Ухвала

від 11.10.2023 по справі 480/10849/23

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

11 жовтня 2023 року Справа № 480/10849/23

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Бондар С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" до Синівської сільської ради Роменського району Сумської області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фермерське господарство "Обрій" про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернулося Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" з адміністративним позовом до Синівської сільської ради Роменського району Сумська області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасування п. 1 Рішення 27 сесії восьмого скликання Синівської сільської ради Роменського району Сумської області від 24.03.2023 б/н "Про надання в оренду земельних ділянок, які знаходяться на території Подільського старостинського округу Синівської сільської ради, власники яких померли" у частині надання в оренду третій особі (ТОВ "ФГ "ОБРІЙ") земельних ділянок (згідно додатку) за переліком: №65 (ПІБ власника - ОСОБА_1 ; номер паю - НОМЕР_1 ; площа - 3,0070; Вид угідь - рілля; Кадастровий номер - 5923284400:03:001:0904) та № 66 (ПІБ власника - ОСОБА_2 ; номер паю - НОМЕР_2 ; площа - 3.0065; Вид угідь - рілля; Кадастровий номер - 5923284400:03:001:1206); №54 (ПІБ власника - ОСОБА_3 ; Номер паю - 979; Площа - 3,0995; Вид угідь-рілля; Кадастровийномер- 5923284400:03:001:1179), №64 (ПІБ власника - ОСОБА_4 ; Номер паю - 917; Площа - 3,4791;Вид угідь - рілля; Кадастровий номер - 5923284400:03:001:1174), №67 (ПІБ власника - ОСОБА_2 ; Номер паю - 910; Площа - 3,0065; Вид угідь -рілля;Кадастровийномер - 5923284400:03:001:1166), №68 (ПІБ власника - ОСОБА_5 ; Номерпаю - 912; Площа - 3,0066;Вид угідь - рілля; Кадастровийномер- 5923284400:03:001:1195);

- витребувати із чужого незаконного володіння земельні ділянки за кадастровим номером 5923284400:03:001:0904, загальною площею: 3,0070 га; кадастровим номером 5923284400:03:001:1206, загальною площею: 3,0065 га; кадастровим номером 5923284400:03:001:1179, загальною площею: 3,0995 га; кадастровим номером 5923284400:03:001:1174,загальноюплощею: 3,4791 га; кадастровим номером 5923284400:03:001:1166,загальноюплощею:3,0065 га; кадастровим номером 5923284400:03:001:1195, загальною площею: 3,0066 га.

- скасувати запис про Державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) щодо: земельної ділянки за кадастровим номером 5923284400:03:001:0904, що зареєстроване 24 березня 2023 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 49848523; земельної ділянки за кадастровим номером 5923284400:03:001:1206, що зареєстроване 24 березня 2023 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 49848876; земельної ділянки за кадастровим номером 5923284400:03:001:1179, що зареєстроване 24 березня 2023 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 49832080; земельної ділянки за кадастровим номером 5923284400:03:001:1174, що зареєстроване 24 березня 2023 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 49847824; земельної ділянки за кадастровим номером 5923284400:03:001:1166, що зареєстроване 24 березня 2023 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 49849333; земельної ділянки за кадастровим номером 5923284400:03:001:1195, що зареєстроване 24 березня 2023 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 49850002.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуваним рішенням відповідач в порушення прав і законних інтересів позивача передав в повторну оренду третій особі земельні ділянки, які перебувають в оренді позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши матеріали позовної заяви, вбачається необхідним відмовити у відкритті провадження у цій справі, враховуюче наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони, за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень.

Таким чином, за змістом наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 7 статті 4 КАС України субєкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

За змістом наведених приписів участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Проте, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим і розглядати його за правилами адміністративної юрисдикції. Вирішуючи питання про юрисдикцію спору, суд повинен з`ясовувати, у зв`язку з чим він виник, і за захистом яких прав чи інтересів особа звернулася до суду.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з цим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач не погоджується із рішенням Синівської сільської ради Роменського району Сумської області від 24.03.2023 "Про надання в оренду земельних ділянок, які знаходяться на території Подільського старостинського округу Синівської сільської ради, власники яких померли" у частині надання в оренду третій особі (ТОВ "ФГ "ОБРІЙ") земельних ділянок.

За приписами частини 5 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельне законодавство базується, зокрема, на таких принципах: поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; забезпечення раціонального використання та охорони земель; забезпечення гарантій прав на землю; пріоритету вимог екологічної безпеки.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначає Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Згідно із ч. ч. 1, 8 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи або особи, які використовують земельні ділянки на праві емфітевзису.

Частиною 1 ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

При цьому, статтею 80 ЗК України установлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

За змістом ст. 2 та 5 ЗК України органи місцевого самоврядування при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб`єктом земельних відносин.

Статтею 16 Закону України «Про оренду землі» установлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Між тим, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу (ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України).

З аналізу наведених правових норм вбачається, що у відносинах, які склалися між сторонами, відповідач є вільним у виборі суб`єкта щодо надання йому права оренди земельної ділянки в порядку, встановленому законом. При цьому у спірних правовідносинах відповідач не здійснював владних управлінських функцій.

Водночас, позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі або припинення відповідних прав щодо неї, не може бути розглянутий за правилами КАС України.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 20.06.2018 у справі № 727/10968/17 (провадження № 11-524апп18), від03.04.2019 у справі № 727/1002/17 (провадження № 11-1492апп18) та від 04.09.2019 у справі № 812/1184/17 (провадження № 11-360апп19).

У контексті наведеного суд звертає увагу, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної особи виникло (припинилось) право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 19 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права користування землею ділянкою третіми особами та вчинення цими особами будь-яких дій щодо вказаної земельної ділянки, яка належить на праві власності), що виникло (припинилось) в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач, звертаючись до суду, мав на меті захистити у визначеному законом порядку право щодо користування земельною ділянкою, у здійсненні якого, на переконання позивача, відповідачем протиправно прийнято оскаржуване рішення.

Так, позивач зазначає, що оскаржуваним рішенням відповідач в порушення прав і законних інтересів позивача передав в повторну оренду третій особі земельні ділянки, які перебувають в оренді позивача.

Таким чином, позивач, звертаючись до суду, мав намір вирішити питання про захист права користування на земельну ділянку, отже спір у цій справі не має ознак публічно-правового і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та з огляду на суб`єктний склад сторінмає вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Оскільки позовні вимоги про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння та скасування запису про Державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) щодо земельних ділянок, є похідними від вимоги про визнання незаконним та скасування рішення, тому такі вимоги також не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у цій справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись відповідним господарським судом в порядку господарського судочинства.

Керуючись ст.ст. 170, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" до Синівської сільської ради Роменського району Сумської області про визнання незаконним та скасування рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня складання повного тексту ухвали.

Суддя С.О. Бондар