Рішення

від 03.10.2023 по справі 547/591/23

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41-а, смт Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9-17-39, факс (05341) 9-17-39, 9-15-37

Справа №547/591/23

Провадження №2/547/180/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 року смт Семенівка, Полтавська область

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді В.Ф.Харченка,

за участі секретаря судового засідання І.І.Совєтової,

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката В.В.Трембача,

представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката О.Й.Шулік (у режимі відеоконференції),

розглянувши за правилами загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 Семенівського районного суду Полтавської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про продовження строку для прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

Позиція сторін

У липні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся із позовом до Семенівського районного суду Полтавської області до відповідачки ОСОБА_2 , яким просив, визнати поважними причини пропуску ним строку для прийняття спадщини та надати позивачеві додатковий строк 2 місяці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовує неможливістю для позивача, як спадкоємця за заповітом після смерті ОСОБА_3 , отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину через після спливу терміну, визначеного законом для прийняття спадщини оскільки вважав, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 532458800:00:001:0394, розміром 3,83 га, яка розташована на території Семенівської селищної ради Кременчуцького району та належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 418845, після смерті останньої перейде до нього шляхом реєстрації права власності на підставі Спадкового договору, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області А.Г.Веселовським.

Крім того, згідно п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 164 "Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану" від 28.02.2022, чинної на момент закінчення строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється. Також нотаріус повідомив, що на майно померлої ОСОБА_3 заведена спадкова справа приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області А.В.Баглай. Позивач 16.05.2023 звернувся до приватного нотаріуса Кременчуцького районного округу Полтавської області А.В.Баглай з питання подачі заяви про прийняття спадщини, але нотаріус повідомив позивачеві, що строк для прийняття спадщини закінчився 18.03.2022. Також нотаріус повідомив, що спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 прийняла її дочка - відповідачка ОСОБА_2 .

Позивач вважав, що уклавши із ОСОБА_3 спадковий договір до нього як до набувача за спадковим договором, шляхом реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходить відповідне майно. Але при зверненні до нотаріуса з метою виконання Спадкового договору та реєстрації права власності на земельну ділянку було повідомлено, що в зв`язку із зміною законодавства державна реєстрація права власності за ним, як набувачем, згідно з поданими для державної реєстрації Спадковим договором є неможливою.

Таким чином позивач вважає, що пропустив строк для прийняття спадщини з об`єктивних та поважних причин. Просить визначити додатковий строк 2 місці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Відповідачка відзивом просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю через не наведення позивачем поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Вказала, що є дочкою померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 залишилась спадщина, що складається зокрема, із земельної ділянки площею 3,83 га, кадастровий номер 5324588000:00:001:0394 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за адресою: Полтавська область, Семенівський район, Устимівська сільська рада. 22.02.2022 нотаріусом було заведено спадкову справу № 42/2022. Кінцевий строк для подання заяви про прийняття спадщини був 18.03.2022.

Посилання позивача, що саме лише факт введення воєнного стану на території України, як поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини не може бути визнаний поважною причиною для надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини без зазначення конкретних обставин та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на можливість позивача звернутися з відповідною заявою до нотаріуса.

З моменту виникнення у позивача права на спадкування (ІНФОРМАЦІЯ_1) до початку введення воєнного стану (24.02.2022) пройшло 5 місяців і 5 днів. Позивачем не наданого жодного доказу на підтвердження існування об`єктивних, непереборних та/або істотних труднощів, які перешкодили йому звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини в період з ІНФОРМАЦІЯ_1 до 24.02.2022. Позивачем не надано доказів того, що він у період з ІНФОРМАЦІЯ_1 по травень 2023 року вчиняв чи мав намір вчинити хоча б якісь дії для прийняття та/або оформлення спадщини. Як вбачається зі змісту постанови приватного нотаріуса А.В.Баглай про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 16.05.2023 та повідомлення, складеного приватним нотаріусом А.Г.Веселовським "Про неможливість здійснення реєстраційної дії" від 30.05.2023 позивач звернувся за оформленням спадщини лише у травні 2023 року.

Посилання позивача на положення Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану", яким визначено, що на час дії воєнного стану перебіг строку на прийняття спадщини зупиняється, суперечать приписам ст.ст. 1270, 1272 Цивільного кодексу України, а тому не підлягають застосуванню. Також не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини.

