Постанова

від 24.09.2007 по справі 14/78-2209

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/78-2209

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2007 р.Справа № 14/78-2209

 11 год. 30 хв.

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі                

при секретарі судового засідання  

Розглянув справу

за позовом  Товариство з обмеженою відповідальністю "Розан" вул. Стадникової, 1, м. Тернопіль           

до  Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції вул. Білецька, 1, м. Тернопіль            

про  визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 30.03.2007 р. № 0000651703/0/24758, № 0010172304/0/24760.

За участю представників сторін:

позивача: Криль М.П., довіреність № 89 від 08.05.2007 р.

відповідача: Ткач І.Я. - представник

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Розан" звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними правових актів індивідуальної дії - податкових повідомлень - рішень від 30.03.2007 р. за № 0000651703/0/24758 та № 0010172304/0/24760.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги представник позивача посилається на безпідставність донарахування податковим органом ТОВ "Розан" податку з доходів фізичних осіб та податку на прибуток, вказуючи при цьому на відсутність з боку платника податків порушень норм податкового законодавства, що регулює спірні правовідносини.

У запереченнях на позов та згідно з поясненням повноважного представника, відповідач позовні вимоги відхилив повністю, посилаючись на їхню безпідставність, зазначивши при цьому, що оскаржувані правові акти індивідуальної дії винесені контролюючим органом в межах повноважень та у відповідності до чинного законодавства, з врахуванням фактичних обставин та досліджених в процесі перевірки документів.

Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно  ст.ст. 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

За результатами проведеної виїзної планової перевірки ТОВ "Розан" (код за ЄДРПОУ 33992922) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, посадовими особами контролюючого органу 26.03.2007р. складено акт за №2883/23-420/33992922. Період діяльності платника податків, що охоплений перевіркою з 23.12.2005 року по 31.12.2006 року.

За наслідками дослідження документів позивача, податковим органом зроблені, поряд з іншими, висновки про порушення товариством вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в зв'язку з чим ним занижено податок на прибуток за 2006р. у сумі 48792 грн. та недотримання ним положень Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" внаслідок чого неутримано податку з доходів фізичних осіб за період з 01.06.2006р. по 31.08.2006р. в сумі 546 грн., та несвоєчасно сплачено податок з доходів фізичних осіб за період з 14.02.2006 р. по 18.07.2006р. в результаті чого нараховано пеню в сумі 2,76 грн.

Зважаючи на наведені обставини, 30.03.2007р. контролюючим органом відповідно до підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та згідно з підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №2181) позивачу, згідно з податковим повідомленням-рішенням №0010172304/0/24760 визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 63169,6 грн. (в т.ч. 48792 грн. за основним платежем, 14377,6 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); згідно з податковим повідомленням-рішенням №0000651703/0/24758 визначено податкове зобов'язання по податку з доходів найманих працівників в розмірі 1638 грн. (в т.ч. 546 грн. за основним платежем, 1092 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Як слідує із матеріалів справи та пояснень представників сторін у засіданні, вказаний вище акт ненормативного характеру оскаржувався позивачем із застосуванням процедури апеляційного узгодження податкового зобов'язання в порядку визначеному пунктом 5.2 статті 5 Закону  № 2181.

За результатами розгляду контролюючим органом первинної скарги податкові повідомлення-рішення №0010172304/0/24760 та №0000651703/0/24758 від 30.03.2007р. залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Наведені правові акти індивідуальної дії оспорені платником податків у судовому порядку.  

Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

За результатами проведеної контролюючим органом перевірки, останнім констатовано порушення товариством порядку утримання податку із доходів фізичних осіб при здійсненні виплат особам, що не перебували із податковим агентом у трудових відносинах.

Недотримання платником податків законодавства з питань оподаткування, на думку державної податкової інспекції полягало у тому, що громадянам, які взяли на себе згідно із укладеними угодами зобов'язання по наданні послуг з перевезення на транспортних засобах позивача вантажів, суб'єкт господарювання оформляв відрядження із виплатою добових із каси підприємства.

