Рішення

від 10.10.2023 по справі 916/3334/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" жовтня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3334/23

За позовом: Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд.6, електронна адреса: port@imtp.ua)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІЛД» (65082, м. Одеса, Воєнний узвіз, буд.1, кв.5, код ЄДРПОУ - 34220714)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Богомолова В.С.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (далі - ДП «МТП «Чорноморськ»), звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ФІЛД» про стягнення заборгованості у розмірі 5 267 грн 52 коп., пені у розмірі 1 258 грн 12 коп., 3% річних у розмірі 142 грн 06 коп., інфляційних втрат у розмірі 800 грн 86 коп.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.08.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позивач - ДП «МТП «Чорноморськ», підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач - ТОВ «ФІЛД», не скористався своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Ухвала суду від 07.08.2023р., направлена за адресою відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду не врученою з приміткою пошти: «Адресат відсутній за вказаною адресою».

За приписами п.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідач не звертався до суду з повідомленням про зміну адреси місцезнаходження.

В ухвалі від 16.01.2023р. у справі №916/3670/21 Верховний Суд зазначив, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18).

Враховуючи зазначене, суд вважає, що ним вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач у справі зазначає, що 22.05.2014р між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (Орендодавець) та ТОВ «ФІЛД» (Орендар), було укладено Договір оренди №25/10, до якого в подальшому вносилися зміни Договором про внесення зміни від 11.06.2015р. до Договору оренди №25/10 від 22.05.2014р., Договором від 25.05.2017р. про внесення змін до Договору оренди №25/10 від 22.05.2014р., Договором про внесення змін від 01.11.2017р. до Договору оренди №25/10 від 22.05.2014р., Договором про внесення змін від 15.06.2018р. до Договору оренди №25/10 від 22.05.2014р., Договором про внесення змін від 17.07.2019р. до Договору оренди №25/10 від 22.05.2014р., Договором про внесення змін від 02.06.2020р. до Договору оренди №25/10 від 22.05.2014р.

Відповідно до п. 1.1. Договору оренди Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення другого поверху у двоповерховій будівлі кам`яної складу №11 (27-а), інв. № 13083, реєстровий помер 01125672.2 РАЯИЮК1273 , загальною площею 15,20 кв.м, за адресою: Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 30 (далі - майно), що обліковується на балансі ДП «Іллічівський морський торговельний порт» (далі - Балансоутримувач) (перейменовано на Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ»), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ПП «Аркада Юг» станом на 31.12.2013р. та становить 65 945 грн 00 коп.

Згідно п. 2.1. Договору оренди Орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передавання майна.

Відповідно до п.5.3. Договору оренди Орендар зобов`язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно п.1.2. Договору оренди майно передається в оренду з метою розміщення офісу.

Позивач зазначив, що відповідно до п.3.1. Договору оренди орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 (зі змінами) (надалі-методика розрахунку) та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (лютий 2014р.) - 997 грн 10 коп.

Орендна плата за перший місяць оренди - травень 2014 р. визначається шляхом коригування орендної плати, яка зазначена у абзаці 1 цього пункту на індекси інфляції березня 2014 р., квітня 2014. та травня 2014 р.

Згідно п.3.2. Договору оренди нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п.3.3. Договору оренди орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Як зазначає позивач, згідно п.3.5. Договору оренди орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісячно не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати до державного бюджету 70% надсилається Орендарем Орендодавцеві, 30% - Балансоутримувачу.

Відповідно до п.3.6 Договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету Балансоутримувачу визначеному п.3.5. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування нені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно п. 3.8. Договору оренди у разі виникнення заборгованості з орендної плати, поточні платежі, які сплачені за об`єкт оренди насамперед, спрямовується на погашення заборгованості з орендної плати яка виникла у минулі періоди, а потім - у рахунок поточних платежів.

Згідно п.5.9. Договору оренди Орендар зобов`язується щомісяця до 12 числа надавати Орендодавцеві та Балансоутримувачу інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України та Балансоутримувача). На вимогу Орендодавця та Балансоутримувача проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння.

Відповідно до п. 3.11. Договору оренди у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання- передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, у повному обсязі, якщо така виникла, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.

Згідно п.10.1. Договору оренди цей Договір укладено строком на 1 рік, що діє з 22.05.2014р. до 22.05.2015р. включно. Умови цього Договору зберігають силу протягом усього строку цього Договору, у тому числі у випадках, коли після його укладання законодавством установлено правила, що погіршують становище Орендаря, а в частині зобов`язань Орендаря щодо орендної плати - до повного виконання зобов`язань.

