Рішення

від 10.10.2023 по справі 320/5547/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2023 року м. Київ № 320/5547/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київської області № 104450006078 від 10.01.2022р. та № 104450006078 від 10.02.2022 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком N 1 періоди:

з 19.06.1990р. по 10.08.1990р. проходження виробничої практики на ПО Шахта «Димитрова» ДП «Красноармійськвугілля»;

з 03.08.1992р. по 04.04.1999р. служби в ОВГРЗ;

з 05.04.1999р. по 16.04.2001р. служби в ЦШ ДВГРС;

з 01.09.1985 року по 16.06.1986р. та з 16.06.1988р. по 31.07.1992р. навчання у ДПІ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київської області повторно розглянути заяву від 04.01.2022р. ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 через відсутність пільгового стажу роботи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2022 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Крім того, суд також витребував у відповідача належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача та запропонував подати до суду відзив на позовну заяву.

Копію ухвали суду від 04.07.2022 та копію позовної заяви було направлено відповідачу на електронну адресу та відповідно до відомостей звіту про доставлення електронного листа, 08.07.2022 доставлено на електронну адресу відповідача.

Відповідач позов не визнав та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначив, що до пільгового стажу роботи за списком №1 не зараховано періоди з 03.08.1992 по 04.04.1999, оскільки довідка від 22.11.2013 № 163 видана центральним штабом державної воєнізованої гірничорятувальної служби вугільній промисловості, розташованим у м.Донецьк, який тимчасово не підконтрольний українській владі, в індивідуальних відомостях про застраховану особу інформація про обчислення стажу відсутня. Період з 05.04.1999 по 16.04.2001 не зараховано до пільгового стажу роботи позивача, оскільки до довідки від 05.04.1999 № 310 надано копію наказу про результати атестації робочих місць від 22.03.1999 №57, яка не завірена печаткою, що свідчить про навмисну підробку документів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 11.05.2022 № 3223-5001544018 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до записів у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 у спірні періоди:

- з 01.09.1985 року по 16.06.1986р. навчання на першому курсі денного відділення Донецького політехнічного інституту, (з 17.06.1986 по 15.06.1988 служба в лавах Радянської армії) з 31.07.1992 відрахований у зв`язку з закінченням інституту,

- з 19.06.1990 по 10.08.1990 позивач був прийнятий учеником електрослюсаря підземного для проходження виробничої практики на ПО Шахта «Димитрова» ДП «Красноармійськвугілля»,

- з 03.08.1992 по 04.04.1999 позивач проходив службу в оперативній гірнорятувальній службі на посаді помічника командира взводу, з 29.04.1993 командира оперативного взводу, з 01.04.1995 призначений на посаду помічника командира загону командир взводу,

- з 05.04.1999 по 05.04.1999 позивач проходив службу в Центральному штабі державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості на посаді помічника командира загону, з 13.11.2000 заступника командира загону.

Судом встановлено, що позивач 04.01.2022 року звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію на пільгових умовах.

З матеріалів справи вбачається, що заява та подані документи позивачем прийняті відповідачем 04.01.2022 і зареєстровані за № 9, про що свідчить розписка повідомлення. У даній розписці повідомлення зазначено перелік документів, які подані позивачем, а також надано строк до 03.04.2022, протягом якого позивач може надати документи, яких недостатньо для призначення пенсії, а саме диплому про навчання, довідки що визначають право на пенсію на пільгових умовах, інші документи (акт перевірки).

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 13.01.2022 повідомило, що за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії від 04.01.2022 прийнято рішення № 104450006078 від 10.01.2022 про відмову в призначенні пенсії.

Відмовляючи в призначенні пенсії, пенсійний орган вказав, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.01.2004 по 30.06.2006, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні нарахування та сплата страхових внесків по підприємству «ТЕМПО-ПЛЮС» (код 33281221). До пільгового стажу роботи за списком №1 не зараховано періоди: з 03.08.1992р. по 04.04.1999р. оскільки довідка від 22.11.2013 №163 видана центральним штабом державної воєнізованої гірничорятувальної служби вугільній промисловості, розташованим у м.Донецьк, який тимчасово не підконтрольний українській владі, в індивідуальних відомостях про застраховану особу інформація про обчислення стажу відсутня, з 05.04.1999р. по 16.04.2001р. оскільки до довідки від 05.04.1999 №310 надано копію наказу про результати атестації робочих місць від 22.03.1999 №57, яка не завірена печаткою підприємства.