Зокрема, посадовими особами державної податкової служби з'ясовано на підставі Угоди б/н від 06.07.2006 р. громадянин Руневич А.С. та фізична особа Плескун А.В. згідно із правочином б/н від 01.08.2006 р. зобов'язувались надати послуги водія та перевезти на вантажному автомобілі марки ІВЕКО 75Е17 державний номер ВО 7911 АВ, який належить підприємству на праві користування та розпорядження, вантаж, придбаний підприємством на фірмі "Вeijer Sр. z o.o.o.", "Соldor Sр. z о. о.", "Kingspan Sр. z о. о.", "Р.Р.Н. Сооl" (Республіка Польща).

Згідно з пунктами 2.2 вказаних угод ТОВ "Розан" зобов'язувалось оплатити вартість послуг водія з розрахунку 0,20 грн. за 1 км. шляхом видачі готівки з каси підприємства на протязі п'яти банківських днів після доставки вантажу на склад Замовника.

Факт виконання вказаних робіт саме за цивільно –правовими угодами,  на думку податкового органу, засвідчується відсутністю наказів про прийняття на роботу вказаних осіб як за основним місцем роботи так і за сумісництвом, змістом угод та оформленими за результатами їх виконання актами виконаних робіт.

А зважаючи, що згідно із п.п. 4.2.9 п.4.2 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі- Закон про доходи) до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, серед інших, і додаткові блага, надані особою, що не є працедавцем платника податку, то і компенсації за відрядження отримані фізичними особами від позивача підлягають включенню до складу місячного оподатковуваного доходу цих осіб. Невиконання вказаної правової норми податковим агентом, обумовило неутримання та неперерахування ним до бюджету податку на доходи фізичних осіб.

Оцінюючи наведені доводи суд враховує, що:

- згідно із Інструкцією про службові відрядження в межах України                            та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів   України 13.03.98 № 59 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 10.06.99 № 146 службовим   відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника   підприємства, об'єднання,  установи, організації  (далі  -  підприємство)  на  певний  строк  до іншого населеного  пункту  для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

-  згідно до статті 21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін; згідно із статтею 24 наведеного нормативно- правового акту укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу; особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню (ст.253 КЗпПУ); основним документом про трудову діяльність працівника являється його трудова книжка (ст.48 КЗпПУ); згідно із наказом міністерства статистики України від 22 травня 1996 року № 144, платіжна відомість являється документом первинного обліку по розрахунках із робітниками та службовцями по заробітній платі, і застосовується для розрахунку заробітної плати і пенсії всім категоріям працюючих.

В процесі розгляду справи на підставі наявних у ній документів та пояснень представника позивача судом з'ясовано, що наказів про прийняття на роботу позивачем не приймалось, записів у трудові книжки громадянам Руневич А.С. та Плескун А.В. не здійснено, заробітна плата  на умовах визначених Законом України "Про оплату праці" та наказу міністерства статистики України від 22 травня 1996 року № 144 не нараховувалась та не виплачувалась, приписи ст.253 Кодексу законів про працю України щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування не застосовувались.

Зважаючи на викладене в сукупності, та враховуючи зміст угод що укладені між позивачем та фізичними особами (п.2.2- порядок проведення розрахунків, п.3 відповідальність замовника та виконавців у вигляді штрафів за неналежне виконання договірних зобов'язань, тощо), суд погоджується із висновками контролюючого органу, що відносини, які виникли між позивачем по справі та фізичними особами регламентуються не положеннями законодавства про працю, а регулюються нормами Цивільного кодексу України,  тобто є цивільно-правовими.

Таким чином, компенсації за відрядження отримані фізичними особами Руневич А.С. та Плескун А.В. не від працедавця, повинні включатись до складу місячного оподатковуваного доходу цих осіб як надане додаткове благо.

Встановивши невиконання вказаної норми, державна податкова інспекція, на переконання суду, обґрунтовано застосувавши положення п.п. 1.15 пункту 1, п.п. 17.2а п.17.2 ст.17, п.п.4.2.1.п.4.2 ст.4, п.8.1 ст.8, п.7.1 ст.7 , п.п.19.2а, п.19.2 ст.19 Закону про доходи згідно із податковим повідомленням - рішенням від 30.03.07 року № 0000651703/0/24758 визначила товариству з обмеженою відповідальністю податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, а відтак в позові у цій частині слід відмовити.

