Ухвала

від 10.10.2023 по справі 343/455/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 343/455/23

Провадження № 11-кп/4808/292/23

Категорія ч.4 ст. 185 КК України

Головуючий у І інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач Шигірт

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу за апеляційною скаргою захисника обвинуваченої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 , на вирок Долинського районного суду від 22 березня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -

в с т а н о в и в:

Вказаним вироком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Кам`янка Черкаської області, громадянка України, незаміжня, є особою з інвалідністю ІІ групи, не працює, раніше неодноразово судима, востаннє: 22.03.2017 за ч.3 ст.185 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнана винуватою та засуджена за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення на строк 5 років.

Згідно вироку, ОСОБА_8 , маючи не зняту і не погашену в установленому законом порядку судимість за ст.185 КК України, під час дії воєнного стану на території України, 28 січня 2023 року близько 13.30 год., перебуваючи у приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює господарську діяльність ТзОВ «ЯК У МАМИ», з корисливою метою і таким же умислом, підійшла до столу де знаходились ваги та розрахункове обладнання, шляхом вільного доступу із тильної від торгового залу сторони, тобто місця із обмеженим доступом, відчинила шухляду, де зберігалась виручка звідки таємно, повторно викрала кошти в сумі 1800 гривень, які помістила у кишеню свого верхнього одягу та через деякий час покинула приміщення магазину, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинила потерпілому матеріальної шкоди.

Такими діями ОСОБА_8 вчинила злочин передбачений ч.4 ст.185 КК України, тобто крадіжку, вчинену повторно, поєднану із проникненням у сховище, в умовах воєнного стану.

З вирокомсуду непогодилась захисник,яка неоспорюючи обвинуваченнявизнане судомдоведеним, вважає вирок суду незаконним внаслідок суворості призначеного покарання. Вважає, що до ОСОБА_8 слід застосувати ст.ст. 69 та 75 КК України, оскільки злочин вчинено внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних обставин.

ОСОБА_8 тричі викликалась в судове засідання апеляційного суду, проте жодного разу не з?явилася.

В судовому засіданні апеляційного суду захисник наполягала на задоволенні її апеляційної скарги.

Прокурор частково погодився із апеляційною скаргою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, виходячи із наступного.

У відповідності до положень ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Таким є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з?ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Таких вимог закону суд першої інстанції при призначенні покарання в повній мірі дотримався.

Розгляд кримінального провадження проводився в порядку, передбаченому ч.3 ст.349КПК України, а тому фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення обвинуваченою, доведеність вини та правильність кваліфікації її дій сторонами кримінального провадження не оскаржуються.

Доводи апеляційної скарги захисника про невідповідність призначеного обвинуваченій ОСОБА_8 покарання внаслідок його надмірної суворості та щодо наявності підстав для застосування ст.ст.69 та 75 КК України, колегія суддів вважає необґрунтованими з таких підстав.

Згідно з вимогами ст.65 КК України, суд, призначаючи покарання, повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання з тим, щоб особі за вчинений нею злочин, було призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватись вимог ст.65КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону та роз`яснень Пленуму ВСУ та призначив покарання достатнє та необхідне задля досягнення мети передбаченої ст.50 КК України.

При цьому суд належним чином врахував, конкретні обставин кримінального провадження, характер вчиненого злочину та його наслідки.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , на які посилається захисник, суд належно врахував, а тому призначив мінімальне покарання в межах санкції ч.4 ст.185КК України у виді 5 років позбавлення волі.

Що стосується апеляційних вимог про звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням вони не підлягають задоволенню.

Так, відповідно до змісту ч.1 ст.75 КК України, якщо суд, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п?яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Апеляційний суд зазначає, що враховуючи що обвинувачена раніше неодноразово притягувалась до кримінальної відповідальності за аналогічні корисливі злочини проти власності, відбувала покарання у виді позбавлення волі, проте не стала на шлях виправлення і знов вчинила крадіжку, призначення покарання із застосуванням ст.75 КК України не буде дієвим задля досягнення мети покарання зазначеної у ч.2 ст.50 КК України запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Також, захисником не наведено обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Щире каяття, наявність хронічного захворювання та відсутність роботи не є такими обставинами, оскільки як вбачається з попередніх вироків, ОСОБА_8 ніколи не працювала і після досягнення 16 річного віку була судима за вчинення корисливих злочинів проти власності у 1999, 2000, 2001, 2003, 2007, 2008, 2010, 2013, 2017, 2020, 2021 роках.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для зміни оскаржуваного вироку в частині призначеного покарання і застосування ст.ст.69 та 75 КК України.

Вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, вмотивованим та справедливим.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд ,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок Долинського районного суду від 22 березня 2023 року щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4