Рішення

від 11.10.2023 по справі 600/1156/23-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2023 року м. Чернівці Справа № 600/1156/23-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, другий відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить:

визнати незаконним рішення № 241670053340 від 26.01.2023 відділу перерахунку пенсій № 4 управління пенсійного забезпечення, надання житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову їй, ОСОБА_1 , у перерахунку пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до спеціального стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років за періоди роботи з 01.08.1983 по 11.08.1986 на посаді викладача з класу фортепіано в Костичанській музичній школі Новоселицького району Чернівецької області та з 12.08.1986 по 30.09.2022 на посаді викладача з класу фортепіано та концертмейстера в Комунальній установі Новоселицька музична школа Новоселицької міської ради Чернівецької області;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити їй, ОСОБА_1 , грошову допомогу, яка не підпадає оподаткуванню, у розмірі 10 (десяти) місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п.7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

В обґрунтування позову позивач, посилаючись на пункт 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та постанову Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 вказував, що відповідачем неправомірно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу для виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій періоди роботи на посаді викладача з класу фортепіано та концертмейстера у музичній школі, записи про які містяться в трудовій книжці. Вважає таке рішення відповідача протиправним, оскільки невиплата грошової допомоги обмежує його права.

За вказаною позовною заявою, ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.03.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Не погоджуючись із заявленими позовними вимогами, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач) подало до суду відзив на позовну заяву, в якому вказувало, що не має підстав для зарахування до спеціального стажу періодів роботи позивача, що дає право на призначення одноразової грошової допомоги, оскільки відсутні відомості про віднесення музичної школи до загальноосвітнього навчального закладу.

Ухвалою суду від 24.07.2023 залучено до участі у справі як другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подало до суду відзив, в якому заперечувало проти задоволення позову, оскільки відсутні відомості про віднесення музичної школи, в якій працював позивач, до загальноосвітнього навчального закладу.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з січня 2023 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області як одержувач пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", із врахуванням страхового стажу 42 роки 11 місяців 22 дні.

Відповідно до записів в трудовій книжцi серiї НОМЕР_1 , у період з 01.08.1983 по 11.08.1986 позивач працювала на посаді викладача з класу фортепіано в Костичанській музичній школі Новоселицького району, а з 12.08.1986 року по день досягнення пенсійного віку - на посаді викладача по класу фортепіано та концертмейстером в комунальній установі «Новоселицька музична школа».

17.01.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про призначення та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій.

Вказана заява за принципом екстериторіальності спрямована для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

За наслідками розгляду заяви, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 26.01.2023 № 241670053340 відмовлено позивачу в призначенні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до п. 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення, оскільки згідно наданих документів Новоселицька музична школа відноситься до відділу культури.

03.02.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області листом за вих. № 2400-1708-8/4176 відомило позивача про прийняття 26.01.2023 рішення № 241670053340 про відмову в призначенні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Вважаючи рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти пенсій протиправним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно з приписами ст. 28 Закону України "Про освіту" від 23.05.1991 № 1060-XII (чинного до 28.09.2017) система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Згідно зі ст. 29 Закону №1060-XII структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту.

Як передбачено ст. 4 Закону України "Про позашкільну освіту" від 22.06.2000 №1841-III (далі Закон №1841-III, з наступними змінами та доповненнями), позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України "Про освіту", цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

У відповідності до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про освіту" від 05.09.2017 № 2145-VIII, невід`ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.

Таким чином, позашкільна освіта є складовою системи освіти.

Статтею 12 Закону №1841-III та п. 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України 06.05.2001 за № 433, передбачено, що до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).

Відповідно до ст. 21 Закону № 1841-III, право на пенсію за вислугою років мають педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у період з 01.08.1983 по 11.08.1986 позивач працювала на посаді викладача з класу фортепіано в Костичанській музичній школі Новоселицького району, а з 12.08.1986 року по день досягнення пенсійного віку - на посаді викладача по класу фортепіано та концертмейстером в комунальній установі «Новоселицька музична школа».

