Рішення

від 10.10.2023 по справі 924/718/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" жовтня 2023 р. Справа № 924/718/23

Господарський суд Хмельницької області у складі головуючого судді Грамчука І.В., розглянувши у підготовчому провадженні матеріали справи

за позовом Шепетівської міської ради, м. Шепетівка Хмельницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСА-Шепетівка", м. Шепетівка Хмельницької області

про стягнення 34324,43 грн.

Представники сторін:

Позивача: Григорчук Г.П. - за довіреністю

Відповідача: не з`явилися

встановив: Шепетівська міська рада, м. Шепетівка Хмельницької області звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСА-Шепетівка", м. Шепетівка Хмельницької області про стягнення 34324,43 грн коштів, які ТОВ "АСА-Шепетівка" зберегло у себе без достатньої правової підстави за рахунок Шепетівської міської ради, як власника земельної ділянки.

Ухвалою суду від 10.02.2020, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 03.03.2020, яке відкладено на 16.03.2020.

Ухвалою суду від 16.03.2020 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 30.03.2020.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує використанням відповідачем земельної ділянки без достатньої правової підстави, а саме: за відсутності договору оренди. Правовою підставою позову зазначає положення ст. 13 Конституції України, ст. ст. 116, 123, 206 Земельного кодексу України, ст. 14 Податкового кодексу України, ст. ст. 1, 15 Закону України "Про оренду землі".

Позивач подав клопотання (вх.№05-08/3316/23 від 06.10.2023) про долучення доказів до матеріалів справи, а саме витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку, рішення XI сесії міської ради YIII скликання від 24.06.2021 №15 "Про встановлення річних розмірів орендної плати за земельні ділянки".

Суд вважає за можливе відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України продовжити позивачу строк для долучення доказів.

Позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов не надав.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвали суду від 20.07.2023, від 08.08.2023, від 12.09.2023 були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак конверт з ухвалою суду від 23.08.2023 був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на зазначене, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "адресат відсутній" за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення останньому відповідної ухвали суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АСА-Шепетівка" у відповідності до свідоцтва про право власності від 29.11.2012 є власником1/4 частини нежитлового приміщення, загальною площею 1941 кв. м, за адресою проспект Миру, 28/1.

За адресою проспект Миру, 28/1 знаходиться сформована земельна ділянка площею 680 кв. м з кадастровим номером 6810700000:01:005:0952.

З моменту набуття права власності на об`єкт нерухомості ТОВ «АСА-Шепетівка» використовує земельну ділянку без оформлення документів на право власності/користування цією землею та без державної реєстрації відповідних прав згідно з вимогами ст. 125 ЗК України та без внесення плати за земельну ділянку.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 26.01.2023 за ТОВ «АСА Шепетівка» 15.02.2017 на праві спільної часткової власності зареєстровано об`єкти нерухомого майна за адресою: Хмельницька область, м.Шепетівка, проспект Миру, буд.28/1.

У відповідності до Витягу №НВ-6800563782023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки в сумі 671622,58 грн

Згідно розрахунку розміру несплаченої ТОВ «АСА-Шепетівка» орендної плати за використання земельної ділянки комунальної форми власності по вул. Проспект Миру, 28/1, м. Шепетівка, площею 680,0 кв.м за період з 01.07.2020 по 30.06.2023.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до загальних положень статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Статтею 90 Земельного кодексу України закріплено, що власники земельних ділянок мають право, зокрема продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, довірчу власність.

Відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Також згідно з ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, в якому згідно з частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п. п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України).

Норми ст. 90 Земельного кодексу України у випадку використання земельних ділянок, особами, що не є їх власниками, кореспондуються з нормами статті 96 цього ж Кодексу, відповідно до якої землекористувачі, зокрема зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

За змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За визначенням ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Як убачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "АСА-Шепетівка" у відповідності до свідоцтва про право власності від 29.11.2012 є власником 1/4 частини нежитлового приміщення, загальною площею 1941 кв.м, за адресою проспект Миру, 28/1.

За адресою проспект Миру, 28/1 знаходиться сформована земельна ділянка площею 680 кв.м з кадастровим номером 6810700000:01:005:0952.

Таким чином, відповідач є власником об`єктів нерухомого майна, які розміщені на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 6810700000:01:005:0952 по проспекту Миру, 28/1 в м. Шепетівці.

Разом з тим, виходячи із вимог вищенаведених законодавчих норм, доказів належного оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою, на якій розміщене належне йому майно, зокрема, укладення договору оренди вказаної земельної ділянки з позивачем та державної реєстрації права оренди, суду не подано; наявність правових підстав користування відповідачем вищезазначеною земельною ділянкою належними доказами не підтверджена.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Суд зазначає, що за змістом глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та з урахуванням положень статті 1212 ЦК України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №917/432/19, від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15 і №922/5468/14.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Згідно зі статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Отже, оскільки відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти позивачу як власнику земельної ділянки на підставі частини 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

При цьому у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 викладено позицію, згідно з якою обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Як убачається з матеріалів справи, розмір доходу відповідача в період з 01.07.2020 по 30.06.2023 в сумі 34324,43 грн розрахований як розмір плати за користування безпідставно набутим майном (земельною ділянкою комунальної форми власності без оформлення правовстановлюючих документів) у вигляді орендної плати за землю.

Береться до уваги, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17).

Пунктами 288.5.1 та 288.5.2 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, зокрема для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Як убачається з наданого позивачем розрахунку безпідставно збережених коштів в сумі 34324,43 грн, розрахунок здійснено, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 6810700000:01:005:0952 загальною площею 680 кв м за період з 01.07.2020 по 30.06.2023.

Перевіривши правильність розрахунку заявлених до стягнення коштів, враховуючи визначений позивачем період розрахунку, суд дійшов висновку про його правомірність та здійснення у межах можливих нарахувань.

Доказів сплати визначеної розрахунком суми коштів, доказів сплати відповідачем плати за користування земельною ділянкою (орендної плати, земельного податку), доказів, які б спростовують поданий розрахунок суду не подано.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень .

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи ( ст. 73 ГПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст. 86 ГПК України).

Виходячи з вищенаведених обставин справи, законодавчих норм, суд доходить висновку про задоволення позову. Доказів на спростування позовних вимог суду не подано.

Враховуючи положення ст. 129 ГК України, з огляду на задоволення позову витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Шепетівської міської ради, м. Шепетівка Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСА-Шепетівка", м. Шепетівка Хмельницької області про стягнення 34324,43 грн. безпідставно збережених коштів задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСА-Шепетівка", (30400, вул. Руслана Мазунова, 25/1, м. Шепетівка Хмельницької області (код 37864038) на користь Шепетівської міської ради, (30405, Хмельницька область, м.Шепетівка, вул. Соборності, 4, код 34175421) 34324,43 грн (тридцять чотири тисячі триста двадцять чотири гривни 43 коп.) безпідставно збережених коштів, 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 10.10.2023.

Суддя І.В. Грамчук

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (вул. Соборності, 4 , м. Шепетівка, Хмельницька обл., 30400; rada-shepetivka@i.ua)

3- відповідачу (вул. Лазо (Руслана Мазунова), 25/1, м. Шепетівка, Хмельницька обл., 30400)