Рішення

від 11.10.2023 по справі 140/21666/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2023 року ЛуцькСправа № 140/21666/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеріор Україна» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеріор Україна» (далі - ТзОВ «Інтеріор Україна», позивач, товариство) звернулося з адміністративним позовом до Волинської митниці (далі Волинська митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000346/2 від 31.05.2023.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно із контрактом від 20.03.2020 № 20/ЕХР/2020m, укладеним між Interior Grzegorz Charkot (Республіка Польща) та ТзОВ «Інтеріор Україна» та додаткових угод до контракту, позивач придбав товар (інвентар для занять фізкультурою, гімнастикою або легкою атлетикою) на загальну суму 15276,60 дол. США.

З метою митного оформлення товару позивачем через декларанта ТзОВ «Елорія-Імпекс Плюс» подано до Волинської митниці митну декларацію №23UA205140042163U2 в якій було визначено митну вартість даного товару в сумі 15276,60 дол. США. за першим (за ціною договору) методом.

Однак, відповідачем було відмовлено у митному оформленні товару за заявленою вартістю 15276,60 дол. США. та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/001911 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000346/2 від 31.05.2023.

Так, в пункті 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 31.05.2023 зазначено обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості: митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів в поданих до митного оформлення товарів за митною декларацією №UA205140/2023/042163 документи містять розбіжності, зокрема:

В рахунку-фактурі №41/MAG/2023 від 06.05.2023 зазначена оплата за товар в сумі 15276,60дол. США в термін 30 днів до 05.06.2023. Відповідно п.4 контракту № 20/ЕХР/2020m від 20.03.2020 передбачено розрахунки за товар в формі 100% передоплати, можлива оплата частинами (не пізніше 180днів з дати поставки товару). Банківський платіжний документ №222 від 08.03.2023 стосується контракту № 20/ЕХР/2020m від 20.03.2020 загалом, з партією товарів поданою до митого оформлення ідентифікувати неможливо. У вказаному платіжному документі вказана сума 14605,75дол., що не відповідає сумі партії товару. Також платіжний документ не засвідчений в установленому порядку (не містить відмітки банку). Наданий закупівельний інвойс №F202302081G-01 від 26.04.2023 на умовах поставки FOB, тоді як до митного оформлення товар заявлено на умовах поставки DAT, числовий розрахунок вартості щодо вказаного не надано. Декларація країни відправлення форми ТІ №23PL322080NS5WYLZ1 від 23.05.2023 не містить вартісних значень.

У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України, також, вимогами ч.6 ст.54 МКУ передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. За умови надання, згідно ст.53 МКУ документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об`єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта.

Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, відповідно до наказу Держмитслужби від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», на підставі цінової інформації, наявної в митного органу.

Товар на рівні - 3,77 дол.США/кг за МД №UА100330/2023/140843 від 22.05.2023, з врахуванням положень статті 64 МК України.

Митницею відповідно до положень ст.55 та ст.57 МКУ з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X та ст.55 Митного кодексу »

В подальшому позивачем була подана МД 23UА205140042694U1 із коригованою митною вартістю, де в розділі метод визначення митної вартості зазначено «1/6». внаслідок чого товариством безпідставно зайво сплачено до бюджету 111554,89 грн.(34860,90 мито, 76693,99 ПДВ)

Позивач зазначає, що товариством подано усі документи, які не містять розбіжностей, а в оскаржуваному рішенні відповідачем не зазначено наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності заявлених відомостей, а також належного мотивування при витребуванні додаткових документів під час контролю визначення митної вартості щодо вичерпного роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість оформлення товарів, сумніви митного органу щодо складових митної вартості товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Вважає, що відповідач при коригуванні митної вартості товару грубо порушив вимоги частин 1, 2 статті 64 МК України та статті 5 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, використавши для такого коригування МД, яка є недостовірним джерелом інформації саме щодо оцінюваної партії товару. Тому, з наведених підстав вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000346/2 від 31.05.2023 є протиправними та такими, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) (а.с.53).

