Рішення

від 09.10.2023 по справі 922/3209/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/3209/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "АГТ Плюс" (08024, Київська обл., село Небелиця, вул. Миру, б. 1Б) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Флоринг Груп" (61072, м. Харків, вул. Двадцять третього серпня, б. 20, корпус А) про стягнення 291139,74 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АГТ Плюс" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Флоринг Груп", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 255729,51 грн. основного боргу; 7281,76 грн. 3% річних та 28127,48 грн. інфляційних втрат, всього 291139,74 грн. Позов обґрунтовано несплатою відповідачем повної вартості отриманого товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.08.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи.

Відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався, відзив на позов не надав, копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 08.08.2023, яка надсилалась судом на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Флоринг Груп" (код ЄДРПОУ 41690730) повернулася 17.08.2023 до господарського суду Харківської області без вручення адресату з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою 9Т.с. 1 а.с. 95-99). Окрім цього, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи секретарем судового засідання було здійснено відповідну телефонограму на відомі засоби зв`язку, повідомлені позивачем у позовній заяві та зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Разом з тим, телефонограма відповідачем прийнята не була (т.с. 1 а.с. 101). Також, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, судом було розміщено відповідне оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (т.с. 1 а.с.112).

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №922/3209/23 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Отже, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.10.2023 про відкриття провадження у справі, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Отже, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Матеріалами справи установлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГТ Плюс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Флоринг Груп" (покупець) було досягнуто домовленості про постачання позивачем товару за видатковими накладними, а відповідач прийняв на себе зобов`язання прийняти товар та оплатити його.

Так, на виконання вищевказаних домовленостей, позивачем було здійснено поставку товару відповідачу.

Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому зазначає про те, що відповідно до видаткових накладних згідно переліку, що зазначений в таблиці 1 доданої до позовної заяви, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар: ламіноване покриття для підлоги (ламінат) на суму 255729,51 грн. При цьому, позивачем у позові зазначено, що станом на 20.07.2022 відповідач мав передплату за товар у розмірі 191017,79 грн., що була перерахована позивачу 30.12.2021 відповідно до платіжного документа №22271, про що посилається на банківську виписку. Надалі позивачем зазначено, що останнім було здійснено поставку товару за видатковими накладними № 7681 від 20,07.2022 р., № 7682 від 27.07.2022 р., № 8180 від 12.08.2022 р., але відповідач своєчасно не здійснював оплату за товар, а тому, утворилась заборгованість, яка становить 255729,51 грн.

На обґрунтування вищенаведеного, позивачем до матеріалів справи надано належним чином засвідчені копії документів, а саме:

- видаткових накладних: № 7 681 від 20.07.2022 на суму 314116,63 грн., № 7 682 від 27.07.2022 на суму 133495,30 грн. та № 8 180 від 12.08.2022 на уму 20551,30 грн. (т.с. 1 а.с. 5-7);

- рахунків на оплату: №26951 від 30.12.2021 на суму 630698,28 грн., № 9259 від 05.08.2022 на суму 20551,30 грн. (т.с. 1 а.с. 8, 9).

Позивачем у позові зазначено про те, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання з постачання товару, натомість відповідач, товар у власність від позивача отримав (про що свідчить підпис на видаткових накладних), проте повну його вартість позивачу не сплатив, про що до матеріалів справи надав належним чином засвідчені копі фільтрованої виписки по рахунку позивача за період з 01.03.2021 по 01.03.2023 (т.с. 1 а.с. 12-19).

Отже, позивачем у позові зазначено про те, що у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за поставлений позивачем товар, яка склала 255729,51 грн.

Позивачем у позові також зазначено про те, що гарантійним листом відповідач підтвердив і визнав заборгованість перед позивачем в сумі 250000,00 грн. та зобов`язався оплатити борг у повному об`ємі 21.02.2022 (т.с. 1 а.с. 11).

