Рішення

від 02.10.2023 по справі 918/780/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2023 р. Справа № 918/780/23

Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСКАД-ІМПРЕСЙОН"

про стягнення коштів

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСКАД-ІМПРЕСЙОН" (далі - Відповідач) в якій просить стягнути 19 622,43 грн інфляційних втрат, 2 338,93 грн 3 % річних, 12 523,24 грн пені та 22 389,27 грн - 30 % за користування чужими грошима.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 18.11.2020 р. між ТОВ "Альфаграфік Україна" та ТОВ "КАСКАД-ІМПРЕСЙОН" було укладено договір поставки № 18/11/2020, згідно умов якого, постачальник поставляє та передає у власність покупця картонно паперову продукцію, а покупець приймає та оплачує вартість товару. Відповідно до п. 3.2. Договору, відповідачу були надіслані рахунки на оплату від 08.07.2021 року та 18.08.2021 року, та згідно до п. 2.1. Договору, 08.07.2021 р. та 18.08.2021 року був поставлений товар на суму 115 108,48 грн та 227 562,80 грн. Відповідно до п. 4.1. Договору ТОВ "КАСКАД-ІМПРЕСЙОН" протягом 3- х банківських днів з моменту отримання рахунку фактури мав здійснити оплату за товар.

Позивач зазначає, що відповідач несвоєчасно виконав свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання. За твердженням позивача, за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати товару позивач нарахував 19 622,43 грн інфляційних втрат, 2 338,93 грн 3 % річних та 12 523,24 грн пені, які просить суд стягнути з відповідача.

Крім того зазначає позивач, пунктом 7.2.2 Договору сторони обумовили можливість нарахування 30 % річних за користування чужими грошовими коштами, розмір яких складає 22 389,27 грн.

18.08.2023 року до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому просить суд: застосувати спеціальну позовну давність щодо стягнення пені та 30 % за користування чужими коштами, відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та 30 % за користування чужими коштами; та відмовити в задоволенні позовних вимог. При цьому, у вказаному відзиві відповідач зазначає, що доданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є невірним, оскільки в ньому невірно розраховані інфляційні втрати. Відповідач вказує, що позивачем пропущено строк спеціальної позовної давності по стягненню пені та 30 % за користування чужими коштами, оскільки до вимоги про стягнення пені застосовується спеціальна позовна давність, яка становить один рік, а нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

08.09.2023 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив в якій просить суд відзив на позов вважати таким, що не поданий та позов задовольнити повністю. При цьому, посилається на те, що відповідачем порушені вимоги ст. 165 ГПК України - пропущено строк для подачі відзиву. Разом з тим, позивач зазначає, що правова позиція нарахувань інфляційних втрат викладена у постановах Верховного суду, які вказують на прив`язку інфляційних втрат до сум боргу, існуючих у певний період часу, а не до днів прострочення оплати. Крім того, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені, не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно ст. 549 ЦК України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02.08.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено: здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов - п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - п`ять днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень - п`ять днів з дня отримання відповіді на відзив; встановити відповідачу строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - п`ять днів з дня отримання даної ухвали.

Господарським судом Рівненської області ухвалою від 02.08.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та надано строк для реалізації сторонами процесуальних прав.

Згідно до повідомлення про вручення поштового відправлення № 33013 1260485 0, ухвалу суду від 02.08.2023 року позивачем ТОВ "Альфаграфік Україна" отримано 09.08.2023 року.

Згідно до повідомлення про вручення поштового відправлення № 33013 1260484 2, ухвалу суду від 02.08.2023 року відповідачем - ТОВ "КАСКАД-ІМПРЕСЙОН" отримано 10.08.2023 року.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Враховуючи, що ухвалу про відкриття провадження у цій справі постановлено судом 02.08.2023 року, тому справа, з урахуванням ч. 4 ст. 116 ГПК України, має бути розглянута в строк до 02.10.2023 р.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

18.11.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КАСКАД-ІМПРЕСЙОН" (Покупець) було укладено Договір поставки № 18/11/2020 (далі - Договір), за умовами якого, в порядку і на умовах та на протязі дії, встановлених цим Договором, постачальник потравляє та передає у власність покупцю картонно паперову продукцію (надалі - Товар), а покупець приймає товар та оплачує постачальникові його вартість (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору, поставка товару за цим договором здійснюється окремими партіями.

