Рішення

від 09.10.2023 по справі 904/3727/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2023м. ДніпроСправа № 904/3727/23

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ПОЛІМЕР КОМПАУНД", 04071, м.Київ, вул.Воздвиженська, будинок 10-А, код ЄДРПОУ 34048569

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАБЕЛЬНЕ ЕНЕРГЕТИЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО", 52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, селище міського типу Слобожанське, вулиця Василя Сухомлинського, будинок 48Б, код ЄДРПОУ 42792903

про відшкодування збитків

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Полімер Компаунд" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 82 956,83 грн., що складають суму збитків, завданих внаслідок порушення зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних; 9 388,20грн. - інфляційні втрати та 2 359,16 грн. - 3 % річних.

Судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 2 684,00грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмір 10 000,00грн. позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору поставки № 23/06-1 від 23.06.2022р. в частині складання та реєстрації податкових накладних.

Ухвалою суду від 12.07.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Зобов`язано відповідача протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати до суду відзив на позовну заяву, який має відповідати вимогам ст. 165 ГПК України і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду); надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, надати до суду документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву та доданих до нього документів позивачу; протягом 10 днів з дня одержання відповіді на відзив надати до суду заперечення, які мають відповідати вимогам ст. 167 ГПК України; позивача - протягом 10 днів з дня одержання відзиву на позовну заяву надати до суду відповідь на відзив на позовну заяву, яка має відповідати вимогам 166 ГПК України, в якій викласти свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення; надіслати відповідачу копію відповіді на відзив та доданих до неї документів, надати до суду документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив відповідачу.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено перелік відомостей, про юридичну особу, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зокрема, передбачено, що до Єдиного державного реєстру вноситься інформація для здійснення зв`язку з юридичною особою: телефон, адреса електронної пошти (пункт 18 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (розділ "Інформація для здійснення зв`язку з юридичною особою") офіційним засобом зв`язку з юридичною особою відповідача є адреса електронної пошти: KEPDN-2019@UKR.NET. Згідно довідки Господарського суду Дніпропетровської області про доставку електронного листа ухвала суду від 12.07.2023р. була доставлена до електронної скриньки 12.07.2023р. на вказану вище електронну пошту.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 12.07.2023 надіслано судом 12.07.2023, зареєстровано в реєстрі 13.07.2023 та оприлюднено 14.07.2023, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Слід наголосити, що у зв`язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково надані три тижні господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.

Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій внесено не внесено.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Отже, станом на 09.10.2023 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23.06.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Полімер Компаунд" (надалі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КАБЕЛЬНЕ ЕНЕРГЕТИЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО" (надалі - постачальник) був укладений договір поставки № 23/06-1.

Відповідно до п.1.1. договору, постачальник зобов`язується на умовах, визначених договором, поставити та передати у власність Покупця товар (надалі за текстом Товар), а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього Договору.

Найменування, асортимент, кількість, комплектність, ціна, термін сплати, термін поставки кожної партії Товару визначаються сторонами в Специфікаціях, які підписуються сторонами та скріплюються їх печатками на кожну партію товару, що поставляється, та є невід`ємною частинами договору. Під партією товару сторони розуміють товар, що поставляється за однією Специфікацією. (п.1.2. договору)

Поставка товару здійснюється відповідно до ІНКОТЕРМС 2010 року на умовах DDP за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпро. (п.1.4. договору)

Згідно п.2.1. договору, найменування, ціна, асортимент і вартість товару вказуються в рахунках Постачальника. У узгоджену сторонами ціну Товару входять всі витрати, які несе Постачальник при поставці товару. Вартість транспортних витрат включена у вартість товару, що поставляється.

Поставка товару здійснюється на протязі 30 календарних днів з моменту надходження грошових коштів на рахунок Постачальника. (п.2.2. договору)

Термін поставки товару узгоджується сторонами в заявці. (п.2.4. договору)

Оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем в гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Зобов`язання по оплаті вважається виконаним при зарахуванні коштів Покупця на розрахунковий рахунок Постачальника, вказаний в цьому Договорі або рахунку. (п.3.1. договору)

Відповідно до 3.2. договору, порядок оплати: передоплата в розмірі 100% від вартості партії.

