Ухвала

від 09.10.2023 по справі 761/29778/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/29778/23

Провадження № 1-кс/761/19422/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2023 року місто Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

адвоката ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду клопотання керівника ТОВ «СТОЛИЦЯ ІНВЕСТМЕНТ» (ЄДРПОУ 44352472) ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 17.07.2023 у справі № 761/24453/23 в рамках кримінального провадження № 42022102100000173 від 23.09.2022,

установив:

17.08.2023 до Шевченківського районного суду міста Києва (вхід. № 72112) надійшло клопотання керівника ТОВ «СТОЛИЦЯ ІНВЕСТМЕНТ» (ЄДРПОУ 44352472) ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 17.07.2023 у справі № 761/24453/23 в рамках кримінального провадження № 42022102100000173 від 23.09.2022.

В обґрунтування поданого клопотання заявник зазначив, що слідчими слідчого відділу Шевченківського УП ГУНП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022102100000173 від 23.09.2022, в якому ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17.07.2023 у справі № 761/24453/23 задоволено клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 про арешт майна у зазначеному кримінальному провадженні та накладено арешт на нежитлову будівлю, яка перебуває у власності ТОВ «СТОЛИЦЯ ІНВЕСТМЕН» код ЄДРПОУ 44352472 за адресою: місто Київ, вул. Данила Щербаківського, будинок 53-Д.

На думку заявника, арешт на зазначене майно було накладено незаконно без достатніх правових підстав, прокурор не надав достатніх та належних доказів тих обставин, на які посилався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив докази з точку зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення. Крім того, заявник зазначив, що службові особи товариства не перебувають у статусі підозрюваного, обвинуваченого в рамках зазначеного кримінального провадження. При цьому ТОВ «СТОЛИЦЯ ІНВЕСТМЕНТ» неправомірно позбавлено можливості повноцінно здійснювати фінансово-господарську діяльність, оскільки відсутня можливість розпоряджатись власним майном, зокрема в частині передання в оренду приміщень.

А тому, заявник просив скасувати арешт майна, який накладений ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 17.07.2023 у справі № 761/24453/23 в рамках кримінального провадження № 42022102100000173 від 23.09.2022.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримала доводи клопотання, просила його задовольнити.

Прокурор у судове засідання не з`явився, повідомлялися належним чином про дату, час та місце розгляд справи. Однак, надіслав на електронну адресу суду лист в якому просив провести розгляд справи без його участю.

Заслухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов висновку про таке.

З матеріалів клопотання вбачається, що слідчими слідчого відділу Шевченківського УП ГУНП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022102100000173 від 23.09.2022 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 197-1 КК України.

Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Шевченківської окружної прокуратури міста Києва.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 17.07.2023 у справі № 761/24453/23 в рамках кримінального провадження № 42022102100000173 від 23.09.2022 накладено арешт на нежитлову будівлю, яка перебуває у власності ТОВ «СТОЛИЦЯ ІНВЕСТМЕН» код ЄДРПОУ 44352472 за адресою: місто Київ, вул. Данила Щербаківського, будинок 53-Д.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК арешт майна може бути скасований за клопотанням власника майна за умови, що останній доведе, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладений необґрунтовано.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що стаття 1 Протоколу № 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення у справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004).

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Як вбачається зі змісту вказаної ухвали слідчого судді, підставою для накладення арешту на майно, послугувала наявність розумних підозр вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та є речовим доказом у кримінальному провадженні № 42022102100000173 від 23.09.2022.

Речовими доказами відповідно до ст. 98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом із цим, ухвала слідчого судді, постановлена за наслідками розгляду клопотання прокурора, не містить посилання на матеріали кримінального провадження, здобуті в ході досудового розслідування, які свідчать про наявність розумних підозр вважати, що арештоване майно є доказом злочинів, за фактом вчинення яких здійснюється досудове розслідування.

Також, під час розгляду вказаного клопотання про скасування арешту майна, прокурором не надано слідчому судді допустимих, в розумінні ст. 86 КПК України, доказів на підтвердження того, що арештоване майно одержане злочинним шляхом, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, чи є знаряддям злочину, як і не надано доказів що вказують про прямий, або опосередкований зв`язок посадових та інших осіб, які вчинили кримінальне правопорушення з обставинами, які є предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу на те, що на момент розгляду клопотання про скасування арешту майна, поданого в порядку ст. 174 КПК України, в даному кримінальному провадженні жодній особі ТОВ «СТОЛИЦЯ ІНВЕСТМЕНТ» про підозру не повідомлено, що безумовно суперечить загальним засадам кримінального провадження, зокрема принципу розумності строків, та істотно порушує право власності на таке майно, арешт на яке накладено.

Крім того, під час накладання арешту належним чином не встановлено засновника товариства, який є власником майна, право якого безпосередньо обмежується.

Водночас, заявник в судовому засіданні надав докази того, що юридична особа здійснює діяльність, а саме надає в оренду й експлуатацію власне чи орендоване нерухоме майно.

Кримінальне провадження зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань 23.09.2022, арешт на майно накладено 17.07.2023, проте протягом тривалого часу відносно засновника та власника майна, не вчиняється органом досудового розслідування жодних процесуальних дій, що свідчить про тривале втручання державного органу у право на мирне володіння майном та не забезпечує справедливого балансу між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

На переконання слідчого судді, відсутні дані, які б виправдовували на даній стадії подальше втручання у володіння майном ТОВ «СТОЛИЦЯ ІНВЕСТМЕНТ», оскільки органом досудового розслідування не доведено необхідність та наявність підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування у такому арешті майна; підстави, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння власником належним йому майном.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу на те, що прийняття рішення у порядку ст. 174 КПК України не є тотожними поняттями з переглядом судового рішення у апеляційному порядку, тому оскільки доводи заявника мають на своїй меті оскаржити підстави прийняття такого рішення, слідчий суддя не має повноважень надавати оцінку рішенню іншого судді.

Із урахуванням наведених норм та аналізу наявних в розпорядженні слідчого судді матеріалів, слід дійти висновку про відсутність підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна ТОВ «СТОЛИЦЯ ІНВЕСТМЕНТ».

Керуючись статтями 2, 7, 98, 170, 173-174, 309, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

постановив:

Клопотання керівника ТОВ «СТОЛИЦЯ ІНВЕСТМЕНТ» (ЄДРПОУ 44352472) ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 17.07.2023 у справі № 761/24453/23 в рамках кримінального провадження № 42022102100000173 від 23.09.2022 - задовольнити.

Скасувати арешт майна, який накладено ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 17.07.2023 у справі № 761/24453/23 в рамках кримінального провадження № 42022102100000173 від 23.09.2022, а саме: на нежитлову будівлю, яка перебуває у власності ТОВ «СТОЛИЦЯ ІНВЕСТМЕН» код ЄДРПОУ 44352472 за адресою: місто Київ, вул. Данила Щербаківського, будинок 53-Д.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя ОСОБА_6