Найменування, одиниці виміру, бажані кількість, пункт і дата поставки необхідного покупцю товару, вказуються в заявках покупця на партію товару, підписаних керівником та скріплених печаткою покупця. Постачальник протягом 2 (двох) робочих днів з дня отримання ним заявки на партію товару направляє покупцю рахунок фактуру на замовлену партію товару. Після цього умови поставки вважаються погодженими. Вартість окремих партій товару, що підлягають оплаті, вказується в рахунках фактурах, сформованих на підставі заявки покупця, та видаткових накладних постачальника, виражається в національній валюті України і визначається в грошовому еквіваленті іноземної валюти (долар США, Євро чи інше, в залежності від джерела виробництва) згідно курсу УМВБ, що вказаний на сайті UDINFORM.com як курс інвалюти на "Закриття / ASK", за адресою в мережі Інтернет : http://www.udinform.com, на день, який передує виставленню рахунку фактури та видатковій накладній, що є необхідною умовою для зміни вартості поставленого товару (п. 3.1. п. 3.3. Договору).

Згідно з п. 4.1. п. 4.3. Договору, розрахунки проводяться в національній валюті України протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання покупцем рахунку фактури на відповідну партію товару, за умови виконання постачальником пункту 3.2. Договору, шляхом перерахування грошей на рахунок постачальника. Моментом здійснення покупцем оплати є надходження грошових коштів на банківський рахунок постачальника, вказаний в договорі. За умови додержання покупцем триденного строку оплати замовленого товару, у разі внесення 100 % передплати. Ціна товару змін не підлягає і коригування зміни вартості товару, передбачене п. 3.9. договору, не проводиться. За домовленістю сторін можлива відстрочка оплати поставленого товару на 3 (трьох) банківських днів з дня, наступного після отримання покупцем товару.

Відповідно до п. 5.1. Договору, поставка товару здійснюється на умовах DDР (Інкотермс в редакції 2010 року поставка зі сплатою мита) в визначене покупцем місце призначення, якщо інше не буде передбачено домовленістю сторін.

Відповідно до п. 6.1. - п. 6.3. Договору, передача кожної партії товару, що поставляється за договором, здійснюється у пункті поставки товару. Право власності на партію товару, доставленого в пункт поставки, переходить до покупця з моменту вивантаження товару в зазначеному пункті, за умови його попередньої оплати. В іншому разі товар залишається власністю постачальника, що дає йому право вимагати шляхом письмової вимоги повернення неоплаченої партії товару або її оплати на протязі 7 (семи) календарних днів з дня отримання вимоги. При виконанні п. 6.2. покупець надає постачальнику довіреність, а постачальник покупцю видаткову накладну на поставлену партію товару, оформлену у відповідності до п. 3.3. договору, підписану відповідальною особою постачальника і скріплену його печаткою, в якій вказується найменування, одиниці виміру кількість, ціна та загальна вартість поставленого товару. Після вигрузки товару, відповідальна особа покупця передає постачальнику підписану і скріплену печаткою цю видаткову накладну.

Пунктами 7.1., п. 7.2. та п. 7.6. Договору передбачено, що з метою забезпечення взятих на себе зобов`язань за договором, на сторони покладається відповідальність за їх невиконання та/або неналежне виконання у відповідності до діючого законодавства України. При порушенні строків оплати, передбачених п. 4.3. Договору покупець сплачує: пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. За користування чужими грошима 30 % річних. Сплата санкцій не звільняє сторони від належного виконання своїх зобов`язань за договором.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2022 року (п. 11.1. Договору).

Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

На виконання умов договору позивачем було виставлено рахунки на оплату № 193 від 08.07.2021 р. на суму 115 108,48 грн та № 232 від 18.08.2021 року на суму 227 562,80 грн.

Позивачем поставлено товар на загальну суму 342 671,28 грн, що підтверджується видатковими накладними № 187 від 08.07.2021 року на суму 115 108,48 грн та № 226 від 18.08.2021 р. на суму 227 562,80 грн, підписаними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором також свідчить відсутність з боку відповідача письмових претензій та повідомлень про порушення постачальником умов договору.

Відповідно до картки рахунку позивача за 08.07.2021 06.05.2023, відповідачем сплачено за товар: 31.08.2021 р. 15 000,00 грн; 07.09.2021 р. 15 000,00 грн; 14.09.2021 р. 15 000,00 грн; 17.09.2021 р. 15 000,00 грн; 24.09.2021 р. 15 000,00 грн; 05.10.2021 р. 15 000,00 грн та 20.10.2021 р. 25 108,48 грн.

Відповідно до картки рахунку позивача за 01.01.2020 26.04.2023, відповідачем сплачено за товар: 20.10.2021 р. 24 562,80 грн; 26.10.2021 р. 15 000,00 грн; 28.10.2021 р. 18 000,00 грн; 02.11.2021 р. 15 000,00 грн; 04.11.2021 р. 15 000,00 грн; 09.11.2021 р. 15 000,00 грн; 11.11.2021 р. 25 000,00 грн.; 23.11.2021 р. 15 000,00 грн; 01.12.2021 р. 15 000,00 грн; 07.12.2021 р. 15 000,00 грн; 09.12.2021 р. 10 000,00 грн; 14.12.2021 р. 10 000,00 грн; 21.12.2021 р. 10 000,00 грн; 05.01.2022 р. 15 000,00 грн та 11.01.2022 р. 10 000,00 грн.

