Постанова

від 15.11.2007 по справі а-6/135

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А-6/135

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2007 р.   Справа № А-6/135   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: Cуддя  Грица Юрій Іванович      При секретарі   Цюрак Андрій Михайлович

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи  за позовом  ТзОВ "Серін"  вул.16 Липня,11,Делятин,Надвірнянський район, Івано-Франківська область,78444

до відповідача  ДПІ в Надвірнянському районі  Визволення,2,Надвірна,Надвірнянський район, Івано-Франківська область,78400

За участю прокуратури Івано-Франківської області, вул. Грюнвальдська, 11

  Представники:

Від відповідача:  Ільків І.Д. - (довіреність №5092/10/10 від 14.06.07 -ГДПІ юридичного сектору

Від позивача: Луковкіна У.Ю., (довіреність № б/н від 01.11.07 представник

Від відповідача:  Йосипенко В.І., (довіреність № 7914/Й-10 від 20.09.07 СДПРІ )

Був присутній прокурор:  Савчук Л.Є.,  

СУТЬ СПРАВИ: подано позов про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення                        ДПІ у Надвірнянському   районі від 16.02.2007 р. № 0000112301/0   з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ  за серпень та вересень  2006 р.

            В судовому засіданні оголошувалась перерва до   15.11.07.                

          Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

          Представники відповідача подав суду заперечення на позов, в якому проти позову заперечив, посилаючись на те, що вищевказане повідомлення рішення прийняте ним на підставі чинного законодавства.

          Представник прокуратури заперечення стосовно позову підтримав.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив, що в період з 13.02.2007 р. по 14.02.2007 р. працівниками ДПІ у Надвірнянському районі проводилась невиїзна документальна перевірка Дочірнього підприємства «Серін»ТзОВ «Серін ЮКей Лімітед», за результатами якої складено акт від 14.02.2007 р. На підставі вищевказаного акту винесено податкове повідомлення-рішення від 16.02.2007 р. № 0000112301/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 119169 грн 08 коп.

          Не погодившись з вищевказаним повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його нечинним.

Як вбачається з акту  перевірки,  постачальниками по першому ланцюгу для ТзОВ “Серiн” в окремих податкових перiодах були: у липнi2006 року: ПП “Технiка-Захiд”, яке реалізувало ТзОВ “Серiн” продукцiю на суму 294063 грн 78 коп в т.ч. ПДВ 49010 грн 63 коп. ДПІ в Надвiрнянському районi з метою вирiшення питання щодо обгрунтованостi вiдшкодування ПДВ з бюджету направляла запит щодо надання загальних вiдомостей про ТзОВ “Технiка Захiд”  вiд 29.11.2006 року, вiд якого отримано податковi накладнi, що вiднесенi до податкового кредиту липня 2006 року, у вiдповiдь на що листом вiд 14.12.2006 року  отримано iнформацiйну довiдку, в якiй зазначалося, що розрахунки пiдприємства за звiтний перiод склали 4465 грн. У серпнi 2006 року: ПП “Технiка-Захiд”, яке реалізувало ТзОВ “Серiн” продукцiю на суму 420950 грн 7 0 коп в т.ч. ПДВ 70158 грн 45 коп. ДПІ в Надвiрнянському районi з метою вирiшення питання щодо обгрунтованостi вiдшкодування ПДВ з бюджету направляла запит щодо надання загальних вiдомостей про ТзОВ “Технiка Захiд” вiд 25.10.2006 року, вiд якого отримано податковi накладнi, що вiднесенi до податкового кредиту серпня 2006 року, у вiдповiдь на що листом вiд 02.11.2006 року  отримано iнформацiйну довiдку, в якiй зазначалося, що розрахунки пiдприємства за звiтний перiод склали 2415 грн. З метою вирiшення питання щодо обгрунтованостi вiдшкодування ПДВ з бюджету до ДПІ у Залiзничному районi м. Львова 21.12.2006 року  та 20.01.2007 року (повторно) було надiслано запит з проханням провести зустрiчну перевiрку ПП «Технiка Захiд», залученого до схеми постачання вищевказаного пiдприємства у 1-й ланцi ланцюга та яке є безпосереднiм постачальником ДП «Серін»ТзОВ «Серін ЮКей Лімітед», щодо правомiрностi включения останнiм до вiдшкодування з бюджету сум податку на додану вартiсть по отриманiй вiд ПП “Технiка-Захiд” продукцiї. Листом вiд 25.01.2007 року ДПІ у Залiзничному районi м. Львова повiдомлено, що ПП “Технiка Захiд” не знаходиться за юридичною адресою, 19.12.2006 року передано ЛВПМ ДПА у Львiвськiй областi на встановлення мiсцезнаходження, 24.11.2006 року ПП “Технiка Захiд” подано на банкрутство.