Окремо зазначила, що саме вона здійснила поховання померлого спадкодавця ОСОБА_3 . Вказане підтверджується наявними квитанціями рахунку-замовлення на поховання та оплати поминального обіду. При цьому, згідно п.п. 10, 11 спадкового договору: "За згодою сторін Набувач ( ОСОБА_1 ) зобов`язується після смерті Відчужувача ( ОСОБА_3 ) поховати його за православним обрядом на кладовищі. Право власності на земельну ділянку переходить до Набувача в разі виконання ним умови цього договору та в разі смерті Відчужувача ". Тобто твердження позивача про те, що "у встановлений законом строк для прийняття спадщини він не звернувся до нотаріуса для подачі заяви, оскільки вважав що право власності на земельну ділянку площею 3,83 га, кадастровий номер 5324588000:00:001:0394 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за адресою: Полтавська область, Семенівський район, Устимівська сільська рада та яка належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 418845, після смерті останньої перейде до нього шляхом реєстрації права власності на підставі Спадкового договору, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області А.Г.Веселовським, є таким, що не відповідають дійсності, оскільки позивачу після смерті ОСОБА_3 достеменно було відомо про порушення ним умов п. 11 вказаного договору (поховати ОСОБА_3) та відповідно анулювання умови про перехід права власності на земельну ділянку (а.с. 40-57).

Позивач відповіддю на відзив не погодився із відзивом, та вважає заперечення із відзиву підлягають відхиленню, а позовні вимоги підлягають до задоволення. Позивач сподівався на зупинення перебігу строку на прийняття спадщини із 28.02.2022 на час дії воєнного стану на підставі п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану". Вказана відповідачкою постанова Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 676/47/21 була ухвалена значно пізніше вказаної постанови Кабінету Міністрів України (а.с. 64, 65).

Рух справи

17.07.2023 суд отримав матеріали позовної заяви.

08.08.2023 відкрито провадження у справі після отримання судом 07.08.2023 відомостей про зареєстроване місце проживання відповідача; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначене на 05.09.2023.

05.09.2023 розгляд справи відкладено до 26.09.2023.

26.09.2023 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.10.2023.

Позивач і відповідачка у судові засідання не з`являлися, у засіданнях брали участь їх представники, що відповідно до ст. 128, ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), не перешкоджає розгляду справи за відсутності належно повідомлених про судове засідання сторін.

У судовому засіданні 03.10.2023

Представник позивача позов підтримав повністю. Наголосив, що позивач вважає себе спадкоємцем за заповітом, оскільки спадковий договір виконати неможливо і його не було розірвано чи визнано недійсним. Частково погоджується з доводом про те, що сам по собі воєнний стан не є достатньою підставою для продовження строку для прийняття спадщини. Однак позивач керувався відповідною Постановою Кабінету Міністрів України, яка продовжила строк прийняття спадщини на час дії воєнного стану. Позивач не володіє достатніми знаннями, щоб зважати на законність чи незаконність відповідної постанови Уряду. Висновок про незаконність постанови було зроблено Верховним Судом значно пізніше. Нотаріус всупереч приписам ст. 63 Закону України "Про нотаріат" не повідомив позивача про відкриття спадщини. Представник визнає, що позивач не здійснив поховання спадкодавця, оскільки не знав про смерть спадкодавця. Позивач вважав, що набув право на землю відповідно до спадкового договору, однак нотаріус відмовив йому у відповідній реєстрації права власності.

Представник відповідачки підтримала заперечення на позов. Додала, що відповідно до ст. 1307 ЦК спадковий договір є нікчемним, оскільки договір укладено щодо тієї самої земельної ділянки, яка вказана у заповіті. На це є вказівка у спадковому договорі. На території знаходження спадкового майна бойові дії не проводились. Воєнний стан не є абсолютною підставою поважності строку для подання заяви про прийняття спадщини. Кабінет Міністрів України вносив зміни до своєї постанови, якою усі продовжені строки для прийняття спадщини спливали 24.10.2022. Від часу смерті спадкодавця пройшло більш як 1,5 роки. Позивач не виконав умову спадкового договору щодо поховання спадкодавця. Верховний Суд сформував позицію, що юридична необізнаність спадкоємця не є підставою для надання додаткового строку для прийняття спадщини.

Неявка у судове засідання позивача і відповідачки відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті за їх відсутності.

Вивчивши письмові заяви учасників справи по суті справи, вислухавши позивача, третю особу, вивчивши матеріали справи і надані до суду докази, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживала в у с. Герасимівка Кременчуцького району Полтавської області (а.с. 7).

Після смерті ОСОБА_3 залишилось майно, зокрема, земельна ділянка розміром 3,83 га розташована на території Семенівської селищної ради, державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 418845 виданий 10.10.2006 та свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.07.2011, зареєстрованого в реєстрі за № 1119 (а.с. 13, 14).

У своєму заповіті посвідченому Устимівською сільською радою Семенівського району Полтавської області 17.05.2013, ОСОБА_3 заповіла зазначену земельну ділянку позиваеві ОСОБА_1 (а.с. 8).

