Постанова

від 11.10.2023 по справі 480/6227/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2023 р. Справа № 480/6227/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: П`янової Я.В. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.02.2023, головуючий суддя І інстанції: Є.Д. Кравченко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, по справі № 480/6227/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛОПІЛЛЯ ТРАНС АГРО»

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Білопілля Транс Агро», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області, в якій просило: визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 342023 від 12 вересня 2022 року, яка винесена начальником відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 12 вересня 2022 року № 342023.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Перемоги, 14, Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) в особі відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Білопілля Транс Агро" (вул. Володимирська, буд. 3А, смт. Миколаївка, Сумська область, 41854, код ЄДРПОУ 38426483) судовий збір в розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем, Державною службою України з безпеки на транспорті подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що спірна постанова винесена за результатами проведення рейдової перевірки дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт та розгляду справи про порушення. Так, під час рейдової перевірки, результати якої оформлені актом №314563 від 02.08.2022, виявлено перевезення вантажу за відсутності на час перевірки документів, передбачених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, у зв`язку з чим прийнято оскаржувану постанову від 12 вересня 2022 року №342023. Вказав, що під час перевірки водій не надавав посадовим особам Укртрансбезпеки договір оренди транспортного засобу, акт передачі транспортного засобу. З огляду на зазначене, відповідачем під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) було цілком обгрунтовано встановлено особу автомобільного перевізника на основі наявних відомостей про власника такого транспортного засобу, що в подальшому було враховано під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та винесення оскаржуваної постанови.

Відповідно до ч. 1ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 15.10.2019 між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Білопілля Транс Арго» (орендодавець), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Логістик Системс» (орендар) укладено договір, відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає в оренду основні засоби, згідно Додатків до даного договору (а.с. 27-28) Відповідно до пункту 7 цей договір укладено строком на два роки і діє з моменту підписання акту приймання-передачі. Також, договором, зокрема пунктом 7.2, передбачено, що у разі відсутності заяв однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення терміну його дії на протязі одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих же умовах, які були передбачені цим договором. На підтвердження виконання умов цього договору позивачем надано акт прийому-передачі транспортного засобу марки «Камаз» номерний знак НОМЕР_1 від 03.02.2020 (зв. бік а. с. 28).

02.08.2022 ТОВ «Агро Логістик Системс» здійснено перевезення вантажу (пісок) автомобілем «Камаз» номерний знак НОМЕР_1 , про що свідчить товарно-транспортна накладна № 438/3 від 02.08.2022 (зв. бік а. с. 6).

Так, даними товарно-транспортної накладної № 438/3 підтверджується, що автомобільним перевізником є ТОВ «Агро Логістик Системс», яке перевозило пісок з Верхньосироватської ділянки Басівського 2 родовища до смт Миколаївка Білопільського району Сумської області з використанням вказаного вище транспортного засобу, яким керував водій ОСОБА_1 . Вантажовідправником цього піску є ТОВ «Спеціалізоване підприємство «Надра», а замовником перевезення та вантажоотримувачем є ТОВ Агрофірма «Вікторія».

При цьому, водій ОСОБА_2 є працівником ТОВ «Агро Логістик Системс», і працює в його підрозділі з надання послуг з вантажних перевезень на посаді водія автотранспортних засобів, що підтверджується даними наказу (розпорядження) №26-к-0000000050 від 27 травня 2022 року, виданому директором цього товариства (а.с. 6).

02.08.2022 під час проведення рейдової перевірки службовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області здійснено перевірку транспортного засобу «Камаз» номерний знак НОМЕР_1 , який належать позивачу.

За наслідками перевірки посадовими особами відповідача 02.08.2022 складено акт № 314563 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому встановлено «порушення при перевезенні вантажу згідно ТТН №438/3 від 02 серпня 2022 року (пісок) на момент перевірки відсутній оформлений протокол перевірки технічного стану транспортного засобу, чим порушено статтю 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (зв. бік а.с. 5).