У позові позивачем також зауважено про те, що 12.09.2022 відповідач надав позивачу графік погашення заборгованості на загальну суму 256594 грн., за яким відповідач визнав суму боргу і зобов`язався в період з жовтня 2022 року по вересень 2023 року погашати заборгованість частина у розмірі 20000,00 грн. щомісячно і залишок заборгованості у розмірі 16594,00 грн. відповідач зобов`язався оплатити у жовтні 2023 року (т.с. 1 а.с. 10).

Проте відповідач своїх зобов`язань не виконав, заборгованість за поставлений товар у розмірі 255729,51 грн. позивачу не сплатив.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, господарський суд виходить з такого.

Згідно із наявного у матеріалах справи видаткових накладних: № 7 681 від 20.07.2022 на суму 314116,63 грн., № 7 682 від 27.07.2022 на суму 133495,30 грн. та № 8 180 від 12.08.2022 на уму 20551,30 грн. (т.с. 1 а.с. 5-7) та рахунків на оплату: №26951 від 30.12.2021 на суму 630698,28 грн., № 9259 від 05.08.2022 на суму 20551,30 грн. (т.с. 1 а.с. 8, 9) убачається, що такі містять найменування товару, його кількість та вартість.

Доказів наявності між сторонами договору поставки на підставі, якого було виставлено рахунки на оплату: №26951 від 30.12.2021 на суму 630698,28 грн., № 9259 від 05.08.2022 на суму 20551,30 грн., матеріали справи не містять.

У свою чергу, позивачем підтверджено обставини щодо виставлення відповідачу вищевказаних рахунків та укладення договору поставки у спрощений спосіб.

Статтею 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно із ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною 1 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч.1 ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст.642 ЦК України).

Згідно із ст.644 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

За поясненнями позивача, між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб.

За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Ураховуючи наведені приписи законодавства, суд дійшов висновку, що сторони, у порядку ст.205, 207, 639 ЦК України досягли згоди щодо укладення договору поставки у спрощений спосіб шляхом виставлення відповідачем рахунку на оплату товару (сонячні панелі) та часткової оплати позивачем такого товару.

Отже, враховуючи наведені норми законодавства та дії сторін, суд зазначає, що зобов`язальні правовідносини позивача та відповідача виникли шляхом укладення договору поставки у спрощений спосіб.

Так, із обставин справи убачається, що матеріали справи свідчать про належне виконання позивачем своїх зобов`язань з постачання товару, а саме: видаткові накладні: № 7 681 від 20.07.2022 на суму 314116,63 грн., № 7 682 від 27.07.2022 на суму 133495,30 грн. та № 8 180 від 12.08.2022 на уму 20551,30 грн. (т.с. 1 а.с. 5-7), які підписані відповідачем без будь-яких претензій та зауважень щодо якості та кількості товару.

Відповідно до норм ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст.692 ЦК України).

Згідно з ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідачем не подано доказів на підтвердження належного виконання умов договору, як і не надано доказів на спростування позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 255729,51 грн. основного боргу такі, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, є обґрунтованими та не спростованими відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 7281,76 грн. 3% річних та 28127,48 грн. інфляційних витрат.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 Цивільного кодексу України). За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Приписи статті 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.

Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім сум 3% річних та інфляційних витрат, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 7281,76 грн. 3% річних та 28127,48 грн. інфляційних витрат є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про повне задоволення позову, судовий збір у розмірі 4367,10 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 20, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 123, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Флоринг Груп" (61072, м. Харків, вул. Двадцять третього серпня, б. 20, корпус А, код ЄДРПОУ 41690730) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "АГТ Плюс" (08024, Київська обл., село Небелиця, вул. Миру, б. 1Б, код ЄДРПОУ 32821859) - 255729,51 грн. основного боргу; 7281,76 грн. 3% річних; 28127,48 грн. інфляційних втрат та 4367,10 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "09" жовтня 2023 р.

СуддяЄ.М. Жиляєв