14.10.2013 ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_1 уклали спадковий договір, який посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу А.Г.Веселовським. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 (набувач) зобов`язався виконувати передбачені в ньому розпорядження ОСОБА_3 (відчужувача) і в разі смерті набуває право власності на належне їй на праві власності нерухоме майно - земельну ділянку, площею 3,83 га, розташовану за адресою: Полтавська область, Семенівський район, Устимівська сільська рада, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, форма власності приватна, кадастровий номер 5324588000:00:001:0394. Межі земельної ділянки визначені в натурі (на місцевості), закріплені межовими знаками і зазначені у Державному акті, визначеному у п. 2 цього договору. Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер 3463289 від 15.05.2013, реєстраційний номер земельної ділянки 59409753245, номер запису про право власності 937321. На земельну ділянку відсутні заборони відчуження (арешту), земельна ділянка є придатною для використання за цільовим призначенням, відомості про обмеження у використанні не зареєстровані.

Також, набувач повідомив відчужувача, що у шлюбі не перебуває, ні з ким без шлюбу однією сім`єю не проживає та грошові кошти, які будуть витрачатися на виконання розпоряджень відчужувача, не являються спільною сумісною власністю, а є його особистою приватною власністю. Відчужувач з вищевказаним фактом ознайомлена. За згодою сторін набувач зобов`язується після смерті відчужувача поховати його за православним обрядом на кладовищі. Право власності переходить до набувача в разі виконання ним умови цього договору та в разі смерті відчужувача. Сторони підтвердили що договір відповідає їх дійсним намірам і не носить характеру мнимої та удавної угоди, а також не є зловмисною угодою. Витрати, пов`язані з нотаріальним посвідченням цього договору, сплачуються набувачем. Відчужувач свідчить, що земельна ділянка вільна від забудов. Набувач з вказаним фактом ознайомлений. У разі невиконання набувачем майна розпоряджень відчужувача, садковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача, а також на вимогу набувача майна у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача. Сторони повинні дотримуватися таємниці спадкового договору при житті відчужувача.

Договір містить вказівку про ознайомлення сторін зі змістом ст.ст. 1302 - 1308 ЦК України. Договір підписаний обома сторонами 14.10.2013 та посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області А.Г.Веселовським (а.с. 9, 10).

Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень індексний номер 10833814 від 14.10.2013 зарестровано спадковий договір серія ВТМ №№ 415261-415264, р. № 6193, та накладено обтяження на майно ОСОБА_3 , а саме на земельну ділянку кадастровий номер 5324588000:00:001:0394 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 11).

Приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області А.Веселовський листом від 30.05.2023 № 412/01-16 повідомив позивачеві ОСОБА_1 про неможливість здійснення реєстраційної дії, а саме реєстрації права власності на земельну ділянку площею 3,83 га, кадастровий номер 5324588000:00:001:0394 на підставі укладеного між ОСОБА_1 , як набувачем, та ОСОБА_3 , як відчужувачем, Спадкового договору, посвідченого А.Г.Веселовським, приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу 14.10.2013 за р. № 6794, у зв`язку із зміною законодавства (а.с. 12).

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 68635892 від 22.02.2022 приватним нотаріусом А.В.Баглай заведена спадкова справа на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 № 42/22 від 22.02.2022 (а.с. 53).

У липні 2023 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області А.В.Баглай з метою оформлення вказаної земельної ділянки в якості спадкового майна, але йому нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про спадщину через пропуск строку для подання заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк (а.с. 4).

Згідно рахунку-замовлення на поховання ОСОБА_3 , як контактна особа вказана " ОСОБА_8 " номер телефону НОМЕР_1 . ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 похована на кладовищі у с. Майбородівка. Витрати на поховання склали 12700,00 грн (а.с. 54). Згідно рахунку офіціанта вказаний контактний номер той самий що у рахунку - замовленні на поховання, витрати на поминальний обід склали 3300, 00 грн (а.с. 55).

Нормативно-правове обґрунтування та висновки суду

Положеннями ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК).

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК).

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 83 ЦПК).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК).

Отже обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Процесуальний обов`язок доведення позовних вимог, у т.ч. надання відповідних доказів (письмових, речових і електронних доказів; висновків експертів, показань свідків) покладено саме на позивача у разі заперечення проти позову відповідача.

Спірні правовідносини сторін щодо продовження строку для прийняття спадщини, спадкування за заповітом і за спадковим договором врегульовано Цивільним кодексом України.

Так, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК). Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК). Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК).

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ч.ч. 1, 3 ст. 1272 ЦК).