ПП ,,Технiка Захiд” не задекларувало та вiдповiдно не сплатило до бюджету суму ПДВ за липень 2006 року в розмiрi 49010 грн 63 коп та за серпень 2006 року в розмiрi 70158 грн 45 коп.

В зв"язку з цим, перевіряючими  зроблено висновок про те, що оскільки постачальники (по ланцюгу) не сплатили суму ПДВ до бюджету, то податкові накладні, отримані ДП „Серін” ТзОВ „Серін ЮКей Лімітед” , виписані всупереч Закону України „Про податок на додану вартість”.

          В  акті перевірки від 18.12.2006 р. ДПІ вказує, що сума податку на додану вартість відшкодовується тільки за умови проведення зустрічних (по ланцюгу до виробника продукції)  документальних перевірок постачальників платника податків, по ланцюгу до виробника продукції та після фактичної сплати податку виробником до бюджету.

          Згідно із п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання  коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

          Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону визначено, що податковий кредит звітного  періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях   у   межах    господарської   діяльності   платника   податку;  придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших  необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій, у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

          Як вбачається з матеріалів справи, ДП „Серін” виконало цю вимогу, оскільки сплатило ПДВ  у ціні придбаного у контрагентів товару. Контрагенти, у свою чергу, виконуючи вимоги п. 7.2 Закону про ПДВ, передали ДП „Серін” належним чином оформлені податкові накладні на сплачену суму податку. Податкова накладна є одночасно звітним податковим і розрахунковим документом.

Згідно з пп. 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

          Відповідно до припису підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону тільки дані податкової декларації за відповідний період є підставою для отримання відшкодування. Таким чином, законодавством чітко визначені засоби доказування, якими за законом підтверджується право на отримання бюджетного відшкодування і це право не може підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Підпункт 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону встановлює, що у випадках, коли сума бюджетних надходжень від податку на додану вартість відповідного періоду не покриває суму податків, що має бути відшкодована з бюджету, для такого бюджетного відшкодування використовуються доходи з інших джерел. Таким чином, законодавством передбачається можливість відшкодування сум податку на додану вартість з бюджету в разі коли суми бюджетних надходжень з податку на додану вартість менші за суми відшкодування цього податку. Вказана норма спростовує твердження відповідача щодо встановлення законодавцем прямого взаємозв'язку між сплатою (надходженням) до бюджету податку на додану вартість та його відшкодуванням з бюджету.

Законом України "Про податок на додану вартість" в редакції, чинній на момент проведення перевірки органами ДПІ, передбачено, що підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період і не передбачається надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків. Водночас, Закон не ставить у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання щодо від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків, і цей факт не ставиться у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит повністю підтверджений належним чином оформленими документами (податковими  накладними та платіжними дорученнями і банківськими виписками, які  є документами, що підтверджують  сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару)  та не заперечується Відповідачем.

          Відповідачем в судовому засіданні не спростовані доводи позивача про те, що на момент здійснення господарських операцій позивачем необґрунтовано віднесено до податкового кредиту, суми податку на додану вартість, а також обставини, за якими покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них. Крім того, на момент здійснення господарських операцій продавці були зареєстровані у встановленому Законом порядку та мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

          Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартiсть” платник податку - особа, яка згiдно з цим Законом зобов'язана здiйснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка iмпортує товари на митну територiю України.Платники податку, визначенi у пп. “а”, “в”, “г”, “д” п. 10.1 ст. 10, Закону України “Про податок на додану вартiсть” вiдповiдають за дотримання достовiрностi та своєчасностi визначення сум податку, а також за повноту та своєчаснiсть його внесення до бюджету вiдповiдно до закону.