Водночас, відповідач зазначив, що ним направлено запит на довідку про пільговий характер роботи з 03.08.1992 по 04.04.1999 та ініційовано проведення факту перевірки на пільгових умовах з 05.04.199 по 16.04.2001.

04.02.2022 позивач звернувся до відповідача з документами, яких недостатньо було для призначення пенсії у межах встановленого відповідачем строку до 03.04.2022.

Відповідач прийняв заяву позивача від 04.02.2022 про призначення пенсії на пільгових умовах як подану повторно.

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 14.02.2022 повідомило, що за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії від 04.02.2022 прийнято рішення № 104450006078 від 10.02.2022 про відмову в призначенні пенсії.

Відмовляючи в призначенні пенсії, пенсійний орган вказав, що до пільгового стажу роботи за списком № 1 не враховано періоди роботи: з 19.06.1990 по 10.08.1990, оскільки в довідці від 19.10.2020, виданої « Шахта Димитрова» відсутній номер реєстрації довідки, з 03.08.1992р. по 04.04.1999р. оскільки довідка від 22.11.2013 № 163 видана центральним штабом державної воєнізованої гірничорятувальної служби вугільній промисловості, розташованим у м.Донецьк, який тимчасово не підконтрольний українській владі, в індивідуальних відомостях про застраховану особу інформація про обчислення стажу відсутня, з 05.04.1999р. по 16.04.2001р. оскільки згідно ЄДРПОУ підприємство зареєстроване з 10.01.2003, довідки про перейменування підприємства відсутні, довідки про роботу у складі гірничорятувальної частини (станції) не надано.

Не погоджуючись із правомірністю рішень про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернуся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону №1058-ІV).

Закон №1788-ХІІ був ведений в дію з 01 січня 1992 року - в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року - в повному обсязі.

Згідно статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з пунктом 1.1 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, в редакції наказу Міністерства соціальної політики №720/1642/5 від 06 жовтня 2014 року (далі - Інструкція), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пункту 2.14 Інструкції якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

01 січня 2004 року набув чинності Закон № 1058-ІV.

Відповідно до частини 2 статі 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Система персоніфікованого обліку була введена в дію 01 січня 2004 року на виконання Указу Президента України від 4 травня 1998 року № 401 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування» згідно постанов Кабінету Міністрів України № 1854 від 12 грудня 2002 року та №303 від 12 березня 2003 року.

Таким чином, при обчисленні пільгового стажу позивача за період роботи до впровадження системи персоніфікованого обліку, відповідач мав керуватися документами та порядком, визначеним законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-ІV.

Відповідно до частини 3 статті 114 Закону №1058-ІV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року №202, в редакції постанови КМ №341 від 10.05.2018, затверджений «Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років».

Пунктом 3 «Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383), передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

В листі Міністерства соціальної політики України від 08.02.2016 №713/039/161-16 зазначено, що згідно з пунктом 2 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 №383, під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

Комплексний аналіз норм дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону №1058-ІV є перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку, з урахуванням проведеної атестації робочих місць, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Пунктом 10 Порядку №383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Згідно з Порядком №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (пункт 1 Порядку).

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Отже, за приписами наведених пунктів уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

За результатами судового розгляду встановлено, що у трудовій книжці НОМЕР_1 , поданій позивачем, відомості про роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, внесені відповідно до вимог Інструкції, крім того, містяться всі необхідні оформлені належним чином відомості про займану посаду і період виконуваної роботи для підтвердження стажу.

Щодо посилання відповідача у рішенні про відмову у призначенні пенсії від 10.02.2022 про відсутність підтверджуючих документі про пільговий характер роботи та відсутність довідки про перейменування підприємства, довідки про роботу у складі гірничорятувальної частини (станції), а також не врахування довідки, виданої центральним штабом державної воєнізованої гірничорятувальної служби вугільній промисловості, розташованим у м.Донецьк, який тимчасово не підконтрольний українській владі суд зазначає наступне.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України м.Донецьк відносяться до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України від 15.04.2014 №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупованою територією визначено сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 Закону № 1207-VII на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

На підставі частини першої статті 17 Закону № 1207-VII передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Згідно з статтею 18 Закону № 1207-VII громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом № 1207-VII.

Згідно з частинами першою - третьою статті 9 Закону № 1207-VII передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Таким чином, відсутність можливості надати позивачем первинних документів, що знаходяться на підприємстві, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, не може порушувати право позивача на отримання пенсії, гарантоване Конституцією України.

Правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у постанові Верховного суду від 25 вересня 2018 року у справі № 569/15635/16-а.

Відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви (абзац третій пункту 1.7 розділу І Порядку).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

У пункті 4.7 Порядку №22-1 окреслено право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Тобто, у разі сумніву пенсійного органу у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано суду докази, що ним вживались відповідні заходи.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.03.2020 року у справі № 446/656/17.

Натомість, відповідач проігнорував вищезазначені законодавчо встановлені вимоги для належного прийняття та розгляду документів щодо призначення пенсії позивачу. Всупереч приписам Порядку №22-1 в частині подання у тримісячний строк з дня прийняття заяви відсутніх документів, відповідачем 10.01.2022 винесено рішення про відмову в призначенні пенсії.

Таким чином, спірні періоди з 19.06.1990 по 10.08.1990, з 03.08.1992 по 04.04.1999, з 05.04.1999 по 16.04.2001 підлягають зарахуванню до пільгового стажу роботи позивача.

Отже, рішення № 104450006078 від 10.01.2022 та №104450006078 від 10.02.2022 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до Рекомендації №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком N 1 періоди: з 19.06.1990 по 10.08.1990 проходження виробничої практики на ПО Шахта «Димитрова» ДП «Красноармійськвугілля»; з 03.08.1992 по 04.04.1999 служби в ОВГРЗ; з 05.04.1999 по 16.04.2001 служби в ЦШ ДВГРС.

Щодо позовних вимог про зарахування пільгового стажу періодів навчання в Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1985 року по 16.06.1986р. та з 16.06.1988р. по 31.07.1992р. суд зазначає наступне.

У разі призначення пенсій на пільгових умовах за нормами статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовується пункт 109 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року (далі - Положення), за яким періоди служби у складі Збройних Сил СРСР, в органах міліції (тощо) прирівнюються за вибором особи чи до роботи, яка передувала, чи до роботи, яка була одразу після військової служби, а навчання в професійно-технічному закладі зараховується до роботи, яка була після його закінчення.

Законом України "Про внесення змін до деяких Законів України щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби" передбачено, що під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або обіймала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах.

Відповідно до статті 38 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" від 10.02.1998 року № 103/98-ВР час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ефективним засобом правого захисту у даній справі буде зобов`язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком N 1 періоди: з 01.09.1985 по 16.06.1986, з 16.06.1988 по 31.07.1992 навчання в Донецькому політехнічному інституті, з 19.06.1990 по 10.08.1990 проходження виробничої практики на ПО Шахта «Димитрова» ДП «Красноармійськвугілля»; з 03.08.1992 по 04.04.1999 служби в ОВГРЗ; з 05.04.1999 по 16.04.2001 служби в ЦШ ДВГРС та повторно розглянути заяву від 04.01.2022 ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність прийняття спірних рішень, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог

Частиною 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Стосовно витрат на правничу допомогу. У позовній заяві зазначено, що попередній орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу становить 20000 грн. та докази понесення витрат на правову допомогу будуть надані протягом 5 днів з дня ухвалення рішення суду у даній справі.

У урахуванням того, що позивачем не надано докази понесення витрат на правову допомогу, клопотання про розподіл судових витрат на правову допомогу не розглядається судом разом з ухваленням рішення по справі.

Під час звернення з даним позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 1984,80 грн., що підтверджується квитанціями наявними в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що сума судового збору в розмірі 1984,80 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 250, 255, 257-266 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправнимта скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київської області № 104450006078 від 10.01.2022р. та №104450006078 від 10.02.2022 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській областізарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком N 1 періоди: з 01.09.1985 по 16.06.1986, з 16.06.1988 по 31.07.1992 навчання в Донецькому політехнічному інституті, з 19.06.1990 по 10.08.1990 проходження виробничої практики на ПО Шахта «Димитрова» ДП «Красноармійськвугілля»; з 03.08.1992 по 04.04.1999 служби в ОВГРЗ; з 05.04.1999 по 16.04.2001 служби в ЦШ ДВГРС.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київської області повторно розглянути заяву від 04.01.2022 ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 1984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) гривень 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, зареєстроване місцезнаходження: 08500, Київська область,м. Фастів, вул. Андрія Саєнка, 10).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.