З наведених вище обставин, та зважаючи що контрагенти договірних відносин, в правочинах не обумовили перерахування інших  коштів на користь фізичних осіб за надані ними послуги ніж ті, що передбачені п.2.2 цивільно-правових угод,  підставно посадові особи Тернопільської ОДПІ  констатували і порушення товариством вимог п.п. 5.4.8. п.5.4. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон про прибуток), а саме  віднесення на складу валових витрат з податку на прибуток добових по відрядженнях фізичних осіб, що не перебували в трудових відносинах з платником податків, що в свою чергу, призвело до завищення валових витрат за IV квартал 2006 року на суму 4200 грн., а відтак заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за вказаний звітний період.

Посилання позивача на наявність в акті перевірки арифметичних помилок при обчисленні розміру занижених валових витрат за 4 кв.2006 року (фактично- 4200 грн., в акті перевірки -4800 грн.) суд враховує, однак констатує при цьому, що останні не вплинули на розмір податкових зобов'язань з податку на прибуток, оскільки останні обчисленні у розділі 3.1.4 акту перевірки та визначені в оспорюваному податковому повідомленні - рішенні зважаючи на фактичні обставини (4200 грн.), а не допущені в акті описки. За таких обставин в цій частині оспорюване податкове повідомлення- рішення від 30.03.2007 р. № 0010172304/0/24760 слід залишити без змін, а позовні вимоги без задоволення.

Крім того, перевіряючи правильність обчислення позивачем валових витрат з податку на прибуток за іншими його господарськими операціями в обревізований період, посадовими особами контролюючого органу встановлено, що в порушення підпункту 8.2. і пункту 8.2 статті 8 Закону товариством віднесено до складу валових   витрат придбані матеріальні цінності вартість яких перевищує 1000 грн., що привело до завищення валових витрат за перше півріччя 2006 року на 4548,00 грн. за 4 квартал 2006 року на 1000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач придбав в травні 2006 року у суб'єкта господарювання - фізичної особи Криль М.П. товарно-матеріальні цінності на загальну суму 4 547,90 грн. без ПДВ згідно накладної № 006 від 26.05.06р., а саме :

1) комп'ютер АМD Sempron 2600 в кількості 1 шт. за ціною 1 208,73 грн. без ПДВ;

2) монітор ТFТ 17 Samsung 710V в кількості 1 шт. за ціною 759,85 грн. без ПДВ;

3) блок безперебійного живлення UPS APC Васк ВК 500 RS в кількості 1 шт. за ціною 120,00 грн. без ПДВ;

4) принтер Canon LBT - 1120 в кількості 1 шт. за ціною 401,70 грн.;

5) кабель САВ-USB АМВМ 1.8m в кількості 1 шт. за ціною 5,00 грн.;

6) копіювально - друкуючий пристрій Di 1610 в кількості 1шт. за ціною 1 471,62 грн. без ПДВ;

7) крісло "Лондон 05" в кількості 1 шт. за ціною 581,00 грн. без ПДВ.

Крім того у серпні 2006 року платником податку у приватного підприємця Судомир П.Л. придбано ТМЦ на загальну суму 4 125,00 грн. без ПДВ згідно накладної № 3 від 17.08.2006р., а саме:

1) Крісло "Samba" в кількості 3 шт. за ціною 708,33 грн. на суму 2 124,99 грн. без ПДВ;

2) Крісло Гранд в кількості 4шт. за ціною 191,67 грн. на суму 766,68 грн. без ПДВ;

3) Софа офісна в кількості 1шт. за ціною 1 000,00 грн. без ПДВ;

4) Крісло Ера в кількості 1шт. за ціною 233,33 грн. без ПДВ.

Підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 закону про прибуток визначено, що витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 гривень, що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються для цілей застосування пункту 5.9 статті 5 цього Закону.

За таких обставин, витрати на придбання перелічених вище товарно -матеріальних цінностей (за виключенням комп'ютера АМD Sempron 2600 за ціною 1 208,73 грн. без ПДВ та копіювально - друкуючого пристрою  Di 1610  за ціною 1 471,62 грн. без ПДВ) обґрунтовано суб"єктом господарювання  віднесені до складу валових витрат з податку на прибуток,  із врахуванням та дотримання вимог спеціального законодавчого акту, який регламентує спірні правовідносини,- Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Таким чином, оспорюваний правовий акт індивідуальної дії, яким позивачу визначені податкові зобов'язання по податку на прибуток, в цій частині підлягає визнанню нечинним.

В той же час, зважаючи, що зайве віднесення до складу валових витрат у спірному періоді суми 2680 грн. 35 коп. (вартість комп'ютера та копіювально-друкуючого пристрою) а відтак і заниження податкового зобов'язання із податку на прибуток підтверджується як зібраними у справі доказами так не заперечується і самим позивачем (заява від 09.07.07 року №8 в матеріалах справи) в цій частині донарахувань податкове повідомлення - рішення підлягає залишенню без змін.  

Перевіряючи правильність формування платником податків валових витрат з податку на прибуток за перше півріччя 2006 року, контролюючим органом констатовано факт їх завищення за наслідками відображення у бухгалтерському та податковому обліку позивача його договірних правовідносин із контрагентом, - приватним підприємцем Криль М.П., основним видом діяльності якого згідно свідоцтва про сплату єдиного податку на 2006 рік серії Г № 489781 від 23.12.2005 року являлись консультаційно - маркетингові послуги; інші види підприємницької діяльності (посередництво в торгівлі; консалтингові послуги).   

Так, із наявних у справі матеріалів слідує, що 04.05.2006р. між ТОВ "Розан" і ПП Криль М.П. укладено договір № 00024, предметом якого було укладення Комісіонером (суб'єктом господарювання - фізичною особою) за дорученням Комітента (позивача по справі) договорів купівлі - продажу теплоізоляційної плити (сендвіч - панелі) а також  дослідження та маркетинговий аналіз ринку її збуту в Україні.

Пунктом 1.2. договору його учасниками обумовлено, що після виконання доручення зазначеного в п.1.1. Договору, "Комісіонер" одержує комісійну винагороду в розмірі: - 11 відсотків від загальної суми укладеного договору (договорів) вказаного в п.1.1. договору; - 4 відсотки від загальної суми укладеного договору (договорів) вказаного в п.1.1. договору за дослідження та маркетинговий   аналіз   ринку   збуту   в   Україні плити теплоізоляційної.

Згідно п.5.1. договору - зазначене в п.п. 1.1 договору "Комісіонер" виконує в строк до 30.06.2006 року. Згідно п.5.2. договору - термін дії договору до 31.12.2006 року.

На виконання п.1.1. договору - "Комісіонер" надав "Комітенту" Звіт комісіонера від 29.06.2006 року та передав "Комітенту" укладені від свого імені, але за рахунок "Комітента" договори купівлі-продажу плити теплоізоляційної із наповнювачем із поліуретану покриту з обох сторін листом металу пофарбованим (копії договорів у матеріалах справи).

На підставі вищевказаного звіту комісіонера від 29.06.2006 року та на виконання Договору комісії № 00024 від 04.05.2006 року контрагентами договірних зобов'язань підписано Акт здачі-приймання наданих послуг № 0015 від 30.06.2006 року.

Згідно даного Акту загальна вартість наданих послуг становила 709 033,87 (сімсот дев'ять тисяч тридцять три 87) гривень без ПДВ, з яких: - 523 613,87 (п'ятсот двадцять три шістсот тринадцять 87) гривень без ПДВ - комісійна винагорода в розмірі 11 відсотків від загальної суми укладених договорів; - 185 420,00 (сто вісімдесят п'ять чотириста двадцять 00) гривень без ПДВ - комісійна винагорода в розмірі 4 відсотки від загальної суми укладених угод за дослідження та маркетинговий аналіз ринку збуту в Україні сандвіч - панелей.

Згідно листа ТОВ "Розан" від 25 грудня 2006 року "Повідомлення про розірвання договору" підприємця Криль М.П. повідомлено, що у зв'язку з неповним виконанням умов договору комісії, а саме: по укладених договорах на реалізацію товару у сумі 4726892,44 гри. жоден покупець не замовив товар та не провів попередньої оплати на підтвердження замовленого товару, а виконано пункт 1.1 договору комісії, а саме проведено дослідження та маркетинговий аналіз ринку збуту в Україні теплоізоляційної плити згідно звіту комісіонера від 29 червня 2006 року.

З точки зору оподаткування наведених вище операцій податком на прибуток, згідно із змістом, чинного на час виникнення спірних правовідносин пункту 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" необхідною умовою для віднесення витрат до складу валових є використання в подальшому придбаних за рахунок цих витрат  послуг у господарській діяльності платника.

Зазначені витрати відповідно до вимог закону мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку  (п.п. 5.3.9  ст. 5 цього ж Закону).При цьому Закон не конкретизує які саме документи відносяться до розрахункових, платіжних та інших, вказуючи лише, що відсутність відповідних документів позбавляє права платника податків включати понесені ним витрати до складу валових.

В розумінні п. 1.32 статті 1 Закону про прибуток господарською являється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання  доходу  в грошовій, матеріальній  або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації  такої   діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні, довідки ЄДРПОУ та відомостей акту перевірки слідує, що основним видом діяльності позивача на протязі обревізованого періоду являлась оптова торгівля.

Із долучених до матеріалів справи копій ВМД слідує, що плити теплоізоляційні придбані позивачем у іноземних контрагентів, згідно із контрактами  від 05.04.06 року та 12.05.06 року (копії у справі) загальна сума яких становить 550 тис. євро.

Зважаючи на викладене, суд погоджується із твердженням представника позивача, що послідуючому продажу ТОВ "Розан" вказаних вище ТМЦ  на території України передують ряд організаційних та підготовчих заходів (в тому числі і дослідження і маркетинговий аналіз ринку збуту). В свою чергу п.п.5.2.1 п.5.2 статті 5 Закону про прибуток, визначено що суми будь-яких витрат, нарахованих протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою та  організацією продажу продукції підлягають включенню до складу валових.

Згідно із п.п. 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону про прибуток, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Наявний у справі акт виконаних робіт містять всі необхідні відомості і дає можливість достовірно визначити як дату фактично отриманих платником податків результатів робіт (послуг) так і  розмір витрат платника податку нарахованим  ним для компенсації вартості робіт та послуг, що придбані  у контрагента для подальшого використання у власній господарській діяльності.

За таких обставин, нараховані позивачем витрати як компенсація вартості послуг, придбаних ним у приватного підприємця для подальшого їх використання у власній господарській діяльності (дослідження та маркетинговий аналіз ринку збуту в Україні) згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підлягають включенню до складу валових витрат, а отже у відповідача не було правових підстав для  збільшення бази оподаткування по податку на прибуток та донарахування позивачу цього податку  згідно із оспорюваним податковим повідомленням-рішенням

Вказаний висновок суду, поряд із наведеним вище, ґрунтується і на тому, що вичерпний перелік витрат платника податків, які не включаються до складу валових (в тому числі не пов'язаних із веденням господарської діяльності –п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону про прибуток) визначений у п.5.3 -5.7 ст.5 Закону України  "Про оподаткування прибутку підприємств". Витрати понесені позивачем за наслідками перелічених вище фінансово - господарських операцій до їх числа не віднесені. А в силу  п. 5.11 статті 5 наведеного нормативно-правового акту установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється, що податковим органом при притягненні товариства до відповідальності не враховано.

При цьому, суд зважає і на положення статті 71 КАС України, згідно із якою  в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій  покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч вказаної норми,  належних та допустимих доказів, які б  підтверджували правомірність дій контролюючого органу у спірних правовідносинах суду не представлено, факт невиконання позивачем вимог  Закону про прибуток зібраними у справі доказами не підтверджується, а відтак позовні вимоги в цій частині  слід задовольнити.

У відповідності до ст. 94, 95, 97, 98 КАС України судові витрати по справі підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.  6, 7, 86, 89, 94 - 98, 156, 162, 163 КАС України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції  від 30.03.2007р. №0000651703/0/24758 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 61009,6 грн., в тому числі:  47072 грн.- за основним платежем,  13937,6 грн.- за штрафними (фінансовими) санкціями.

3.  В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Розан" (вул. Стадникової,1, м. Тернопіль, р/р 26005112940001 в ТФ ВАТ "Банк Універсальний" м. Тернопіль, МФО 338459, код 33992922) - 41 (сорок одну) грн. 22 коп. судового збору пропорційно до задоволених вимог.  

Постанова  суду першої інстанції  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя