Рішення

від 25.09.2023 по справі 757/17959/22-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/17959/22-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2023 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі Ємець Д.О.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу № 757/17959/22-ц за позовом ОСОБА_1 до Державної організації «Національний академічний духовий оркестр України» про визнання недійсним результатів конкурсу та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

20.07.2023 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , згідно вимог якої останній просить суд:

- визнати недійсними та скасувати результати конкурсу на заміщення вакантних посад артистів Національного академічного духового оркестру України, в частині Група фаготи (1-а категорія 17 тарифний розряд) - 1 штатна одиниця, який проводився 29.07.2021 року Державною організацією «Національний академічний духовий оркестр України»;

- стягнути з Державної організації «Національний академічний духовий оркестр України» збитки у вигляді витрат по оплаті юридичних послуг у розмірі 10 500 (десять тисяч п`ятсот) гривень 00 коп;

- стягнути з Державної організації «Національний академічний духовий оркестр України» суму моральної шкоди у розмірі 170 000(сто сімдесят) тисяч гривень 00 коп.;

- стягнути з Державної організації «Національний академічний духовий оркестр України» на мою користь, суму сплаченого судового збору у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні40 копійок.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, щопрацюючи на посаді артиста, він реалізував своє право на працю, шляхом виконання своїх трудових обов`язків у Державній організації «Національний академічний духовий оркестр України», наміру звільнятися не мав, проте постійний тиск та провокації з боку художнього керівника та спонукання його написати заяву про звільнення за власним бажанням, створював нестерпні умови праці та призводив до перешкоджання виконання обов`язків артиста оркестру як найгірше.

Між тим, 24.06.2021 року позивач був звільнений з посади артиста Національного академічного духового оркестру України згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України (закінчення строку дії контракту) директором ОСОБА_3 з погрозами, якій був зафіксований позивачем аудіозаписом.

Позивач зазначає, що контракт з ним міг би бути продовженим, однак у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 , як художній керівник Державної організації «Національний академічний духовий оркестр України» ставився упереджено та не бажав, що б позивач продовжував працювати, то відповідно за примхою останнього, контракт з позивачем не було продовжено.

Незважаючи на звільнення у зв`язку з закінченням строку дії контракту, позивач бажав продовжувати працювати на посаді артиста Національного академічного духового оркестру України, а тому вирішив приймати участь у конкурсі на заміщення вакантних посад артистів Національного академічного духового оркестру України.

Позивач подав усі необхідні документи для участі у конкурсі на заміщення вакантних посад артистів Національного академічного духового оркестру України та був допущений до участі у конкурсі.

На переконання позивача, проведений конкурс на заміщення вакантних посад артистів Національного академічного духового оркестру України, який проведено 29.07.2021 року у приміщенні Національного академічного духового оркестру України відбувся з порушенням вищезазначених норм Закону, а відтак є незаконним та таким що підлягає скасуванню, що і послугувало підставою для звернення до суду.

22.07.2022 ухвалою суду було позовну заяву залишено без руху.

10.11.2022 позивачем виправлені недоліки.

11.11.2022 ухвалою суду було відкрито провадження у справі.

30.01.2023 до суду надійшов відзив Державної організації «Національний академічний духовий оркестр України», в якому представник просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

20.02.2023 до суду надійшла відповідь на відзив, в якому позивач просив відхилити заперечення відповідача, а позовні вимоги задовольнити.

30.03.2023 до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи у його відсутність.

04.04.2023 до суду надійшли заперечення Державної організації «Національний академічний духовий оркестр України» на відзив, в якому представник просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

02.06.2023 до суду надійшов відзив ОСОБА_1 на заперечення відповідача.

17.07.2023 закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач просив задовольнити позовні вимоги, посилаючись на їх обґрунтованість.

В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.

Суд, заслухавши позицію учасників розгляду, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 5 ЦПК України, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року N 6-р (II)/2019 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_6 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України. Конституційний Суд України зазначив, що положеннями частини третьої статті 40 Кодексу закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці. Отже, нерозповсюдження такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно з працівниками інших категорій.

