Рішення

від 09.10.2023 по справі 918/936/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/936/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О. Гуменюк, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубікон»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сарненській сирзавод»

про стягнення 82 025,02 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рубікон» (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сарненський сирзавод» (відповідач) про стягнення 82 025,02 грн, з яких: 52 000,00 грн основного боргу, 3 152,77 грн пені, 4 415,18 грн 3% річних та 22 457,07 грн інфляційних за договором охорони № 2 від 05.08.2018.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Згідно із позовною заявою, 05.08.2018 між позивачем та відповідачем укладений договір охорони № 2 (договір), за умовами якого позивач зобов`язався надати відповідачу послуги з фізичної охорони об`єктів, перерахованих у дислокації, що охороняється (Додаток № 1 до договору), у порядку та на умовах цього договору, а відповідач - прийняти і оплатити такі послуги. Позивач надав послуги, обумовлені вказаним договором, на суму 248 000,00 грн, а відповідач, у свою чергу, зобов`язання з оплати наданих послуг не виконав, сплативши лише 196 000,00 грн, відтак за ним рахується заборгованість у розмірі 52 000,00 грн. За недотримання відповідачем умов договору та порушення строків оплати позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача, крім основного боргу, 3 152,77 грн пені, 4 415,18 грн 3% річних та 22 457,07 грн інфляційних.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 11, 509, 525, 526, 530, 599, 611, 629, 901, 903 ЦК України та ст. 173, 174, 193, 202, 230 - 232 ГК України.

Відповідач своїм правом на відзив не скористався, відтак розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами справи.

При цьому суд зазначає, що ухвала суду направлялася відповідачу на адресу: вул. Будька, буд. 47, м. Гадяч, Полтавська область, 37300, яка зазначена як в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, так і в договорі.

Направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Суд враховує mutatis mutandis висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), провадження № 11-268заі18).

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результати їх розгляду.

Ухвалою суду від 05.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 25.09.2023.

25.09.2023 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Ухвалою суду від 25.09.2023 у судовому засіданні оголошено перерву на 09.10.2023.

Інших заяв і клопотань не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши подані докази, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

05.08.2018 між позивачем (охоронна фірма) та відповідачем (замовник) укладено договір охорони № 2 від 05.08.2018 (договір), відповідно до п. 2.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає, а охоронна фірма зов`язується надати за плату

послуги з фізичної охорони об`єктів, перерахованих у дислокації, що охороняються (Додаток № 1 до цього договору) (далі - об`єкти).

Згідно з додатком № 1 до договору пости охорони дислокувалися за адресою: Рівненська область, м. Сарни, вул. Соборна, 112, Контрольно пропускний пункт КПП (пост № 1), Контрольно транспортний пропускний пункт КТП, патруль (пост № 2).

Відповідно до п. 2.2. договору охорона об`єктів здійснюється в дні та години, зазначені у переліку об`єктів замовника, які охороняються, що є додатком № 1 до цього договору.

Організація охорони, а саме: вид охорони, визначення умов та розроблення заходів, необхідних для забезпечення схоронності майна та його цілісності, особистої безпеки фізичних осіб зазначається за згодою сторін, виходячи з принципу надійності і економічності (п. 2.3. договору).

Згідно з п. 3.1. договору охорона об`єктів замовника здійснюється охоронною фірмою, починаючи з 05.08.2018. Кількість постів, їх розташування на території, що охороняється, визначається п.2.2. договору.

За п. 3.2. договору щоденне приймання об`єктів під охорону виконавцем і здавання їх замовнику здійснюється згідно з Інструкцією, узгодженою і затвердженою сторонами.

Обов`язки відповідача визначені п. 5.1. договору, а позивача - п. 6.1. договору.

Згідно з п. 10.1.- 10.3. договору він вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє до 01.02.2019. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору. Якщо інше не передбачено цим договором. Зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.

Договір підписано та скріплено печатками обох сторін.

