Рішення

від 06.10.2023 по справі 910/7704/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.10.2023Справа № 910/7704/23

За заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Павлівський";

про ухвалення додаткового рішення.

За позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Павлівський";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал ЮС"</a>;

про стягнення 26 769,54 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Павлівський" звернулося з позовом до Господарського суду міста Києва, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал ЮС"</a> заборгованість у розмірі 26 769,54 грн, що складається з заборгованості за внесками на управління (утримання) будинком, на резервний та ремонтний фонди у розмірі 13 192,05 грн та заборгованості за опалення у розмірі 13 577,49 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі № 910/7704/23 позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Павлівський" задоволено повністю.

До господарського суду від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Павлівський" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просить стягнути з відповідача 4 900,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 123,98 грн витрат пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч. 2 та 3 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Положеннями ч. 2, 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Реалізовуючи своє диспозитивне право на вирішення питання щодо розгляду даної заяви в судовому засіданні або без виклику (повідомлення) сторін, суд, враховуючи порядок розгляду справи № 910/7704/23 - у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), а також відсутність жодних підстав для висновку про необхідність виклику сторін або інших учасників справи в судове засідання, дійшов висновку про можливість розгляду заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Павлівський" про ухвалення додаткового рішення відповідно до приписів ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Павлівський" про розподіл судових витрат, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, Господарський суд міста Києва зазначає наступне.

Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі №910/7704/23 судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Павлівський" під час розгляду даної справи.

Позивач у своїй заяві про ухвалення додаткового рішення просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал ЮС"</a> понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 900,00 грн та судові витрати, пов`язані з розглядом справи у розмірі 1239,98 грн (витрати позивача на відправлення поштової кореспонденції відповідачеві).

Відповідно до ч.1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Так, позивачем було зазначено орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн та вказано, що докази понесених витрат буде надано суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 по справі №910/23210/17 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 775/9215/15ц від 19.02.2020 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2019 між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Павлівський" (далі - клієнт) та ОСОБА_1 (далі - адвокат) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, адвокат зобов`язується за завданням клієнта бути його представником у цивільному, господарському, адміністративному судочинстві, кримінальному і виконавчому провадженні, у органах державної влади та всіх інших установах та організаціях, надавати йому необхідну правову (правничу) допомогу, а клієнт зобов`язується оплатити адвокату винагороду за надану допомогу.

За змістом п. 3.1. договору, вартість правової (правничої) допомоги адвоката, що надається за цим договором, визначається спільно сторонами відповідно до її обсягу.

Між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Павлівський" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої, сторони визначили, зокрема, вартість правової (правничої) допомоги адвоката у справі за позовом клієнта до Товариство з обмеженою відповідальністю "Реал ЮС"</a> (код ЄДРПОУ 44416970) про стягнення заборгованості: підготовка позовної заяви - 3500 грн; участь адвоката у судовому засіданні у межах м. Києва або у режимі відеоконференції - 2500 грн; явка адвоката до суду у призначений день, якщо судове засідання не відбулось через незалежні від адвоката обставини у межах м. Києва - 1200 грн; інша робота адвоката (формування правової позиції, підготовка необхідних процесуальних документів, запитів, ознайомлення із матеріалами справи тощо) - 700 грн. за 1 годину роботи. При цьому кількість затрачених годин погоджується адвокатом із клієнтом.

29.09.2023 між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Павлівський" та ОСОБА_1 складено акт приймання-передачі наданих послуг і виконання робіт, відповідно до якого станом на 29.09.2023 адвокатом надано клієнту послуги і виконано роботи із правничої допомоги у господарській справі № 910/7704/23: підготовка позовної заяви у розмірі 3500,00 грн; підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат у розмірі 1400,00грн, при складенні якої адвокатом було витрачено 2 години. Загальна сума витрат клієнта на професійну правничу допомогу адвоката складає 4900,00 грн.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 у справі № 914/434/17).

Суд зазначає, що у розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).

Крім того, за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість положеннями п. 2 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічних висновків дійшла Об`єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

За таких обставин, враховуючи те, що судом задоволено позовні вимоги, перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд зазначає, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвокатів не є співмірним із складністю даної справи.

Тож, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на предмет спору, суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500, 00 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача витрати, пов`язані з поштовим відправленням документів у справі у розмірі 123,98 грн.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належить витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судом встановлено, що наявними в матеріалах справи доказами, зокрема фіскальними чеками, поштовими накладними та описами вкладення АТ "Укрпошта" підтверджується факт понесених позивачем витрат на послуги АТ "Укрпошта", що пов`язані з надсиланням документів, а саме копії позовної заяви, заяви про ухвалення додаткового рішення у розмірі 123,98 грн.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Павлівський" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал ЮС"</a> (03067, м. Київ, вул. Олекси Тихого, буд. 103, ідентифікаційний код юридичної особи 44416970) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Павлівський" (01054, м. Київ, вул. Павлівська, 18, ідентифікаційний код юридичної особи 42950867) 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 123 (сто двадцять три) грн 98 коп. витрат пов`язаних з розглядом справи.

3. У задоволенні іншої частини заяви відмовити повністю.

Додаткове судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного додаткового рішення.

Суддя О. В. Мандриченко