тис. шт. вартістю за 1000 шт. - 509,57 грн.

Відповідачем було виставлено рахунок № 16 від 08.02.2021 року на суму 76435,50 грн.

Також позивач зазначає, що останнім 18.02.2021 року відповідно до платіжного доручення № 1513 було сплачено суму у розмірі 76435,50 грн. (призначення платежу згідно рахунку № 16 від 08.02.2021 року).

Проте, відповідачем в порушення умов договору, товар було поставлено не у повному обсязі, про що свідчать видаткові накладні на загальну суму 58294,81 грн., а саме:

- № 35 від 04.03.2021 року на суму 26701,47 грн.;

- № 64 від 05.03.2021 року на суму 31593,34 грн.

Сума залишку непоставленого товару складає 18 140,69 грн.

Також позивач зазначає, що останнім на адресу відповідача було направлено лист вих. № 13 від 27.02.2023 року про повернення суми у розмірі 18140,69 грн. При цьому, позивачем до позовної заяви не надано опис вкладення.

05.03.2023 року позивачем на адресу відповідача було направлено вимоги вих. № 289 про повернення передоплати (боргу) і сплати штрафу, процентів та інфляційних втрат. При цьому, позивачем до позовної заяви не надано опис вкладення.

Вищезазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало причиною звернення із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовано відповідачем, позивач зобов`язання за договором поставки від 30.10.2020 року виконав належним чином та перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 76435,50 грн. про що свідчать платіжне доручення, а саме: № 16 від 08.02.2021 року на суму 76435,50 грн.

Пунктом 4.2. договору, сторони погодили, що поставка замовленого товару здійснюється постачальником протягом 20 днів з моменту отримання передоплати відповідно до замовлення або протягом строку, визначеного у самому замовленні. Допускається дострокова поставка товару за умови наявності згоди покупця. Про дачу дострокової поставки постачальник повідомляє покупця по факту або через представника.

В свою чергу, відповідач свої зобов`язання за договором поставки у повному обсязі не виконав, та в обумовлені сторонами строки поставив товар лише на суму 58294,81 грн., про що свідчать видаткові накладні, а саме:

- № 35 від 04.03.2021 року на суму 26701,47 грн.;

- № 64 від 05.03.2021 року на суму 31593,34 грн.

За розрахунком позивача, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у вигляді попередньої оплати у сумі 18 140,69 грн.

При цьому, докази, які підтверджують поставку відповідачем товару за договором у повному обсязі або повернення коштів в матеріалах справи відсутні.

За приписами статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з вимогами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи з наведеного, строк виконання зобов`язання з оплати придбаного товару є умовою, що забезпечує порядок виконання зобов`язання купівлі-продажу. Якщо строк оплати товарів, послуг не визначений договором або законодавчими актами, такий строк наступає з моменту виникнення у кредитора права на вимогу.

При цьому, пунктом 7.4. договору сторони визначили, що у випадку прострочення поставки понад 30 календарних днів постачальник зобов`язаний протягом 3 робочих днів від дати письмової вимоги або претензії покупця повернути остаточну суму сплаченої передоплати та сплатити штраф у розмірі 10 % від вартості непоставленого передплаченого товару.

Також, у матеріалах справи наявна вимога від 05.03.2023 року № 289 про повернення передоплати (боргу і сплати штрафу, процентів, та інфляційних втрат, у якій позивач вимагав у відповідача повернути сплачену передоплату (борг) у розмірі 18140,69 грн., сплатити штраф у розмірі 10 % від вартості непоставленого передплаченого товару, що складає 1 814,07 грн., сплатити суму нарахованих процентів у розмірі 1173,43 грн., сплатити інфляційне збільшення у розмірі 7302,55 грн.

При цьому, позивачем до позовної заяви не надано опис вкладення, з якого можливо б встановити суду, що саме та на яку адресу було направлено позивачем.