Відповідальність за вказане порушення передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» .

Листом відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області від 30.08.2022 № 27205/38/24-22 позивача було запрошено для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення (а. с. 22).

За результатами розгляду даної справи, 12.09.2022 відділом державного нагляду (контролю) у Сумській області стосовно позивача винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 342023. Вказаною постановою за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» на Товариство з обмеженою відповідальністю "Білопілля Транс Агро" накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. (а. с. 5).

Позивач не погодився з постановою відповідча та звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №342023 від 12 вересня 2022 року, якою з ТОВ «Білопілля Транс Агро» стягнуто адміністративно-господарський штраф в сумі 17000 грн., прийнята відповідачем не на підставі, не у межах повноважень, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також необґрунтовано, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Предметом спірних правовідносин є правомірність застосування до позивача санкцій за порушення положень чинного законодавства, зокрема, у вигляді адміністративно-господарського штрафу.

Так, за змістом частини 1 статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі статтями 238, 239 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, до яких відноситься адміністративно-господарський штраф.

Відповідно до частини 1 статті 241 ГК України, адміністративно-господарский штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

При цьому, для правильного вирішення справи по суті необхідним є дослідження нормативно-правового регулювання, яке визначає вимоги до осіб, які є учасниками правовідносин з перевезення.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про транспорт» №232/94-ВР нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов`язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Положеннями частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-III).

На підставі частини 1 статті 5 Закону №2344-III, основним завданням регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Положення Закону №2344-III визначають можливість застосування штрафів до осіб, які порушують визначені законодавством вимоги. За своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону №2344-III, є адміністративно-господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб`єкта господарювання, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.

Відповідно до пунктів, 1, 2 частини 2 статті 55 ГК України, суб`єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Таким чином, суб`єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону №2344-III, може бути лише суб`єкт господарювання.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на-перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Статтею 48 Закону №2344-III обумовлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Формулювання «інші документи, передбачені законодавством» передбачає необхідність звернення до інших нормативно-правових актів, якими регулюються ті чи інші суспільні відносини в сфері перевезень, для визначення необхідних для здійснення внутрішніх вантажних перевезень документів. Відтак, перелік документів, наведений у статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», не є вичерпним.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 49 Закону №2344-III, водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Таким чином, положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів.

В свою чергу, статтею 60 Закону №2344-III передбачено засади відповідальності автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт та застосування адміністративно-господарських штрафів до таких осіб.

Порушення норм, визначених положеннями Закону №2344-III, на момент проведення рейдової перевірки знайшло своє відображення в акті №314563 від 02.08.2022.

Так, в ході проведення перевірки було встановлено, що ТОВ «Білопілля Транс Агро», належить на праві власності автомобіль марки «Камаз», номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 .

Відповідно до акту перевірки №314563 від 02.08.2022 під час перевірки даного транспортного засобу було виявлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III, а саме зазначено: «при перевезенні вантажу згідно ТТН №438/3 від 02 серпня 2022 (пісок) на момент перевірки відсутній оформлений протокол перевірки технічного стану транспортного засобу, чим порушено статтю 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»».

Суд звертає увагу на те, що водій транспортного засобу зі змістом вказаного акту перевірки ознайомлений, що засвідчив своїм власноручним підписом.

Відповідно до положень Порядку №1567, за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Відділом державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті - відносно позивача було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III у розмірі 17 000,00 грн.

Колегія суддів вважає хибними доводи позивача та помилковими висновки суду першої інстанції про неправомірність оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу з огляду на те, що позивач у спірних правовідносинах не є суб`єктом відповідальності за вчинене порушення та не є автомобільним перевізником в розумінні Закону №2344-III, оскільки на момент проведення перевірки транспортний засіб марки «Камаз», номерний знак НОМЕР_1 , не перебував в розпорядженні позивача, а був переданий в оренду іншій особі - ТОВ «Агро Логістик Системс» на підставі укладеного між сторонами договору оренди, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до вимог ст. 48 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до ст. 49 Закону № 2344-ІІІ водій транспортного засобу зобов`язаний, поряд з іншим, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Колегія суддів зазначає, що за п.п. «а», «б» п.п. 2.1 п. 2 Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, внутрішніх військ МВС, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон).

