Ухвала

від 09.10.2023 по справі 556/2818/23

ВОЛОДИМИРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 556/2818/23

Номер провадження 4-с/556/3/2023

УХВАЛА

Іменем України

про задоволення скарги на бездіяльність державного виконавця

09.10.2023 . Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючої судді - Котик Л.О.

при секретарі - Соловей Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Володимирець скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРАСІВКА» до Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністрества юстиції (м.Київ) про визнання бездіяльності державного виконавця під час примусового виконання рішення Володимирецького районного суду Рівненської області по справі №2-36/2004р.

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРАСІВКА» звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавцяБориспільського відділудержавної виконавчоїслужби уБориспільському районі Київськоїобласті Центральногоміжрегіонального управлінняМіністрества юстиції(м.Київ) під час примусового виконання рішення Володимирецького районного суду Рівненської області по справі №2-36/2004р.

Свою скаргу обґрунтовує тим, що рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 16 лютого 2004 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до Товариства зобмеженою відповідальністю«ТАРАСІВКА» про тягненнязаборгованості позаробітку,задоволено.Стягнуто зТовариства зобмеженою відповідальністю«ТАРАСІВКА» накористь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 пл 550 кілограмів цукру, вартістю 1265 грн та по 1600 кілограмів зерна пшениці, вартістю 1920 грн. заборгованості по заробітку, кожному.

22 березня 2004 року Володимирецьким районним судом Рівненської обалсті видано виконавчий лист №2-36.

16 квітня 2004 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Бориспільського районного управління юстиції було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно з якою на все майно скаржника було накладено арешт.

20липня 2004року Бориспільськоюрайонною державноюнотаріальною контороюна підставі постановидержавного виконавцявід 16.04.2004в Єдиномуреєстрі заборонвідчуження об`єктівнерухомого майнабуло зареєстрованообтяження намайно,яке належитьТовариствуз обмеженоювідповідальністю «ТАРАСІВКА»

26 липня 2023 року Товариство зобмеженою відповідальністю«ТАРАСІВКА» звернулося до Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (Бориспільський ВДВС) з проханням зняти арешт, реєстраційний номер обтяження 72282.

Листом № 74644 від 05.09.2023 р., який отримав 13.09.2023, державний виконавець - в.о. начальника Бориспільського ВДВС Юрій Письок письмово повідомив скаржника про неможливість зняття арешту 72282 в зв`язку із знищенням виконавчого провадження та рекомендував звернутися до суду.

Зі змісту нормативно правових актів, що регламентують правила роботи з документами в органах державної виконавчої служби (Накази Міністерства юстиції України №2274/5 від 25.12.2008 та 1829/5 від 06.07.2017) передача в архів та знищення виконавчого провадження відбувається після його завершення.

Товариство зобмеженою відповідальністю«ТАРАСІВКА» є власником нерухомого майна, що знаходиться в селі Тарасівка Бориспільського району Київської області , а тому вважає що бездіяльністю державного виконавця, яке полягає у нездійсненні заходів щодо зняття арешту з майна скаржника під час закінчення виконавчого провадження, порушує права скаржника на вільне розпорядження належним йому нерухомим майном.

На підставі викладено просить визнати неправомірною бездіяльність Бориспільського відділу державно виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яка полягає у не знятті арешту з майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Тарасівка», накладеного постановою АА 324147 від 16.04.2004р.

Зобов`язати Бориспільський відділ державної виконавчої служби Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти обтяження, накладене на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Тарасівка», а саме тип обтяження: арешт (архівний запис); реєстраційний номер обтяження: 72282; зареєстровано: 20.07.2004 за №72282 Бориспільською державною нотаріальною конторою; об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно; власник: «Тарасівка с/г ТЗОВ, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Тарасівка (додаткові дані: архівний номер 7017744КІЕ?45, архівна дата 16.04.2004, дата виникнення 16.04.2004, №реєстра 249737-2349 внутр. №9С01203125F54F2D5153), накладеного постановою АА 324147 від 16.04.2004р.

В судове засідання представник Товариства зобмеженою відповідальністю«ТАРАСІВКА» не з`явився, надав заяву про розгляд скарги у її відсутності, підтримує її у повному обсязі, просить задовольнити, посилаючись на доводи, викладені у скарзі.

Належним чином повідомлені стягувачі та представник Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністрества юстиції (м.Київ) в судове засідання не з`явилися, причину неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч.2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розгляд справи здійснюється за відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно ч.4 ст. 229 КАС України.

Суд, вивчивши матеріали скарга та дослідивши письмові докази, встановив наступне.

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 16 лютого 2004 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до Товариства зобмеженою відповідальністю«ТАРАСІВКА» про тягненнязаборгованості позаробітку,задоволено.Стягнуто зТовариства зобмеженою відповідальністю«ТАРАСІВКА» накористь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 пл 550 кілограмів цукру, вартістю 1265 грн та по 1600 кілограмів зерна пшениці, вартістю 1920 грн. заборгованості по заробітку, кожному.

Постановою про арешт майна боржника від 16 квітня 2004 року, виданої державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Бориспільського районного управління юстиції, на все майно Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРАСІВКА» було накладено арешт.

20липня 2004року Бориспільськоюрайонною державноюнотаріальною контороюна підставі постановидержавного виконавцявід 16.04.2004в Єдиномуреєстрі заборонвідчуження об`єктівнерухомого майнабуло зареєстрованообтяження намайно,яке належитьТовариствуз обмеженоювідповідальністю «ТАРАСІВКА».

26 липня 2023 року Товариство зобмеженою відповідальністю«ТАРАСІВКА» звернулося до Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (Бориспільський ВДВС) з проханням зняти арешт на майно, накладене на підставі постанови державного виконавця №249737 від 16.04.2004.

Відповідно до відповіді на запит № 74644 від 05.09.2023, наданого державним виконавцем - в.о. начальника Бориспільського ВДВС Юрій Письок, письмово повідомив скаржника про те, що на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження, відкрите на підставі виконавчого листа №2-36 від 22.03.2004, виданого Володимирецьким районним судом Рівненської області про стягнення з с/г ТОВ «Тарасівка» заборгованості в сумі 28951 грн. Відповідно до п.9.9. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби затвердженої Наказои Міністерства юстиції України №2274/5 від 25.12.2008, строк зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень становить 3 роки, тому надати більш детальну інформацію та копії виконавчого провадження не можливо. Рекомендовано звернутися до суду.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ізположеннями статті5Закону України«Про виконавчепровадження»,(уредакції,чинній начас накладенняарешту), державний виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час накладення арешту), арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду із цією скаргою) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Суд враховує, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Системний аналіз положень Законів України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року та від 02 червня 2016 року, норми яких діяли з 2004 року по даний час, дає змогу зробити висновок, що наслідком закінчення (завершення) виконавчого провадження є припинення чинності, арешту боржника. У постанові про закінчення виконавчого провадження державний виконавець зазначає про зняття арешту з майна (коштів) боржника (ст. 38 Закону від 21.04.1999р. та ст. 40 Закону від 02.06.2017р.). Як видно з документів, доданих до даної скарги, арешт накладений на майно скаржника, не знято до дати подання даної скарги до суду.

Законом України «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв`язку з його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу.

Подаючи заяву про зняття арешту з майна, стягував вказав, що державним виконавцем знищено виконавче провадження, а як зазначено в Наказі міністерства юстиції України №2274/5 від 25.12.2008 та 1829/5 від 06.07.2017, передача в архів та знищення виконавчого провадження відбувається після його завершення.

За таких обставин суд вважає доцільним зняти арешт, накладений на майно боржника, оскільки у подальшому застосуванні арешту відсутня необхідність.

Крім того, суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому, суд звертує увагу на те, що наявність протягом тривалого часу (майже 20 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, оскільки ТОВ «ТАРАСІВКА» за наявності нескасованого арешту майна позбавлений можливості вільно розпоряджатися своїм майном.

Вищевикладені правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11 (провадження № 61-3814св22), а викладена мотивація узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01 листопада 2021 року у справі № 21/170-08, від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження N 61-18160св19).

На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що незняття ДВС арешту з майна боржника у виконавчому провадженні саме за обставинами цієї справи є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право ТОВ «ТАРАСІВКА» підлягає захисту шляхом зобов`язання ДВС зняти арешт з майна боржника.

Відповідно до частин третьої, восьмої статті 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ЗакономУкраїни «Провиконавче провадження»,ст.ст.89, 447-451 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРАСІВКА» до Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністрества юстиції (м.Київ) про визнання бездіяльності державного виконавця під час примусового виконання рішення Володимирецького районного суду Рівненської області по справі №2-36/2004р, задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність Бориспільського відділу державно виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яка полягає у не знятті арешту з майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Тарасівка», накладеного постановою АА 324147 від 16.04.2004р.

Зобов`язати Бориспільський відділ державної виконавчої служби Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти обтяження, накладене на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Тарасівка», а саме тип обтяження: арешт (архівний запис); реєстраційний номер обтяження: 72282; зареєстровано: 20.07.2004 за №72282 Бориспільською державною нотаріальною конторою; об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно; власник: «Тарасівка с/г ТЗОВ, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Тарасівка (додаткові дані: архівний номер 7017744КІЕ?45, архівна дата 16.04.2004, дата виникнення 16.04.2004, № реєстра 249737-2349 внутр. №9С01203125F54F2D5153), накладеного постановою АА 324147 від 16.04.2004р.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Володимирецький районний суд Рівненської області. Апеляційна скаргаподається безпосередньодо судуапеляційної інстанції.На ухвалу суду першої інстанції апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Відповідно до п.15.5) розділ XIII Перехідних положень, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Уразі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Котик Л.О.