Крім того, суд приймає до уваги, що звертаючись з позовною заявою у даній справі (17.07.2023 року), яка містить вимогу про стягнення із відповідача відповідної суми (18 140,69 грн.), позивачем на адресу відповідача було направлено її копію та копії доданих до неї документів, зокрема і копії спірних рахунків, та актів відповідно до яких позивачем було здійснено розрахунки суми боргу у розмірі 18 140,69 грн.

Враховуючи вищевикладене, на момент вирішення спору у даній справі відповідач, отримавши позовну заяву та додані до неї документи (рахунки, видаткові накладні, акти тощо), вочевидь, мав бути обізнаним про наявність волевиявлення позивача щодо виконання ним спірного зобов`язання, вираженого в однозначній формі, та був зобов`язаний виконати його у семиденний строк від дня пред`явлення відповідної вимоги. Оскільки з моменту отримання відповідачем позовної заяви сплинув строк тривалістю сім днів, у відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем зі сплати суми передоплати (боргу) у розмірі 18 140,69 грн. та, як наслідок, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.

Даний висновок суду узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 року у справі №922/2046/19.

За приписами пункту 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем (постачальником) свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця.

З аналізу вищевикладеного слідує, що у даній справі позивач реалізував своє право вимоги стягнення повної суми передоплати (боргу) у розмірі 18 140,69 грн. саме шляхом пред`явлення позову.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати повернення зробленої ним на користь відповідача передплати, залишок якої складає суму у розмірі 18140,69 грн. за договором, оскільки відповідач свої договірні зобов`язання належним чином не виконав, товар за договором у повному обсязі не поставив.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач поставив позивачу товар у повному обсязі на загальну суму передоплати 76435,50 грн., за який було проведено попередню оплату, а також відсутні докази повернення залишку суми (непоставленого товару) попередньої оплати у розмірі 18140,69 грн.

Згідно зі статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що відповідач у повному обсязі не поставив позивачу в узгоджений сторонами строк товар, не повернув залишок сплаченої позивачем суму попередньої оплати, докази на підтвердження повернення ним суми попередньої оплати у розмірі 18140,69 грн. у справі відсутні, суд дійшов висновку що позовні вимоги про стягнення 18140,69 грн. є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Як вбачається із прохальної частини позовної заяви (вх. № 3184/23 від 17.07.2023 року) у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором, позивачем було заявлено до стягнення із відповідача штраф у розмірі 10 % від вартості непоставленого передплаченого товару у розмірі 1265,87 грн., нараховані проценти у розмірі 1 173,43 грн., та інфляційні втрати у розмірі 7 481,18 грн.

При цьому, судом встановлено, що до заяви про усунення недоліків (вх. № 20487 від 02.08.2023 року) позивачем на виконання вимог ухвали суду від 24.07.12023 року про усунення недоліків, зокрема було надано і розрахунок позовних вимог, при цьому, прохальна частина викладена у позовній заяві залишена позивачем без змін.

Відповідно до чистини 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Враховуючи вищевикладене, суд розглядає позовну заяву (вх. № 3184/23 від 17.07.2023 року) в межах заявлених позовних вимог, а саме відповідно до прохальної частини викладеної у позовній заяві.

Щодо стягнення штрафу у розмірі 10 % від вартості непоставленого передплаченого товару у розмірі 1 265,87 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 7.4. договору сторони визначили, що у випадку прострочення поставки понад 30 календарних днів постачальник зобов`язаний протягом 3 робочих днів від дати письмової вимоги або претензії покупця повернути остаточну суму сплаченої передоплати та сплатити штраф у розмірі 10 % від вартості непоставленого передплаченого товару.

Судом здійснено перевірку заявлених до стягнення із відповідача та нарахованих позивачем відповідачу штрафних санкції у розмірі 1 265,87 грн., відповідно до наведеного позивачем розрахунку та встановлено, що такі нарахування відповідають вимогам законодавства.