Згідно з п.п. 2 п. 2 Правил дорожнього руху України власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Відповідно до абз. 4 п.16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388 (надалі Порядок № 1388) за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

За правилами п. 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів (далі ТЗ), оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 року № 379 (надалі Інструкція № 379), якщо власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ.

Наведені норми законодавства дають підстави вважати, що у разі передачі право користування транспортним засобом фізичній або юридичній особі, на підставі договору оренди транспортного засобу, у межах господарських відносин, позивач або орендар повинні були звернутися до центру надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів за оформленням і видачею тимчасового реєстраційного документа на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, вкладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 20.12.2018 року у справі № 804/8740/16, п. 30, - «попри те, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції № 379 та пункту 16 Порядку № 1388 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто як вважає позивач не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом України «Про автомобільний транспорт».

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що при проведенні перевірки посадовим особам відповідача не надавався відповідний договір оренди транспортного засобу, акт передачі транспортного засобу в оренду та тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.

Зазначені документи (договір-оренди транспортного засобу та акт приймання-передачі транспортного засобу) позивач надав лише до суду разом після подання позовної заяви вже під час оскарження винесеної постанови.

В свою чергу, під час розгляду справи посадова особа Укртрансбезпеки використовує, зокрема, відомості з Єдиного державного реєстру транспортних засобів.

Виявлення факту порушення законодавства про автомобільний транспорт та встановлення особи порушника здійснюється саме на момент проведення перевірки.

З огляду на зазначене, відповідачем під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) було цілком обґрунтовано встановлено особу автомобільного перевізника на основі наявних відомостей про власника такого транспортного засобу, що в подальшому було враховано під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та винесення оскаржуваної постанови.

В частині тверджень позивача та висновків суду першої інстанції про необхідність встановлення особи автомобільного перевізника на основі наданої товарно-транспортної накладної, згідно якої автомобільним перевізником вказано іншу особу - ТОВ «Агро Логістик Системс», судова колегія зазначає, що згідно із статтею 1 Закону №2344 та абзацом 27 глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі - Правила №363), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, та має в обов`язковому порядку надаватися для перевірки представникам контролюючого органу під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) за здійсненням перевезень.

Тобто, товарно-транспортна накладна визначається виключно як первинний документ для обліку товарно-матеріальних цінностей та їх списання/оприбуткування та не використовується з єдиною метою - встановлення особи автомобільного перевізника.

Суд також звертає увагу, що водієм транспортного засобу не було зазначено у поясненнях, що транспортний засіб використовується іншим суб`єктом господарювання.

Таким чином, колегія суддів аналізуючи наведені нормативно правові акти та встановлені обставини справи, дійшла висновку, що доводи позивача є безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджено вчинення адміністративно-господарського правопорушення саме ним як суб`єктом господарювання.

Так, рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, за загальним правилом, не можна визнати неправомірними, якщо вони ґрунтуються на законі, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким суб`єктом (постанова Верховного Суду №825/1496/17 від 15.05.2019).

Відповідний висновок ґрунтується на положеннях статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «ОТаллоран та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач довів належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем порушення законодавства про автомобільний транспорт та правомірність застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Таким чином, постанова про застосування адміністративно - господарського штрафу №342023 від 12 вересня 2022 року, видана Відділом державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Білопілля Транс Агро» відповідає вимогам частини 2 статті 2 КАС України, а отже позовні вимоги про її скасування є незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 року по справі №480/6227/22 прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, а отже підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 по справі № 480/6227/22 - скасувати.

Прийняти постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Білопілля Транс Агро» відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Я.В. П`янова Л.В. Любчич