Відповідачем, як доказ оплати товару на загальну суму 203 000,00 грн згідно рахунку № 232 від 18.08.2021 року, подано суду копії платіжних доручень: № 1553 від 26.10.2021 р. на суму 15000,00 грн; № 1584 від 28.10.2021 р. на суму 18000,00 грн; № 1605 від 02.11.2021 р. на суму 15000,00 грн; № 1633 від 04.11.2021 р. на суму 15000,00 грн; № 1667 від 09.11.2021 р. на суму 15000,00 грн; № 1698 від 11.11.2021 р. на суму 25000,00 грн; № 1766 від 23.11.2021 р. на суму 15000,00 грн; № 1818 від 01.12.2021 р. на суму 15000,00 грн; № 1847 від 07.12.2021 р. на суму 15000,00 грн; № 1874 від 09.12.2021 р. на суму 10000,00 грн; № 1902 від 14.12.2021 р. на суму 10000,00 грн; № 1960 від 21.12.2021 р. на суму 10000,00 грн; № 2 від 05.01.2022 р. на суму 15000,00 грн; № 18 від 11.01.2022 р. на суму 10000,00 грн.

Відповідачем, як доказ оплати товару на загальну суму 139 671,28 грн згідно рахунку № 193 від 08.07.2021 року, подано суду копії платіжних доручень: № 1210 від 31.08.2021 р. на суму 15000,00 грн; № 1263 від 07.09.2021 р. на суму 15000,00 грн; № 1305 від 14.09.2021 р. на суму 15000,00 грн; № 1330 від 17.09.2021 р. на суму 15000,00 грн; № 1377 від 24.09.2021 р. на суму 15000,00 грн; № 1443 від 05.10.2021 р. на суму 15000,00 грн; № 1503 від 20.10.2021 р. на суму 49671,28 грн.

Позивач зазначає, що відповідач несвоєчасно виконав свої зобов`язання по оплаті за отриманий товар у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п. 4.1. та п. 4.3. Договору. За твердженням позивача, за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати товару позивач відповідно до п. 7.2. Договору та ст. 625 ЦК України нарахував 12 523,24 грн пені, 22 389,27 грн 30 % за користування чужими грошима, 19 622,43 грн інфляційних втрат та 2 338,93 грн 3 % річних, які просить стягнути з відповідача у судовому порядку.

Позивачем 12.06.2023 року було направлено на адресу відповідача претензію № 1 від 12.06.2023 року з вимогою у місячний строк з дня отримання претензії оплатити заборгованість перед ТОВ "Альфаграфік Україна".

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство, що встановлює та регулює договірні зобов`язання, які виникають на підставі договору поставки.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 14 ЦК України визначено, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 1 та ч. 2 ст. 217 ГК України).

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 ГК України).

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч. 1 та ч. 2 ст. 614 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з положеннями пункту 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як унормовано положеннями частини 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами договору (п. п. 7.2.1. та п. п. 7.2.2. п. 7.2. Договору) сторони передбачили, що при порушенні строків оплати, передбачених п. 4.3. Договору покупець сплачує: пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення; за користування чужими грошима 30 % річних.

Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. (у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" цього Кодексу, враховуючи зміни, внесені Законом України від 15.03.2022 р. N 2120-IX).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 року у справі №910/13071/19 роз`яснено, що: "сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується."

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 року у справі № 910/17048/17 роз`яснено, що: "Як неодноразово зауважувалося, термін «користування чужими грошовими коштами» (стаття 536 ЦК України) використовується у двох ситуаціях:

1) одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу;

2) прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Законодавство встановило наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (стаття 1048 ЦК України), так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (стаття 625 ЦК України) (див. пункти 34, 35, 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 та пункти 6.20-6.24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17)."

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 910/1238/17 роз`яснено, що: "Термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Тобто положеннями цієї законодавчої норми врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.

Однак позов у цій справі подано саме у зв`язку з неправомірним, незаконним користуванням боржником грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов`язання.

Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстави для застосування аналогії закону відсутні."

При цьому, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ст. 536 Цивільного кодексу України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не можуть застосовуватись одночасно (в один період часу).

