Рішення

від 28.09.2023 по справі 510/1762/20

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/1762/20

Провадження № 510/257/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.09.2023 р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді Бошкова І.Д.

за участю: секретаря Березенко С.П.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

Відповідачі просили розглянути справу у їх відсутності, не заперечували проти задоволення позовних вимог, про що надали письмові заяви .

Представник позивача на задоволенні позовних вимогах наполягав, просила розглянути справу без її участі та участі позивача, про що надала відповідну заяву.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копії паспортів позивачів та їх і/н; копія рішення Ренійського районного суду Одеської області від 28.07.2020р.; копія розпорядження Ренійської районної державної адміністрації від 25.06.2014р.; копії свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 29.10.2014р.; копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.10.2014р.; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 ; копія постанови державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії 07.05.2021р.; копія спадкової справи, яка відкрита після смерті ОСОБА_4 .

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дядько позивача ОСОБА_4 . На підставі рішення Ренійського районного суду Одеської області від 28.07.2020р.за позивачем було визнано право власності в порядку спадкування на інше майно. Однак, після отримання судового рішення, позивач знайшов ще документи, що призвело до повторного звернення до суду. Так, за життя йому належало: земельна ділянка площею 2,253 га., на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.10.2014р. і/н НОМЕР_1 , земельна ділянка площею 0,5169 га., на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.10.2014р. і/н НОМЕР_2 .

На випадок смерті ОСОБА_4 не розпорядився належним йому майном, заповіт не залишив. Єдиним спадкоємцем за законом є його племінник позивач ОСОБА_1 . З 2010 р. по день смерті ОСОБА_4 позивач мешкав разом із ним, доглядав за дядьком, як племінник. Інших спадкоємців, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині, немає. У відповідний 6-місячний строк після смерті спадкодавця ОСОБА_4 позивач звернувся до нотаріальної контори із завою про прийняття спадщини. За зверненням позивача нотаріусом було заведено спадкову справу № 296/2019. Відповідачі по справі не вчинили жодних дій щодо прийняття спадщини, на неї не претендують. Пізніше, при зверненні позивача до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, їй в цьому було відмовлено з причин відсутності оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, про що 07.05.2021р. нотаріусом було винесено вмотивовану постанову про відмову.

Таким чином, позивач прийняв спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, що залишилася після померлого дядька та вважає, що має всі законні підстави для визнання за ним права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інші спадкоємці на неї не претендують.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв`язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).

Згідно із ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч.1ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно ч.1ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як було встановлено судом, позивач у справі є спадкоємцем за законом. Вона у передбачений законом строк подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини, отже вважається таким що її прийняв. Інші спадкоємці відповідачі на спадщину не претендують, про що надав суду відповідну заяву. Прийняття спадщини є фактом, який відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняла спадщину в порядку ч.1ст.1269 ЦК України, оскільки її воля, як спадкоємця за законом, була виражена у її діях щодо подачі відповідної заяви до нотаріуса.

Таким чином, позивач прийняв спадщину в порядку ч.1ст.1269 ЦК України, однак, він не може оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво, з причин відсутності оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, у зв`язку із чим в даний час позивач вимушений звернутися до суду із позовом.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивач є суб`єктом набуття права власності на спадкове майно з підстав прийняття спадщини за законом в порядку ч.1ст.1269 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити його вимоги щодо визнання за ним права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст.12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1217, 1223, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на:

земельну ділянку загальною площею 0,5169 га. із кадастровим номером: 5124183600:01:005:1122), розташовану на території Орлівської сільської ради Ренійського району Одеської області, виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

земельну ділянку загальною площею 2,253 га. із кадастровим номером: 5124183600:01:001:0594), розташовану на території Орлівської сільської ради Ренійського району Одеської області, виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.Д. Бошков