Представником відповідача через підсистему «Електронний суд» 25.08.2023 подано відзив на позовну заяву у якому позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні повністю (а.с.64-73). В обґрунтування своєї позиції зазначила, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності:

- в рахунку-фактурі №41/MAG/2023 від 06.05.2023 зазначена оплата за товар в сумі 15276,60 дол. США в термін 30 днів до 05.06.2023. Відповідно п.4 контракту №20/EXP/2020m від 20.03.2020 передбачено розрахунки за товар в формі 100% передоплати, можлива оплата частинами (не пізніше 180 днів з дати поставки товару). Банківський платіжний документ №222 від 08.03.2023 стосується контракту № 20/EXP/2020m від 20.03.2020 загалом, з партією товарів поданою до митого оформлення ідентифікувати неможливо. У вказаному платіжному документі вказана сума 14605,75дол., що не відповідає сумі партії товару. Також платіжний документ не засвідчений в установленому порядку (не містить відмітки банку);

- наданий закупівельний інвойс №F202302081G-01 від 26.04.2023 на умовах поставки FOB, тоді як до митного оформлення товар заявлено на умовах поставки DAP, числовий розрахунок вартості щодо вказаного не надано;

- декларація країни відправлення форми Т1 №23PL322080NS5WYLZ1 від 23.05.2023 не містить вартісних значень.

Зауважує, що вищевказані розбіжності є підставою для сумніву щодо впливу третіх осіб на формування числових значень митної вартості, адже згідно ч.5 ст.58 МК України митна вартість - ціна товару, що фактично сплачена або підлягає сплаті, а ціна - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/ або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

У зв`язку із наявністю розбіжностей в поданих до митного оформлення документах, а також у відповідності до вимог наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», ст.ст. 53, 54 Митного кодексу України декларанту запропоновано надати в 10-денний термін наступні документи: 1) договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 6) копію декларації країни відправлення; 7) за наявності документи відповідно п.4 статті 53Митного кодексу України.

Декларант не надав додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, про що повідомив листом б/н від 30.05.2023. Оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості. Відтак митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, відповідно до наказу Держмитслужби від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», на підставі цінової інформації, наявної в митного органу, а саме на рівні 3,77 дол. США/кг за МД №UА100330/2023/140843 від 22.05.2023, з врахуванням положень статті 64 Митного кодексу України.

Крім того, декларанта повідомлено про можливість випуску задекларованого товару у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України, про що свідчить митна декларація №23UA205140042694U1 від 31.05.2023.

Представник відповідача вважає, що прийняте рішення про коригування митної вартості №UA205140/2023/000346/2 від 31.05.2023 таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим. Просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Також представник позивача заперечила щодо стягнення з Волинської митниці витрат на професійну правову допомогу.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28.08.2023 відмовлено в задоволенні заяви Волинської митниці про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін (а.с.98).

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що між ТзОВ «Інтеріор Україна» (покупець) та компанією Interior Grzegorz Charkot (Республіка Польща) (продавець) укладено контракт № 20/ЕХР/2020m від 20.03.2020 (а.с.11-21), відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти у власність від продавця товари будівельні та господарські товари відповідно до інвойсів. Також між сторонами укладені додаткові угоди 24.02.2023 № 24/03/23 до контракту № 20/ЕХР/2020m, яким була продовжена дія контракту та від 20.03.2022 № 20/03/22 до контракту № 20/ЕХР/2020m., якою була уточнена валюта розрахунків (а.с.22-23).

На виконання умов договору, 06.05.2023 компанія Interior Grzegorz Charkot виставила позивачу рахунок-фактуру (інвойс) № 41/MAG/2023, згідно з яким вартість товару батут 10FT-3 Blue в кількості 180 штук становить 15276,60 дол. США (а.с.24-25).

З метою митного оформлення товару позивачем через декларанта ТзОВ «Елорія-Імпекс Плюс» подано до Волинської митниці митну декларацію №23UA205140042163U2 в якій було визначено митну вартість даного товару в сумі 15276,60 дол. США. за першим (за ціною договору) методом (а.с.26).

До митної декларації додано, зокрема:

- -пакувальний лист (Packing list);

- рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) 41/MAG/2023 від 06.05.2023;

- автотранспортна накладна (Road consignment note) Б/Н 24.05.2023;

- декларація про походження товару (Declaration of origin);

- некласифікований комерційний документ;

- закупівельна проформа 80308348 07.04.2023;

- некласифікований комерційний документ;

- закупівельний інвойс F20230208 26.04.2023;

- банківський платіжний документ 222, що стосується оплати товару від 08.05.2023;

- банківський платіжний документ, що стосується оплати товару від 29.05.2023;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №20/ЕХР/2020т від 20.03.2020;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 20/03/22;

- поповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 24/02/2023;

- договір про надання послуг митного брокера 22/22 від 22.02.2022.

За результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД та долучених документів Волинською митницею встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять наступні розбіжності: «в рахунку-фактурі №41/MAG/2023 від 06.05.2023 зазначена оплата за товар в сумі 15276,60дол. США в термін ЗО днів до 05.06.2023. Відповідно п.4 контракту № 20/ЕХР/2020т від 20.03.2020 передбачено розрахунки за товар в формі 100% передоплати , можлива оплата частинами (не пізніше 180днів з дати поставки товару). Банківський платіжний документ №222 від 08.03.2023 стосується контракту № 20/ЕХР/2020т від 20.03.2020 загалом, з партією товарів поданою до митого оформлення ідентифікувати неможливо. У вказаному платіжному документі вказана сума 14605,75дол., що не відповідає сумі партії товару. Також платіжний документ не засвідчений в установленому порядку (не містить відмітки банку). Наданий закупівельний інвойс №F202302081G-01 від 26.04.2023 на умовах поставки FOB, тоді як до митного оформлення товар заявлено на умовах поставки DAT, числовий розрахунок вартості щодо вказаного не надано. Декларація країни відправлення форми TI№23PL322080NS5WYLZ1 від 23.05.2023 не містить вартісних значень. Згідно статті 54 Митного кодексу України, при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р. Враховуючи викладене та відповідно до статті 53 та статті 54 МКУ, відповідно до наказу Держмитслужби від 01.07.2021 №476«Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України». У зв`язку із чим декларанту було запропоновано надати наступні документи: 1) договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 6)копію декларації країни відправлення; 7) за наявності документи відповідно п.4 статті 53Митного кодексу України. Відповідно до ч.б ст. 53 МКУ, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару» (а.с.78).

У відповідь на повідомлення митниці декларант в листі №Б/Н від 30.05.2023 повідомив, що інші документи, які зазначені в частині третій статті 53 МК України надаватися не будуть та просив про завершення проведення митного оформлення (а.с.28).

31.05.20223 від Волинської митниці декларанту в АСМО «Інспектор-2006» надійшло повідомлення наступного змісту: «Консультація Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом у зв`язку з наявністю розбіжностей та неточностей у поданих до митного оформлення документах та відсутності документального підтвердження визначеного рівня митної вартості товарів. У Волинської митниці відсутня цінова інформація про вартість ідентичних чи подібних товарів для застосування методів визначення митної вартості згідно положень статей 59-61 Митного кодексу України. У Волинської митниці відсутня цінова інформація про вартість продажу (відчуження) ідентичних чи аналогічних товарів на митній території України для застосування методу визначення митної вартості згідно положень статті 62 Митного кодексу України. У Волинської митниці відсутня цінова інформація про вартість товарів, наданої виробником товарів, що оцінюються, для застосування методу визначення митної вартості згідно положень статті 63 Митного кодексу України. Волинська митниця володіє ціновою інформацією щодо вартості товарів, митне оформлення яких здійснено-Товар на рівні - 3,77 Дол. США/кг за МД №UА100330/2023/140843 від 22.05.2023 з врахуванням положень статті 64 Митного кодексу України У разі наявності у декларанта цінової інформації для застосування методів визначення митної вартості на підставі положень статтей 59 - 63 Митного кодексу України, просимо повідомити для розгляду питання про можливість її використання при оцінці імпортованого товару».

В подальшому Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000346/2 від 31.05.2023 (а.с.31-32).

Як зазначено у графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів, зазначено: «Митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. Згідно ст.54 МКУ митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів в поданих до митного оформлення товарів за митною декларацією №UA205140/2023/ 042163 документи містять розбіжності, зокрема:

В рахунку-фактурі №41/MAG/2023 від 06.05.2023 зазначена оплата за товар в сумі 15276,60дол. США в термін 30 днів до 05.06.2023. Відповідно п.4 контракту № 20/ЕХР/2020m від 20.03.2020 передбачено розрахунки за товар в формі 100% передоплати , можлива оплата частинами (не пізніше 180 днів з дати поставки товару). Банківський платіжний документ №222 від 08.03.2023 стосується контракту № 20/ЕХР/2020m від 20.03.2020 загалом, з партією товарів поданою до митого оформлення ідентифікувати неможливо. У вказаному платіжному документі вказана сума 14605,75 дол., що не відповідає сумі партії товару. Також платіжний документ не засвідчений в установленому порядку (не містить відмітки банку). Наданий закупівельний інвойс №F202302081G-01 від 26.04.2023 на умовах поставки FOB, тоді як до митного оформлення товар заявлено на умовах поставки DAT, числовий розрахунок вартості щодо вказаного не надано. Декларація країни відправлення форми ТІ №23PL322080NS5WYLZ1 від 23.05.2023 не містить вартісних значень.

