Рішення

від 09.10.2023 по справі 908/2293/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/186/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2023Справа №908/2293/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія новий офіс», 61052, м. Харків, вул. Ярославська,буд. 25

до відповідача Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3

про стягнення коштів

без повідомлення (виклику) учасників справи

суть спору

12.07.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія новий офіс», м. Харків до відповідача Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», Запорізька область, м. Енергодар про стягнення заборгованості в розмірі 93 956,22 грн з яких: основний борг в сумі 82 544,70 грн, три проценти річних у сумі 2252,45 грн, інфляційні втрати у сумі 9159,07 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2023, справу № 908/2293/23 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2293/23 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 15/186/23. Постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/2293/23.

Запропоновано відповідачу надати у строк до 21.08.2023, відповідно до ст. 165 ГПК України, відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем. Копію зазначеного документа направити на адресу позивача, докази направлення надіслати суду.

Запропоновано позивачу у строк до 28.08.2023 у разі отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також надіслати на адресу суду докази, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу.

Запропоновано відповідачу надати у строк до 19.09.2023, відповідно до ст. 167 ГПК України, надати заперечення разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору поставки № 53-121-08-22-11219 від 20.05.2022 щодо повної оплати вартості поставленого товару в розмірі 82 544,70 грн. У зв`язку із порушенням умов договору в частині оплати товару позивач просить стягнути з відповідача борг в розмірі 82 544,70 грн, а також сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 9159,07 грн та трьох процентів річних у розмірі 2252,45 грн в порядку статті 625 ЦК України.

Відповідно до наявної в матеріалах справи № 908/2293/23 довідки про доставку документу в електронному вигляді ухвала суду про відкриття провадження у справі від 21.07.2023 доставлена до електронного кабінету відповідача Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» 21.07.2023.

21.08.2023 судом отримано відзив на позовну заяву від Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (документ сформований в системі «Електронний суд» та надісланий електронною поштою з КЕП). З підстав, викладених у відзиві, відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати просить покласти на позивача. Посилаючись на надзвичайні обставини, зокрема: втрата відповідачем значної частини виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС, виконання відповідачем в умовах воєнного спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу та необхідність в таких умовах підтримувати безпеку АЕС (Рівненської, Хмельницької, Південноукраїнської), відповідач просить звільнити його від відповідальності у вигляді стягнення 3% річних та інфляційних втрат, заявлених позивачем у справі.

23.08.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив (документ сформовано в системі «Електронний суд»). Позивач вважає, що попре видачу ТПП Україна листа щодо засвідчення форс-мажорних обставин від 28.02.2022, це не звільняє відповідача від необхідності дотримання встановленого договором порядку письмового повідомлення іншої сторони про початок дії форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання зобов`язань за договором протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням протягом 10 днів відповідно до підтверджуючого документу. Оскільки відповідачем таких дій зроблено не було, а також не долучено до матеріалів справи жодного належного доказу, яким це спростовується, це, за переконанням позивача, свідчить про неможливість відповідача посилатись на те, що він перебуває під дією форм-мажорних обставин, як на підставу його звільнення від виконання обов`язку щодо сплати грошових коштів на користь позивача за належним чином поставлений товар. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом ГПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.

20.05.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія новий офіс» (постачальник, позивач у справі) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки № 53-121-08-22-11219 (далі за текстом Договір поставки), за умовами якого (п. 1.1) позивач, а відповідач прийняти та сплатити товар Газоаналізатор багатокомпонентний індивідуальний Дозор-С-М-3 у кількості 2 шт. на суму з ПДВ 103 080,00 грн, Сигналізатор-аналізатор горючих газів однокомпонентних Дозор-с-Пв-Н2 у кількості 1 шт. на суму з ПДВ 14 841,00 грн, а всього на загальну суму з ПДВ 117 921,00 грн.

Строк поставки товару: до 25.05.2023, строк поставки може бути продовжений у зв`язку із зміною періоду дії правового режиму воєнного стану (п. 1.2 Договору поставки).

Сторони підписали Додаткову угоду № 1 до Договору від 14.06.2022, згідно з якою внесені зміни до п. 1.2. Договору та викладено його в наступній редакції: строк поставки товару до 23.08.2022.