Пунктом 1 Договору про внесення змін від 02.06.2020р. п.10.1 Договору оренди доповнено реченням такого змісту: «Продовжити термін дії цього договору до 22.05.2021р. включно».

Згідно Акта повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 27.10.2022р. Договір оренди припинено 29.04.2022р. Підставою для припинення Договору оренди є заява Орендаря від 19.04.2022р. вих.№17/22 та від 28.04.2022р. б/н про припинення договору оренди від 22.05.2014р. №209840911132.

Однак, як зазначає позивач, в порушення своїх обов`язків за Договором, зобов`язання по оплаті орендної плати до моменту повернення орендованого майна відповідачем не виконано, у зв`язку з чим за ТОВ «ФІЛД» наявна заборгованість у розмірі 5 267 грн 52 коп., яку позивач просить стягнути на свою користь.

Позивач також зазначає, що відповідно до п.3.6. Договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету Балансоутримувачу визначеному п. 3.5 Договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

На підставі зазначеного, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 1 258 грн 12 коп., яку просить стягнути з відповідача у зв`язку з порушенням умов Договору.

Крім того, посилаючись на положення ст.625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 142 грн 06 коп., інфляційні втрати у розмірі 800 грн 86 коп., які також просить суд стягнути на свою користь.

В якості нормативного обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст. 509, 526, 530, 611, 612, 629, 627 Цивільного кодексу України та ст.ст.179, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України.

Відповідач не скористався своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Розглянув матеріали справи, суд встановив, що 22.05.2014р між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (Орендодавець) та ТОВ «ФІЛД» (Орендар), було укладено Договір оренди №25/10 (обліковий №209840911132), відповідно до п.1.1 якого (в редакції Договору про внесення змін від 01.11.2017р.) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення другого поверху у двоповерховій будівлі кам`яного складу №11(27-А), інв. №13083, реєстровий № 01125672.2.РАЯИЮК1273 (далі - Майно), загальною площею 15,20 кв.м., що розташоване за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 30, та перебуває на балансі ДП «Морський торговельний порт Чорноморськ» (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ПП «Аркада ЮГ» станом на 31.05.2017р. і становить: 125 646 грн.

Сторонами до Договору оренди №25/10 від 22.05.2014р. неодноразово вносилися зміни, а саме: Договором про внесення зміни від 11.06.2015р., Договором №25/10 від 25.05.2017р., Договором про внесення змін №25/10 від 01.11.2017р., Договором про внесення змін від 15.06.2018р., Договором про внесення змін від 17.07.2019р., Договором про внесення змін від 02.06.2020р.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Отже, виходячи з зазначених положень законодавства, правовідносини, що виникли між сторонами за Договором, є орендними.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як вбачається з положень ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п.10.1 Договору оренди №25/10 ( в редакції Договору про внесення змін від 02.06.2020р.) термін дії Договору до 22.05.2021р.

Пунктом 10.4. Договору оренди визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання Орендарем умов цього договору, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу уповноваженому управляти об`єктом оренди, наданих Орендодавцю у встановлений законодавством термін.

Відповідно до п.2.1 Договору оренди Орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, вказаний в Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передавання майна.

Згідно п.п.2.2., 2.5. Договору оренди передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди. Орендоване нерухоме майно залишається на балансі Балансоутримувача із зазначенням того, що цей об`єкт є орендованим.

За умовами п.3.1 Договору оренди (в редакції Договору про внесення змін від 01.11.2017р.) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995р. №786 (зі змінами та доповненнями, внесеними Постановою КМУ від 14.09.2011р. №961) і становить без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку червень 2017 р. 1914 грн 85 коп. Орендна плата за місяць оренди липень 2017р. визначається шляхом коригування орендної плати за місяць червень 2017р. на індекс інфляції липня 2017р.

У п.3.2. Договору сторони домовилися, що нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Згідно п.3.5 Договору оренди орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати до державного бюджету 70 % надсилається Орендарем Орендодавцеві та Балансоутримувачу.

Відповідно до п.п.10.9.-10.10. Договору оренди у разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих дні повертається Орендарем Балансоутримувачу. Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання Орендарем та Орендодавцем акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання передавання про повернення майна покладається на Орендодавця.