Верховний Суд у постанові від 12.04.2021, справа № 589/1863/13-ц, зазначив, що правила частини третьої статті 1272 ЦК про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23.08.2017 № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30.01.2020 у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31.01.2020 у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску такого строку та доведення поважності причин пропуску строку.

За спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача (ст. 1302 ЦК).

Спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (ст. 1304 ЦК).

Заповіт, який відчужувач склав щодо майна, вказаного у спадковому договорі, є нікчемним (ч. 2 ст. 1307 ЦК).

Верховний Суд у постанові від 19.03.2020 у справі № 692/86/19, зазначив, що відповідно до ст. 1217 ЦК спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Статтею 1302 ЦК визначено, що за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Перехід майна від відчужувача до набувача на підставі спадкового договору не є окремим видом спадкування, а тому на відносини сторін не поширюються відповідні правила про спадкування.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 648/3671/16-ц.

У згаданій постанові від 19.03.2020, у справі № 692/86/19, Верховний Суд погодився з тим, що визнавши спірний спадковий договір недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК, суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначений договір укладено всупереч положень пункту 15 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин: постановою Черкаського апеляційного суду від 05.12.2019 рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 13.09.2019 скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1; визнано недійсним спадковий договір, укладений 13.04.2011 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, про відчуження земельної ділянки площею 3,00 га, яка належала померлому НОМЕР_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧР № 040834, виданого Великохутірською сільською радою Драбівського району Черкаської області 30.03.2001.

Натомість більш рання постанова Верховного Суду від 19.02.2022, у справі № 171/1447/18, зазначила, що спадковий договір, який укладений сторонами під час дії заборони на відчуження земельних часток (паїв), в частині передачі прав на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними в силу закону (нікчемними). А захист інтересів власника земельної ділянки шляхом визнання недійсними такого спадкового договору не є належним.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК).

Отже місцевий суд, під час вирішення цієї справи, враховує більш пізній висновок Верховного Суду, яким вказано на можливість визнання спадкового договору щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення недійсним за позовом заінтересованої особи, а не визнання його нікчемним в силу закону.

Підставою позову у цій справі є можлива поважність пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом.

Слід зауважити, що заповіт на ім`я позивача складено спадкодавцем 17.05.2013 (а.с. 8), а спадковий договір укладено між спадкодавцем і позивачем 14.10.2013 (а.с. 9, 10).

Згідно вказаного припису ч. 2 ст. 1307 ЦК - заповіт, який відчужувач склав щодо майна, вказаного у спадковому договорі, є нікчемним, - суд робить висновок, що заповіт від 17.05.2013 на ім`я позивача є нікчемним оскільки його недійсність встановлена ч. 2 ст. 1307 ЦК.

Ч. 2 ст. 1307 ЦК не ставить нікчемність заповіту в залежність від часу його складення: до укладення спадкового договору чи після укладення спадкового договору. Законодавець обумовив нікчемність заповіту самим лише фактом укладення спадкового договору щодо того самого майна, яке є предметом і заповіту і спадкового договору.

Відтак заповіт ОСОБА_3 від 17.05.2013, який складено на користь позивача ОСОБА_1 щодо земельної ділянки, є нікчемним після укладення 14.10.2013 О.В.Ясинською і О.О.Трощинським спадкового договору щодо цієї ж земельної ділянки.

Як наслідок позивач не має права на спадкування за заповітом, що є первинною підставою позовної вимоги у справі. Позивач наразі не є спадкоємцем за нікчемним заповітом від 17.05.2013, а тому не може йтися про надання йому додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом.

Також суд погоджується з доводами відповідача, що:

- 6-місячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, який визначено Цивільним кодексом України, не може змінюватися (продовжуватися) Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану" від 28.02.2022 № 164, яка є підзаконним нормативним актом, тобто нормативним актом нижчої дії, аніж кодекс;

- позивач не надав доказів щодо існування у позивача об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання заяви про прийняття спадщини до 18.03.2022 (що є останнім днем 6-місячного строку для подання зави про прийняття спадщини), а також після 18.03.2022 і дати до дати звернення з позовом до суду у цій справі: 17.07.2023. Строк на подання заяви про прийняття спадщини сплив більш як 1 рік і 4 місяці тому до звернення з позовом до суду.

Ураховуючи зазначене, оцінивши надані судові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд робить висновок, що у задоволенні позовної вимоги слід відмовити повністю.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову сплачений позивачем судовий збір 1073,60 грн (а.с. 19), відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК, покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-5, 10-13, 48, 49, 76-83, 89, 174, 141, 142, 206, 209, 211, 223, 258, 259, 264, 265, 272, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач - ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).

Повне рішення складене 11.10.2023.

Суддя В.Ф.Харченко