З урахуванням викладеного, за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти за час правомірного користування грошовими коштами, розмір яких відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 694, ст. 536 Цивільного кодексу України може бути встановлено сторонами в договорі як плата за користування товарним кредитом, а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно ч. 4 та ч. 5 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, враховуючи, що факт поставки на виконання умов Договору поставки № 18/11/2020 від 18.11.2020 року, підтверджується зібраними у справі матеріалами, строк оплати за який настав, суд дійшов висновку про доведеність факту порушення відповідачем строків оплати за товар, обумовлених Договором поставки, що є підставою для застосування до останнього господарських санкцій, визначених п. 7.2 даної угоди.

Однак, як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд одночасно застосувати наслідки передбачені Договором та ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання (наслідки неправомірного користування грошовими коштами) та стягнути проценти за користування чужими грошовими коштами, обумовлені ст. 536 ЦК України (як плату за правомірне користування коштами) в розмірі визначеному пунктом 7.2.2 Договору.

Враховуючи що позов у справі подано з підстав порушення строків оплати за поставлений товар (неналежне виконання грошового зобов`язання) та застосування відповідних правових наслідків, суд визнає правомірним нарахування та стягнення пені, обумовленої пунктом 7.2.1 Договору, інфляційних та 3 % річних, передбачених ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов`язання.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 22 389,27 грн - 30 % річних за користування чужими грошовими коштами, судом визнаються необгрунтованими.

Разом з тим, перевіривши період нарахування пені від простроченої суми, встановив що відповідні розрахунки здійснено позивачем з порушенням періодів нарахування. Так зокрема, при нарахуванні пені по рахунку на оплату № 232 від 18.08.2021 р. та видатковій накладній № 226 від 18.08.2021 року позивачем зазначено, що строк виникнення зобов`язання починається з 24.08.2021 року святковий день, при цьому, враховуючи ч. 5 ст. 254 ЦК України, правомірним є обліковувати зазначений строк з 25.08.2021 року. Суд, здійснивши перерахунок нарахувань по рахунку на оплату № 232 від 18.08.2021 р. та видатковій накладній № 226 від 18.08.2021 року за період з 25.08.2021 року по 10.01.2022 року, визнає правомірним нарахування пені у сумі 9 128,26 грн. Відповідно, загальний розмір пені за період з 14.07.2021 року по 10.01.2022 року становить 12 758,09 грн. Проте, оскільки позивачем заявлено меншу суму пені ніж при здійсненному судом розрахунку, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 12 523,24 грн підлягають до задоволення.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку про правомірність цих нарахувань у періоді з 14.07.2021 року по 10.01.2022 року в розмірі: 6 765,34 грн - інфляційні втрати та 2 301,22 грн - 3 % річних.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, як на підставу для відмови у позові, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

Згідно з ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін (ст. 259 ЦК України).

З даним позовом позивач звернувся до суду 28.07.2023 року (про що свідчить відмітка (штамп) АТ «Укрпошта» від 28.07.2023 року на конверті).

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно з частинами 3-5 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно з положеннями пункту 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В той же час, відповідно до положень п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", (із наступними змінами і доповненнями) установлено з 12.03.2020 року на всій території України карантин, дію якого неодноразово продовжено.

Постановою Кабінету Міністрів України № 383 від 25.04.2023 р. продовжено на території України дію карантину до 30.06.2023 р.

Враховуючи вищезазначене, строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача штрафних санкцій в силу пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та пункту 7 "Прикінцеві та перехідні положення" Господарського кодексу України, було продовжено на строк дії карантину.

24.02.2022 року Російською Федерацією було розпочато повномасштабну військову агресію проти України, у зв`язку з чим указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року та в подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався і станом на дату ухвалення даного рішення досі триває.

Відповідно до п. 19 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Таким чином, строк позовної давності за вимогою про стягнення неустойки на день прийняття рішення судом не сплинув.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Як встановлено судом, у зв`язку з тим, що спір у цій справі виник внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСКАД-ІМПРЕСЙОН", яке вчасно не вчинило заходів до поновлення порушених прав і законних інтересів позивача (у встановлений договором строк не оплатило за отриманий товар), а тому, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст. ст. 129, 191, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСКАД-ІМПРЕСЙОН" (33016, м. Рівне, вул. Будівельників, 6Б, код ЄДРПОУ 33538721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна" (03047, м. Київ, пр-т Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 36948200) 12 523,24 грн (дванадцять тисяч п`ятсот двадцять три гривні 24 копійки) пені, 6 765,34 грн (шість тисяч сімсот шістдесят п`ять гривень 34 копійки) інфляційних втрат, 2 301,22 грн (дві тисячі триста одна гривня 22 копійки) 3 % річних та 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Позивач (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфаграфік Україна" (03047, м. Київ, пр-т Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 36948200).

Відповідач (боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "КАСКАД-ІМПРЕСЙОН" (33016, м. Рівне, вул. Будівельників, 6Б, код ЄДРПОУ 33538721).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Р.В. Романюк