Пунктами 4.4.- 4.8. договору погоджено, що на підтвердження факту надання охоронною фірмою замовнику послуг до п`ятого числа місяця, наступного за розрахунковим, складається

відповідний акт та надається замовнику. Замовник повинен підписати акт в тижневий строк. У випадку, якщо замовник не повертає підписаний акт в тижневий строк або не надає обгрунтовану відповідь про підстави його не підписання, факт надання охоронною фірмою належних послуг замовнику підтвердженим. Сторони, за взаємною згодою, можуть установити інші умови і форми розрахунків за надані послуги, які передбачені чинним законодавством, склавши при цьому Додаток до цього договору. У разі змін норм витрат охорони, у тому числі при проведенні індексації доходів населення інших заходів, що викликають зміну суми витрат на утримання охорони, сума договору змінюється основі наданого охороною фірмою розрахунку та оформлюється Додаткової угодою до цього договору в термін до 10 календарних днів до їх запровадження. У випадку порушення замовником термінів оплати, визначених цим розділом договору, більше ніж на п`ятнадцять днів, охоронна фірма залишає за собою право розірвати договір в односторонньому порядку, попередивши про це замовника за п`ять днів.

Як установлено судом із матеріалів справи, позивач у період з лютого по вересень 2020 надав відповідачу послуги охорони об`єкта, що знаходиться за адресою: м. Сарни, вул. Соборна, 112, на загальну суму 248 000,00 грн, що підтверджується актами здачі приймання робіт (надання послуг) № 5 від 29.02.2020 на суму 31 000,00 грн, № 10 від 31.03.2020 на суму 31 000,00 грн, № 17 від 30.04.2020 на суму 31 000,00 грн, № 32 від 29.05.2020 на суму 31 000,00 грн, № 42 від 30.06.2020 на суму 31 000,00 грн, № 51 від 31.07.2020 на суму 31 000,00 грн, № 66 від 31.08.2020 на суму 31 000,00 грн, № 90 від 30.09.2020 на суму 31 000,00 грн.

Акти підписані та скріплені печатками обох сторін. У кожному акті зазначено, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Згідно з п. 4.1.- 4.2 договору щомісячна вартість послуг охоронної фірми за цим договором становить 24 000,00 грн. Ціна складається з загальної вартості виду постів охорони, визначеної у Дислокації постів об`єкту (Додаток №1), а саме: щомісячна вартість одного цілодобового посту становить 8 500,00 грн, щомісячна вартість послуг начальника відділу охорони (денний пост) складає 7 000,00 грн. Розрахунки за цим договором здійснюється до десятого числа поточного місяця. Оплата здійснюється в безготівковому порядку, шляхом перерахування суми грошових коштів, визначених договором, на поточний рахунок охорони після попереднього надання охороною рахунка для здійснення оплати.

31.01.2019 між сторонами підписано додаткову угоду до договору, якою визначено щомісячну вартість охоронних послуг, а саме: 27 308,00 грн, а також змінено додаток № 1 до договору.

02.01.2020 між сторонами укладено додаткову угоду до договору, якою змінено щомісячну вартість послуг охоронної фірми на 31 000,00 грн.

Судом установлено, що відповідач оплатив надані послуги в розмірі 181 000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку, відтак за ним станом на 01.10.2020 рахувалася заборгованість на суму 67 000, 00 грн.

Додатковою угодою № 2 до договору від 29.09.2020 сторони припинили дію договору 30.09.2020 та зазначили, що невиконанні на момент припинення договору грошові зобов`язання замовника залишаються такими, що підлягають виконанню незалежно від факту припинення договору.

30.09.2020 об`єкт охорони повернений позивачу з-під охорони, що підтверджується актом повернення об`єкту з-під охорони.

Після припинення дії договору відповідач у жовтні 2020 року оплатив послуги позивача на суму 15 000,00 грн.

Станом на дату розгляду вказаного спору доказів сплати суми боргу до матеріалів справи не долучено, отже, заборгованість відповідача перед позивачем за договором охорони становить

52 000,00 грн (248 000,00 грн - 196 000,00 грн).