Основним Законом України статтею 43 Конституції України передбачено право кожної людини на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Державною організацією «Національний академічний духовий оркестр України».

Позивачем, в позові вказано на сумлінність, чесність при виконанні ним посадових обов`язків, дотриманні дисципліни та правил внутрішнього розпорядку, проте вказане спростовується доказами наданими стороною відповідача.

Так, з матеріалів вбачається, що неодноразово ОСОБА_1 порушувалися правила внутрішнього трудового розпорядку та посадові обов`язки: запізнення, прогули, невиконання вказівок диригента/керівника художнього під час проведення репетицій/концертів і, як результат, зриви репетицій, провокування конфліктних ситуацій з колегами.

Окрім цього, ухвалою Шевченківського районного суду від 07.10.2022 року у справі № 757/42753/21-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, - позивачу повернено позовну заяву у зв`язку з тим, що останнім ніяким чином не було конкретизовано/уточнено позовні вимоги, що позбавляє суд можливості однозначного трактування, а також не надано докази на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві.

Також, позивач у позові звинувачує відповідача у звільненні та неупередженому ставленні, проте доказів, які б підтвердили, що керівник художнього Оркестру діяв всупереч Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури (Визнання конституційними окремих положень від 12.07.2019, підстава va05р710-19) та Закону України "Про культуру" (зокрема ч. 3 ст.21), суду не надано, а відтак суд вважає їх безпідставними.

24.06.2021 року позивач був звільнений з посади артиста Національного академічного духового оркестру України згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України (закінчення строку дії контракту).

29.07.2021 р., керуючись Наказом Міністерства культури України "Про затвердження Порядку формування на конкурсній основі кадрового складу художнього та артистичного персоналу державних та комунальних закладів культури" від 01.07.2016 № 497, Оркестром було проведено конкурс на заміщення вакантних посад артистів оркестру, в т.ч. в групу фаготів.

В рамках Порядку, жодним членом комісії не було висловлено окрему думку (ні усно, ні письмово) щодо рішень прийнятих на засіданні.

Конкурсна комісія здійснює оцінку рівня професійної підготовки курсантів, виходячи із заявлених програм. Претенденти самостійно обирають музичні твори, які вони виконують відповідно до затвердженої програми виступу на конкурсі.

З наданих матеріалів вбачається, що під час конкурсу відбулося лише уточнення програми (чи готував претендент каденцію?). Проте, позивач вказує, що це уточнення є незаконною вимогою та свідчить про упереджене ставлення, що фактично не відповідає обставинам справи.

Також, під час судового розгляду встановлено, що в рамках Закону України "Про запобігання корупції", відсутній будь-який потенційний чи реальний конфлікт інтересів.

Що стосується доводів позивача, що під час конкурсу не відбувалась його відеофіксації, слід зазначити, що Порядком не передбачена обов`язковість відеофіксації конкурсу, а також письмове повідомлення про результати його учасників.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов`язань у випадках, передбачених договором або законом.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Письмовими доказами на ствердження наявності моральної шкоди можуть бути, зокрема, медичні довідки про виникнення захворювання чи інше погіршення стану здоров`я у зв`язку з хвилюваннями, спричиненими посяганням на права потерпілого; висновки лікарів чи медичних комісій про ступінь втрати працездатності, про необхідність проведення хірургічної операції; довідки про відрахування з вузу тощо.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків передбачених ч.2 ст. 1167 ЦК України, як наслідок у задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди слід відмовити, так як позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину відповідача у заподіянні позивачу моральної шкоди, та, що така моральна шкода була завдана.

Відповідно до ч.1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно з нормами ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Оскільки, у задоволенні позовних вимог відмолено, відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати понесені позивачем з оплати судового збору не підлягають стягненню з відповідача.

Так, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі викладеного та керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 19, 60, 77, 81, 95, 141, 212, 263-265, 267, 273, 274, 280, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 21, 36, 40 КЗпП України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної організації «Національний академічний духовий оркестр України» про визнання недійсним результатів конкурсу та стягнення моральної шкоди.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.Г. Ільєва