          У вiдповiдностi до вимог ст. 2 Закону України “Про державну податкову службу в Українi”, завданням органів державної податкової служби є здiйснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильнiстю обчислення, повнотою i своєчаснiстю сплати до бюджетiв, державних цiльових фондiв податкiв i зборiв, а також неподаткових доходів, установлених законодавством;    внесення в установленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування та т.п.

          Із системного аналізу норм зазначеного вище Закону, суд робить висновок про те, що тiльки на податкову службу покладено обов‘язок  здійснення контролю за додержанням податкового законодавства i нiяким чином такого обов‘язку щодо контролю за сплатою постачальниками чи продавцями податку на додану вартість, не покладено на покупця.

          Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собi несплата податку продавцем (в тому числi у разi ухилення вiд сплати) при фактичному здiйсненнi господарської операцiї не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного вiдшкодування i не тягне за собою вiдповiдальностi у виглядi штрафних (фiнансових) санкцiй.

          Стаття 19 Конституцi встановлює, що органи державної влади та органи мiсцевого самоврядування, і посадовi особи зобов'язанi дiяти лише на пiдставi, в межах повноважень та у спосiб, що передбаченi Конституцiєю та законами України.          

          Підпунктом 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (із змінами і доповненнями) передбачено, що протягом 30 днів (тобто календарних днів), наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку (тобто наступних 30 календарних днів) провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Порядок та механізм організації перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування затверджено наказом ДПА України від 18.08.2005 N 350 „Методичні рекомендації щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість”. Згідно з п. 4.1 Методрекомендацій на проведення невиїзної документальної перевірки та позапланової виїзної перевірки у органів ДПС є 60 календарних днів. Отже, це є максимальний строк, протягом якого мають бути проведені всі перевірки і отримані кінцеві висновки органів ДПС щодо відповідності та законності суми бюджетного відшкодування, заявленої платником податку, наявним документам.

Як вбачається з акту перевірки, вона носить назву „невиїзної документальної перевірки правильності визначення сум ПДВ, задекларованих до відшкодування  підприємством  за серпень та вересень 2006 р. ” Проте, строки для проведення будь-яких перевірок по вказаних періодах пройшли, та по вказаних періодах уже були проведені додаткові виїзні перевірки, за результатами яких складені відповідні акти, якими підтверджені дані позивача.

          Відповідно до вимог наказів ДПА, що регулюють порядок проведення перевірок щодо достовірності заявлених до відшкодування сум ПДВ, органи ДПС при оформленні результатів перевірки,  у разі неможливості підтвердити до відшкодування суму ПДВ, в акті повинні вчинити зазначений запис. В актах за вказані періоди такий запис відсутній.

          Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача правомірні і підлягають задоволенню.

            Судові витрати стягнути з Державного бюджету.

          Керуючись ст.ст 19, 124 Конституцiї України, ст. 1, пiдпунктом 7.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартiсть”,  Законом України “Про податок на додану вартiсть”, Законом України “Про державну податкову службу в Українi”, ст.ст.158-163  Кодексу адмiнiстративного судочинства України,суд

                                                                  ПОСТАНОВИВ:

позов задоволити.

          Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Надвірнянському районі №0000112301/0 від 16.02.2007р.

         Стягнути з Державного бюджету на користь  ТзОВ „Серін” вул. 16 Липня, 11, смт. Делятин, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78444 (код 32472639) - 3 грн 40 коп судового збору.

       Повернути ТзОВ „Серін” вул. 16 Липня, 11, смт. Делятин, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78444 (код 32472639)  з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в сумi 81 грн 60 коп.

      Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її складення у повному обсязі відповідно до ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом  двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                            Грица Юрій Іванович

Виготовлено в АС "Діловодство суду"