З матеріалів справи вбачається, що 01.11.2017р. за актом приймання-передачі державного майна Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області передало, а ТОВ «ФІЛД» прийняло в платне строкове користування об`єкт оренди - нежитлове приміщення другого поверху у двоповерховій будівлі кам`яного складу №11(27-А), інв. №13083, реєстровий № 01125672.2.РАЯИЮК1273 ( майно), загальною площею 15,20 кв.м., що розташоване за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ ( колишнє м.Іллічівськ), вул. Транспортна, 30, та перебуває на балансі ДП «Морський торговельний порт Чорноморськ» (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ПП «Аркада ЮГ» станом на 31.05.2017р. і становить: 125 646 грн.

Відповідно до наявного в матеріалах справи акта повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 27.10.2022р. Орендар повернув на користь Балансоутримувача об`єкт оренди, визначений п.1.1. Договору. Сторони також дійшли згоди про припинення договору з 29.04.2022р. на підставі заяви Орендаря від 19.04.2022р. за вих.№17/22 та від 28.04.2022р. про припинення Договору оренди.

Пунктом 3.11. Договору оренди визначено, що у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, у повному обсязі, якщо така виникла, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач зазначив, що ним було виставлено відповідачу рахунки на виконання Договору оренди, а саме: Ан /1023 від 31.01.2022р. на суму 1 347 грн 48 коп. в т.ч. ПДВ 538 грн 99 коп., Ан /3296 від від 31.05.2022р. на суму 24 грн 47 коп. в т.ч. ПДВ 9 грн 79 коп., Ан /3580 від 30.06.2022р. на суму 780 грн 89 коп. в т.ч. ПДВ 312 грн 36 коп., №Ан /3776 від 31.07.2022р. на суму 786 грн 35 коп. в т.ч. ПДВ 314 грн 54 коп., №Ан /4278 від 31.08.2022р. на суму 795 грн в т.ч. ПДВ 318 грн, №Ан /4723 від 30.09.2022р. на суму 810 грн 11 коп. в т.ч. ПДВ 324 грн 04 коп., №Ан /5163 Р від 31.12.2022р. на суму 723 грн 22 коп. в т.ч. ПДВ 289 грн 29 коп. (за жовтень 2022) на загальну суму 5 267 грн 52 коп.

Отже, позивачем нараховано орендну плату до моменту повернення орендованого майна, а саме до 27.10.2022р., адже на підставі п.3.11. Договору у позивача виникає право на нарахування орендної плати на період користування орендованим майном до дати фактичного повернення майна після розірвання Договору оренди.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи не містять доказів оплати ТОВ «ФІЛД» вищезазначених рахунків, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 5 267 грн 52 коп.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.3.6. Договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, судом встановлено, що його здійснено з порушенням положень ч.6 ст.232 Господарського кодексу України. Здійснивши власний розрахунок, суд встановив, що розмір пені за порушення умов Договору оренди у межах даної справи становить 1 199 грн 07 коп., у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в частині 1 199 грн 07 коп.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що він є арифметично вірними, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 142 грн 06 коп. та інфляційних втрат у розмірі 800 грн 86 коп.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ДП «МТП «Чорноморськ» до ТОВ «ФІЛД».

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо стягнення судових витрат на поштові відправлення у розмірі 40 грн суд зазначає, що згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.4 вказаної статті інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, але не виключно, витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судові витрати позивача на відправлення поштової кореспонденції у розмірі 40 грн підтверджуються фіскальним чеком від 26.07.2023р.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору та поштові витрати слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у відповідності до положень ст.129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІЛД» про стягнення заборгованості у розмірі 5 267 грн 52 коп., пені у розмірі 1 258 грн 12 коп., 3% річних у розмірі 142 грн 06 коп., інфляційних втрат у розмірі 800 грн 86 коп. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІЛД» (65082, м. Одеса, Воєнний узвіз, буд.1, кв.5, код ЄДРПОУ - 34220714) на користь Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд.6, електронна адреса: port@imtp.ua) заборгованість у розмірі 5 267 грн 52 коп., пеню у розмірі 1 199 грн 07 коп., 3% річних у розмірі 142 грн 06 коп., інфляційні втрати у розмірі 800 грн 86 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662 грн 78 коп., поштові витрати на відправлення поштової кореспонденції у розмірі 39 грн 68 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено в нарадчій кімнаті 10 жовтня 2023 р.

Суддя Н.В. Рога