Рішення

від 10.10.2023 по справі 420/18990/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/18990/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Клінічного санаторію «Аркадія» Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Клінічного санаторію «Аркадія» Державної прикордонної служби України , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Клінічного санаторію «Аркадія» Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2018 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення;

- зобов`язати Клінічний санаторій «Аркадія» Державної прикордонної служби України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2018 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення.

Ухвалою суду від 31 липня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У зв`язку з перебуванням судді Токмілової Л.М. у відпустці у період з 21.09.2023 року по 06.10.2023 року, суд здійснює розгляд справи після виходу з відпустки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом №266 о/с від 31.08.2018 року його звільнено з військової служби. Відповідно до посвідчення № НОМЕР_1 від 11.03.2015 року позивачу надано статус учасник бойових дій. При цьому, за період проходження служби у відповідача, а саме з 2015-2018 роки, позивачу не була нарахована та виплачена компенсація за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій. Представник Позивача звернувся із заявою до відповідача, якою просив нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період проходження служби. Відповідачем, листом від 11.07.2023 р., було повідомлено, що нарахування та виплата грошової компенсації за невикористанні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, позивачу не проводилася. Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015 - 2018 роки протиправною, тому звернувся до суду із цим позовом.

За змістом відзиву, відповідач позовні вимоги не визнає та у задоволенні позову просить відмовити. Позиція ґрунтується на тому, що обов`язковою передумовою для виплати позивачу компенсації за невикористану відпустку є його волевиявлення, тобто рапорт позивача, який він не подавав ані під час проходження служби, ані в рік звільнення. А чинне законодавство не передбачає підстави нарахування такої компенсації особам, які вже припинили правовідносини з військовою частиною. Крім того, оскільки на день звільнення позивача діяв особливий період, то надання деяких додаткових оплачуваних відпусток було припинено, відповідно виплата грошової компенсації не передбачена. Також, кошторисними призначеннями Державної прикордонної служби України у 2016-2019 роках не передбачено виплату військовослужбовцям грошової компенсації за відпустки, як учасникам бойових дій. Відповідач наголошує, що нарахування та виплата компенсації за невикористану відпустку особам УБД повинна здійснюватись виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців служби, тобто за останній рік, який передував звільненню, якщо працівник не використав щорічну відпустку зі своєї вини.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши представлені у справі докази у їх сукупності, на підставі чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що позивач, в званні підполковника медичної служби, проходив військову службу у клінічному санаторії « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України, має статус учасника бойових дій відповідно до посвідчення № НОМЕР_1 від 11 березня 2015 року.

10.07.2018 року, наказом Голови Державної прикордонної служби України № 630-ОС позивача звільнено з військової служби в запас.

Відповідно до витягу з наказу начальника клінічного санаторію « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) від 31.08.2018 року № 266-ОС, позивача з 31.08.2018 року, виключено з списків особового складу та всіх видів забезпечення.

При виключенні із списків особового складу, позивача не розраховано за всіма видами забезпечення, а саме йому не нарахована та не виплачена грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 31.08.2018 року.

На підставі чого, 10.07.2023 року позивач із заявою звернувся до клінічного санаторію « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України з проханням надати копії розрахунку нарахованої та виплаченої грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.

11.07.2023 року, позивач отримав відповідь клінічного санаторію « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) за № 11/1459-23 від 11.07.2023 року, якою повідомлено, що нарахування та виплата грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за весь час проходження служби ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_2 не проводилась, у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 не звертався з рапортом про виплату йому такої компенсації.

Згідно Закон України «Про відпустки» від 05 листопада 1996 року №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: щорічні відпустки та основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно статті 16-2 Закону України «Про відпустки» від 05 листопада 1996 року №504/96-ВР додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII, зазначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII, зазначено, що учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Відповідно п. 8 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Абзацом 3 пункту 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів (п. 17 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець (п. 18 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв`язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 статті 10-1, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об`єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об`єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів».

Таким чином, спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки у зв`язку із звільненням позивача виникли в особливий період.

Чинне соціальне законодавство прав військовослужбовців передбачає зокрема гарантії грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної та додаткової відпустки при звільненні з військової служби. При цьому, така компенсація виплачується військовослужбовцю за умови наявності у нього такого права на відпустку та у випадку невикористанням військовослужбовцем належних днів відпустки.

З викладеного слідує, що право військовослужбовця на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації, не може бути обмеженим.

Суд зауважує, що припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до п.19 ст.10-1 Закону № 2011-XII у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Проте обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується законом.

Суд зазначає про те, що Рішенням Верховного Суду від 16.05.2019 року у справі № 620/4218/18 прийнято рішення у зразковій справі з аналогічним питанням, а постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року вказане рішення Верховного суду залишено без змін.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Клінічного санаторію «Аркадія» Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 31 серпня 2018 року та зобов`язання Клінічного санаторію «Аркадія» Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 31 серпня 2018 року, слід задовольнити.

Відповідно до п.п. 13 п. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, Герої України у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Клінічного санаторію «Аркадія» Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Клінічного санаторію «Аркадія» Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2018 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення.

Зобов`язати Клінічний санаторій «Аркадія» Державної прикордонної служби України (65062, м.Одеса, Гагарінське плато,1, код ЄДРПОУ 37010318) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2018 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.