Вказаний навчальний заклад віднесений до закладів позашкільної освіти.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 затверджений Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким передбачено, що посади вчителів, викладачів всіх спеціальностей, інструкторів фізкультури, методистів належать до категорії педагогічних працівників.

Суд звертає увагу на те, що на спірні правовідносини розповсюджується дія вищезазначеного Переліку № 963, який відносить посаду, зокрема, "викладач" до педагогічних посад.

Відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 у № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років.

Таким чином, на переконання суду, викладач по класу фортепіано та концертмейстер є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу і має право на пенсію за вислугу років при наявності відповідного педагогічного стажу роботи.

Відповідно до пункту 7-1 частини 1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV встановлено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Як встановлено судом, необхідний стаж у розумінні ст. 55 пункту "е" Закону України "Про пенсійне забезпечення" у позивача наявний (більше 30 років).

Згідно з Переліком закладів та установ освіти, охорони здоров`я і соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 за № 909, зокрема, в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах передбачені посади: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

При цьому, суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 за № 909 було затверджений перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Посада викладача цим переліком не була передбачена, однак, за дорученням Кабінету Міністрів України від 06.01.1995 № 397/21 дія зазначеної постанови поширена, в тому числі і на викладачів музичних шкіл без внесення змін до постанови, що підтверджується листом Міністерства соціального захисту населення України від 01.02.1995 № 01-3/133-02-2.

Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 затверджений Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким передбачено, що посади вчителів, викладачів всіх спеціальностей, інструкторів фізкультури, методистів належать до категорії педагогічних працівників.

З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.

Водночас, згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 13.02.2019 у справі №233/4308/17, викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що викладач позашкільного навчального закладу є педагогічним працівником цього позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем повинен зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні ст. 55 пункту "е" Закону України "Про пенсійне забезпечення" при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.

Виходячи з наведеного, викладач по класу фортепіано класу та концертмейстер музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти, а тому стаж роботи позивача на посаді викладача по класу фортепіано та концертмейстер повинен зараховуватися до його пільгового стажу у розумінні п. "е" ст. 55 Закону № 1788-ХІІ навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.п. 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку № 637).

Отже, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує його стаж роботи.

Записами трудової книжки позивача підтверджено, що позивач у період з 01.08.1983 по 11.08.1986 позивач працювала на посаді викладача з класу фортепіано в Костичанській музичній школі Новоселицького району, а з 12.08.1986 року по день досягнення пенсійного віку - на посаді викладача по класу фортепіано та концертмейстером в комунальній установі «Новоселицька музична школа».

Згідно довідки комунальної установи «Новоселицька музична школа імені Миколи Мозгового» від 10.01.2023 № 18, позивач у період з 12.08.1986 року по день видання довідки працював на посаді викладача по класу фортепіано та концертмейстером в комунальній установі «Новоселицька музична школа».

Беручи до уваги наведене, суд приходить до переконання, що період роботи позивача на посадах викладача по класу фортепіано та концертмейстером музичної школи необхідно зарахувати до спеціального стажу, що надає право на пенсію за вислугу років та дає право на призначення одноразової грошової допомоги.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV та механізм її виплати визначається Порядком обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 (далі Порядок № 1191).

Вимоги п. 5 - 7 Порядку № 1191 передбачають, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1191 вбачається, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (п. 4 Порядку № 1191).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що у позивача наявний необхідний спеціальний стаж роботи, його посада відноситься до посад педагогічних працівників, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", тому позивач має право на нарахування та виплату грошової допомоги, яка передбачена пунктом 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV.

З оскаржуваного рішення та обґрунтувань, наведених у відзиві, видно, що відповідач вказував, що немає підстав для зарахування до спеціального стажу періодів роботи позивача з 01.01.1992 року по день досягнення пенсійного віку на посаді викладача по класу фортепіано класу фортепіано та концертмейстером у Новоселицькій музичній школі, що дає право на призначення одноразової грошової допомоги, оскільки згідно наданих документів Новоселицька музична школа відноситься до відділу культури.

Разом з тим, під час розгляду справи по суті, відповідач не надав до суду належні та допустимі докази на підтвердження того, що комунальна установа «Новоселицька музична школа» не належить до системи позашкільної освіти та не перебуває у комунальній власності Новоселицької міської ради.