Згідно вимог наказу Держмитслужби від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» та згідно ст.53 та ст.54 МКУ декларанту запропоновано надати в 10-денний термін наступні документи: 1) договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 6) копію декларації країни відправлення; 7) за наявності документи відповідно п.4 статті 53Митного кодексу України.

Відповідно до ч.б ст. 53 МКУ, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Декларант не надав додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, про що повідомив листом б/н від 30.05.2023.

У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України, також, вимогами ч.6 ст.54 МКУ передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. За умови надання, згідно ст.53 МКУ документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об`єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта.

Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, відповідно до наказу Держмитслужби від 01.07.2021 №476«Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», на підставі цінової інформації, наявної в митного органу. Товар на рівні - 3,77 дол. СІША/кг за МД №UА100330/2023/140843 від 22.05.2023, з врахуванням положень статті 64 Митного кодексу України.

Митницею відповідно до положень ст. 55 та ст.57 МКУ з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X та ст.55 Митного кодексу».

Одночасно із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від №UA205140/2023/001911 (а.с.29-30).

На підставі №23UA205140042694U1 від 31.05.2023 товар випущено у вільний обіг .

Не погоджуючись із прийнятим Волинською митницею рішенням про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000346/2 від 31.05.2023, позивач звернувся із даним позовом до суду.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

За приписами частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визнається правильність визначення митної вартості декларантом, якщо не доведено інше.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, а саме, зовнішньоекономічні контракти з додатками, рахунки-фактури (інвойс), договір про організацію міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом, рахунки на оплату (транспортні послуги), міжнародні товарно-транспортні накладні та інші.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так, в рахунку фактурі 41/MAG/223 від 06.05.2023 зазначено сума до оплати 15276.60 дол. США з відстрочкою оплати на 30 днів (до 05.06.2023). Митний орган посилається на п.4.1 контракту № 20/ЕХР/2020m від 20.03.2020, в якому передбачено оплата в 100% розмірі. Відповідно до п. 4.2.2 контракту від 20.03.2020 визначено, що оплата за відповідну партію товару у термін не пізніше 180 днів з моменту поставки. Згідно п. 4.2.1 можлива оплата частинами. Таким чином, ТзОВ «Інтеріор Україна» здійснила часткову оплату товару в сумі 15276,60 дол. США, решта суми в розмірі (15276,60-14605,75) в сумі 670,85 дол США буде сплачена в терміни 180 днів з моменту поставки. Таким, чином розбіжностей в документах, які б унеможливлювали визначення митної вартості не наведена.

Крім того, згідно п. 3.1 контракту № 20/ЕХР/2020m від 20.03.2020 поставка товару здійснюється на умовах DAT Луцьк, згідно Правил Інкотермс в редакції 2010 року. Аналогічні відомості заявлені митному органу України. Посилання митного органу на той факт, що згідно закупівельного інвойсу №F202302081G - 01 від 26.04.2023 поставка відбувається на умовах FOB не може впливати на числовий рівень митної вартості, оскільки поставка на таких умовах відбувалась між іноземними контрагентами не на митній на території України. На умовах FOB Правил Інкотермс в редакції 2010 року товар, що був завезений позивачем в Україну, придбав у Китаї Interior Grzegorz Charkot. Такі обставини не спростовують та не викликають сумнівів щодо митної вартості заявленої позивачем.

На думку суду посилання представника відповідача на той факт, що митна декларація країни відправлення не містить вартісних значень не можуть свідчити про сумніви в числовому значенні митної вартості, яка була задекларована ТзОВ «Інтеріор Україна», оскільки позивач не може впливати на процедури декларування власної діяльності іноземним контрагентом.

Крім того, інвойс №F202302081G-01 від 26.04.2023 зазначає ціну придбання товару у Китаї в сумі 13500 дол. США, а з урахуванням розумного комерційного інтересу польської компанії Interior Grzegorz Charkot, ціна реалізації товару для позивача в сумі 15276,60 дол. США являється об`єктивною та підтверджує обставини та ціну покупки товару позивачем.