Ціною договору вважається ціна, зазначена в рахунках і оплачена Покупцем. (п.3.5. договору)

Якщо сума за фактично відвантажений товар менше ніж сума платежу, Постачальник зобов`язується повернути різницю за недопоставлений товар на розрахунковий рахунок Покупця протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання письмової вимоги постачальника. (п.3.7. договору)

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє 1 (один) рік, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. (п.9.1. договору)

На виконання умов договору відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 542 455,04грн., про що свідчить видаткові накладні № 128 від 29.07.2022р. на суму 44 714,06грн., в тому числі ПДВ - 7 452,34грн., № 104 від 04.07.2022р. на суму 315 826,98грн., в тому числі ПДВ - 52 637,83грн., № 100 від 30.06.2022р. на суму 181 914,00грн., в тому числі 30 319,00грн.

Позивач сплатив за товар суму в розмірі 542 455,04грн., про що свідчать платіжні доручення № 27669 від 24.06.2022р. на суму 497 740,98грн., в тому числі ПДВ 20 % - 82 956,83грн. та № 27728 від 25.07.2022р. на суму 44 714,06грн., в тому числі ПДВ 20 % - 7 452,34грн.

За змістом пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.4 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця, а пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач станом на червень 2023 склав та зареєстрував лише одну податкову накладну: 16.08.2022 на суму ПДВ 7 452,34грн.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.4 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця, а пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі.

17.05.2023 року позивач подав до органів ДПС України відповідну заяву зі скаргою на Відповідача. Водночас звернення Позивача зі скаргою на Відповідача, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов`язку, відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 ПК України не надає Позивачу права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 № 925/556/21 зазначено:

«...8.20. Підсумовуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з 1 січня 2015 року покупець товарів / послуг не може включити ПДВ за відповідну операцію до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої у ЄРПН продавцем податкової накладної (крім випадків, встановлених податковим законодавством, коли підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, є інші документи (див. пункт 201.11 статті 201 ПК України)), а звернення з передбаченою пунктом 201.10 статті 201 ПК України скаргою на продавця є лише підставою для проведення контролюючим органом документальної перевірки для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку. Можливість подання платником податку скарги на продавця / покупця передбачена саме з метою зобов`язання останнього контролюючим органом до

вчинення дій із коректного відображення у ЄРПН складених податкових накладних за результатами проведеної перевірки.

8.21. При цьому обов`язок проведення вказаної вище документальної перевірки продавця виникає у контролюючого органу в силу закону - пункту 201.10 статті 201 ПК України, однак цей обов`язок не перед покупцем і йому не кореспондує право покупця вимагати проведення перевірки.

8.25. У зв`язку із цим Велика Палата Верховного Суду нагадує, що в пункті 25 постанови від 05.06.2019 у справі N 908/1568/18 вона вже звертала увагу на те, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов`язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Натомість належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних) (правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати КГС ВС від 03.08.2018 у справі N 917/877/17)

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Отже, відповідач з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання (отримання податкового кредиту) на суму 82 956,83грн., яка підлягає до стягненню і підтверджується матеріалами справи.

Станом на сьогоднішній день в матеріалах справи відсутні докази щодо складання та реєстрації податкових накладних сплаченої позивачем ПДВ на суму 82 956,83 грн., через що позивач втратив можливість скористатися податковим кредитом з ПДВ.

Щодо стягнення 3% річних в сумі 2 359,16грн. за період з 25.06.2022р. по 05.06.2023р. та інфляційних втрат в розмірі 9 388,20грн. за період з липня 2022р. по травень 2023р., суд зазначає наступне.

Положеннями ст.611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а саме: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Норми ст.ст. 614, 617 ЦК України кореспондуються із нормами ст. 218 ГК України, згідно з якими учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Особливості регулювання грошових зобов`язань встановлено статтею 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст.625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем складання та реєстрації податкових накладних 24.06.2022р. на суму 67 623,50грн., 24.06.2022р. на суму 15 333,33грн., вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат за вказані вище періоди заявлено позивачем обґрунтовано.

Перевіривши розрахунок позивача, суд приходить до висновку, що він є правомірним, обґрунтованим, відповідає вимогам чинного законодавства, тому в цій частині позов підлягає задоволенню, а саме, по стягненню 3% річних в сумі 2 359,16грн. за період з 25.06.2022р. по 05.06.2023р. та інфляційних втрат в розмірі 9 388,20грн. за період з липня 2022р. по травень 2023р.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.

Стаття 13 ГПК України передбачає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За викладеного є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача збитків, завданих внаслідок порушення зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних в сумі 82 956,83грн., 3% річних в сумі 2 359,16грн. за період з 25.06.2022р. по 05.06.2023р. та інфляційних втрат в розмірі 9 388,20грн. за період з липня 2022р. по травень 2023р.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (стаття 123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається судом на відповідача в повному обсязі.

Стосовно заявлених витрат на правничу допомогу адвоката, суд зазначає, що згідно статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем додано копії: договору № 13 про надання правничої допомоги від 26.02.2021, укладеного між Жуковим Дмитром Олександровичем та ТОВ "Євро Полімер Компаунд", додатку № 8 від 01.06.2023 до договору № 13 від 26.02.2021, звіту № 12 від 05.06.2023р. про приймання правничої допомоги на підставі договору № 13 від 26.02.2021р., банківської виписки по рахунку від 08.06.2023р., електронного ордера № АІ 1406926 від 01.06.2023р..

Згідно із пунктом 3.1 договору № 13 від 26.02.2021, на умовах, передбачених цим договором, виконавець зобов`язується надати замовнику правничу допомогу, а замовник зобов`язаний сплатити виконавцю винагороду та відшкодувати (за наявності) фактичні витрати.

Перелік видів правничої допомоги та умови її надання узгоджуються сторонами у відвідному дорученні, яке є невід`ємною частиною даного Договору. (п.3.2. договору)

Доручення Замовника оформлюється у вигляді додатку до Договору і є свідченням його волевиявлення на надання йому Виконавцем певних видів правничої допомоги. Відкликання доручення здійснюється у письмовій формі та є можливим лише в тій частині, в якій воно фактично не виконане. (п.4.1. договору)

Згідно з додатком № 8 від 01.06.2023р. до договору, замовником доручено виконавцю надання професійної правничої допомоги з представництва інтересів у спорі з ТОВ "Кабельне енергетичне підприємство" про стягнення збитків за договором поставки № 23/06-1 від 23.06.2022р. у Господарському суд Дніпропетровської області. (п.1.1. доручення)

Винагорода за надання правничої допомоги, зазначеної у п.1.1. цього доручення, встановлюється у твердій сумі і складає 10000 гривень. (п.2.1. доручення)

Відповідно до звіту № 12 від 05.06.2023р. про приймання правничої допомоги на підставі договору № 13 від 26.02.2021р. , складеного адвокатом та ТОВ "Євро Полімер Компаунд", Замовник прийняв надану Виконавцем правничу допомогу: опитування посадових осіб замовника щодо фактичних обставин справи. Збір та аналіз документів, на підставі яких обґрунтовуються позовні вимоги: договір поставки, видаткові накладні, платіжні інструкції, акт звіряння реєстрації податкових накладних. Формування правової позиції у справі, узгодження її з замовником та підготовка на її підстави позовної заяви.

Загальна вартість наданих послуг становить 10 000,00грн.

Частинами 1 та 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Так, у разі зазначення фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту. І навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

При цьому не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 зазначила, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Отже, з наведеного вбачається, що позивачем надано суду докази фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката Жукова Д.О. в розмірі 10 000,00грн., яка надавалась в межах справи № 904/3727/23, що є підставою для задоволення заяви позивача в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Станом на день прийняття рішення відповідачем до суду не подано будь-яких заяв чи заперечень проти покладення витрат на правову допомогу на відповідача, або щодо неспівмірності витрат.

Таким чином, враховуючи, що позов задоволено судом повністю, судові витрати позивача на правничу допомогу відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 2 684,00грн. судового збору та 10 000,00 грн. витрат на професійну правову допомогу.

Керуючись статтями 2, 13, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ПОЛІМЕР КОМПАУНД", 04071, м.Київ, вул.Воздвиженська, будинок 10-А, код ЄДРПОУ 34048569 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАБЕЛЬНЕ ЕНЕРГЕТИЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО", 52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, селище міського типу Слобожанське, вулиця Василя Сухомлинського, будинок 48Б, код ЄДРПОУ 42792903 збитки, завдані внаслідок порушення зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних в сумі 82 956,83грн., 3% річних в сумі 2 359,16грн. за період з 25.06.2022р. по 05.06.2023р., інфляційні втрати в розмірі 9 388,20грн. за період з липня 2022р. по травень 2023р., судовий збір в розмірі 2 684,00грн. та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 10 000,00грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09.10.2023

Суддя С.П. Панна