Відповідно до п. 3.2. Договору поставки оплата за поставлений товар здійснюється на умовах передплати в розмірі 30%, остаточна оплата 70% протягом 20 календарних днів по факту постачання з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п.1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно з п. 4.1. Договору поставки поставка товару відбувається згідно з Правилами ІНКОТЕРМС 2010 на умовах DDP м. Запоріжжя, 69000, вул. Шенвізька, 2, «Зовнішній кризовий центр ВП ЗАЕС».

Постачальник, що є платником ПДВ, зобов`язаний скласти належним чином електронну податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладну (ЄРПН) у порядку та протягом строку, які визначені Податковим кодексом України (п. 4.5. Договору поставки).

У п. 7.1. Договору поставки передбачено, що у випадку неналежного виконання або невиконання Сторонами зобов`язань за договором Сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

Відповідач здійснив передплату за товар згідно платіжного доручення №4832 від 07.06.2022 на суму 4452,30 грн.

На виконання умов Договору поставки позивач поставив обумовлений договором товар, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № РН-2207/01 від 22.07.2022.

Після поставки товару відповідач здійснив часткову сплату в сумі 30 924,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 7460 від 12.08.2022.

Проте, відповідач у визначені строки (п.3.2 Договору поставки остаточна оплата 70% протягом 20 календарних днів за фактом постачання з дати поставки повного обсягу товару) повністю за товар не розрахувався, у зв`язку з чим в нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 82 544,70 грн, а саме: здійснивши часткову оплату товару на суму 35 376,30 грн (4452,30 грн передплати + 30 924,00 грн часткової оплати після поставки товару = 35 376,30 грн), заборгованість відповідача перед позивачем склала 82 544,70 грн.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині повної оплати товару, стала підставою звернення позивача до суду про стягнення заборгованості за Договором поставки в розмірі 93 956,22 грн, з яких: основний борг в сумі 82 544,70 грн, три проценти річних у сумі 2252,45 грн, інфляційні втрати у сумі 9159,07 грн.

Дослідивши обставини справи та надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Правовідносини сторін є господарськими, що випливають з договору поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Аналогічні положення закріплені в ст. 509 ЦК України (далі за текстом ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 цієї ж норми ЦК України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 ГК України загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством (ч. 2 ст. 267 ГК України).

Також, подібне унормовано ч. 1 ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Сторонами обумовлено, що поставці підлягає товар на суму 117 921,00 грн.

Строк поставки визначено до 23.08.2022

На виконання умов договору поставки позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 117 921,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-2207/01 від 22.07.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами п. 3.2 Договору поставки оплата за поставлений товар здійснюється на умовах передплати в розмірі 30%, остаточна оплата 70% протягом 20 календарних днів по факту постачання з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п.1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідач здійснив передплату за товар згідно платіжного доручення №4832 від 07.06.2022 на суму 4452,30 грн.

Виходячи з умов договору поставки, суд робить висновок, що позивачем належним чином виконані свої зобов`язання щодо поставки товару у визначений строк, датою поставки є 22.07.2022 за видатковою накладною № РН-2207/01 на суму 117 921,00 грн.

Після поставки товару відповідач здійснив часткову оплату в розмірі 30 924,00 грн (платіжне дорученням № 7460 від 12.08.2022).

У свою чергу відповідачем не виконано обов`язку щодо оплати товару в повному обсязі, у результаті чого в нього утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений товар в розмірі 82 544,70 грн (4452,30 грн передплати + 30 924,00 грн часткової оплати після поставки товару = 35 376,30 грн; 117 921,00 грн - 35 376,30 грн = 82 544,70 грн).

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що матеріали справи містять належні та достатні докази на підтвердження належного виконання позивачем зобов`язань з поставки товару у визначениц договором строк, відповідні докази, зазначені вище, приєднано до матеріалів справи.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

У справі, що розглядається, спір виник з приводу не оплати відповідачем вартості поставленого товару на суму 82 544,70 грн.

