Рішення

від 25.10.2007 по справі 22/186/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/186/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.07                                                                                        Справа №  22/186/07

Суддя   Скиданова Ю.О.

Позивач:Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю “Преобразовательная техника”,69069, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 60, кв. 118

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Елімекс”,69032, м. Запоріжжя, вул. 40 років радянської України, 38, кв. 32

                                               Суддя           Скиданова Ю.О.

Представники:

Від позивача:          Гвоздєв В.П. –довіреність №1 від 02.08.1995 р.

                              Гульбасова Л.А. –довіреність №8 від 17.10.2007 р.

Від відповідача:            Самойленко С.Є. –директор, протокол №1 від 22.06.2000 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

          До господарського суду Запорізької області звернулося Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю “Преобразовательная техника” з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “Елімекс”  про стягнення 18000,00 грн. суми основного боргу та 246,00 грн. втрат від інфляції.

          Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.04.2007 р. порушено провадження по справі №22/186/07, судове засідання призначено на 28.05.2007 р..

          Ухвалою господарського суду Запорізької області  від 28.04.2007 р. розгляд справи перенесено на 31.05.2007 р..

Ухвалою від 25.05.2007 р. провадження по справі зупинено.

Ухвалою від 02.08.2007 р.  провадження по справі поновлено з 17.10.2007 р., судове засідання призначено на 17.10.2007 р.. Розгляд справи відкладався до 25.10.2007 р.

У судовому засіданні 25.10.2007 р. позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 18000,00 грн. боргу, 274,68 грн. втрат від інфляційних процесів, 8543,23 грн. пені.

Заява позивача  про уточнення позовних вимог відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, не порушує діючого законодавства, прав та охоронюваних законом інтересів сторін учасників судового процесу та інших осіб, тому судом приймається до розгляду. Судом розглядаються уточнені позовні вимоги.

Крім того, у судовому засіданні 25.10.2007 р. позивачем надано заяву  про покладення на відповідача понесених позивачем витрат на юридичні послуги у розмірі 300,00 грн.. Зазначена заява прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні 25.10.2007 р., в  порядку ст. 85 ГПК України, суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення за згодою представників сторін.

          За клопотанням сторін судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, повідомив суд, що між сторонами було укладено усну домовленість про поставку товару –тиристора Т 193-2500-30. Відповідачем було виставлено рахунок №369 від 31.10.2003 р. на сплату 150000,00 грн. за зазначений товар.  Платіжним дорученням №197 від 31.10.2003 р.  позивач сплатив зазначений рахунок, перерахував відповідачу 100%  попередньої оплати за товар. Листом №04-03/12 від 10.03.2004 р.  позивач відмовився від договору та просив відповідача повернути сплачену попередню оплату. Відповідач частково повернув попередню оплату, на час звернення до суду за ним рахується заборгованість у сумі 18000,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. Окрім того на суму боргу позивачем нараховано   274,68 грн. втрат від інфляційних процесів, 8543,23 грн. пені. Судові витрати просить покласти на відповідача.

На адресу суду 25.10.2007 р. надійшов письмовий відзив на позовну заяву (вих. №156 від 22.10.2007 р.), в якому відповідач заперечив проти позовних вимог просить суд  відмовити  у задоволенні позову. Пояснив суду, що 18000,00 грн. ТОВ “Елімекс” не було повернуто НВ ТОВ “Преобразовательная техника”, оскільки відповідач  вважає, що ця сума є  компенсацією його витрат за проведену роботу, переплачені податки, а також як сума неотриманого прибутку.

Розглянувши матеріали справи та надані оригінали документів, заслухавши представників сторін, суд встановив: товариством з обмеженою відповідальністю “Елімекс” 31.10.2003 р. було виставлено науково-виробничому товариству з обмеженою відповідальністю “Преобразовательная техника”  рахунок  №369 за тиристор Т193-2500-30  у кількості 25 штук за ціною 5000,00 грн.  на загальну суму 150000,00 грн. з ПДВ (копія в матеріалах справи).

Платіжним дорученням №197 від 31.10.2003 р. позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача 150000,00 грн.. В зазначеному платіжному дорученні визначено призначенням платежу –попередня оплата за поставку тиристорів згідно рахунку №369 від 31.10.2003 р. у т.р. ПДВ.

Як свідчать матеріали справи, відповідач з 25.02.2004 р. почав здійснювати повернення на розрахунковий рахунок позивача суму перерахованої останнім  попередньої оплати (про, що  свідчать наявні в матеріалах справи  виписки  з банківського рахунку  позивача).

Як пояснили представники сторін, вказані повернення грошових коштів відбулися, оскільки позивач усно попросив відповідача повернути перераховані ним грошові кошти.

Позивач листом від 10.03.2004 р. вих. №04-03/12 відмовився від договору, у зв'язку з тим, що визначений сторонами  товар не відповідав технічним умовам,  просив відповідача перерахувати на його рахунок 150000,00 грн. перерахованих коштів.

Як свідчать матеріали справи та пояснення сторін, відповідачем частково повернуто позивачу суму попередньої оплати, на час розгляду справи ТОВ “Елімекс” не повернуло позивачу 18000,00 грн..

Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю “Преобразовательная техника” неодноразово листами  №04/06-20 від 29.06.2004 р., №05-01/23 від 19.01.2005 р., №06-07/5 від 12.07.2006 р. №07-01/8 від 23.01.2007 р, №07-03/04 від 23.03.2007 р.  та претензією №07-03.02 від 28.03.2007 р. зверталося до ТОВ “Елімекс” з вимогою повернути 18000,00 грн..

До теперішнього часу відповідач не повернув позивачу вищезазначені грошові кошти, що підтверджується матеріалами справи, та визнано представником відповідача у судовому засіданні.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з  наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

З вище встановленого суд може зробити висновок, що дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов'язків, що підтверджується рахунком, платіжними дорученнями, відповідно до яких позивач зобов'язався передати відповідачу товар, а відповідач - оплатити кількість отриманої продукцій за певною ціною. Таким чином, суд дійшов висновку, що між сторонами була укладена угода купівлі-продажу.

За  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як свідчать матеріали справи сторони за взаємною згодою припинили дію договору, позивач відмовився від виконання відповідачем договору, а відповідач здійснив часткове повернення останньому сплаченої попередньої оплати.

У відповідності до п.2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо  продавець,  який  одержав  суму  попередньої  оплати товару,  не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати  передання  оплаченого   товару   або   повернення   суми попередньої оплати.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача  щодо стягнення 18000,00 грн. підтверджені матеріалами справи, обґрунтовані та засновані на законі, тому підлягають задоволенню в цій частині, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 18000,00 грн. попередньої оплати.  Посилання відповідача на те, що зазначена сума ним не повернута оскільки вона є компенсацією  його витрат за проведену роботу, переплачені податки, а також як сума неотриманого прибутку, судом до уваги не приймається, оскільки  відповідача не довів суду, що між сторонами було узгоджено, що  вартість послуг відповідача та інші його витрати з виконання  договору складають 18000,00 грн..

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 274,68 грн. втрат від інфляційних процесів за період з квітня 2004 р. по вересень 2007 р..

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.  

 Матеріалами справи доведено порушення відповідачем грошових зобов`язань. Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов'язань, вимога про стягнення  274,68 грн. індексу інфляції згідно з розрахунком є обґрунтованою і підлягає задоволенню в цій частині.

Позивачем заявлено до стягнення 8543,23 грн. пені за загальний період з 31.10.2003 р. по 30.03.2004 р..

Розглянувши позовну вимогу про стягнення пені, суд вирішив відмовити у її задоволені на підставі наступного.

Порушення зобов'язань є підставою  для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошових сум (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських правовідносин зобов'язується сплатити в разі невиконання або неналежного виконання господарських зобов'язань.

Згідно з п.6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Факт прострочення платежу матеріалами справи доведений, разом з тим, судом при розгляду спору враховуються норми Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” згідно якого, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. (ст. 3 Закону)

Отже, виходячи із змісту вищенаведених норм, щодо стягнення пені, суд  дійшов висновку, що у стягненні пені слід відмовити, оскільки  між сторонами було укладено усний договір, таким чином сторони не досягли згоди щодо розміру пені, оскільки ставка НБУ є величиною змінною і необхідно зазначити, за який саме період вона береться.  

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

До матеріалів даної справи позивачем надано документи:  копію акту №ОУ-0000006  здачі-прийняття робіт  (надання послуг), та  копію банківської виписки  від 04.04.2007 р. про сплату 300,00 грн. юридичних послуг, з яких суд не може зробити висновок, що послуги по даній справі позивачу надано саме адвокатом та віднести ці витрати до складу понесених позивачем судових витрат. На підставі зазначено суд відмовляє позивачу у стягненні на його користь 300,00 грн. юридичних послуг.

В зв'язку з викладеним судові в порядку ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Уточнені позовні вимоги які розглядалися судом не були забезпеченні державним митом, тому суд вирішив стягнути з позивача суму несплачених коштів до державного бюджету.

Керуючись  ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Елімекс”(69032, м. Запоріжжя, вул. 40 років радянської України, 38, кв. 32, р/р 2600800448 в ЗФ АБ АЖИО, МФО 313560, код ЄДРПОУ 31036697) на користь науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю “Преобразовательная техника” (69069, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 60, кв. 118, р/р 26005202418001 в ЗРВ “Приватбанк”, МФО 313399, код ЄДРПОУ 23287853) 18000,00 грн. попередньої оплати, 274,68 грн. індексу інфляції, 182,74 державного мита, 80,41 витрат на оплату  інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Стягнути з  науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю “Преобразовательная техника” (69069, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 60, кв. 118, р/р 26005202418001 в ЗРВ “Приватбанк”, МФО 313399, код ЄДРПОУ 23287853)  в доход Державного бюджету України (отримувач Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувача УДК у Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 34677145, рахунок № 31119095700007, код бюджетної класифікації 22090200; символ звітності банку –095) 85,71 грн. державного мита. Видати наказ.

Рішення господарського суду  набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84  ГПК України  22.11.2007 р.   

Суддя                                                            Ю. О. Скиданова