Враховуючи вищевикладене, та оскільки заявлена позивачем у прохальній частині позовної заяви (вх. № 3184/23 від 17.07.2023 року) до стягнення із відповідача суму 10 % від вартості непоставленого передплаченого товару у розмірі 1 265,87 грн. не перевищує суму за розрахунком суду, суд дійшов висновку про її задоволення.

Щодо стягнення із відповідача, заявлених позивачем процентів у розмірі 1 173,43 грн., та інфляційних втрат у розмірі 7 481,18 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із доданого позивачем до матеріалів справи розрахунку позовних вимог, та прохальної частини позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення із відповідача, проценти у розмірі 1 173,43 грн. (відповідно до періоду який зазначено у розрахунку з 10.03.2021 року по 06.07.2023 року), та інфляційні втрати у розмірі 7 481,18 грн. (за період з 10.03.2021 року по 31.05.2023 року), та встановлено, як вбачається із матеріалів позовної заяви та викладеного у ній розрахунку суми позовних вимог, розраховані позивачем проценти у розмірі 1 173,43 грн. за період 10.03.2021 року по 06.07.2023 року розраховані як 3 % річних.

Судом здійснено перевірку вищезазначених розрахунків позивача (відповідно до наданого розрахунку) та встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, та встановлено судом, у матеріалах справи наявна вимога позивача від 05.03.2023 року № 289 про повернення передоплати (боргу) і сплати штрафу, процентів, та інфляційних втрат.

При цьому, позивачем до позовної заяви не надано опису вкладення, з якого можливо б встановити суду, що саме та на яку адресу було направлено позивачем.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, судом встановлено, що позивач скористався своїм правом щодо стягнення суми передоплати (боргу), шляхом пред`явлення до суду позову (17.07.2023 року). У зв`язку із чим, та оскільки сплинув строк тривалістю сім днів, у відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем зі сплати суми передоплати (боргу) у розмірі 18 140,69 грн. за спірний період після звернення із відповідним позовом до суду.

Враховуючи вищевикладене, безпідставним є заявлення позивачем до стягнення із відповідача суми процентів у розмірі 1 173,43 грн. (відповідно до періоду який зазначено у розрахунку з 10.03.2021 року по 06.07.2023 року), та інфляційних втрат у розмірі 7 481,18 грн. (відповідно до періоду який зазначено у розрахунку з 10.03.2021 року по 31.05.2023 року).

У зв`язку із чим, позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та про стягнення із відповідача сплаченої передоплати (боргу) у розмірі 18 140,69 грн., та штрафу у розмірі 10 % від вартості непоставленого передплаченого товару у розмірі 1265,87 грн.

В частині стягнення процентів у розмірі 1 173,43 грн., та інфляційного збільшення у розмірі 7 481,18 грн. відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 856,17 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Стягнути з Підприємства об`єднання громадян "Львівський виробничий центр "Крафт" (61072, м. Харків, пр-т. Науки, буд. 60, ЄДРПОУ 41276745) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕ Борднетце-Україна" (47711, Тернопільська обл., Тернопільський р-н., с. Байківці, вул. 15 квітня, буд. 7, ЄДРПОУ 34419383) сплачену передоплату (борг) у розмірі 18 140,69 грн., штраф у розмірі 10 % від вартості непоставленого передплаченого товару у розмірі 1265,87 грн., та судовий збір у розмірі 1 856,20, грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення процентів у розмірі 1173,43 грн., та інфляційного збільшення у розмірі 7 481,18 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Реквізити сторін:

позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕ Борднетце-Україна" (47711, Тернопільська обл., Тернопільський р-н., с. Байківці, вул. 15 квітня, буд. 7, ЄДРПОУ 34419383);

відповідача: Підприємства об`єднання громадян "Львівський виробничий центр "Крафт" (61072, м. Харків, пр-т. Науки, буд. 60, ЄДРПОУ 41276745).

Повне рішення складено "10" жовтня 2023 р.

СуддяО.О. Ємельянова