Відповідачем не подано, ані обґрунтованих заперечень вимогам позивача, ані доказів сплати боргу, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 82 544,70 грн заборгованості за поставлений товар, які підлягають задоволенню.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати за період серпень 2022 року-травень 2023 року в розмірі 9159,07 грн, три проценти річних за період з 12.08.2022 до 09.07.2023 в розмірі 2252,45 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд встановив, що позивачем правильно здійснено розрахунок, а заявлені суми трьох процентів річних у розмірі 2252,45 грн та інфляційних втрат у розмірі 9159,07 грн обґрунтованими.

Оскільки мало місце неналежне виконання зобов`язань відповідачем щодо оплати товару, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача втрат за період серпень 2022 року-травень 2023 року в розмірі 9159,07 грн, три проценти річних за період з 12.08.2022 до 09.07.2023 в розмірі 2252,45 грн.

Щодо доводів відповідача про зменшення процентів річних на підставі ч. 3 статті 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України.

За змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Зокрема, така позиція викладена Постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17.

Виходячи з обставин даної справи, суд не вбачає підстав, визначених у статі 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшення річних процентів за затримку у розрахунку, з огляду на те, що розрахунок проведено позивачем з урахуванням вимог чинного законодавства, а розмір трьох процентів річних не є завищеним щодо основної суми заборгованості, відповідно відсутні підстави зменшення їх розміру.

Доводи відповідача з приводу застосування наслідків форс-мажору та звільнення його від сплати трьох процентів річних та інфляційних втрат суд відхиляє як необґрунтовані.

Згідно з ч. ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за це, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 ст. 218 ГК України, встановлено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Ознаками форс-мажору є: не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Судова практика Верхового Суду вказує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду у справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

Договором поставки форс-мажор врегульовано пунктом 9.

Зокрема, відповідно до п. 9.2 Договору поставки наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою, або іншим уповноваженим органом, відповідно до законодавства України.

Сторона, що зазнала дії форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, письмово повідомляє іншу Сторону про їх наявність протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням протягом 10 днів відповідного підтверджуючого документу. Про закінчення дії форс-мажорних обставин Сторона, яка зазнала їх впливу, письмово в 5-денний строк повідомляє другу Сторону. Якщо форс-мажорні обставини діють більше 3 місяців, сторони мають право розірвати договір, уклавши про це відповідну угоду (п. 9.3 Договору поставки).

Згідно з п. 9.4 Договору поставки наявність форс-мажорних обставин звільняє Сторони від відповідальності за невиконання/неналежне виконання зобов`язання за договором.

Відповідачем не надано доказів дотримання обумовленого в Договорі порядку повідомлення про форс-мажор. Не повідомлено позивача про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором. Не надано документів чи інших доказів, що підтверджують їх настання відповідно до вимог, прописаних в договорі.

Відповідачем не надано належних доказів того, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості оплати за договором поставки.

При цьому, відповідач взяв зобов`язання за договором поставки вже після введення воєнного стану на території України, тобто укладаючи договір обставини, на які посилається відповідач, як на підставу звільнення відповідача від відповідальності у зв`язку із форс-мажорними, вже існували.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність, а виходячи з того, що відповідач після введення воєнного стану уклав договір на поставку товару, свідчить, що відповідач продовжує господарську діяльність.

Відповідач не підтвердив настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання господарського зобов`язання.

Ураховуючи викладене, суд доводи відповідача щодо звільнення його від відповідальності у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат відхиляє як необґрунтовані та недоведені.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не спростовано встановлені судом обставини щодо невиконання умов договору в частині оплати товару.

Враховуючи вищевикладене, а також обґрунтованість та доведеність позивачем позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Згідно із ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 19355964) заборгованість за договором поставки № 53-121-08-22-11219 від 20.05.2023 в розмірі 82 544,70 грн (вісімдесят дві тисячі п`ятсот сорок чотири гривні 70 коп.), три проценти річних в розмірі 2252,45 грн (дві тисячі двісті п`ятдесят дві гривні 45 коп.), інфляційні втрати в розмірі 9159,07 грн (дев`ять тисяч сто п`ятдесят дев`ять гривень 07 коп.). Видати наказ.

Стягнути з з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 19355964) судовий збір у розмірі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 11.10.2023.

Суддя І. С. Горохов