Крім того, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3 152,77 грн пені, 4 415,18 грн 3% річних та 22 457,07 грн інфляційних.

Відповідно до п. 11.1. договору усі правовідносини, що виникають з цього договору або пов`язані із ним, у тому числі пов`язані з дійсністю, укладенням, виконанням, заміною та припиненням цього договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення договору, регламентуються цим договором та відповідними нормами чинного законодавства в Україні, а також застосованими до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.

05.04.2023 та 21.08.2023 позивач направляв на адресу відповідача претензії про сплату боргу, які відповідач залишив без відповіді та задоволення.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані з неоплатою вартості наданих послуг, регулювання яких здійснюється ГК України та ЦК України.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Договір про надання послуг регулюється Главою 63 ЦК України та загальними положеннями про договір, передбаченими Главою 52 ЦК України.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Договір про надання послуг є складним зобов`язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов`язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зважаючи на викладене, договір (у сукупності з документами, які засвідчують факт його виконання) є первинним документом, на підставі якого між сторонами виникли взаємні зобов`язання щодо надання послуг та їх оплати.

При цьому суд зазначає, що приписами ст. 204 ЦК України унормовано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірнсті правочину). Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У силу вимог ч. 1, 6, 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються зі ст. 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом із фактичних обставин справи встановлено надання позивачем послуг, обумовлених договором, настання строків оплати, відсутність доказів оплати частини боргу з боку відповідача, а отже, наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 52 000,00 грн основного боргу.

Щодо невиставлення позивачем рахунків, то згідно з уставленою судовою практикою за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а значить не звільняє від обов`язку оплатити наданої послуги.

Крім основного боргу позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3 152,77 грн пені, 4 415,18 грн 3% річних та 22 457,07 грн інфляційних.

Стосовно нарахувань 3% річних та інфляційних, то слід зазначити таке.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наведеної норми матеріального права, яка регулює відповідальність за неналежне виконання грошового зобов`язання, вбачається право кредитора здійснити нарахування 3% річних.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15- ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Вказана правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних, установив, що 3% річних становлять 4 546,46 грн (при заявленому 4 415,18 грн), а інфляційні втрати 24 636,74 грн (при заявленому - 22 457,07 грн) (розрахунок додається), отже, 3% річних та інфляційні підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Щодо стягнення пені, то суд зазначає таке.

За порушення умов договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3 152,77 грн пені.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань"платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Водночас частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов`язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

Ураховуючи той факт, що умови договору не містять положень щодо можливості стягнення пені за несвоєчасну оплату за надані послуги, відтак у суду відсутні підстави для задоволення вимоги в цій частині.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.76-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, а отже, про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 684,00 грн.

Зважаючи, що позов задоволено частково, відтак судовий збір в розмірі 2 580,93 грн покладається на позивача, решта на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубікон» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сарненський сирзавод» про стягнення 82 025,02 грн задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сарненський сирзавод» (вул. Будька, буд. 47, м. Гадяч, Полтавська область, 37300, ідентифікаційний код 35193457) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубікон» (вул. Симона Петлюри, буд. 5, м. Сарни, Рівненська область, ідентифікаційний код 41625258) 52 000,00 грн основного боргу, 4 415,18 грн 3% річних та 22 457,07 грн інфляційних.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 3 152,77 грн пені відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сарненський сирзавод» (вул. Будька, буд. 47, м. Гадяч, Полтавська область, 37300, ідентифікаційний код 35193457) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубікон» (вул. Симона Петлюри, буд. 5, м. Сарни, Рівненська область, ідентифікаційний код 41625258) 2 580,93 грн судового збору.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рубікон» (вул. Симона Петлюри, буд. 5, м. Сарни, Рівненська область, ідентифікаційний код 41625258).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сарненський сирзавод» (вул. Будька, буд. 47, м. Гадяч, Полтавська область, 37300, ідентифікаційний код 35193457).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 11.10.2023.

Суддя О.Андрійчук