Не надано до суду відповідачем також докази віднесення Новоселицької музичної школи до відділу культури, на які він посилався в оскаржуваному рішенні.

Водночас, суд звертає увагу, що згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, комунальна установа «Новоселицька музична школа імені Миколи Мозгового» (код ЄДРПОУ 43435678) є комунальною установою, яка перебуває у власності територіальної громади Новоселицької міської ради.

Беручи до уваги встановлені по справі обставини та наведені норми матеріального права, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 26.01.2023 № 241670053340 про відмову позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій встановленої станом на день призначення пенсії, яка передбачена пунктом 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, є протиправним. Таким чином, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання відповідача зарахувати до спеціального стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років за періоди роботи з 01.08.1983 по 11.08.1986 на посаді викладача з класу фортепіано в Костичанській музичній школі Новоселицького району Чернівецької області та з 12.08.1986 по 30.09.2022 на посаді викладача з класу фортепіано та концертмейстера в Комунальній установі Новоселицька музична школа Новоселицької міської ради Чернівецької області, а також зобов`язання нарахувати та виплатити грошову допомогу, яка не підпадає оподаткуванню, у розмірі 10 (десяти) місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п.7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, суд зазначає наступне.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Доцільно відзначити, що здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

Акт, прийнятий у ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Пунктом 10 ч. 2 ст. 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Отже, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З огляду на суть та характер спірних відносин, зважаючи на необґрунтованість прийняття оскаржуваного рішення про відмову в призначенні та виплаті грошової допомоги позивачу, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача буде, окрім визнання протиправними та скасування вказаного рішення, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області, як орган, за місцем проживання якого знаходиться позивач, повторно розглянути заяву позивача від 17.01.2023 щодо призначення та виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, з урахуванням висновків суду.

Стосовно ефективності такого способу захисту варто зазначити, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд і зазначати будь-яку підставу для відмови.

Втім, наведених обставин не встановлено, а оцінка судом правомірності, фактично, оскаржуваного рішення стосувалася лише тих мотивів, які наведено у ньому.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Оскільки, позов задоволено частково, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 536,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оскаржуване рішення якого визнано протиправним та скасовано.

Стосовно витрат на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 6 та 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З аналізу наведених правових норм, суд приходить до висновку, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/16 та від 18.10.2018 у справі № 813/4989/17.

Відповідно до змісту вимог про стягнення судових витрат, позивач просив стягнути з відповідача на його користь витрати понесені на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано наступні документи: договір доручення на представництво та ведення справ в державних органах та суді від 17.02.2023; розрахунок витрат на правничу допомогу; квитанцію від 02.03.2023 на суму 3014,40 грн.

Згідно розрахунку витрат на правничу допомогу, адвокатом надані послуги зі складання адміністративного позову, вартість яких становить 3000,00 грн.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

Згідно ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як видно із матеріалів справи, відповідно до ч. 6 ст. 12 КАС України, дана справа є незначної складності, розглядалася без участі сторін у порядку письмового провадження.

Суд вважає, що у даному випадку витрати на надання правничої допомоги необхідно обраховувати, виходячи із реальної участі представника позивача в підготовці справи.

Відповідач заперечував щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Зважаючи на незначну складність справи, а також предмет спору, суд приходить до переконання, що представник позивача не довів обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу та його пропорційність відповідно до предмету спору.

Оскільки позивачем не дотримано вимоги ст. ст. 134, 139 КАС України, суд вважає, що наявні підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Беручи до уваги складність справи, виконані адвокатом роботи (надані послуги), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих послуг та виконаних робіт, предмет спору та категорію (складність) справи, а також часткове задоволення позову, суд стягує на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 500,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, оскаржуване рішення якого визнано протиправним та скасовано.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 132, 134, 139, 243, 245, 246 та 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 26.01.2023 № 241670053340.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.01.2023 про призначення та виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, з урахуванням висновків суду.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) у сумі 536,80 грн.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 500,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

6. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемога, 26, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 21910427);

другий відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 40329345).

Суддя В.К. Левицький