Твердження відповідача про те, що банківський платіжний документ №222 від 08.03.2023 стосується контракту № 20/ЕХР/2020m від 20.03.2020 загалом, а не стосується партії товарів поданою до митого оформлення ґрунтуються на припущеннях, оскільки як зазначено вище позивач здійснив часткову оплату по рахунку фактурі (інвойсу) 41/MAG/223 від 06.05.2023 і саме сплату такої суму підтверджує банківський документ. Тому у вказаному платіжному документі вказана сума 14605,75дол., що відповідає частковій оплаті партії товару. Оплата поставки частково не може викликати сумнів у розмірі числового значення митної вартості. Посилання на той факт, що платіжний документ не засвідчений в установленому порядку (не містить відмітки банку) також не викликає сумнівів у митній вартості, адже позивач не може впливати на банківські установи, а оперативне підтвердження оплати відбулось за допомогою засобів електронного зв`язку, які апріорі не можуть містити відбитку печатки.

Суд зазначає, що ціна товару в рахунку-фактури (інвойсу) 41/MAG/223 від 06.05.2023 (15276,60 доларів США) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №23UA205140042163U2 (графа 22).

З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

При вирішенні спору суд також враховує, що обов`язком митного органу у разі незгоди із заявленою декларантом митною вартістю є проведення консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовний вибір методів з обґрунтуванням причин неможливості застосування кожного з попередніх методів.

Однак, попри формальну вказівку в оскаржуваних рішеннях про проведення таких консультацій, відповідачем не надано належних доказів про проведення процедури консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів, а лише надіслано декларанту в електронному вигляді повідомлення-вимогу про надання додаткових документів та прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якого було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Крім того в поданих до митного оформлення документах ціна товару визначена за одиницю товару (за комплекти/за штуку), тоді як митний орган у спірних рішеннях визначив відкориговану митну вартість товару не за одиницю товару, а за кілограм.

При прийнятті рішення про коригування митної вартості товару відповідач використав виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а вже наявною у митного органу ціновою інформацією. Однак, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000346/2 від 31.05.2023 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, відтак позов про визнання протиправним та скасування вказаного рішення підлягає до задоволення.

Крім того, відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов задоволено, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 2 684,00 грн, що сплачений платіжною інструкцією від 27.07.2023 № 1689 (а.с.10).

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18.

Відповідно до частин другої, третьої статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу додано копії таких документів: договору №27/07/23-2 про надання правничої допомоги від 27.07.2023, укладеного між АО «ПРЕМІУМ СЕРВІС» та позивачем; акту від 27.07.2023 приймання-передачі наданих послуг згідно Договору про надання правничої допомоги №27/07/23-2 від 27.07.2023; платіжний інструкцію №1691 від 27.07.2023 (а.с.41-43,48).

За умовами договору клієнт оплачує винагороду в розмірі вказаному в актах виконаних робіт/наданих послуг, згідно з яким вартість послуг становить 1000,00 грн. та складається з: надання правової інформації, консультацій, роз`яснень з питань правомірності винесення оскаржуваних рішень (1 год.) 2000,00 грн., складання та оформлення позовної заяви (4 год.) 8 000,00 грн.

Оплату послуг з надання правничої допомоги відповідно до рахунку-фактури підтверджує платіжний інструкцію №1691 від 27.07.2023 на суму 10000,00 грн.

За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Разом із тим, частина дев`ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд зазначає, що предметом судового розгляду у даній справі було рішення про коригування митної вартості, які складені за наслідками митного декларування товарів по одному і тому ж самому договорі та із одним і тим же контрагентом. Крім того, суд зауважує, що надання правничої інформації, консультацій з питань правомірності винесення оскаржуваних рішень є єдиним комплексом дій, що охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України(зокрема, складність справи, яку розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження; час, який об`єктивно необхідно було витратити на підготовку позовної заяви, зважаючи на сталу судову практику у справах цієї категорії; обсяг наданих адвокатом послуг), враховуючи прохання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн., а решту витрат повинен понести позивач.

Крім того, відповідно до статті 137 КАС України витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз. Спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат на послуги перекладача позивачем надано рахунок фактуру №27/07/2023 від 27.07.2023 та платіжну інструкцію №1690 від 27.07.2023 (а.с.47,49).

Отже, враховуючи вищевикладене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 2 684,00 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн., та 1 150,00 грн. витрат пов`язаних із залученням перекладача, а решту витрат повинен понести позивач.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеріор Україна» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000346/2 від 31.05.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ ВП 43958385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеріор Україна» (43021, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Єршова, будинок 11, код ЄДРПОУ 43292512) судовий збір у розмірі 2 684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні нуль копійок), витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. (три тисячі гривень нуль копійок) та витрати пов`язані із залученням перекладача в сумі 1 150,00 грн. (одна тисяча сто п`ятдесят гривень нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський